Постанова

від 31.10.2011 по справі 10048/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" жовтня 2011 р. Справа № 2а-10048/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача (ДПІ в Московському районі м.Харкова) - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром" до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, виражені у:

- проведенні перевірки, оформленої актом від 22.06.11р. №1936/23/23462752;

- визначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром» на придбання та продаж товарів;

- розгляді заперечень на акт перевірки та надання відповіді на ці заперечення;

- визнати нечинним Рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова у формі відповіді від 25.07.11р. №8462/10/23-116 на заперечення на акт перевірки;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію в Московському районі м.Харкова вчинити певні дії - відізвати з податкових інспекції за місцем обліку ТОВ «Віконт Плюс» та ТОВ «Паритет і К» інформаційні листи про проведену перевірку та зроблені висновки;

- стягнути з державного бюджету моральну шкоду, завдану протиправними діями Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, в розмірі 20000грн. на розрахунковий рахунок Позивача №2600401970261 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк» МФО 325365.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року по справі № 2а-10048/11/2070 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним Рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова у формі відповіді від 25.07.11р. №8462/10/23-116 на заперечення на акт перевірки ТОВ «Спецтехпром».

В наданих до суду поясненнях та в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позову вказував на невідповідність висновків акту перевірки від 22.06.11р. №1936/23/23462752 щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром» на придбання та продаж товарів із контрагентами позивача, тому що висновки відповідача зроблені на припущеннях, без посилання на належні докази, якими є первинні документи. Крім того, позивач зазначає на незаконність проведення перевірки, оскільки її проведено з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Натомість представником позивача зазначається, що проведена відповідачем перевірка мала невиїзний характер, оскільки її було проведено в приміщенні ДПІ, підстави для проведення якої передбачені іншими нормами законодавства, а саме : п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Представник відповідача - ДПІ в Московському районі м.Харкова - в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав відповідності висновків, викладених в акті перевірки від 22.06.11р. №1936/23/23462752 фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства. Відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки ТОВ «Спецтехпром» встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185,188,189 Податкового Кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг. При цьому перевірка підприємства позивача проводилась в рамках відпрацювання Розпорядження ДПА України від 24.02.2011р.; 48-р «Про відпрацювання підприємств» та з урахуванням вимог наказу ДПА України від 25.01.10 № 34 «Про організацію комплексного відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість».

Відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області - належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень проти позову не надсилав.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника ДПІ в Московському районі м.Харкова, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Спецтехпром» зареєстроване 22.06.1995р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.06.1995р. № 14801200000021782 (т. 1 а.с.9).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 12.09.1997р., обліковий № 568. У періоді, який перевірявся, ТОВ «Спецтехпром» було платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника ПДВ, видане ДПІ у Московському районі м. Харкова.

На підставі наказу №1223 від 21.06.2011 та направлення на перевірку № 902 від 21.06.2011, виданих ДПІ у Московському районі м. Харкова, та згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI, зі змінами та доповненнями, фахівцем ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром", код ЄДРПОУ 23462752, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 р.

Перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова.(т. 1 а.с. 10).

При виході на підприємство фахівцем податкового органу встановлена відсутність ТОВ «Спецтехпром» за його юридичною адресою, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою від 21.06.2011р. за № 501/23/23462752 та акт про неможливість вручення наказу від 21.06.2011р. за № 1223 та направлення на перевірку від 21.06.2011р. за № 902 посадовим особам.

За результатами перевірки підприємства позивача фахівцями ДПІ складено акт від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецтехпром» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011 р.

Відповідно до висновків ОСОБА_1 перевірки від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752 відповідачем встановлено порушення п. 11, підрозділу 2, розділу ХХ "Перехідні положення" та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями. Крім того, в ході проведення перевірки встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 189 вищезазначеного Податкового кодексу України.

Акт від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752 було вручено керівнику ОСОБА_3 особисто, про що складено акт від 12.07.2011 за № 588/23/23462752.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2011 року до ДПІ надійшов лист від позивача (вх. № 9177/10 від 15.07.2011 р.) з проханням видати наказ від 21.06.2011 за № 1223 та направлення на перевірку від 21.06.2011 за № 902. Копію наказу від 21.06.2011р. за № 1223 та направлення на перевірку від 21.06.2011р. за № 902 були вручені особисто директору ТОВ «Спецтехпром» 22.07.2011р., про що фахівцями ДПІ складено акт від 22.07.2011р. № 606/23/23462752.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем до ДПІ у Московському районі м.Харкова надані заперечення на акт перевірки від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752. Відповідачем надана відповідь від 25.07.2011 року за № 8462/10/23-116 на заперечення до акту перевірки від 22.06.2011 р. № 1936/23/23462752, якою висновки зазначеного акту перевірки вважаються правомірними та залишені без змін.

Судом встановлено, що Розпорядженням ДПА у Харківській області №48 від 24.02.11р. до податкових інспекцій направлений перелік підприємств - вирогідних учасників схем ухилення від оподаткування для відпрацювання з метою виявлення та руйнування таких схем.

Розцінивши дане Розпорядження в якості податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства, в розумінні визначеної п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, відповідачем на адресу позивача направлений запит від 17.05.11р. №5635/10/15-419 про надання інформації та документів стосовно здійснених в березні 2011р. операцій продажу товарів на адресу ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Спектр Гранд» та ТОВ «Паритет і К».

Суд зазначає, що дане Розпорядження не є податковою інформацією про вже будь-які виявлені факти, що можуть свідчити про факти порушення з боку позивача, оскільки цим Розпорядженням надана вказівка про проведення відпрацювання певного Переліку підприємств як раз з метою виявлення певних фактів (шляхом перевірок, аналізу звітності тощо).

Незважаючи на відсутність належної податкової інформації про вже виявлені факти та відсутність належним чином оформленого запиту, відповідачем видано наказ від 21.06.11р. №1223 та направлення №902 про проведення виїзної документальної позапланової перевірки, з тексту яких не вбачається підстав для проведення виїзної перевірки в розумінні п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме: за наслідками перевірки якого конкретно платника або отримання якої саме податкової інформації виявлено факти порушення з боку Позивача податкового законодавства, а також в чому ці факти містяться та порушення яких саме норм встановлено.

Крім того, з наведених запитів ДПІ (від 17.05.2011р. та від. 01.06.2011р.) вбачається вимога щодо надання документів за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р., у той час як період перевірки, згідно акту від 22.06.2011 р., з 01.03.2011р.по 31.05.2011р.

Судом встановлено, що підставою для проведення виїзної документальної перевірки позивача був п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми законодавства, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, отримання відповідного запиту податкового органу щодо надання пояснень та їх документальне підтвердження є обов'язковою умовою, якої повинен дотриматись податковий орган до початку перевірки, на підставі п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 зазначеного кодексу.

З матеріалів справи та з пояснень відповідача вбачається, що на податкову адресу ТОВ «Спецтехпром» : 61118, м. Харків, вул. Познанська, 8-Б, к. 3 було направлено запит від ДПІ у Московському районі м. Харкова рекомендованим листом 01.06.2011р. за № 6312/10/18-010 про надання документальних підтверджень та пояснень (т. 1 а.с. 23, а.с.57). Зазначений лист повернувся із відміткою поштового відділення, що «фірма не існує». ДПІ видано наказ №1223 від 21.06.2011 та направлення на перевірку № 902 від 21.06.2011 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром", в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 р.

З метою вручення наказу та направлення на перевірку 21.06.2011 року здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: АДРЕСА_1. За наслідками виходу за місцезнаходженням ТОВ «Спецтехпром» не встановлено підприємства за місцезнаходженням, про що складено акт «Про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою» та акт «Неможливості вручення наказу і направлення на перевірку", відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням підтверджено також довідкою «про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків» №1962 від 21.06.2011 від ВПМ ДПІ у Московському району м. Харкова. У зв'язку з цим перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова з використанням комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу інформація яких використана під час перевірки: АС ОСОБА_1, АРМ ОСОБА_4, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, АІС Податки, Архів електронної звітності, Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на вказану норму, як підставу для проведення перевірки позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.171. Податкового кодексу України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII, в редакції Закону від 13.01.2011р. № 2938-17, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що Розпорядження ДПА у Харківській області № 48 від 24.02.11р. є податковою інформацією про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства та, відповідно, підставою для проведення перевірки, відповідно до вимог п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 78 Податкового кодексу України.

В розумінні п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України зазначений документ не містить інформацію про будь-які виявлені факти, які можуть свідчити про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не може вважатись правомірною підставою для проведення перевірки позивача. Зазначеним Розпорядженням ДПА у Харківській області № 48 визначений лише перелік підприємств для відпрацювання.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження факту отримання позивачем запиту щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, що є обов'язковою умовою, якої повинен дотриматись податковий орган до початку перевірки на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що законні підстави для проведення виїзної документальної позапланової перевірки позивача станом на 21.06.2011р. у відповідача були відсутні.

Відповідач, не повідомивши позивача про дату початку та місце проведення перевірки, і не отримавши у нього необхідних документів, фактично замість виїзної документальної позапланової перевірки провів документальну позапланову невиїзну перевірку.

У відповідності до норм п.п.75.1.2 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, порядок організації та проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначений Методичними рекомендаціями щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України № 213 від 14.04.2011 р.

Згідно п. 2.3 Методичних рекомендацій, при організації документальних планових та позапланових невиїзних перевірок необхідно враховувати особливості, визначені статтею 79 Податкового кодексу України, які полягають в тому, що документальна планова та позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом I цих Методичних рекомендацій, а саме: із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку і тривалості, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПКУ.

Тобто, виходячи із системного аналізу вказаних норм, підставою для проведення невиїзної документальної перевірки є наявність обставин, визначених статтями 77 та 78 ПКУ та наказу про проведення перевірки, в якому зазначені конкретні підстави для її проведення, передбачені вказаними статтями.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи позивача лише 22.07.2011р. на свій письмовий запит отримали на руки під підпис наказ від 21.06.2011р. № 1223 та направлення № 902 відповідача про проведення виїзної документальної позапланової перевірки позивача.

Таким чином, відповідачем не дотримані вимоги, встановлені Податковим кодексом України щодо додержання умов та підстав, які надають право розпочати (проводити) як виїзну документальну позапланову перевірку позивача, так і невиїзну документальну перевірку, а відтак і висновки, зроблені за результатами її проведення, є незаконними.

Актом перевірки від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752 встановлено порушення п. 11, підрозділу 2, розділу ХХ "Перехідні положення" та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями. Крім того, в ході проведення перевірки встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 189 вищезазначеного Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент перевірки підприємство позивача перебувало на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова, стан „9" - направлено повідомлення в ЄДР про відсутність і місцезнаходженням.

Згідно аналізу податкової звітності наданої до ДПІ у Московському районі м.Харкова у ТОВ "Спецтехпром" не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність.

Відповідач зазначає, що позивач не надавав звітів по комунальному податку, звітів 1-ДФ, тобто підприємство не декларувало виплати доходів фізичним особам, що свідчить про те, що ТОВ „Спецтехпром" не залучало до роботи фізичних осіб. Інформації щодо орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів в перевіряємому періоді підприємством до ДПІ не надано. За таких обставин відповідачем робиться висновок, що дані проведеної документальної виїзної перевірки ТОВ «Спецтехпром» свідчать про відсутність необхідних умов для досягнення результати відповідної підприємницької, економічної діяльності, що також унеможливлює здійснення господарської діяльності в розумінні ст.3 та ст. 55 Господарського кодексу України та вказує на наявність мети надання податкової вигоди позивача та контрагентам позивача шляхом формування штучного податкового кредиту без реального товарного характеру операцій, що є ознакою нікчемності правочинів щодо придбання та продажу товарів в розумінні п. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. ст. 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 18).

Відповідач зазначає, що при проведені аналізу декларацій на прибуток, які позивач надавав до ДПІ у Московському районі м.Харкова встановлено, що підприємство надає деклараці з нульовими показниками, що свідчить про відсутність основних фондів, залишків на складах, не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово - господарської діяльності, а саме транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, інше.

В запереченні на акт перевірки, наданих до суду поясненнях позивач підтверджує вищезазначену інформацію, та повідомляє, що для таких операцій, як посередництво, не було необхідності в трудових ресурсах, матеріальних ресурсів та виробничих потужностей складських приміщень.

Перевіряючи цей висновок на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що постачальниками товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період були вітчизняні суб'єкти господарської діяльності. За період з 01.03.2011 по 31.03.2011 позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1412155 грн. (т. 1 а.с. 12).

Згідно даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Спецтехпром» отримувало товари (роботи, послуги) за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 від ТОВ „Етман" (код 37100296) на загальну суму ПДВ 6 596 775,0 грн., ТОВ „Спектр Гранд" (код 34860643) на загальну суму ПДВ 1 746 859,18 грн., ТОВ „ОСОБА_5 ОСОБА_6" (код 35296418) на загальну суму ПДВ 5 215 853,0 грн., ТОВ „Вектор Максимум" (код 36989011) на загальну суму ПДВ 7 745,0 грн.

Дані товари (роботи, послуги) було реалізовано підприємствам : ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Спектр Гранд» на загальну суму 83401392,00 грн., у тому числі ПДВ - 14121554,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 відповідачем зроблений висновок про встановлення їх завищення у загальній сумі 14121554 грн.

