Постанова

від 01.10.2015 по справі 820/5018/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

01 жовтня 2015 р. №820/5018/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015р №0000014101, від 05.05.2015р. №0000024101, від 05.05.2015р.№0000034101 винесені ОСОБА_3 державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ Міндоходів.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 02.07.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача ОСОБА_3 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на ОСОБА_3 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу не відповідають чинному законодставу. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_4 до суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що під час проведення перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб чинного законодавства, а встановлені обставини в акті превірки, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення є такими, що відповідають дійсності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "ХТМ") (код ЄДРПОУ 31557119) зареєстровано як юридичну особу (т.6 а.с.11), перебуває на обліку в СДПІ по роботі з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС з 01.01.2002 року (т.6 а.с.4), є платником податку на додану вартість (т.6 а.с.5).

Відповідно до Довідки від 18.07.2012 року АА №672264 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності КП "ХТМ" за КВЕД є постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; виробництво електроенергії; розподілення електроенергії (т.6 а.с.12).

Судом встановлено, що фахівцями ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна планова перевірка КП "ХТМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами документальної планової перевірки складений акт від 15.04.2015 року №87/28-09-41-01-03/31557119 (т.1 а.с.28-112), яким встановлено порушення вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ПК України, що призвело до заниження КП "ХТМ" податку на додану вартість 442489 грн., в тому числі за: травень 2013 року - на 43746 грн., серпень 2013 року - на 25000 грн., вересень 2013 року - на 128038 грн., жовтень 2013 року - на 39190 грн., листопад 2013 року - на 98181 грн., грудень 2013 року - на 108334 грн.; п.2.6 гл. 2, п.4.2 гл. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ОСОБА_3 державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 05.05.2015 №0000014101, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 553111,25 грн. за основним платежем - 442489 грн. та штрафними санкціями - 110622,25 грн. (т.1 а. с.22-23);

- від 05.05.2015 №0000024101, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 99193785 грн. (т.1 а. с.24-25);

- від 05.05.2015 №0000014101, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2300699, 60грн. (т.1 а. с.26-27).

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, викладених в акті перевірки від 15.04.2015 року №87/28-09-41-01-03/31557119, суд встановив наступне.

Як встановлено з зазначеного акту перевірки, податковим органом визначено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. у сумі 442 489,0 грн., в тому числі за: травень 2013 року на 43746,0 грн., серпень2013 року на 25000,0 грн., вересень 2013 року на 128038,0 грн., жовтень 2013 року на 39190,0 грн., листопад 2013 року на 98181,0 грн., грудень 2013 року на 108334,0грн. у зв'язку з нереальністю господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Схід - Теплоремонт" (код ЄДРПОУ 36988217), ТОВ «Торговий будинок «Спецмаш» (код ЄДРПОУ 35617176), ТОВ «ВІС-Т» (код ЄДРПОУ 24671242) та ТОВ «НПП «Укренергострой» (код ЄДРПОУ 33677118).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Схід - Теплоремонт" (підрядник) укладено декілька договорів підряду:

- від 19.07.2010 року №570560, відповідно до п.1.1 зазначеного договору підряду визначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання робіт з реконструкції, модернізації та ремонту теплових мереж, котелень та інших об'єктів КП "ХТМ" згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору;

- від 21.05.2013 року №570404, відповідно до п.1.1 зазначеного договору підряду визначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання робіт з ліквідації котелень за адресами: вул. Полтавський Шлях, 110,114,118 та вул. Кандаурова,3 з підключенням споживачів до централізованого теплопостачання у м. Харкові, згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору.

При цьому судом встановлено, що ТОВ "Схід - Теплоремонт" має відповідні ліцензії від 05.07.2010 року №517978 та від 12.06.2013 року №261870, які видані Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, термін дії яких з 05.07.2010 по 05.07.2013 року та з 12.06.2013 року по 12.06.2018 року, відповідно (т.2 а. с. 15-17), а також відповідний дозвіл від 17.04.2013 року №249.13.63-43.22 .

Факт реальності виконання робіт, їх сплати, отримання, підтверджується наданими первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт підряду, дефектними актами, відомостями ресурсів, розрахунками загально виробничих витрат, відомостями обсягів робіт, договірними цінами, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.2 а.с.22-173).

Суд зазначає, що зазначені договори підряду були укладені позивачем з ТОВ "Схід - Теплоремонт" для здійснення господарської діяльності шляхом постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря для отримання в майбутньому прибутку, як постачальника відповідно до Статуту підприємства теплової енергії , що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Схід - Теплоремонт", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Схід - Теплоремонт" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у 2013 р., поданих до податкового органу.

Судом встановлено, що між КП "ХТМ" (замовник) та ТОВ В«НПП "УкренергостройВ» (підрядник) укладено договір підряду від 07.08.2013 року №680608 (т. 2 а.с.177-179), відповідно до п. 1.1 зазначеного договору підряду визначено, що підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання ізоляційних робіт, згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору.

При цьому судом встановлено, що ТОВ В«НПП "УкренергостройВ» має відповідну ліцензію від 05.04.2011 року №576016, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією, термін дії якої з 05.04.2011 року по 05.04.2016 року (т. 2 а.с.206).

На підтвердження реальності виконання робіт та їх сплати, позивачем надані первинні документи: лінійні графіки, локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки, акти приймання виконаних робіт, дефектні акти, акти фіксування прихованих робіт, розрахунки загально виробничих витрат, податкові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.180- 205, 208-250).

Суд зазначає, що зазначені договори підряду були укладені позивачем з ТОВ В«НПП "УкренергостройВ» для здійснення господарської діяльності шляхом постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря для отримання в майбутньому прибутку, як постачальника відповідно до Статуту підприємства теплової енергії , що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ В«НПП "УкренергостройВ» , відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ В«НПП "УкренергостройВ» були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за 2013р., поданої до податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "ВІС-Т" (підрядник) укладено договір підряду від 26.06.2013 року №680525 (т.3 а.с. 4-6), відповідно до п.1.1 зазначеного договору підряду визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає зобов'язання на виконання робіт з реконструкції теплових мереж від МК -1146/19 до МК -1146/19-5 по вул. Гани у м. Харкові, згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору.

Також між зазначеними сторонами укладено договір субпідряду від 28.08.2013 року №680638 (т.3 а.с. 4-6), відповідно до п.1 зазначеного договору субпідряду визначено, що замовник доручає, а субпідрядник приймає зобов'язання на виконання будівельно - монтажних робіт з реконструкції системи теплопостачання будівлі ОМ (головний корпус РМС) в електродепо "Салтівське" по вул. Барабашова, 8 у м. Харкові, згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору.

При цьому судом встановлено, що ТОВ "ВІС-Т" має відповідну ліцензію від 12.06.2013 року серія АЕ №261822, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 12.06.2013 року по 12.062018 року (т. 3 а.с.11).

Факт реальності виконання робіт, їх сплати, отримання, підтверджується наданими первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт підряду, дефектними актами, відомостями ресурсів, розрахунками загально виробничих витрат, відомостями обсягів робіт, договірними цінами, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.3 а.с.13-106).

Суд зазначає, що зазначені договори підряду були укладені позивачем з ТОВ "ВІС-Т" для здійснення господарської діяльності шляхом постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря для отримання в майбутньому прибутку, як постачальника відповідно до Статуту підприємства теплової енергії , що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "ВІС-Т", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ВІС-Т" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у 2013 р., поданих до податкового органу.

Судом встановлено, що між КП "ХТМ" (замовник) та ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" (підрядник) укладено договір підряду від 30.07.2013 року №680601 (т. 3 а.с.110-112), відповідно до п. 1.1 зазначеного договору підряду визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає зобов'язання на виконання з технічного переоснащення тепломагістралі №23 на ділянці від МК -2301Т до МК-2304 з заміною трубопроводів на ділянці від МК-2304/В до МК-2304/В-Б та дільниці від МК - 2304/В-Б до СШ №19 по вул. Громадській, 22/26 у м. Харкові, згідно ДБН.1.1-1-2000 та відповідно до умов цього договору.

