Рішення

від 02.11.2015 по справі 908/4839/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/128/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015 Справа № 908/4839/15

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю В«Пластікс - УкраїнаВ» , 04655, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» , 69069, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1

про стягнення 55 904,67 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.02.15 № 09/02-15

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

01.09.15 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«Пластікс - УкраїнаВ» (надалі ТОВ В«Пластікс - УкраїнаВ» ) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» (далі ТОВ В«РА В«ПАЗЛВ» ) заборгованості за поставлений товар в сумі 55 906,46грн., з якої: 32 592,11 грн. основний борг, 1 043,44 грн. 3% річних та 22 270,91 грн. індекс інфляції.

01.09.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.09.15 судом порушено провадження у справі № 908/4839/15, якій присвоєно № провадження 17/128/15. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 30.09.15.

Заявою про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 55 904,67 грн., з яких: 32 592,11 грн. сума основного боргу, 1 043,44 грн. 3% річних та 22 269,12 грн. індексу інфляції.

Ухвалами від 30.09.15 та від 05.10.15 розгляд справи судом відкладено на 05.10.15 та на 21.10.15 відповідно у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та не виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у цій справі.

Ухвалою від 21.10.15 судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 17.11.15, розгляд справи відкладено на 02.11.15. Також, цією ухвалою судом визнано обов'язковою явку в судове засідання призначене на 02.11.15 об 09 год. 30 хв. представника ТОВ В«ПЛАСТІКС-УКРАЇНАВ» (04655, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А) за довіреністю ОСОБА_2 Судом зобов'язано ОСОБА_2 (як особу, яка підписала позовну заяву) завчасно (до 29.10.15) надати суду письмові пояснення, в яких пояснити суду про якого відповідача (чи уповноважених представників відповідача) веде мову ОСОБА_2 в абзаці 2 підписаною нею ж позовної заяви у цій справі (із зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові такої особи, зазначенням посади такої особи, із зазначенням номеру довіреності, на підставі якої суд може дійти висновку про отримання чи не отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними вказаними у позовній заяві).

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 02.11.15, на підставі ст. ст. 82-1, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242, згідно яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 74 592,11 грн. Зазначив, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 32 592,11 грн. Також, за порушення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1 043,44 грн. та індекс інфляції в сумі 22 269,12 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд на підставі ст.ст. 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 222 ГК України позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом жодного не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 31.08.15, тобто станом на час порушення провадження у справі № 908/4839/15, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» є: 69069, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосеАДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Представник ТОВ В«ПЛАСТІКС-УКРАЇНАВ» (04655, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А) за довіреністю ОСОБА_2, явка якої була визнана судом обов'язковою, на підставі ст. 30 ГПК України, в судове засідання 02.11.15 не з'явилась. Представник позивача ОСОБА_1 надав суду клопотання, в якому вказує, що ОСОБА_2 не має можливості з'явитись в судове засідання 02.11.15 по причині знаходження у відрядженні. Доказів перебування ОСОБА_2 у відрядженні представником позивача не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2). Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. 3).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги у цій справі, позивач посилається на укладення між сторонами усного правочину щодо поставки товарів, за яким позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74 592,11 грн. згідно наступних видаткових накладних: від 15.07.14 № 40410 на суму 31 807,30 грн. та від 22.08.14 № 48242 на суму 42 784,81 грн.

Частиною 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) унормовано, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Як вбачається із змісту видаткових накладних від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242, на які посилається позивач, останні в графі «Отримав(ла)» мають підпис особи без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка підписала ці видаткові накладні зі сторони ТОВ В«РА В«ПАЗЛВ» .

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (із відповідними змінами) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.4. вказаного вище Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 99 від 16.05.1996 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) , товари відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 13 цієї ж Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт здачі-приймання або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Аналіз наведених вище положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей надає суду підстави для висновку, що довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей одержувачу. По сутті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

З огляду на викладені вище положення Інструкції, суд ухвалою від 01.09.15 зобов'язав позивача обґрунтувати позовні вимоги із визначенням особи (прізвища, ім'я, по-батькові) чий підпис стоїть на доданих до матеріалів позову видаткових накладних в розділі В«Отримав(ла)В» .

Також, ухвалою від 05.10.15 суд зобов'язав сторони в повному обсязі виконати вимоги викладені в ухвалі господарського суду від 01.09.15 по справі № 908/4839/15 , у т.ч. позивачу обґрунтувати позовні вимоги із визначенням особи (прізвища, ім'я, по-батькові) чий підпис стоїть на доданих до матеріалів позову видаткових накладних в розділі В«Отримав(ла)В» та надати докази на підтвердження таких обґрунтувань. Судом зазначено, що у випадку не надання таких обґрунтувань та доказів на їх підтвердження справа буде розглянута по суті спору за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 21.10.15 суд зобов'язав представника ТОВ В«ПЛАСТІКС-УКРАЇНАВ» ОСОБА_2, явка якої була визнана судом обов'язковою, завчасно (до 29.10.15) надати суду письмові пояснення в яких пояснити суду про якого відповідача (чи уповноважених представників відповідача) веде мову ОСОБА_2 в абзаці 2 підписаною нею ж позовної заяви у цій справі (із зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові такої особи, зазначенням посади такої особи, із зазначенням номеру довіреності, на підставі якої суд може дійти висновку про отримання чи не отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними вказаними у позовній заяві).

