Постанова

від 10.12.2020 по справі 820/781/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №820/781/14

адміністративне провадження №К/9901/27637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства Теплоенергопром на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів Бершова Г.Є., Катунова В.В. від 03 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства Теплоенергопром до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства Теплоенергопром (далі - позивач, Товариство) до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000112220, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2462336 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1718124 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 744212 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем у акті перевірки порушення Товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ Ліга (код ЄДРПОУ 24609852) у травні 2012 року, ТОВ Будмонтажреконструкція (код ЄДРПОУ 32761711) у квітні, червні 2011 року, ТОВ Газтехбуд (код ЄДРПОУ 34329007) у липні, вересні 2011 року, ТОВ Металл-Инвест (код ЄДРПОУ 37999963) у березні, травні 2012 року спростовуються висновком експертного економічного дослідження від 04 червня 2013 року №4517 та судовими рішеннями, якими встановлено здійснення господарської діяльності контрагентами позивача.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що здійснення операцій між позивачем та ТОВ Ліга , ТОВ Будмонтажреконструкція , ТОВ Газтехбуд , ТОВ Металл-Инвест не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду відносин, тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за правилами статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому, як зазначив суд, у ході апеляційного провадження вживалися заходи по визнанню обов`язкової явки представника Товариства для надання пояснень щодо обставин здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами, а також по витребуванню первинних документів, які складалися за результатами вчинення таких, з метою їх дослідження та надання правової оцінки, однак вимоги суду апеляційної інстанції підприємством виконані не були й не повідомлено про неможливість їх виконання.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже належно не оцінив фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. На думку позивача, добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення підприємствами-постачальниками правил оподаткування при здійсненні господарської діяльності.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Ліга у травні 2012 року, ТОВ Будмонтажреконструкція у квітні, червні 2011 року, ТОВ Газтехбуд у липні, вересні 2011 року та ТОВ Металл-Инвест у березні, травні 2012 року складено акт від 11 березня 2013 року №1384/22-207/30237667, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ на 1718124,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 222006,00 грн., червень 2011 року - 7696,00 грн., липень 2011 року - 10084,00 грн., березень 2012 року - 675404,00 грн., травень 2012 року - 33333,00 грн., червень 2012 року - 769601,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Ліга , ТОВ Будмонтажреконструкція , ТОВ Газтехбуд , ТОВ Металл-Инвест без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо відсутності об`єктів оподаткування по операціях з придбання/продажу товарів (послуг), отриману за результатами податкового контролю контрагентів, так і на наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів; відсутність документів, які б підтверджували фактичну поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) контрагентами позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, позивач формував податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ Ліга , ТОВ Будмонтажреконструкція , ТОВ Газтехбуд , ТОВ Металл-Инвест .

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій контрагентами та використання їх наслідків у власній господарській діяльності Товариства підтверджується документами, складеними за наслідками таких відносин.

З метою належного та всебічного дослідження всіх обставин справи судом апеляційної інстанції вживалися заходи по визнанню обов`язкової явки представника(ів) Товариства для надання пояснень щодо обставин здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами, а також по витребуванню первинних документів, які складалися за результатами вчинення таких (т. 2, а.с. 32). Однак вимоги суду апеляційної інстанції підприємством виконані не були й жодних документів на підтвердження показників бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам із контрагентами, вказаними вище, Товариством до суду надано не було, а також не забезпечено явку уповноваженого представника(ів) у судове засідання.

При цьому посилання позивача у позовній заяві на об`єктивну неможливість надання до суду первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Газтехбуд через їх виїмку правоохоронними органами у квітні 2011 року визнані судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки перевіркою охоплювався період діяльності, що мав місце пізніше у часі.

Наведені обставини не дали апеляційному суду можливості встановити руху активів на шляху до позивача у справі, участь контрагентів у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.

За правилами частини першої та четвертої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання первинних документів, які повинні супроводжувати здійснення спірних операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують поставку товарів, виконання робіт (надання послуг) на користь позивача саме згаданими суб`єктами господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

У контексті спірних правовідносин Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно зауважив про помилковість обґрунтування судом першої інстанції своєї позиції виключно висновком експертного економічного дослідження від 04 червня 2013 року №4517, адже юридична оцінка обставин справи має бути надана саме судом за результатами її розгляду й ґрунтуватися на правильному застосуванні норм матеріального права. Не можна не погодитися й з тим, що судові рішення, ухвалені в адміністративних справах (за позовами деяких із контрагентів до контролюючих органів), в яких Товариство не виступало учасником, не є преюдиційними для даного спору.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства Теплоенергопром залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко