Рішення

від 05.11.2015 по справі 920/1421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2015 Справа № 920/1421/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П. при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1421/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», м. Київ;

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод

гумотехнічних виробів», м. Суми;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче

об'єднання «Гумотехніка», м. Суми;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Демпург - М»,

м. Суми;

про стягнення 267 043,65 євро та 272 918 грн. 83 коп,-

За участю представників сторін:

Від позивача: предст. ОСОБА_1 (довіреність № 05-5/140 від 22.12.2014 року);

Від першого відповідача: не прибув;

Від другого відповідача: не прибув;

Від третього відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 14 від 17.02.2015 року);

Суть спору : відповідно до вимог позовної заяви № 2469-05/5 від 28.08.2015 року позивач просить суд стягнути з першого відповідача та окремо з другого і третього відповідачів (поручителів) солідарно на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору не відновлюваної кредитної лінії № 2013-01/36/DC від 28.03.2013 року, в сумі 278 215,74 євро, що за курсом НБУ дорівнює 6 796 428 грн. 82 коп., в тому числі: 247 500,00 євро - заборгованість по кредиту, 19 543,65 євро - заборгованість по процентам, 2 985,79 євро - пеня за несвоєчасно погашені проценти, 8 186,30 євро - пеня за несвоєчасно погашений кредит, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.

4 листопада 2015 року позивач подав уточнення до позовної заяви № 2657-05/5 від 02.11.2015 року, в якій просить суд стягнути з першого відповідача та окремо з другого і третього відповідачів (поручителів) солідарно на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору не відновлюваної кредитної лінії № 2013-01/36/DC від 28.03.2013 року, в сумі 267 043,65 євро та 272 918 грн. 83 коп., в тому числі: 247 500,00 євро - заборгованість по кредиту, 19 543,65 євро - заборгованість по процентам, 72 938 грн. 75 коп. - пеня за несвоєчасно погашені проценти, 199 980 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасно погашений кредит, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2015 року надав усні пояснення по справі та зазначив, що просить суд стягнути заборгованість солідарно з боржника та кожного з поручителів наполягаючи на задоволенні позовних вимог..

Уповноважений представник першого відповідача в судове засідання 05.11.2015 року не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не надав, але 04.11.2015 року надіслав клопотання № 432 від 04.11.2015 року про відкладення розгляду справи, в зв'язку з поданням до господарського суду м. Києва позовної заяви про внесення змін до договору № 2013-01/36DC, тобто саме до того договору за яким позивач вимагає стягнення заборгованості. А також в обгрунтування відкладення перший відповідач посилається на неможливість явки в судове засідання уповноваженого представника.

Представник другого відповідача в судове засідання не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третього відповідача в судовому засіданні 05.11.2015 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю надання часу для дослідження матеріалів справи.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Згідно приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Приписами пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас, відповідачі не були позбавлені права надати суду письмові пояснення по суті поданого позову.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлені обставини, за яких господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Крім того, згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що розгляд справи здійснюється тривалий час, беручи до уваги, що розгляд справи неоднорозово відкладався, суд відмовляє у задоволенні клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами згідно приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2013 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір невідновлюванної кредитної лінії № 2013-01/36/DС відповідно до умов якого позивач надає першому відповідачеві кредит в розмірі 247 500, 00 євро, а перший відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити повернення кредитних коштів в строки визначені договором, сплатити позивачеві проценти за користування кредитними коштами.

Укладаючи цей договір, ПАТ «БМ Банк» діяв на підставі виданої Національним банком України банківської ліцензії № 223 від 14 жовтня 2011 року та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 223 від 14.10.2011 року із додатком.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, за згодою сторін, вносились зміни до умов кредитного договору шляхом укладення додаткових договорів, а саме додатковим договором № 1 від 11.04.2013 року, додатковим договором № 2 від 18.04.2013 року, додатковим договором № 3 від 19.04.2013 року, додатковим договором № 4 від 10.12.2013 року, додатковим договором № 5 від 15.08.2014 року, додатковим договором № 6 від 30.01.2015 року, додатковим договором № 7 від 16.06.2015 року.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном погашення не пізніше 25 березня 2016 року.

Згідно пункту 2.1.1. договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № 2063504300700 для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та чинного законодавства України. Банк проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника згідно з цільовим призначенням, визначеним п. 1.2. цього договору.

Пунктом 1.6.1.1. кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються позивачем на основі процентної ставки в розмірі 9,9 % річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором. Проценти нараховуються методом «факт 360» для позичкової заборгованості в іноземній валюті. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще фактично неповернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

15.08.2014 року додатковим договором № 5 сторони внесли зміни в п. 1.6.1.1. кредитного договору виклавши його в такій редакції проценти за користування кредитом розраховуються позивачем на основі процентної ставки 11,5 % річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором. Обов'язковий перегляд ставки відбувається кожні 9 місяців.

Відповідно до приписів пункту 1.6.1.3. кредитного договору, перша сплата процентів відбувається не пізніше 30.04.2013 року за період з першого дня видачі кредиту до 25.04.2013 року включно (з урахуванням положень п. 1.6.1.2. цього Договору). Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Позивач надав першому відповідачеві грошові кошти в сумі 247 500,00 євро, що підтверджується меморіальним ордером № 1369999 від 16.04.2013 року та меморіальним ордером №1262000 від 02.04.2013 року (а.с. 30-31 ).

28 березня 2013 року між позивачем та першим і третім відповідачами було укладено договір поруки № 2013-01/36DC-2, відповідно до умов якого поручитель (третій відповідач) поручається перед кредитором (позивачем) за своєчасне та повне виконання боржником (першим відповідачем) зобов'язання за кредитним договором № 2013-01/36/DCвід 28.03.2013 року а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У подальшому, за згодою сторін, вносились зміни до умов договору поруки № 2013-01/36DC-2 від 28.03.2013 року, а саме шляхом укладення 10.12.2013 року Додаткового договору № 1 та 15.08.2013 року Додаткового договору № 2.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель (третій відповідач) відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором (позивачем) в тому ж обсязі, що і боржник (перший відповідач), включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

16 червня 2015 року між позивачем та першим і другим відповідачами було укладено договір поруки № 2013-01/36DC-4, відповідно до умов якого поручитель (другий відповідач) поручається перед кредитором (позивачем) за своєчасне та повне виконання боржником (першим відповідачем) зобов'язання за кредитним договором № 2013-01/36/DCвід 28.03.2013 року а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У разі порушення боржником (першим відповідачем ) зобов'язання за кредитним договором боржник (перший відповідач) і поручитель (другий відповідач) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники (п. 1.3. договору поруки № 2013-01/36/ DC-4 від 16.06.2015 року).

За умовами договорів поруки, а саме пункту 2.1 договорів у разі порушення першим відповідачем умов виконання зобов'язання, позивач має право вимагати від другого та третього відповідачів виконання зобов'язання першого відповідача перед позивачем згідно з умовами кредитного договору, в порядку передбаченим кредитним договором.

25 серпня 2015 року позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги, а саме № 2450-05/5 від 25.08.2015 року, № 2451-05/5 від 25.08.2015 року та № 2452-05/5 від 25.08.2015 року з вимогою сплатити заборгованість по кредиту в сумі 247 500, євро, заборгованість по процентах в розмірі 19 543,65 євро, пені за несвоєчасно погашені відсотки в сумі 2 985,79 євро та 8 186,30 євро пені за несвоєчасно погашений кредит. Проте, як вказує позивач, відповіді боржник та поручителі не надали заборгованість не сплатили.

Позивач зазначає, що позичальник (перший відповідач) порушив передбачені кредитним договором строки оплати платежів, у результаті чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 19.08.2015 року становить 267 043,65 євро та 272 918 грн. 83 коп., в тому числі: 247 500,00 євро - заборгованість по кредиту, 19 543,65 євро - заборгованість по процентам, 72 938 грн. 75 коп. - пеня за несвоєчасно погашені проценти, 199 980 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасно погашений кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 1055 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Приписами статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи в даному випадку кредитор укладав з поручителями (другим та третім відповідачами) окремі договори поруки . Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України настає солідарна відповідальність боржника та поручителя. При цьому, не виникає солідарної відповідальності поручителів між собою. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24 червня 2015 року.

Частиною 3 статті 533 Цивільного Кодексу України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому, при здійсненні валютної операції суд ухвалює рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Відповідно до пункту 19 Інформаційного листа ВГС України від 29.06.2010 року № 01-08/369 В«Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, зокрема надання кредиту в розмірі 247 500,00 євро підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Матеріали справи свідчать, що позивач надав суду розрахунок кредитної заборгованості за період з 28.03.2013 року по 18.08.2015 року; виписки по особовим рахункам, що підтверджують факт руху коштів. При цьому відповідачі своїх зобов'язань не виконав, чим порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Заборгованість за кредитом та відсотками станом на день розгляду справи є непогашеною. Аргументованих заперечень чи доказів сплати боргу відповідачі не надали, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів 247 500,00 євро заборгованості по кредиту та 19 543,65 євро заборгованості по процентам.

Приписами пункту 6.1.1. договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, сплаті комісійних винагород позичальник у визначені цим договором строки зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій на прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені становить 72 938 грн. 75 коп. пені за несвоєчасно погашені проценти та 199 980 грн. 08 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідачами заперечень щодо розрахунку суми пені та контррозрахунку надано не було.

Позовні вимоги щодо стягнення 72 938 грн. 75 коп. пені за несвоєчасно погашені проценти та 199 980 грн. 08 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачами договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредиту, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідачів пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 72 080 грн. 00 коп. за рахунок відповідачів відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код 33881201) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Гумотехніка» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 37186640) 247 500, 00 євро заборгованості по кредиту, 19543,65 євро заборгованість по сплаті відсотків, 72 938 грн. 75 коп. пені за несвоєчасно погашені проценти,199 980 грн. 08 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код 33881201) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМПУРГ - М» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 28, код 30653650) 247 500, 00 євро заборгованості по кредиту, 19543,65 євро заборгованість по сплаті відсотків, 72 938 грн. 75 коп. пені за несвоєчасно погашені проценти,199 980 грн. 08 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код 33881201) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 33813854) 24 360 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код 33881201) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Гумотехніка» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 37186640) 24 360 грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код 33881201) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМПУРГ - М» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 28, код 30653650) 24 360 грн. 00 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.11.2015 року.

Суддя Н.П. Лугова