Рішення

від 09.11.2015 по справі 903/1084/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2015 р. Справа № 903/1084/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт-Ко", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт», смт.Локачі, Локачинський район, Волинська область

про стягнення 255 726, 74 грн.

Суддя Пахолюк В. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.11.2015 року,

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофіт-Ко", звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт» 414 602, 34 грн., в т.ч. 313 900, 00 грн. основного боргу згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року, 72 765, 01 грн. пені, 23 988 грн. інфляційних нарахувань, 3 949, 33 грн. - 3% річних, судовий збір в розмірі 6 219, 04 грн. та 5 000, 00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року. Посилається на платіжне доручення № 17 від 10.10.2014 р. на суму 573 900, 00 грн., банківську виписку від 10.10.2014 р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2014 р. по 14.07.2015 р., банківські виписки від 29.01.2015 р., 17.02.2015 р., 27.02.2015 р., 13.03.2015 р., 30.03.2015 р., 14.05.2015 р., 03.06.2015 р., 25.06.2015 р., 09.07.2015 р., 31.07.2015 р., 07.08.2015 р., 26.08.2015 р., 10.09.2015 р., 24.09.2015 р., вимогу про оплату № 27 від 28.07.2015 р.

09.11.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/301/15) і просив стягнути з відповідача 255 726, 74 грн., в т.ч. 213 900, 00 грн. основного боргу згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року, 13 889, 41 грн. пені за період з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р., 23 988 грн. - інфляційних нарахувань, 3 949, 33 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» просить повернути йому 2 383, 14 грн. сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 255 726, 74 грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвали суду).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

09.10.2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Неофіт-Ко" (Позикодавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт» (Позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі договір).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року.

Відповідно до умов договору Позикодавець надає Позичальнику на безоплатній основі поворотну фінансову допомогу в національній валюті України в сумі 573 900, 00 грн. без податку на додану вартість, а Позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.п.1.1., 2.1., 2.2.). Перерахування коштів здійснюється Позикодавцем з поточного рахунку № 26007301098980, відкритого в ПАТ «Терра Банк», МФО 380601 на поточний рахунок Позичальника № 26001301067713, відкритий в ПАТ «Терра Банк», МФО 380601 (п. 2.4.). Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем Позичальнику на строк 8 місяців по 31 травня 2015 р. включно. Повернення Позичальником Позикодавцю поворотної фінансової допомоги відбувається щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця по 82 000, 00 грн., починаючи з 29 листопада 2014 р. та 81 900, 00 грн. в останній місяць дії договору, але не пізніше 31 травня 2015 р. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів Позичальником на рахунок Позикодавця в установі банку. Номер рахунку Позикодавця та реквізити банківської установи повідомляються Позикодавцем Позичальнику при кожному поверненні в письмовому порядку (п.п.2.5., 2.6., 2.8.). У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п. 3.2.). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п.5.1.).

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 573 900, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 10.10.2014 р. та банківською випискою від 10.10.2014 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач розрахунки за договором здійснив частково на суму 360 000, 00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2014 р. по 14.07.2015 р., банківськими виписками від 29.01.2015 р., 17.02.2015 р., 27.02.2015 р., 13.03.2015 р., 30.03.2015 р., 14.05.2015 р., 03.06.2015 р., 25.06.2015 р., 09.07.2015 р., 31.07.2015 р., 07.08.2015 р., 26.08.2015 р., 10.09.2015 р., 24.09.2015 р., 28.10.2015 р.

28.07.2015 року позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про оплату №27, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. У вимозі позивач просив здійснити оплату за договором протягом 7 днів з дня її отримання. Вимога вручена адресату 05.08.2015 р., однак останнім виконана частково.

Станом на день розгляду спору основна заборгованість відповідача за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року становить 213 900, 00 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Позивач просить стягнути з відповідача також 23 988, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3 949, 33 грн. - 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем 23 988, 00 грн. інфляційних та 3 949, 33 грн. - 3% річних за період прострочки з 01.12.2015 р. по 25.09.2015 р. згідно розрахунку з врахуванням часткових проплат підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення в сумі 13 889, 41 грн.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст.549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем за період з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р. в межах шестимісячного строку пеня в розмірі 13 889, 41 грн. підставна та підлягає до стягнення з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначені положення містяться також і у ст. 28 Правил адвокатської етики.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, до матеріалів справи позивачем додано договір про надання юридичних послуг у господарському процесі від 14.09.2015 р., укладений між позивачем (замовником) та адвокатом ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 230 від 28.11.2002 р. (виконавцем), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався надати замовнику правову допомогу у господарському процесі з питань стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт».

Згідно платіжного доручення № 28 від 25.09.2015 р. позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_2 5 000, 00 грн. як оплату за договором від 14.09.2015 р. за надання юридичних послуг.

Також, до матеріалів справи адвокатом надано акт виконаних робіт від 23.09.2015 р.

Суд враховує, що сторони договору про надання правової допомоги мають право визначити відповідний розмір витрат на правову допомогу в господарському процесі, однак, суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на обставини справи суд вважає, що сплачені витрати порівняно з складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

До того ж, розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у першому судовому засіданні, в якому і було прийнято рішення по даній справі. Представництво інтересів позивача у суді здійснювалось іншим представником за довіреністю.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд обмежує розмір суми, яка підлягає задоволенню та стягує з відповідача на користь позивача 2 500, 00 грн. витрат за послуги адвоката.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 6 219, 04 грн. згідно платіжного доручення № 26 від 25.09.2015 р.

Водночас, у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог та поданням позивачем відповідного клопотання йому слід повернути з державного бюджету 2 383, 14 грн. судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 835, 90 грн. слід покласти на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Господарський суд, керуючись п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.526, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст.174, 230 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт» (45500, Волинська обл., Локачинський район, смт.Локачі, вул. Відродження, 7, код ЄДРПОУ 32086974) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Ко» (43000, м.Луцьк, вул. Ковельська, 47/5, код ЄДРПОУ 38592469) 255 726, 74 грн., в т.ч. 213 900, 00 грн. основного боргу згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2014 року, 13 889, 41 грн. пені, 23 988 грн. - інфляційних нарахувань, 3 949, 33 грн. - 3% річних, 3 835,90 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 2 500 витрат на правову допомогу.

3. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Ко» (43000, м.Луцьк, вул. Ковельська, 47/5, код ЄДРПОУ 38592469) з державного бюджету 2 383, 14 грн. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 26 від 25.09.2015 р., у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

Повне рішення складено 11.11.2015 р.

Суддя Пахолюк В.А.