Постанова

від 03.11.2015 по справі 820/781/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Справа № 820/781/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 820/781/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання запиту незаконним, визнання незаконними наказів, дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Виробничо - технічне підприємство «Теплоенергопром» звернулося до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000112220 від 25.03.2013р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2014 року задовольнив позовні вимоги.

Скасував податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000112220 від 25.03.2013р.

Стягнув з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - технічне підприємство «Теплоенергопром» (код ЄДРПОУ 30237667) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн.

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем до матеріалів перевірки не надано достатніх доказів, які підтверджують наявність господарської діяльності контрагентів позивача з іншими підприємствами.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.11.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями відповідача в лютому - березні 2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24609852) за травень 2012 року, ТОВ «Будмонтажреконструкція» (код ЄДРПОУ 32761711) за квітень, червень 2011 року, ТОВ «Газтехбуд» (код ЄДРПОУ 34329007) за липень, вересень 2011 року, ТОВ «Металл-Инвест» (код ЄДРПОУ 37999963) за березень, травень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 11.03.2013р. № 1384/22-207/30237667 (а.с. 45-63), згідно висновків якого встановлено порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього в сумі 1718124,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 222006,00 грн., червень 2011 року на суму 7696,00 грн., за липень 2011 року на суму 10084,00 грн., березень 2012 року на суму 675404,00 грн., травень 2012 року на суму 33333,00 грн., червень 2012 року на суму 769601,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013р. № 0000112220 (а.с. 38), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2462436,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1718124,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7744212,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені факти порушення позивачем податкового законодавства спростовуються висновком експертного економічного дослідження №4517 від 04.06.2013 року та копіями судових рішень, які підтверджують наявність господарської діяльності контрагентів позивача.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було вжито заходів щодо витребування та дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача по відносинах з контрагентами ТОВ «Ліга», ТОВ «Будмонтажреконструкція», ТОВ «Газтехбуд», ТОВ «Металл -Инвест».

Усуваючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а саме досліджуючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними підприємствами на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, колегією суддів протокольною ухвалою від 15.09.2015 року визнано обов'язковою явку позивача для надання особистих пояснень щодо реальності здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами.

Протокольною ухвалою, прийнятою у судовому засіданні 29.09.2015 року, ухвалено рішення про витребування копій первинних документів по фінансово -господарським взаємовідносинам ТОВ "ВТП Теплоенергопром" з ТОВ "Ліга" за травень 2012 року, ТОВ "Будмонтажреконструкція" за квітень, червень 2011 року, ТОВ "Газтехбуд" за липень, вересень 2011 року, ТОВ "Металл-Инвест" за березень, травень 2012 року.

Зазначені ухвали суду були залишені позивачем без виконання, представник позивача у судове засідання двічі не прибув, документів первинного бухгалтерського обліку позивачем до суду надано не було.

Причини не виконання ухвал суду позивачем не повідомлені.

У відповідності до частини 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеним факт реального настання наслідків здійснення господарських операцій ТОВ «Виробничо - технічне підприємство «Теплоенергопром» з його контрагентами - ТОВ «Ліга», ТОВ «Будмонтажреконструкція», ТОВ «Газтехбуд», ТОВ «Металл -Инвест», оскільки здійснення такої господарської діяльності не було підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які надають платнику податку право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

При цьому колегія суддів вказує, що судом першої інстанції помилково був взятий до уваги висновок експертного економічного дослідження № 4517 від 04.06.2013р., складений експертом Харківського НДІСЕ ім. засл.професора М.С. Бокаріуса Стьопіним Р. С., оскільки зазначений висновок не є допустимим доказом у справі, так як не відповідає вимогам ст.82 КАС та не є наслідком судової експертизи, призначеної у порядку ст. 81 КАС.

Крім того, суд першої інстанції помилково взяв до уваги судові рішення в адміністративних справах за позовами деяких контрагентів позивача з податковими органами, оскільки вони не є належними доказами у даній справі, тобто не містять у собі інформації щодо предмета доказування, зокрема щодо господарської діяльності позивача, а також не є підставою для звільнення від доказування згідно ч. 1 ст. 72 КАС.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, на протокол виїмки від 21 квітня 2011 року як на об'єктивну неможливість надання до суду первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Газтехбуд", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки перевіркою охоплювалися господарські операції позивача з названим контрагентом за липень та вересень 2011 року, тобто після проведення виїмки, і поважних причин ненадання до суду названих документів позивачем не наведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 820/781/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст постанови виготовлений 09.11.2015 р.