При цьому судом встановлено, що ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" має відповідну ліцензію від 29.02.2012 року серії АД №030476, яка видана Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві, термін дії якої з 29.02.2012 року по 28.02.2015 року (т. 3 а.с.113).

На підтвердження реальності виконання робіт та їх сплати, позивачем надані первинні документи: лінійні графіки, локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки, акти приймання виконаних робіт, дефектні акти, акти фіксування прихованих робіт, розрахунки загально виробничих витрат, податкові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.116-147).

Суд зазначає, що зазначені договори підряду були укладені позивачем з ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" для здійснення господарської діяльності шляхом постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря для отримання в майбутньому прибутку, як постачальника відповідно до Статуту підприємства теплової енергії , що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за 2013р., поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Схід - Теплоремонт", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "ВІС-Т" та ТОВ "НПП "Укренергострой"- виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а КП "ХТМ" прийняло підрядні та субпідрядні роботи за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

При цьому суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Схід - Теплоремонт", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "ВІС-Т" та ТОВ "НПП "Укренергострой" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

На підставі зазначених вище обставин суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - КП "ХТМ" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача - КП "ХТМ" матеріально - технічних ресурсів, який не заперечується відповідачем, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основного виду діяльності - постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, судом встановлено, що придбання позивачем підрядних робіт у контрагентів ТОВ "Схід - Теплоремонт", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "ВІС-Т" та ТОВ "НПП "Укренергострой" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: забезпечення функціонування устаткування для постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря за основними видом діяльності.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту КП "ХТМ" по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Схід - Теплоремонт", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "ВІС-Т" та ТОВ "НПП "Укренергострой".

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.10.2014 року №4406/20-30-22-01-14/36988217 "Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ "Схід - Теплоремонт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ БК "Гефест Альянс" за період травень, червень 2013 року та вересень, жовтень 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку"; акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.12.2014р. №1205/20-11-22-01/35617176 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Спецмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із платником податків з ТОВ "Українська компанія "МОДУС" за період лютий - грудень 2013 рокуВ» ; акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області щодо контрагенту ТОВ "ВІС -Т" та акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року №174/20-30-22-03/33677118 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "НПП "Укренергострой" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з контрагентами - суд не бере до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ В«Фірма «²КВ» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Схід - Теплоремонт", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", ТОВ "ВІС-Т" та ТОВ "НПП "Укренергострой" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0000014101 є необґрунтованим, через що підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, викладених в акті перевірки від 15.04.2015 року №87/28-09-41-01-03/31557119 в частині того, що підприємством в грудні 2013 року віднесено до складу собівартості - вартість природного газу імпортного походження за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України підприємством НАК «Нафтогаз України» в розмірі 99 193785 грн., при цьому КП "ХТМ" до перевірки не надано акти приймання - передачі природного газу за грудень 2013 року щодо підтвердження факту постачання природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як зазначено в п.3.4 договору. На підставі цього встановлено порушення п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України КП "ХТМ", а саме: завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у сумі 99 485 084 грн., в тому числі за 4 квартал 2013 у сумі 99485 084 грн., судом встановлено наступне.

Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню (НКРЕ).

Суд зазначає, що постанови НКРЕ, прийняті у відповідності до наданих вище повноважень, розрізняють наступні категорії споживачів теплової енергії: (1) населення; (2) релігійні організації; (3) національні творчі спілки та їх регіональні осередки; (4) установи державного та місцевого бюджетів; (5) інші суб'єкти господарської діяльності.

При цьому, відповідно до умов отримання послуг з теплопостачання, дані категорії споживачів об'єднані у дві групи. Перша група об'єднує споживачів 1-3 категорії, друга - 4-5 категорій. Такий порядок об'єднання, зокрема, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2011р. №1199 «Про тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для потреб релігійних організацій та національних творчих спілок і їх реальних осередків та ціни на природний газ, що використовується для виробництва та надання релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам послуг з опалення і постачання гарячої води».

При цьому вартість природного газу для виробництва теплової енергії для різних груп (категорій) споживачів суттєво розрізняється. Тому поставка природного газу для виробництва теплової енергії для кожної групи споживачів здійснюється за окремими договорами.

Так, для виробництва теплової енергії у 2013 році між ПАТ «НАК «Нафтогаз України», (Продавець) та КП «ХТМ» (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/2991-БО-32 (т.5 а.с.144 -151).

Відповідно до п.п.1.1 зазначеного договору купівлі - продажу визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору. Згідно п.5.2 ( в редакції додаткової угоди №1) ціна газу грудні 2013 року з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулярним тарифом, в т.ч. ПДВ склала - 4 588,54 гри. за 1000 м 3 . При цьому п.1.2 зазначеного договору - газ, що продається за цим договором, використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Також, між тими самими сторонами було укладено договір купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року № 13/2990-ТЕ-32 (т.5 а.с.137-143).

Згідно п.1.12 зазначеного договору купівлі - продажу, подавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України за кодом згідно (УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно до п.5.2 зазначеного договору, ціна в грудні 2013 року з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на імпортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, в т.ч. склала - 1 309,20 гри. за 1000 м 3 .

Як встановлено з письмових пояснень представників позивача та підтверджено матеріалами справи, КП «ХТМ» отримує природний газ з одного газопроводу та по газорозподільним мережам направляє його до котельних для виробництва теплової енергії. На вході мережі в кожну котельну встановлений лічильник природного газу, який щодобово фіксує кількість спожитого природного газу та зберігає ці дані на протязі поточного місяця. Дані кожного лічильника станом на 24.00 останнього дня місяця витягуються з електронної пам'яті лічильника, роздруковуються і споживання позивачем відповідної кількості природного газу оформлюється у вигляді «Звіту за період» (місячний звіт), який підписується представниками КП «ХТМ» та представниками транспортуючої організації - ПАО «Хаківміськгаз». Звіти за період (місячні звіти) за грудень 2013 року додані до цього письмового пояснення. Отриманий природний газ спалюється в теплогенеруючих установках котелень, на підставі чого підігрівається до необхідної температури теплоносій, який по тепловим мережам розповсюджується по об'єктах, які підлягають централізованому опаленню і або постачанню гарячої води. При цьому кількість теплової енергії, яка постачається кожному споживачу, визначається за допомогою вимірювальних приладів або рахунковим способом. Надалі ці кількісні показники сумують по кожній групі споживачів і пропорційно кількості теплової енергії, спожитої кожною групою споживачів на протязі поточного місяця, встановлюється кількість природного газу, використаного позивачем для виробництва теплової енергії за кожним договором у відповідному місяці. Так, у грудні 2013 року за показниками лічильників позивачем було отримано та спожито 120 106, 628 тис. м 3 природного газу. З спожитого газу у грудні 2013 року теплогенеруючими потужностями КП «ХТМ» було вироблено теплової енергії 865 620,8 Гкал, в тому для споживання населенням, релігійними організаціями, творчими спілками - 741840,72 Гкал. Отже, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та ними організаціями, було використано 98 082,366 тис. м 3 .

Судом встановлено, що на підтвердження зазначених обставин, а також здійснення господарських операцій, позивачем надано звіти за період (місячні звіти) за грудень 2013 року, звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за грудень 2013 р., акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013 р. (за договором від 28.12.2012р. № 13/2991-БО-32) в обсягах, узгоджених транспортною організацією ПАТ «Харківміськгаз» та підписаних позивачем і НАК «Нафтогаз України»; податкові накладні, платіжні доручення, дані «Розподілу теплової енергії по КП «ХТМ» в грудні 2013р.», акт розподілу споживання природного газу КП «ХТМ» за групами споживачів за грудень 2013р., акти приймання-передачі природного газу за договорами купівлі - продажу, оборотні відомості по б/р 6311 «Розрахунки з постачальниками за енергоносії», акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ станом на 01.09.2014 року, акт про приймання природного газу №12/13 від 31.12.2013 р., технічна угода про порядок організації транспортування газорозподільними мережами, протокол розбіжностей (т. 3 а.с. 170-250, т.4 а.с.1-250,т. 5 а.с.154, т. 6 а.с.112-117).