В письмових поясненнях представник ТОВ В«ПЛАСТІКС-УКРАЇНАВ» ОСОБА_2 зазначає, що на видаткових накладних від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242 стоїть підпис директора ТОВ В«РА В«ПАЗЛВ» ОСОБА_3

Також, позивачем додані до матеріалів цієї справи видаткові накладні від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242, в яких представник позивача в цій справі власноручно написав, що товар був отриманий директором ТОВ В«РА В«ПАЗЛВ» ОСОБА_3

Оскільки позивачем жодних доказів на підтвердженого того, що вказані вище видаткові накладні були підписані саме ОСОБА_3, як директором ТОВ В«РА В«ПАЗЛВ» , а не будь-якою іншою особою до матеріалів цієї справи не додано, суд дійшов висновку, що позивачем в ході розгляду цієї справи не доведено належними та допустимими доказами факту отримання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 74 592,11 грн. за видатковими накладними від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242 уповноваженим представником відповідача.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на платіжні доручення від 10.10.14 № 639, від 29.09.14 № 628 та від 23.09.14 № 629 в якості доказів часткової оплати відповідачем суми отриманого товару за спірними видатковими накладними в загальному розмірі 42 000 грн. з огляду на наступне.

Так, зокрема, як слідує із змісту вказаних вище платіжних доручень у графі «Призначення платежу» визначено: «Сплата за продукцію зг. рах. № 61412 від 22.08.14» (мовою оригіналу) у платіжному дорученні від 10.10.14 № 639 та «Доплата за продукцію до рах. № СФ-51415 від 15.07.14» у платіжних дорученнях від 29.09.14 № 628, від 23.09.14 № 629.

Позивачем не додано до матеріалів цієї справи рахунків від 22.08.14 № 61412 та від 15.07.14 № СФ-51415, на які є посилання у наявних в матеріалах цієї справи платіжних дорученнях від 10.10.14 № 639, від 29.09.14 № 628 та від 23.09.14 № 629.

Жодних обґрунтувань або ж пояснень з приводу неможливості надання до матеріалів цієї справи рахунків від 22.08.14 № 61412 та від 15.07.14 № СФ-51415 позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості перевірити та встановити, що проведені відповідачем платежі за платіжними дорученнями від 10.10.14 № 639, від 29.09.14 № 628 та від 23.09.14 № 629 були здійсненні останнім саме за отриманий товар на підставі видаткових накладних від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242.

Крім того, позивач обґрунтовуючи свій позов та посилаючись на видаткові накладні від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242, згідно яких за твердженнями позивача відповідачу було поставлено товар на загальну суму 74 592,11 грн. не надав суду замовлення покупця (відповідача у цій справі) від 15.07.14 № 51415 та від 22.07.14 № 61412, на які є у наведених у тексті цього рішення видаткових накладних від 15.07.14 № 40410 та від 22.07.14 № 48242.

Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.14 в якості доказу здійснення поставки товару за видатковими накладними від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242 судом відхиляється оскільки акт звірки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, рахунками, накладними тощо). Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити, зокрема, назву документу, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання господарських прав та обов'язків.

При цьому, судом прийнято до уваги той факт, що не зважаючи на вимоги викладені в п. 4 ухвали про порушення провадження у цій справі в частині обов'язку сторін провести звірку взаємних розрахунків на предмет з'ясування суми заборгованості за видатковими накладними від 15.07.14 № 40410 та від 22.07.14 № 48242, засвідченням такого акту звірки взаємних розрахунків керівником та головним бухгалтером як позивача так і відповідача та посвідчених відтиском юридичних осіб (кожної окремо) та надання такого акту суду позивач надав копію акту взаємних розрахунків станом на 31.10.14 між сторонами у цій справі за договором 2012_10_основной договор за період із 25.04.14 по 10.10.14.

Тобто акт звірки за договором, який не має жодного відношення до предмету спору у цій справі.

Також, розглядаючи справу № 908/4839/15 по суті спору суд виходив з того, що пунктом 201.6. Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг , а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10. Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 201.14., 201.15. Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Позивачем в ході розгляду цієї справи не надано суду доказів складення ТОВ В«ПЛАСТІКС-УКРАЇНАВ» податкових накладних на постачання товару за видатковими накладними від 15.07.14 № 40410, від 22.08.14 № 48242, передачі їх покупцю (відповідачу у цій справі) та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, позивач не повідомив суд про неможливість надання вказаних вище доказів та необгрунтував причин неможливості їх ненадання.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості відповідача в розмірі 32 592,11 грн. за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних від 15.07.14 № 40410 та від 22.08.14 № 48242. А тому, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 592,11 грн. судом відмовляється через недоведеність.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1043,44 грн. 3% річних та 22 269,12 грн. індексу інфляції за прострочення виконання основного зобов'язання.

Враховуючи, що судом не встановлено наявності у відповідача перед позивачем суми основного боргу в розмірі 32 592,11 грн., то нарахування позивачем на вказану суму 3% річних в розмірі 1043,44 грн. та індексу інфляції в сумі 22 269,12 грн. судом визнається безпідставним та необґрунтованим. У зв'язку з чим, у задоволені позову в частині стягнення 1043,44 грн. 3% річних та 22 269,12 грн. індексу інфляції судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 1 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 09.11.15

Суддя В.Л. Корсун