Постанова

від 10.11.2015 по справі 917/813/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 917/813/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 12.01.2015р. НАЕ 993388 ;

відповідача - Світонько С.В., за довіреністю від 19.10.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Кременчук, Полтавська область (вх. №4544П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р.

у справі № 917/813/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Кременчук, Полтавська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", м.Кременчук, Полтавська область

про визнання правових наслідків недійсності договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі №917/813/15 (суддя Іваницький О.Т.) в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" про визнання правових наслідків недійсності договору оренди відмовлено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі №917/813/15 та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" повернути грошові кошти та відшкодувати суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3 вартість того, що одержано ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" при виконанні договору оренди будинку споруди від 09.06.2010р. СПДФО ОСОБА_3 в загальній сумі 113299,50 грн., який визнано недійсним.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.10.2015р. та запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу, документальне та нормативне обґрунтування викладених доводів.

05.10.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло електронне повідомлення №1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника прибути у призначене судове засідання (вх.№13783).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. розгляд справи відкладено на 20.10.2015р., у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. розгляд справи відкладено на 10.11.2015р., у зв'язку з необхідністю відповідачем надання нормативного обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу.

06.11.2015р. на адресу суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№15094), в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2015р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ТОВ «Кременчуцька м'ясопереробна компанія» повернути грошові кошти та відшкодувати суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_3 вартість того, що одержано ТОВ «Кременчуцька м'ясопереробна компанія» при виконанні договору оренди будинку споруди від 09.06.2010р. СПДФО ОСОБА_3 в загальній сумі 113299,50 грн., який визнано недійсним. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, зокрема, що позивачем при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції надані повні первинні документи, які підтверджують проведення робіт, безпосередньо застосованих для орендованого приміщення, а також наявність сплачених грошових коштів за орендоване приміщення. Крім того, зазначає, що відповідач відмовляється добровільно повертати грошові кошти та відшкодовувати вартість майна, яке було вдосконалене.

10.11.2015р. на адресу суду від відповідача - ТОВ «Кременчуцька м'ясопереробна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як законне та обґрунтоване. (вх.№15208).

У судовому засіданні 10.11.2015р. представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька м'ясопереробна компанія", як орендодавцем укладено договір оренди будинку, споруди, за п.1.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування двоповерховий будинок загальною площею 369кв.м., що розтошований окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами: тепловий вузол 32 кв.м, сауна 54 кв.м., загальною вартістю 1750000 грн., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Пунктом 1.1.8 договору сторони погодили, що стан об'єкта, що орендується, на момент передачі в оренду: задовільний.

В договорі сторони погодили, що об'єкт оренди передається для надання послуг населенню строком на 3 три роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується (п.2.1, 3.1).

В п.3.2 договору сторони погодили, що термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, з обов'язковим підписанням акту прийому-передачі.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк в разі, якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати. (п.3.3 договору).

Орендар має право відмовитися від даного договору, попередивши орендодавця в місячний термін. При цьому сплачена на перед орендна плата орендареві не повертається (п.3.4 договору).

Відповідно до 3.1 та 8.1 договору, строк дії договору встановлений на 3 роки.

Позивач - СПДФО ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Кременчуцька м'ясопереробна компанія», в якому просив визнати договір оренди будинку, споруд від 09.06.2010 року недійсним.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2013р. у справі №917/1778/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р., позов СПДФО ОСОБА_3 до ТОВ «Кременчуцька м'ясопереробна компанія» про визнання договору недійсним задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2014р. у справі №917/1778/13 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі №917/1778/13 залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що зазначений договір оренди нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 4.1 договору, сторони погодили, що розмір орендної плати складає 3000,00 грн. на місяць.

В п.4.3 договору зазначено, що орендна плата за згодою сторін може в натуральній або змішаній формі: товарами, продуктами, послугами.

В якості доказів сплати орендних платежів позивач вказав суму 39 200,00 грн. сплачених по видаткових касових ордерах ТОВ ''КМК'' за період з 30.05.2011р по 04.07.2012р.

09 червня 2010року сторонами договору було підписано акт прийому-передачі будинку, споруд, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди .

Період за який позивач просить зобов'язати відповідача повернути йому грошові кошти у загальній сумі 113299,50 грн., яка складається з вартості майна та сум орендної плати, що були отримані ТОВ "Кременчуцька м'ясопереробна компанія" при виконанні вищевказаного договору оренди становить з 10.06.2010 року по 29.05.2012р.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що згідно актів узгодження від 10.06.2010 року; від 30.06.2010р.; 14.06.2011р.; 22.08.2011р. та актів прийому здачі виконаних робіт від 30.06.2011; 01.07.2011 р.; 22.08.2011р.; 30.08.2011р. - видаткових касових ордерів (форма № КО-2 від 04.02.2012 року; від 13.02.2012р.; 02.03.2012р.; 16.03.2012р.; 03.05.2012р.; від 29.05.2012р. про видачу ОСОБА_6 2000грн.; 1000,00 грн.;1100 грн. ;850,00 грн.; 3000,00 грн.; 3000,00 грн. для сплати за оренду будинку, споруд січень-травень місяці 2012р. та накладної без номеру від 16.07.2010 року на суму 16 970,00 грн., а також товарного чеку № 481 від 25.08. 2011року на суму 12 000,00 грн., позивачем на користь відповідача було сплачено 39200 грн. орендної плати та 74099,50 грн. витрат з поліпшення об'єкту оренди.

19.05.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як зазначає позивач та на підтвердження своїх доводів посилається на копії актів узгодження, акти приймання-передачі виконаних робіт та товарні чеки (накладні, квитанції, видаткові касові ордери) ним були понесені витрати на поліпшення об'єкту оренди у сумі 74099,50 гривень.

Пунктами 6.1-6.3.2 договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, сторони узгодили, що орендні платежі повинні здійснюватися своєчасно; орендар самостійно і за власний рахунок здійснює ремонт об'єкта, що орендується протягом терміну оренди; орендар повинен нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується, утримувати об'єкт, що орендується, у повній справності; здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкта, що орендується, у термін згідно додаткової угоди; не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об'єкта що орендується; підтримувати території, прилеглі до об'єкта, що орендується, та земельну ділянку в належному санітарному стані; за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій об'єкта, що орендується; за власний рахунок проводити дії з охорони об'єкта.

В договорі сторони узгодили порядок передачі об'єкта в оренду та його повернення, а також інші умови.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що повернення орендодавцю об'єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

При передачі об'єкта, що орендується складається акт здачі приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. (п.7.5 договору).

Пунктом 7.8 договору передбачено, що орендодавець у разі погіршення корисних властивостей об'єкту оренди, пов'язаних із зміною його стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. У разі якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

У пункті 7.9 договору вказано, що здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення об'єкту оренди, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди об'єкту оренди, не підлягають відшкодуванню.

Сторони погодили, що поліпшення стану об'єкту оренди, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем, не підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення визначаються окремою угодою сторін. (п.7.10 договору)

Як вбачається з бухгалтерських документів, поданих позивачем до місцевого господарського суду, а саме актів узгодження та актів приймання передачі, товарних чеків, з останніх не можливо достеменно встановити, які кошти орендарем враховано як суму орендних платежів і яку суму ним використано самостійно і за власний рахунок для здійснення ремонту об'єкта, що орендується, протягом терміну оренди.

Надана позивачем додаткова угода до договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010 року не містить всіх істотних умов, обсягу виконаних робіт та вартості виконання таких робіт. Крім того, вказана додаткова угода не має дати її укладання.

Також, позивачем не надано окремої угоди в письмовій формі, щодо умов, обсягу і строків відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення; здійснення за власний рахунок поточного ремонту; експлуатації і утримання у повній справності та усунення несправностей і поломок комунікацій об'єкта що орендується; а також обладнання об'єкта, що орендується на власний розсуд.

Як встановлено місцевим господарським судом, під час розгляду справи в суді першої інстанції з'ясовано, що окрема угода з цих питань сторонами не укладалась.

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків.

Пунктом 7.8 договору, навпаки, сторони узгодили, що саме орендодавець, а не орендар має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

І цим же пунктом договору сторони визначили, що право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами пов'язаних з погіршенням корисних властивостей об'єкту має орендодавець.

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин визначення вартості підрядних робіт, встановлення ціни та складення кошторису при укладенні оспорюваних угод, позивачем не надано.

А отже, враховуючи вказані обставини, а також те, що сторони, при укладенні додаткової угоди до договору не визначили та не погодили вартість робіт по поліпшенню об'єкта нерухомості (кошторисну вартість), умови виконання такого поліпшення за вказаним договором, а також якою фактично була ціна тієї роботи, що проводив позивач, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Також, колегія суддів зазначає, що доказів того, що вказана додаткова угода, зі змісту якої вбачається, що вона не являється невід'ємною частиною договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010 року, визнаного недійсним, у судовому порядку недійсною не визнавалась.

А отже, враховуючи, те що доказів визнання зазначеного вище укладеного правочину недійсним або його розірвання до матеріалів справи не надано, визнаються безпідставними посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Такої правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13.

Приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондує із способами захисту, визначеними у статті 16 Цивільного кодексу України , договором або іншим законом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення . Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності (ст. 631 ЦК України).

Приписами статті 20 ГК України визначено порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів.

Отже, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що позивач вибрав неналежний спосіб захисту та не надав суду доказів на підставі яких він обґрунтовує стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 113299,50 грн., як і доказів повернення об'єкту орендодавцю, що повертається відповідно до пунктів 7.1-7.6 договору оренди будинку, споруди від 09.06.2010р.

Таким чином, позивачем в порушення приписів статей 32-34,36 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів та не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції апелянтом не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які апелянт посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі № 917/813/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 10.11.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.