Рішення

від 05.10.2010 по справі 2-3239/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3239/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Дніпровському районі м. Києва про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв»язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона офіційно перебуває в шлюбі з відповідачем з 16.02.1991 року. Від шлюбу у них дітей немає. За спільним рішенням адміністрації, профсоюзного комітету і комітету комсомолу виробничого об»єднання «завод Арсенал» від 15.02.1999 року на сім»ю з двох осіб їм була надана кімната № 242 в гуртожитку № 8-Б по вул. Азербайджанській ( в минулому вул. Бакинських Комісарів) в м. Києві, де вони проживали з 15.02.1999 року. Станом на сьогоднішній день гуртожиток переведено в комунальні квартири на правах державної власності. Спірна кімната в квартирі № 70 на сьогоднішній день не приватизована. Так трапилося, що її чоловік вісім років тому назад пішов з дому, на даний час їй не відоме його місце проживання, перебування чи роботи. Від громадянки ОСОБА_3 вона довідалася лише, що він має іншу сім»ю, з її слів вона з ним випадково зустрілася на вул. Московській у м. Києві. За період з 2002 року по квітень 2010 року відповідач жодного разу не з»являвся у спірній кімнаті, всі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення виконуються виключно нею. Її чоловік не проживає в кімнаті вісім років, обов»язки по оплаті комунальних платежів не виконує. Крім того, нею подано позов про розірвання шлюбу. В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали обставини викладені в позовній заяві та позовні вимоги, просили їх задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечували. Позивачка додатково пояснила, що перешкод відповідачу в проживанні вона ніколи не чинила, замок на дверях не міняла. Сама здійснює оплату за кімнату. Відповідач з житла пішов сам. Представник позивача додатково пояснив, що відповідач не проживає в спірній кімнаті з 2002 року. Сама позивачка не знає де знаходиться відповідач, навіть зверталася до міліції з цього приводу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, про день та час розгляду справи повідомлявся за останньою відомою адресою.

В судове засідання третя особа не з»явилася, надіслала на адресу суду листа з проханням розглядати справу у відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що відповідно до ордеру на жилу площу в гуртожитку № 733 від 15.02.1999 року позивачка та відповідач, які в шлюбі з 16.02.1991 року, отримали право на зайняття жилої площі по вул. Бакінських Комісарів, в будинку № 8-Б, кімната № 242, розміром 11,8 кв.м. Відповідно до довідки форми 3, виданої ЖРЕО № 414 від 10.02.2010 року № 143, в спірній кімнаті зареєстровані позивачка та відповідач. З наданих копій квитанцій за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року встановлено, що нарахування оплати за спірне житло та комунальні послуги відбувається на двох осіб, заборгованості по сплаті не існує. З листа Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві від 03.06.2010 року, адресованого позивачці, слідує, що відповідач зареєстрований за спірною адресою, додатковою інформацією щодо його місця перебування чи роботи в управлінні не володіють. Відповідно до акту, затвердженого начальником ЖРЕО № 414 від 01.10.2010 року, відповідач за спірною адресою зареєстрований, але не проживає, особистих речей у квартирі немає. З відповіді на запит суду, отриманої з поліклініки № 2 Дніпровського району встановлено, що відповідач серед відвідувачів їх поліклініки не зареєстрований.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України особа, яка не проживає на житловій площі більше шести місяців без поважних причин, може бути визнана судом такою, що втратила право користування житловою площею. По даній справі встановлено, що відповідач не проживає за спірною адресою вісім років. Документів щодо чинення йому перешкод чи про неможливість його проживання в спірній кімнаті суду не надано.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.71, 72 ЖК України, ст. ст. 60, 212-215, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - кімнатою № 242 квартири АДРЕСА_1 (в минулому Бакінських комісарів) у м. Києві та зняти з реєстрації ОСОБА_2 у кімнаті № 242 квартири АДРЕСА_1 (в минулому Бакінських комісарів) у м. Києві.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Суддя: