Ухвала

від 11.11.2015 по справі 469/434/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/434/15-ц 11.11.2015 11.11.2015 11.11.2015

Провадження №22-ц/784/2369/15

Справа №469/434/15-ц

Провадження № 22ц/784/2369/15 Головуючий у 1-ї інстанції Гапоненко Н.О.

Категорія 47 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.

при секретарі: Харитоновій І.В.,

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2015 року

за позовом

Заступника прокурора Березанського району Миколаївської області

(далі - прокурор)

в інтересах

Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - облдержадміністрації)

до Березанської районної державної адміністрації (далі - райдержадміністрації),

ОСОБА_3,

третя особа - Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство»

(далі - ДП «ОЛМГ»),

про визнання частково незаконними розпоряджень та їх скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності і витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року заступник прокурора Березанського району Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської облдержадміністрації до Березанської райдержадміністрації, ОСОБА_4, третя особа - ДП «ОЛМГ», про визнання незаконними та скасування розпоряджень райдержадміністрації №721 від 4 грудня 2012 року і №76 від 22 березня 2013 року в частині надання ОСОБА_4 дозволу для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1га та надання її у власність із земель державної власності за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Просив визнати недійсним та скасувати видане на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, витребувати у відповідачки спірну земельну ділянку на користь держави у постійне користування ДП «ОЛМГ».

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідачки ОСОБА_4 з порушенням вимог чинного законодавства зі зміною її цільового призначення, без попереднього вилучення у належного користувача ДП «ОЛМГ» як землі державного лісового фонду.

Також зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає відповідне узгодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, якого у встановленому законом порядку відповідачкою ОСОБА_4 отримано не було.

Згідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» відсутня і обов'язкова державна експертиза вказаного проекту землеустрою.

Окрім цього, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря на відстані 15-20м від урізу води, і будівництво на неї будь-яких споруд у відповідності до ч. 3 ст. 62 ЗК України, ч. 3 ст. 90 ВК України, п.10.17 ДБН України 360-92 заборонено.

Рішенням та додатковим рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня і 29 вересня 2015 року позов заступника прокурора задоволено, ухвалено про визнання незаконними та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №721 від 4 грудня 2012 року в частині надання ОСОБА_4 дозволу для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і №76 від 22 березня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 19 квітня 2013 року на ім'я ОСОБА_4. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути Миколаївської облдержадміністрації у постійне користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» земельну ділянку площею 0,1га, вартістю 222 110 грн. 00 коп., розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права і закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором доведено факт незаконного отримання відповідачкою у власність земельної ділянки без згоди щодо її вилучення у попереднього користувача ДП «ОЛМГ» та з порушенням порядку, встановленого для вилучення земель лісового фонду і зміни їх цільового призначення. Відсутність узгодження проекту такого відводу з уповноваженим органом лісового господарства, та висновку державної експертизи землевпорядної документації, призвело до того, що рішення голови райдержадміністрації щодо відводу та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, за рахунок земель ДП «ОЛМГ» були прийнятті поза межами його повноважень з вирішення земельних питань.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1га надана у власність відповідачці ОСОБА_3 за рахунок земель ДП «ОЛМГ» (квартал 41 виділ 48), які є державною власністю та розташовані в межах прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря (піски) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, і відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення (а.с.9-18, 77-86).

Земельній ділянці надана адреса: Миколаївська область, Березанський район, сільрада Рибаківська та змінено її цільове призначення: із земель лісового фонду вона віднесена до земель, призначених для індивідуального дачного будівництва.

Дозвіл на складання проекту землеустрою, його затвердження та надання у власність здійснено відповідно до розпоряджень голови райдержадміністрації №721 від 4 грудня 2012 року і №76 від 22 березня 2013 року.

На підставі прийнятих головою райдержадміністрації розпоряджень, відповідачкою 19 квітня 2013 року отримано свідоцтво на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1.

В той же час, при затвердженні проекту землеустрою головою Березанської райдержадміністрації не було враховано те, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та в межах прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря на відстані 15-20м від урізу води, і будівництво на неї будь-яких споруд заборонено.

В цьому проекті відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації у відповідності до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та згода на відвід уповноваженого органу лісового господарства.

Разом з тим, виділення земель із земель лісогосподарського призначення можливо у відповідності до статей 56-57, 117, 149 ЗК України, статті 5, 24 ЛК України з обов'язковим попереднім їх вилученням із категорії державних земель, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Саме по собі знаходження державних лісових земель за межами населеного пункту не свідчить про можливість зміни їх цільового призначення як земель запасу та їх передачу до компетенції райдержадміністрації.

Отже, у порушення положень статей 116, 140, 141, 149 ЗК України, статей 31, 33 ЛК України земельна ділянка, яка є державною власністю та знаходилася у користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» як земля лісогосподарського призначення, без її вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача, була незаконно передана райдержадміністрацією у власність іншої особи з перевищенням повноважень з розпорядження землею.

За такого, висновок суду щодо незаконності виділу спірної земельної ділянки у власність громадянки із земель державної власності лісогосподарського призначення без її попереднього вилучення та проведення спеціальних експертиз і узгоджень за розпорядженням голови райдержадміністрації є вірним, та таким, що відповідає нормам матеріального права.

Доводи апелянта щодо безпідставності вимог прокурора із-за відсутності у Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою, є помилковими, та такими, що суперечать положенням глави 11 ЗК України і статі 4-5, пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, та наявним і дослідженим судом письмовим доказам, які безперечно свідчать про наявність наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Миколаївліс» №11 від 6 квітня 1989 про передачу земель до складу Очаківського державного лісомисливського господарства та віднесення спірної земельної ділянки до державної власності лісогосподарського призначення. Такі обставини підтверджені як актами на право користування землею, так і проектами організації та розвитку лісового господарства.

Окрім цього, за статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови, землі лісогосподарського призначення й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст.. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою (уздовж морів - не менше двох кілометрів від урізу води, пляжна зона - не менше 100 метрів від урізу води).

Водночас за змістом п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок) у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова), з урахуванням конкретної ситуації.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (постанова Верховного Суду У4країни від 10 червня 2015 року по справі №6-162цс15).

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами, іншими водними об'єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

За пунктом «г» частини 2 статті 61, статтею 62 ЗК України у межах прибережних захисних смуг та пляжної зони прибережних захисних смуг уздовж морів забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних.

Таким чином, висновки місцевого суду щодо порушення діючого законодавства при видачі оспорюваних розпоряджень райдержадміністрацією стосовно надання у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої в межах пляжної прибережної захисної смуги уздовж моря, для індивідуального дачного будівництва - є правильними.

Доводи апелянта щодо не доведення факту порушення виділу земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги є безпідставними, так як спростовується дослідженими судом письмовими доказами по справі.

Щодо іншого змісту апеляційної скарги, то вона не містять перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

За такого, підстав для скасування рішення суду першої інстанції ухваленого з дотриманням норм процесуального і матеріального права, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді