Постанова

від 05.11.2015 по справі 922/4070/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 922/4070/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилової Т.Б., Костенко Т.Ф. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" на постанову від 16.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/4070/13 господарського суду Харківської області за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" про та за зустрічним позовом до пророзірвання договору оренди, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради визнання недійсним договору оренди За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Суходольський С.М.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" про: розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.01.2002 за № 953; стягнення 31 823,11 грн. заборгованості по орендній платі за цим договором та нарахованої на цю заборгованість пені в сумі 4085,64 грн.; виселення відповідача із орендованого за цим договором нежитлового приміщення загальною площею 18,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська , 80 літ. "А-4" із зобов'язанням передати приміщення позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.01.2002 за № 953.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., суддя Светлічний Ю.В,, суддя Жиляєв Є.М.) первісний позов задоволено частково, розірвано договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 953 від 25.01.2001, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "АРТемаль"; з ТОВ "АРТемаль" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради стягнуто 31823,11 грн. заборгованості по орендній платі та 2639,87 грн. пені; виселено ТОВ "АРТемаль" з нежитлового приміщення загальною площею 18,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 80 літ. "А-4" та зобов'язано передати його Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1445,77 грн. пені відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у складі: Могилєвкіна Ю.О., Потапенко В.І., Плужника О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "АРТемаль" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, не встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" приміщення 3-го поверху №1 загальною площею 18,5 кв.м.житлового будинку літ. "А-4" по вул.Сумській, 80 в м.Харкові належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова та відображається на балансі КП "Жилкосервіс".

За договором оренди № 3254 від 01.01.1989 кооперативу "Арт-Емаль" передано в оренду приміщення 3-го поверху загальною площею 18,5 кв.м. по вул. Сумській, 80, літ. "А-4" для використання під художню майстерню.

Даний договір було переукладено 20.06.1991 за № 3254.

На підставі розпорядження фонду міського майна № 1160 від 19.10.1993 з ТОВ "АРТемаль", як правонаступником кооперативу "Арт-емаль", укладено договір оренди № 5532 від 19.10.1993 щодо оренди вищевказаного приміщення.

25.01.1999 між управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ "АРТемаль" укладено договір оренди № 188 нежитлового приміщення площею 18,5 кв.м. по вул. Сумській, 80, літ. "А-4" в м.Харкові та підписано акт прийому-передачі, згідно до якого в користування передано приміщення 3-го поверху, вхід з під'їзду.

На підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації від 28.11.2001за № 1311 "Про переукладення договору оренди на нежитлове приміщення по вул. Сумській, 80 літ. "А-4" у зв'язку із закінченням дії договору оренди № 188 від 25.01.1999 у відповідності до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" прийнято рішення про переукладення договору оренди та 25.01.2002 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "АРТемаль" укладений договір оренди нежитлових приміщень № 953, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 18,5 кв. м. (майно), яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 80, літера "А-4".

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю майно на підставі акту прийому-передачі від 25.07.2011, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Повернення орендованого нежитлового приміщення орендарем здійснюється шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі. (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата визначається на підставі рішення Харківської міської ради "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 30.03.2000 і складає 90,67 грн. в місяць без врахування ПДВ та індексу інфляції.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за орендоване приміщення оплачується орендарем з 25.01.2002 щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до п. 4.6. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами Договору орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди у разі невнесення орендарем орендних платежів протягом 2-х місяців підряд (п. 7.1 Договору).

У зв'язку з порушенням істотних умов договору щодо сплати орендної плати на адресу орендаря Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 30.11.2012 було направлено лист (за вих. № 14400) про намір достроково розірвати договір оренди, вимогою сплатити заборгованість з орендної плати, звільнити будівлю та передати її представнику Управління за актом приймання - передачі. Відповіді на вказаний лист орендодавцем не одержано.

Оскільки в порушення п.4.6 договору орендар сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі (заборгованість зі сплати орендної плати станом на 10.06.2013 склала 31 823,11 грн.), позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено , що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умовами п. 10.6. Договору встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В пункті 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 за №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судами встановлено, що відповідач за первісним позовом систематично порушував умови спірного договору оренди нежитлових приміщень № 953 від 25.01.2002 в частині сплати орендної плати, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 31823,11 грн.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про розірвання спірного договору оренди.

Згідно зі ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність сторін, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, у разі якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли до висновку про виселення ТОВ "АРТемаль" з нежитлового приміщення загальною площею 18,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 80 літ. "А-4" та зобов'язання останнього передати його Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та стягнення пені в сумі 2639,87 грн.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.01.2002 за № 953, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "АРТемаль" посилалось, зокрема, на те, що зазначене в договорі оренди приміщення як нежитлове фактично є житловим, що підтверджується матеріалами інвентаризації КП "Харківське МБТІ", а також тим, що це приміщення не переводилось у встановленому порядку з житлового фонду у нежитловий.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину передбачено невідповідність закону змісту правочину на час його укладення, а обставини, на які посилається ТОВ "АРТемаль" щодо передання в оренду житлового приміщення, яке в договорі зазначене як нежитлове, стосуються неналежного виконання правочину, а саме передання майна з характеристиками, які не відповідають умовам договору.

Неналежне виконання правочину не передбачено чинним законодавством як підстава для визнання його недійсним, а стосується правових наслідків порушення зобов'язань.

Пунктом 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначено угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Порядок укладення господарських договорів визначено ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами підписано договір оренди та додаткові угоди до нього у встановленому порядку, в договорі зазначені суттєві умови, що характерні для договору даного виду.

Дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами оренди.

Судами також встановлено, що ТОВ "АРТемаль" не надано належних і допустимих доказів, які підтверджують, що на момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Посилання касатора на те, що орендодавець не є правовласником об'єкта оренди, а тому не мав права укладати це договір, не приймається до уваги, оскільки, як встановлено судами, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 за № 07/10, як орган місцевого самоврядування мало право передавати в оренду приміщення 3-го поверху №1 загальною площею 18,5 кв.м.житлового будинку літ. "А-4" по вул.Сумській, 80 в м.Харкові, оскільки вказане приміщення на підставі рішення XII сесії Харківської міської ради народних депутатів І скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що спірний договір направлений на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, приміщення фактично передано орендарю у користування за актом приймання - передачі, сторонами підписано 12 додаткових угод, якими вони продовжували строк дії договору, орендарем протягом тривалого періоду частково сплачувалась орендна плата.

Враховуючи вищевикладене, суди обгрунтовано дійшли висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним, а тому правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТемаль" залишити без задоволення.

Постанову від 16.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/4070/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

Т.Костенко