Рішення

від 04.11.2015 по справі 904/7440/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.15р. Справа № 904/7440/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1138164 грн 66 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, ордер серії ДП №00012 від 17.08.2015;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність від 18.08.2015.

СУТЬ СПОРУ:

19.08.2015 до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Формат" (далі - ТОВ "Формат", позивач) з позовною заявою від 19.08.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак" (далі - ТОВ "Торгівельна група "ЛунаПак", відповідач), з вимогами про стягнення вартості переданого товару з урахуванням індексу інфляції у сумі 1084185,93 грн, 3% річних у сумі 53978,73 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 42 купівлі-продажу, укладеного між сторонами 26.07.2010 та 10000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на неналежне оформлення видаткових накладних на товар, що, на його думку, свідчить про відсутність належних доказів поставки товару, також відповідач заперечує факт того, що поставка здійснена на виконання умов договору № 42 від 26.10.2010, вказує на те, що строк платежу за товар ще не настав, оскільки позивачем не виставлений рахунок на оплату.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ", м. Дніпропетровськ (далі продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак", м. Дніпропетровськ (далі покупець, відповідач) укладено договір № 42, згідно умов п.1.1 якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу фольгу, а відповідач прийняти товар та оплатити згідно умов договору. В пункті 1.2 договору сторони передбачили, щокількість товару в кожній окремій партії, технічні вимоги до товару, строк поставки товару, вартість і строк оплати визначаються в специфікаціях, які після підписання їх сторонами є невід'ємною частиною договору.

Позивачем відповідно до умов договору здійснено поставку товару на загальну суму 678 983, 22 грн, що підтверджується наступними первинними документами:

Накладна №161 від 27.06.12р. (вартість товару - 40 502,54 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №567 від 20.06.12р.

Накладна №171 від 06.07.12р. (вартість товару - 42 404,95 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №613 від 03.07.12р.

Накладна №180 від 13.07.12р. (вартість товару - 110 142,18 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №661 від 13.07.12р.

Накладна №181 від 16.07.12р. (вартість товару - 80 063,82 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №661 від 13.07.12р.

Накладна №192-Ф від 02.08.12р. (вартість товару - 82103,82 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №702 від 25.07.12р.

Накладна №186 від 20.07.12р. (вартість товару - 140 696,87 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №661 від 13.07.12р.

Накладна №195 від 06.08.12р. (вартість товару - 183 069,04 грн) Довіреність на отримання ТМЦ №743 від 06.08.12р.

Відповідно до умов п.5.4. Договору ( в редакції Додаткової угоди № 5 від 09.02.11р), а також Специфікацій на кожну поставку відповідач повинен був оплатити продукцію протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Своїх обов'язки по оплаті товару покупець виконав частково, перерахувавши позивачу в якості оплати 60000 грн, сума боргу складає 618 983,22 грн.

Відповідач доказів погашення цієї заборгованості не надав.

Згідно вимог частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ст.625 встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Ст. 692 ЦК України вказує, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний виплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 678983,22 грн, з яких відповідачем оплачено лише 60000 грн. Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що поставка здійснена не за умовами договору, оскільки, незважаючи на відсутність в накладних посилання на договір, вказані в них асортимент та вартість товару повністю співпадає з даними, що відображені в специфікаціях на поставку товару, в яких зазначено, що вони є додатками до договору № 42 від 26.07.2010.

На накладних на поставку товару відсутні печатки покупця, є лише підпис уповноваженої особи, але відпуск товару за накладними здійснено на підставі виданих відповідачем довіреностей, що містять підписи керівника підприємства, головного бухгалтера та скріплені печаткою підприємства.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що переданий позивачем товар був прийнятий представником ТОВ "ЛунаПак", про що свідчить підпис на накладних, а право здійснити це надано довіреностями, завіреними печаткою відповідача.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем до справи надані виписки з банківського рахунку, які свідчать про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 60000 грн з посиланням на рахунок на оплату № 04/08 від 06.08.2012. Наданий позивачем рахунок № 04/08 містить в собі посилання на договір № 42 від 26.07.2010. Таким чином відповідачем не заперечувався взагалі факт отримання товару, а також факт отримання його відповідно до умов договору № 42 від 26.07.2010.

Листом від 30.10.2012 відповідач повідомив позивача про те що, що в нього виникли питання щодо якості та країни походження фольги, тому до повного з'ясування цих питань оплати будуть здійснюватись починаючи з 44 тижня 2012 року рівними частинами. Будь-яких заперечень стосовно суми заборгованості в листі не вказано.

Не заявлено відповідачем ніяких зауважень і при отриманні товару стосовно його якості, кількості, відсутності будь-яких документів чи порядку складання первинних бухгалтерських документів.

Згідно пункту 4.6 договору покупець після отримання товару надає продавцю завірену з його боку специфікацію, довіреність на отримання товару, другий екземпляр накладної з відміткою відповідальної особи (кладовщика) покупця. Надані позивачем документи оформлені у повній відповідності до вказаних умов договору.

В пункті 4.5 договору сторони домовились, що покупець забезпечує прийомку товару на своєму складі з дотриманням вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої наказом Держарбітражу при ОСОБА_3 № П-6 від 15.06.1965 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої наказом Держарбітражу при ОСОБА_3 № П-7 від 25.04.1966.

Жодного акта, складеного відповідно до вищевказаних умов договору відповідачем до справи не надано, в матеріалах справи відсутні також і інші докази в підтвердження неякісності фольги. В розділі 2 договору детально визначено умови перевірки якості товару, складання відповідних документів, але докази виконання цих умов відсутні. Відповідачем в судове засідання 3.11.2015 для огляду надані листи з наклеєними на них шматками фольги, на яких зазначено, що це зразки фольги, що була отримана від позивача. Зразки фольги надані для проведення товарознавчої експертизи, клопотання про що відповідачем заявлено в судовому засіданні 19.10.2015. Клопотання про проведення експертизи відхиляється судом, оскільки суду невідоме походження цих зразків, нічим не підтверджено, що це зразки фольги, поставленої позивачем на адресу відповідача у 2012 році на виконання умов договору № 42 від 26.07.2010. Зразки фольги відповідачем для долучення до справи не здавались. Відповідачем 19.10.2015 заявлено клопотання викликати в судове засідання посадових осіб ТОВ "ЛунаПак", які здійснювали обробку отриманої від позивача фольги.

Ухвалою суду від 19.10.2015 відповідачу було запропоновано забезпечити явку в судове засідання вказаних ним працівників, але зазначені особи до суду не прибули.

Враховуючи викладені обставини та те, що позивачу товар не повернутий, слід визнати, що товар підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідач 10.09.2015 подав до суду заяву, в якій вказав, що остання поставка товару була здійснена за накладною від 6.08.2012, тому загальний трирічний строк на вимогу, про оплату товару сплив 6.08.2015, що є підставою для відмови в позові.

Проте, в специфікаціях на поставку товару вказано, що строк оплати за товар складає 45 днів. З позовною заявою позивач звернувся до суду 19.08.2015. Таким чином поза межами встановленого ст. 257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності знаходяться вимоги про стягнення боргу в сумі 40502,54 грн, що виник за товар, поставлений відповідачу за накладною № 161-ф від 27.06.2012.

Враховуючи відстрочку оплати за товар тривалістю 45 днів, прострочка платежу у відповідача виникла 12.08.2012 і у відповідну дату 2015 сплинув строк позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для здійснення відповідачем оплати за товар, отриманий за накладною № 161-ф від 27.06.2012, позивачем виписаний рахунок на оплату № 27/06 від 27.06.2012 на суму 40502, 54 грн. Відповідачем здійснена часткова оплата за товар в розмірі 60000 грн з посиланням на рахунок № 04/08 від 06.08.2012, посилання на рахунок № 27/06 від 27.06.2012 в банківських виписках відсутні, що свідчить про відсутність з боку відповідача дій, які відповідно до ст.264 ЦК України перервали перебіг строку позовної давності на вимоги про сплату боргу за накладною № 161-ф від 27.06.2012.

Позивач у своїх запереченнях на відзив послався на те, що листом від 30.10.2012 ТОВ "Торгівельна група "Лунапак" визнало вказану заборгованість та запропонував графік платежів. Таким чином, термін позовної давності по накладній № 161 від 27.06.2012 був перерваний та почався заново. Однак судом встановлено, що у листі на який посилається позивач жодним чином не йдеться про позовну давність.

У зв'язку з цим задоволенню підлягають вимоги про стягнення 578480,68 грн основного боргу, в решті вимог щодо основного боргу слід відмовити через пропуск строку позовної давності.

Відповідно до п.5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу);

Таким чином нарахування 3% та інфляційних нарахувань на суму боргу, який виник за товар, поставлений за накладною № 161-ф від 27.06.2012, та включення їх до суми позовних вимог є безпідставним. За зазначений позивачем в розрахунку до позову період з 21.09.2012 по 18.08.2015 додаткові нарахування на борг за цією накладною складають 3690,48 грн 3% річних та інфляційні нарахування за період з вересня 2012 року по червень 2015 року 31156,66 грн. Таким чином суми, що підлягають стягненню з відповідача, підлягають зменшенню у вищевказаному розмірі.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості, що виникла по решті накладних, з урахуванням положень п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після розрахунку встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань не перевищують розмір, який міг бути заявлений до стягнення, проте судом розглядаються вимоги в межах, що заявлені в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, матеріали справи, позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 578480,68 грн основного боргу, 434046,05 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, що нараховані за накладними від 6, 13, 16 липня 2012 року за період з вересня 2012 року по червень 2015 року, за накладними від 20.07.2012, 2 та 6 серпня 2012 року за період з жовтня 2012 року по червень 2015 року, 50288,25 грн 3% річних, які нараховані за всіма накладними за період з 21.09.2012 по 18.08.2015, в решті позову слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 21256,30 грн.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 10000 грн 00 коп., які позивач просить покласти на відповідача, як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 17.08.2015 № 17/08/15, платіжного доручення № 130 від 18.08.2015 на перерахування 10000,00 грн, свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 14.07.2001 № 1009 на ім'я ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що враховуючи тривалість розгляду і складність справи витрати позивача на адвокатські послуги є обгрунтованими, а тому вони підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі в розмірі 10000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 527, 530, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. 2, 62, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 44, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак" (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, код 37149001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАТ" (вул. Мічуріна, 4, м. Дніпропетровськ, код 30431763) - 578480,68 грн основного боргу, 434046,05 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 50288,25 грн 3% річних, витратит по сплаті судового збору у сумі 21256,30 грн та витрати на адвокатські послуги у сумі 10000,00 грн, про що видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.11.2015.

Суддя В.Д. Воронько