Також на підтвердження сплати за придбаний газ позивачем надано багатосторонній договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") між Головним управлінням ДКС України в Харківській області, Департаменту фінансів ХОДА, Департаментом житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури ХОДА, КП "ХТМ", НАК "Нафтогаз України", виписки по рахунку (т.6 а.с.87-91)

Доводи відповідача щодо того, що відсутність акту приймання передачі природного газу, може фактично свідчити про нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з НАК «Нафтогаз України» за грудень 2013 року, суд не бере до уваги, оскільки обов'язковість акту приймання - передачі природного газу була передбачена ч. 3 п. 3 ОСОБА_2 визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.08.2010р. за № 671/17966. Проте, Державна служба України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва прийняла Рішення від 29.10.2012р. № 6 «Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Цим Рішенням Міністерству енергетики та вугільної промисловості України запропоновано внести зміни до «Методики…», в частині визначення обсягів природного газу, який використовується для виробництва та реалізації теплової енергії для населення з урахуванням нормативних технологічних втрат за ціною як для населення». Підставами для прийняття Рішення визначено не відповідність «Методики…» основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, задекларованим ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також порушення вимог ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти». В зазначеному Рішенні було визначено, що у разі невиконання рішення спеціально уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього Рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку, дія регуляторного акту або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення. Подання скарги щодо Рішення спеціально уповноваженого органу не зупиняє дії цього рішення.

Рішення Державної служби України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва згідно прямої імперативної норми ч.1 ст.28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", мало бути виконано у двомісячний строк з дня прийняття. Оскільки виконання не відбулось, на підставі ч.5 ст. 28 вказаного Закону, дія наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288 була зупинена з 30.12.2012р.

Отже, з 30.12.2012р. акти приймання - передачі природного газу, передбачені «Методикою…», яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288, не підлягали складенню.

Суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року у справі № 826/739/13-а, визначено законність дій Державної служби України з питань регулярної політики та розвитку підприємництва. Згодом наказ Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. № 288 втратив чинність на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.10.2013р. № 730, який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2013 р. за № 2042/24574 і набрав чинності з моменту офіційного опублікування з 13.12.2013 р. в «Офіційному віснику України», 2013, № 94 (13.12.2013), ст. 3484.

Таким чином, станом на грудень 2013 року нормативний акт, яким була передбачена форма акту приймання-передачі природного газу, не тільки був зупинений, але й скасований як незаконний.

Одночасно суд зазначає, що позивачем на підтвердження виконання зазначених вище договорів надано акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ станом на 01.09.2014 року (т.5 а.с.152).

Крім того, суд зазначає, що кошти на закупівлю газу позивачу нараховується кошти з Державного бюджету України, як субвенція.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, відповідними органами при проведенні перевірки використання субвенції не виявлені ніяких порушень щодо здійснення господарських операцій позивача з НАК «Нафтогаз України» (т. 6 а.с.181-227).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з призначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

З огляду на те, що основним видом діяльності є постачання позивачем теплової енергії населенню, а придбання природного газу в даному випадку є необхідною умовою для здійснення зазначеного виду діяльності, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо правомірності оподаткування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в розмірі 99 485 084 грн. за 4 квартал 2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0000024101 є необґрунтованим, через що підлягає скасуванню.

Щодо визначених в акті перевірки порушень про обіг готівки, а саме:

- несвоєчасне оприбуткування готівки в касу підприємства. В вихідні дні через РРО (фіскальний № НОМЕР_1), зареєстрованого на автомобіль, здійснювався прийом платежів від населення. Операцією «службова видача» готівка у повній сумі інкасувалась з РРО, але в касу підприємства оприбутковувалась в наступний робочий день. Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки складає 422 940,57 грн., що є порушенням вимог п.2.6 гл. 2, п.4.2 гл. 4 Положення № 637, суд зазначає наступне.

Як встановлено з наданих в судовому засіданні пояснень представників позивача та матеріалами справи, для здійснення прийняття платежів від населення використовувався автомобіль КП "ХТМ", який не є відокремленим підрозділом підприємства.

Згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів, також визначено, що касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

П.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.4.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Нормою п.5.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України передбачено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

- для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

З огляду на зміст п. 4.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, в даному випадку не повинен був і вести окрему касову книгу, оскільки він не провадив у перевіряємому періоді господарських операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, і не здійснював операції видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями. Наявність цих операцій позивачем заперечується, а відповідачем не доведена жодним документом.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми п.4.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, згідно яких за загальним правилом записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Крім того, якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Щодо визначених в акті перевірки порушень про обіг готівки, а саме:

- не оприбуткування готівки в повній сумі до каси підприємства. На протязі 2013 року об'єкти господарювання, які належать КП «Харківські теплові мережі» (їдальні та буфети) не в повному обсязі обліковували готівкові кошти, що зазначені у відповідних касових (розрахункових) документах, в касі підприємства. Операцією «службова видача» готівка у повній сумі інкасувалась з РРО (фіскальні номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10), але в касу підприємства оприбутковувалась не у повному обсязі на підставі прибуткових касових ордерів. Таким чином, не оприбуткована готівка в касі підприємства у сумі 37 199,35 грн., що є порушенням вимог п.2.6 гл. 2, п.4.2 гл. 4 Положення № 637, суд зазначає наступне.

Як встановлено з наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, КП «Харківські теплові мережі» також здійснює господарську діяльність з реалізації товарів у їдальні та буфеті. В даному випадку готівкові кошти, які неоприбутковані позивачем є "розмінною монетою". При цьому необхідність зберігання підприємством у касі банкнот і монет для видачі здачі (розмінна монета) при здійсненні розрахунків з покупцями за готівку прямо передбачена п. 2.13 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637. за порушення цієї норми ст. 164-2 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність.

Відповідно п. 2.13 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, визначено, що підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов'язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, зношені, значно зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсними платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. У разі отримання від споживачів у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) зношених та/або значно зношених банкнот підприємства (підприємці) зобов'язані не видавати таких банкнот на здачу та надалі здати їх разом з готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків. Крім того, підприємства (підприємці) мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено певний порядок при залишені готівки в якості розмінної монети в ящику РРО.

Так, перед початком зміни касир до початку реєстрації першої розрахункової операції, здійснює дії, відповідно до п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджено наказом Державної податковою адміністрацією України від 01.12.2000р. N 614, передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Суд зазначає, що вказані вищі дії необхідно зробити для забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці зведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО (Х-звіті). Оскільки при перевірці розміщення монета, знаходиться в ящику РРО, що не буде врахованою виручкою. Суми готівки за операціями «Службове внесення» будуть відображені в Х-звіті і Z-звітію (п.15 та 17 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. №199, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин).

Як вбачається з норм зазначеної Вимоги, якщо необхідно, протягом зміни запас розмінної монети можна поповнювати. При цьому в касі на суму виданих коштів складають видатковий касовий ордер, а внесення грошей в РРО реєструють за допомогою операції «Службове внесення». При цьому, протягом зміни або перед її закінченням виручку можуть передавати на інкасацію в касу підприємства, оформивши таку операцію в РРО за допомогою операції «Службова видача».

Після закінчення зміни касир виконує наступні операції: складає денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО (Z-звіт), в якому відбивається також і інформація про операції "Службового внесення" та «Службової видачі». При необхідності перед роздрукуванням Z- звіту друкують Х-звіт; на підставі даних кожного Z-звіту вносить запис до розділу 2 Книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО). При цьому, якщо Z-звіт містить дані про операції "Службове внесення» та «Службова видача», то графи 3 і 4 розділу 2 КОРО можна не заповнювати (п. 8 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, який зареєстрований наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013р. №417).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Згідно п. 5.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

З аналізу положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не визначено обмежень щодо зберігання на місці проведення розрахунків розмінної монети змінами. Важливо лише, щоб сума таких коштів не перевищила встановлений ліміт каси.

Отже сума розмінної монети перед початком кожного робочого дня відображається в РРО шляхом проведення операції "Службове внесення", а по закінченню - операції "Службова видача", при цьому здійснення операції "Службова видача" не передбачає, що сума розмінної готівки повинна бути відразу оприбуткованою в касі з оформленням прибуткового касового ордера.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0000034101 є необґрунтованим, через що підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ОСОБА_3 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.05.2015 року №0000014101, від 05.05.2015 року №0000024101, від 05.05.2015 року №0000034101.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 08 жовтня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.