Щодо правильності визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 відповідачем робиться висновок про його завищення у розмірі 13900232 грн. (т. 1 а.с. 15), оскільки від основних постачальників: ТОВ „Етман" (код 37100296), ТОВ „Спектр Гранд" і код 34860643), ТОВ „ОСОБА_5 ОСОБА_6" (код 35296418), ТОВ „Вектор Максимум" (код 36989011) ТОВ «Спецтехпром» отримало товарів (робіт, послуг) на загальну суму 68876591,94 грн. у т.ч. ПДВ 13 900 232,0 грн.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі відносини які є майновими або іншими відносинами, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством документально не доведено дотримання вимог встановлених ч.1, ч.2, ст.З Господарського Кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч. 1 ст.55 Господарського Кодексу України, в частині участі в господарських відносинах.

Відповідачем зазначається, що даний вид діяльності передбачає кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі а саме: сортування крупних партій товарів, фасування, зберігання, складування, сортування відходів, тощо. Для досягнення результатів господарської, економічної діяльності на підприємстві відсутні власні складські приміщення, виробничі активи, основні засоби, обладнання та устаткування, для фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій в залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань.

Суд не може погодитись з висновками відповідача, оскільки п. 5.2 Розділу II Наказу ДПА України від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого Мінюстом України 12.01.2011р. № 34/18772, зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення даного положення ДПІ не використовувало при перевірці первинні документи (п.2.9 акту перевірки), а грунтувало свої висновки виключно на даних податкової звітності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 0103/11 від 01.03.2011р. (т. 1 а.с. 26), укладеному позивачем («Покупець») з основним постачальником ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» («Постачальник»), поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника та на склад Покупця або інше місце, зазначене Покупцем в м.Харкові.

Наведене свідчить, що придбані ТОВ «Спецтехпром» товари його продавцями самостійно перевозились його покупцям в м. Харкові, а саме на адресу ТОВ «Віконт Плюс» та ТОВ «Паритет і К». Для таких операцій (посередництво) у ТОВ «Спецтехпром» не було необхідності в наявності трудових ресурсів більше 1 людини - директора, яким укладались договори та виписувались накладні на їх виконання; матеріальних ресурсів та виробничих потужностей, окрім комп'ютера, паперу, ручки, печатки; складських приміщень та транспорту, оскільки товар перевозився контрагентами-продавцями ТОВ «Спецтехпром» безпосередньо контрагентам-покупцям останнього.

Факт здійснення відповідних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами (т. 1 а.с. 26-27, а.с. 88- 104), податковими та видатковими накладними, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам податкового законодавства (т. 1 а.с. 106-250; т. 2 а.с. 1-8); довіреностями на отримання матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 9 - 24); платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 25-39), тощо.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ „Етман", ТОВ „Спектр Гранд", ТОВ „ОСОБА_5 ОСОБА_6", ТОВ „Вектор Максимум" товар був в подальшому реалізований позивачем : ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Спектр Гранд».

Суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та його контрагентами договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в усіх укладених між позивачем та ТОВ „Етман", ТОВ „Спектр Гранд", ТОВ „ОСОБА_5 ОСОБА_6", ТОВ „Вектор Максимум" договорах, та реалізованих в подальшому підприємствам : ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Спектр Гранд» в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТОВ «Спецтехпром», так і його контрагенти виконували умови вищевказаних договорів, чим і підтвердили факт їх укладення.

Суд відзначає, що сам лише факт відсутності суб'єкта господарювання за адресою, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців як його місцезнаходження, не має своїм наслідком нікчемності укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про нікчемність укладених ТОВ «Спецтехпром» з вищезазначеними контрагентами угод та завищення позивачем податкового кредиту податку на додану вартість у березні, квітні, травні 2011 року у розмірі 13900232 грн. та завищення податкових зобов'язань у загальній сумі 14121554 грн.

Відповідно до п. 7 розділу ІV Наказу ДПА України від 22.12.2010р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби акта перевірки від 22.06.2011 № 1936/23/23462752, заперечень посадової особи позивача, податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, виражені у: проведенні перевірки, оформленої актом від 22.06.11р. №1936/23/23462752; визначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром» на придбання та продаж товарів такими, що підлягають задоволенню.

Суд не може погодитись з позицією позивача щодо перевищення повноважень з боку ДПІ у Московському районі м. Харкова стосовно посилання в акті перевірки на норми Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, із змінами та доповненнями, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 зазначеного Кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII, із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також

рішеннями Верховної ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим і ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Таким чином, суд вважає доводи позивача щодо перевищення відповідачем повноважень з огляду на посилання на норми Цивільного кодексу України, безпідставними.

