Постанова

від 04.11.2015 по справі 826/19033/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19033/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги «Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом «Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

«Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, «Фірма «Т.М.М.» ТОВ) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 №0003342204, №0003352204 та №0003362204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 12.05.2014 по 06.06.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання «Фірма «Т.М.М.» ТОВ вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №310/26-57-22-02-09/14073675 від 01.07.2014 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) в результаті чого зменшено від'ємне значення з податку на прибуток за 2013 рік на 16 580 654,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29 050,00 грн.;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п. 167.1.1 п. 167.1 ст. 167 ПК України, п. 2.6 розділу 2, п. 4.2 розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного Банку України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

06.08.2014 на підставі акту перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- № 0003342204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 43 575,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14 252,00 грн.,

- № 0003352204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 3 532 772,00 грн.;

- № 0003362204, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 199 127 448,50 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсотки по сумі заборгованості за договором № 335/31/6-1 від 28.01.2010 в повному розмірі відносились до складу витрат відповідних періодів, як такі що нараховані по кредиту використаному на створення кваліфікаційного активу, створення якого на дату нарахування відсотків завершено. Крім того, позивачем доказів на підтвердження факту оприбуткування коштів в касі відокремленого підрозділу підприємства в м. Харкові не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо наявності правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах «Фірма «Т.М.М.» ТОВ з ТОВ «Варгус».

Підставою для висновків податкового органу щодо безтоварності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варгус» (код за ЄДРПОУ 38292767) стали висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014р. №596/26-55-22- 08/38292767 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із платниками податків та покупцями товарів, робіт, послуг за період з 01.02.2012 до 31.12.2013».

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги висновки податкового органу щодо безтоварності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варгус», які зроблені на підставі вищезазначеного акту перевірки виходячи з наступного.

В даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Разом з тим, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, між «Фірма «Т.М.М.» ТОВ та ТОВ «Варгус» (далі по тексту - контрагент) було укладено договір поставки №20/05/-1 від 20.05.2013.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та контрагентом договору поставки №20/05-1 від 20.05.2013, ТОВ «Варгус» (Постачальник) зобов'язується постачати товари відповідно до специфікацій, а «Фірма «Т.М.М.» ТОВ (Покупець) зобов'язується приймати ці товари та сплачувати за них грошові кошти.

Для підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції з контрагентом, позивачем було надано копії первинних документів, а саме:

- договір поставки №20/05-1 від 20.05.2013;

- специфікації до договору поставки №20/05-1 від 20.05.2013;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- рахунки-фактури;

- виписки банку.

Всі вищезазначені документи містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Разом з тим, основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (41.20).

Тобто, товари (чорнозем, пісок річковий, ґрунт, щебінь), які придбавались у контрагента, позивач використовував безпосередньо для здійснення своєї господарської діяльності, а відтак і отримання прибутку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача ТОВ «Варгус» був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Окремі недоліки рахунків-фактур, видаткових накладних, які зазначаються судом першої інстанції, не спростовують права позивача на податковий кредит, оскільки характер операції, найменування та вартість товарів, розмір ПДВ, сплаченого при їх придбанні можливо встановити за іншими документами, заперечень щодо форми та змісту яких відповідачем не наведено.

Крім того, судом першої інстанції в якості свідка допитано директора ТОВ «Варгус» ОСОБА_2, яким підтверджено підписанням ним як посадовою особою ТОВ «Варгус» первинних документів, що підтверджують існування фінансово-господарських відносин між позивачем та його контрагентом.

Висновки суду першої інстанції про відсутність сертифікату якості, як на підставу для відмови в задоволенні позову є безпідставним та необґрунтованими, оскільки сертифікати якості товару не є первинними документами, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не підтверджують рух активів апелянта та не надають право останньому на податковий кредит.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансових витрат у вигляді відсотків нарахованих по кредитах.

За договором кредитної лінії №335/31/6-1 від 28.01.2010 укладеним між «Фірма «Т.М.М.» ТОВ (Позичальник) та ВАТ «Ощадбанк» (Кредитор), останній зобов'язався надати на умов цього договору, а позичальник зобов'язався отримати кредит, належним чином його використовувати та повернути в передбачений договором строк, а також сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.4 зазначеного договору встановлено, що метою кредитування є фінансування завершення будівництва І черги житлових будинків з приміщеннями соціально - побутового призначення та підземною автостоянкою, які розташовані за адресою: вул. Ломоносова 73-79 у Голосіївському районі міста Києва.

Додатковим договором № 18 від 29.09.2011 до договору кредитної лінії № 335/31/6-1 від 28.01.2010 метою кредитування визначено фінансування завершення будівництва І, II, III, IV пускового комплексу (черги) житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою, які розташовані за адресою: вул. Ломоносова, 73-79 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (який був чинний станом на 21.12.2010), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Відповідно до сертифіката відповідності серії КВ № 000579 від 29.12.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою на вул. Ломоносова 73-79 у Голосіївському районі м. Києва (І пусковий комплекс)» проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Даний сертифікат відповідності був виданий на підставі актів готовності об'єкта до експлуатації від 21.12.2010.

Таким чином, згідно визначених законодавством документів, що визначають закінчення будівництва та готовності об'єктів до експлуатації, будівництво першого пускового комплексу (черги) житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою, які розташовані за адресою: вул. Ломоносова 73-79 у Голосіївському районі м. Києва було завершене 21.12.2010.

Відповідно до акту перевірки, щодо відображення в обліку операції по кредитному договору № 335/31/6-1 від 28.01.2010, встановлено що, за період до 29.12.2010 (введення в експлуатацію 1-го пускового комплексу (будинки 1,4,5,8)) за рахунок кредитних коштів було виконано робіт (послуг) та придбано матеріалів на загальну суму 122 101 589,00 грн., а за весь період будівництва - 140 043 476,17 грн. - загальна сума кредиту за кредитним договором №335/31/6-1 від 28.01.2010 (по 1-му траншу) на початок перевіряємого періоду, тобто станом на 01.10.2012, згідно наданих до перевірки документів та даних облікових регістрів бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що різниця в сумі 17 941 887,00 грн. (140 043 476,17 грн. - 122 101 589,00 грн.) мала обліковуватись як частина кредиту, що була спрямована на завершення будівництва II, III чи IV черг житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою, які розташовані за адресою: вул. Ломоносова 73-79 у Голосіївському районі м. Києва, в залежності від об'єкта на якому виконувались будівельно-монтажні роботи та проценти по даній частині кредитних коштів мали, відповідно, капіталізуватись до моменту завершення виробництва кваліфікаційного активу (II чи III чи IV черг будівництва).

Проте, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги п. 11. «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №923 (чинний на момент спірних правовідносин), яким передбачено, що житлові будинки, в яких квартири та вбудовано-прибудовані приміщення побудовані за кошти фізичних і юридичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, які не впливають на експлуатацію будників, якщо це обумовлено інвестиційним договором про будівництво і проектною документацією, та за умови їх відповідності санітарним, протипожежним і технічним вимогам.

Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.12.2008. №637 затверджено Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків та вбудовано-прибудованих приміщень (далі по тексту - Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт).

Згідно із п. 2.9. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 № 1300, капіталізація фінансових витрат припиняється після завершення підрядником виконаних робіт за будівельним контрактом.

Відповідно до п. 2.1. Інвестиційно-підрядного договору №106/10 від 30.10.2003 (у редакції від 12.09.2011), що укладено між «Фірма «Т.М.М.» ТОВ та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, сторони домовились здійснити будівництво та ввести в експлуатацію.

Згідно п. 1.1.5. Інвестиційно-підрядного договору №106/10 від 30.10.2003 (у редакції від 12.09.2011), будівництво об'єкту означає весь комплекс проектних робіт, всі і будь-які затвердження та погодження проектної документації, будівельно-монтажні роботи щодо безпосереднього спорудження об'єкту та його обладнання/оздоблення відповідно до проектної та технічної документації стандартів, підключення об'єкту до всіх комунальних та комунікаційних мереж міста Києва відповідно до проектної та технічної документації та законодавства, та введення об'єкту в експлуатацію.

Тобто, Інвестиційно-підрядний договір №106/10 від 30.10.2003 допускає виконання оздоблювальних робіт (внутрішніх опоряджувальних робіт) відповідно до проектної та технічної документації.

Роботи, які виконувались після отримання актів готовності до експлуатації виконувались у відповідності до проектної та технічної документації (проектною та технічною документацією передбачено виконання внутрішніх опоряджувальних робіт) та в межах переліку внутрішніх опоряджувальних робіт.

Пунктом 2.4. договору кредитної лінії №335/31/6-1 від 28.01.2010, який укладено між «Фірма «Т.М.М.» ТОВ та АТ «Ощадбанк», передбачено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі - 1-й транш - фінансування завершення будівництва 1-ї черги житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою, які розташовані за адресою: вул. Ломоносова, 73-79 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджені Міністерством фінансів України від 28 квітня 2006 N 415 (далі по тексту - ПБО 31) кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Відповідно до Додатку №1 ПБО 31 кваліфікаційним активом є незавершені капітальні інвестиції (будівництво приміщень, будинків, будівель, споруд).

Згідно із листом Міністерство фінансів України від 01.06.2006 №31-34000-10-5/11601 «Щодо ПБО 31 «Фінансові витрати» при застосуванні ПБО 31 Міністерство фінансів України рекомендує суттєвим часом вважати час, що становить більше трьох місяців.

Відповідно до п. 1.6. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат», кваліфікаційний актив це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. Суттєвим вважається час, який станс більше, ніж 3 (три) місяці.

До кваліфікаційних активів відносяться будинки, будівлі, споруди, інші об'єкти основних засобів, нематеріальні активи - незавершені капітальні інвестиції в їх виготовлення (будівництво) (п.1.7 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 № 1300).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що роботи, які виконувались «Фірма «Т.М.М.» ТОВ після отримання актів готовності до експлуатації виконувались у відповідності до проектної та технічної документації, якими передбачено виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в межах Переліку внутрішніх опоряджувальних робіт.

Щодо додержання порядку ведення касових операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, листом від 10.07.2014 № 1817 позивач повідомив відповідача, що в період з 01.10.2012 по 31.12.2013 готівкові розрахунки у м. Харкові здійснювались в приміщенні за адресою: вул. Клапцова, 54, яке належить товариству на праві власності.

Відповідно до акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивач в місті Харків має касу де проводяться операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з подальшим здаванням готівкових коштів до банківських установ самостійно та за допомогою інкасаторських служб.

Особою відповідальною за ведення касових операцій в місті Харків є ОСОБА_4, в касі підприємства - Фірма «Т.М.М.» TOB в м. Харків не ведеться касова книга для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

На підставі зазначених обставин, судом першої інстанції взято до уваги доводи податкового органу викладені в акті перевірки, що позивачем здійснено 70 випадків, на загальну суму 39 825 489,70 грн., видачі торгової виручки з каси підприємства в м. Харків для здавання до установ банків без оприбуткування зазначених коштів в касі відокремленого підрозділу підприємства, а саме: без здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі в м. Харків на підставі прибуткових касових ордерів.

Також, в акті перевірки зазначено, що вищевказані операції оформлюються в касовій книзі в м. Києві та підписувались керівником підприємства та головним бухгалтером підприємства заднім числом (після отримання супровідних відомостей та банківських квитанцій), оскільки одночасне перебування зазначених осіб в містах Києві та Харкові неможливе, у той час як видаткові ордери підписані особою відповідальною за ведення касових операцій в місті Харкові - ОСОБА_4 на підприємстві відсутні та до перевірки не надані.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.4 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відокремлений підрозділ будь-якої юридичної особи характеризується також сукупністю інших ознак, а саме: наявністю рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу; здійснення функцій юридичної особи або представництва і захисту інтересів юридичної особи; здійснення діяльності на підставі положення про відокремлений підрозділ; включення відомостей про створення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Всі з названих ознак відсутні у структурних підрозділах «Фірма «Т.М.М.» ТОВ, в тому числі і в м. Харкові.

Підтвердження того, що підрозділ «Фірма «Т.М.М.» ТОВ в м. Харкові є частиною основної юридичної особи є те, що керівник цього підрозділу - ОСОБА_5, призначений на посаду та діє відповідно до штатного розпису юридичної особи.

Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 затверджено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі по тексту - Положення № 637).

Зазначене Положення № 637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

В даному випадку, підрозділи товариства позивача, які розташовані в м. Харкові та перевірялись контролюючим органом, є структурними підрозділами позивача і жодних витрат проводити не мають права, відповідно до норм чинного законодавства, оскільки перераховують всю готівку на рахунок Фірми «Т.М.М.» ТОВ.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордеру) за підписом головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час проведення податковим органом перевірки, позивачем було надано належним чином оформлені касові ордери (прибуткові та видаткові ордери), відповідні розрахункові квитанції та касову книгу. Зазначене не спростовано представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії вищезазначених документів, які досліджені колегією суддів апеляційної інстанції належним чином під час розгляду справи.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що структурні підрозділи Фірми «Т.М.М.» ТОВ у м. Харкові - це: Відділ вентиляції та кондиціонування; Департамент маркетингу і продажу; Департамент управління нерухомістю; Департамент капітального будівництва (далі по тексту - структурні підрозділи в м. Харкові), які входить в організаційну структуру підприємства, не є юридичними особами, не є філіями чи представництвами та не підлягають державній реєстрації, розташовані поза місцезнаходженням головного підприємства, є безбалансовими, виконують лише певну функцію в єдиному виробничому процесі та надають послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з основним підприємством, водночас не є відокремленими підрозділами.

Структурні підрозділи в м. Харкові не мають банківського рахунку, а кошти здають на поточний рахунок «Фірми «Т.М.М.» ТОВ.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються Статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи проходять державну реєстрацію, набувають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Крім того, заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи позивача, що чинне законодавство не зобов'язує підприємства створювати філії у разі здійснення діяльності поза місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 637, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Згідно із п.4.2. Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство-юридична особа, що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті без урахування кас відокремлених підрозділів.

Відповідно до п.4.4. Положення № 637, підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира»), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» і «Звіту касира» касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати «Звіт касира» разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у «Вкладному аркуші касової книги».

«Вкладний аркуш касової книги» протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) «Вкладний аркуш касової книги» формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки форму книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Як зазначено позивачем, та безпідставно не взято судом першої інстанції до уваги, «Фірмою «Т.М.М.» ТОВ ведеться касова книга у електронній формі за допомогою комп'ютерної програми «1С:Підприємство».

Відповідно до п. 1.2. Положення № 637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Як зазначено позивачем, та безпідставно не взято судом першої інстанції до уваги, «Фірма «Т.М.М.» ТОВ здійснює облік надходження готівки за допомогою касової книги у електронній формі, що ведеться у програмному комплексі «1С:Бухгалтерія», а тому на паперових носіях касова книга не ведеться.

Таким чином, сума готівкових коштів у розмірі 39 825 489,70 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її оприбуткування у касі підприємства згідно прибуткових касових ордерів та внесення запису до електронної касової книги робить неможливих ухилення позивача від сплати податків.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012 у справі №К-15004/10 та ухвалі від 07.04.2014 у справі №К/9991/4499/11, закріплено правомірність ведення електронної касової книги, а відтак, оприбуткування у підприємства згідно прибуткових касових ордерів та внесення запису до електронної касової книги робить неможливим ухилення платником податків від сплати податків.

Як підтверджується матеріалами, уповноваженою особою позивача - ОСОБА_4, у відповідності до п.5.1. Положення у перевіряємий період здавались готівкові кошти для її зарахування на рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім'я «Фірма «Т.М.М.» - ТОВ в АТ «Ощадбанк», що підтверджується супровідними відомостями, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником податкового органу не спростовано, що з коштів, які зареєстровано в електронній касовій книзі позивача, не сплачено податки.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що «Фірма «Т.М.М.» ТОВ не порушено Порядку оформлення касових операцій та форми первинних документів, що встановлений Положенням № 637, а тому застосування до останнього штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки є не законним.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов «Фірма «Т.М.М.» ТОВ задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу «Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов «Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06.08.2014 №0003342204, №0003352204 та №0003362204.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.