Стосовно визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, виражені у розгляді заперечень на акт перевірки та надання відповіді на ці заперечення суд зазначає, що позивач, скориставшись своїм правом в порядку та відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України надав заперечення на акт перевірки від 22.06.2011 р. № 1936/23/23462752.

Відповідно до п. 86.7 п. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а.с.22) представник позивача приймав участь у розгляді заперечень. Відповідачем надана відповідь від 25.07.2011 року за № 8462/10/23-116 на заперечення до акту перевірки від 22.06.2011 р. № 1936/23/23462752.

Статтею 21 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, передбачені обов'язки і відповідальність осіб контролюючих органів. Підпунктами 21.1.1. - 21.1.4 п. 21.1 вищезазначеної норми передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Так, відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Отже, скориставшись своїм правом на надання заперечень до акту перевірки від 22.06.2011 р. № 1936/23/23462752 позивач створив обов'язок для відповідача щодо надання відповіді на заперечення до акту перевірки. За таких обставин, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами діючого законодавства, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Наслідком протиправних дій відповідача позивач вважає направлення інформації щодо визначення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів до податкових інспекцій за місцем обліку контрагентів-покупців позивача, а саме : ТОВ «Віконт-Плюс» та ТОВ «Паритет і К». Так, листом від 30.06.2011 р. № 3796/7/23-118 ДПІ у Московському районі м. Харкова направило акт перевірки ТОВ «Спецтехпром» від 22.06.2011р. № 1936/23/23462752 до наступних ДПІ : у Комінтернівському районі м. Харкова, у Червонозаводському районі м. Харкова, у Фрунзенському районі м. Харкова, у Солом'янському районі м. Києва та у Печерському районі м. Києва. Відповідачем направлений лист від 10.09.2011 р. № 4971/7/23-118 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про надання довідки проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехпром» від 09.09.2011р. № 27/23/23462752. Крім того, до ДПІ у Комінтернівському Червонозаводському та Фрунзенському районах м. Харкова листом від 27.09.2011р. № 5459/7/23-118 направлений акт неможливості проведення зустрічної звірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 від 26.09.2011р. № 51/23/23462752.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської,

професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. N 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію», приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно до ч.4 ст. 14 Закону України "Про інформацію" в редакції Закону від 13.01.2011р. № 2938-17, поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з

використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено акт від 22.06.11р. №1936/23/23462752.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII, із змінами та доповненнями, завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII, із змінами та доповненнями, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції покладено виконання функцій, зокрема, щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів,

правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" орган державної податкової служби в межах компетенції та порядку, визначеному законодавством виконує повноваження щодо виявлення фактів порушення законів України про оподаткування, зокрема, шляхом документальних перевірок юридичних осіб.

При цьому орган державної податкової служби вправі одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що вищезазначені листи відповідача до інших ДПІ мають супровідний характер. Звернення відповідача до іншого органу державної податкової служби, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам.

Суд дійшов висновку, що звернення органу державної податкової служби до контрагентів позивача (ТОВ «Віконт-Плюс» та ТОВ «Паритет і К») щодо надання інформації про взаємовідносини з ТОВ «Спецтехпром», в якому міститься та чи інша інформація в межах виконання повноважень, визначених законодавством, подальше підтвердження чи не підтвердження відповідної інформації, не може бути підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки у такому випадку мала місце реалізація органом податкової служби визначених законом повноважень щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації, оскільки ДПІ виконувала адміністративні функції, щодо перевірки останнього.

Судом встановлено, що листи ДПІ у Московському районі м. Харкова були адресовані тим державним органам, яких ця службова інформація стосується при виконанні покладених на них завдань та функцій. Використання інформації, отриманої за результатами перевірок інших платників податків, при проведенні документальних перевірок, входить до компетенції та повноважень органів державної податкової служби.

Отже, в розумінні вищенаведених вимог законодавства листування відповідача з іншими підрозділами органів податкової служби в межах своєї компетенції не можуть вважатися розповсюдженням неправдивої інформації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративної справи.

За приписами ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року В«Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

У відповідності до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не надав суду доказів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає необхідним розподілити судові витрати відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром" до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова, виражені у: проведенні перевірки, оформленої актом від 22.06.11р. №1936/23/23462752; визначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром»на придбання та продаж товарів.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпром" (код 23462752) витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70грн. (одна грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 01 листопада 2011 року.

Суддя (підпис)< > ОСОБА_7

З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< > ОСОБА_7< >