Постанова

від 14.12.2015 по справі 908/4839/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2015 р. справа №908/4839/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна", м. Київ на рішення господарського судуЗапорізької області від 02 листопада 2015 р. (підписано 09.11.15р.) у справі№ 908/4839/15 (суддя Корсун В.Л) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "ПАЗЛ", м. Запоріжжя простягнення 55 904 грн. 67 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна" (далі - ТОВ "Пластікс -Україна", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "ПАЗЛ" (далі - ТОВ "РА "ПАЗЛ", відповідач) заборгованості у сумі 32 592 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 043 грн. 44коп. та інфляційних нарахувань у сумі 22 270 грн. 91 коп.

Під час розгляду справи позивач змінював розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просить стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 32 592 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 043 грн. 44коп. та інфляційних нарахувань у сумі 22 269 грн. 12 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що видаткові накладні №40410 від 15.07.14р. та №48242 від 22.08.14р. були підписані Директором ТОВ "РА "ПАЗЛ" - ОСОБА_5, а також, суд вказав, що вказані видаткові накладні не є належними та допустимими доказами факту отримання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 75 592 грн. 11 коп.

Також скаржник зазначає, що господарський суд необґрунтовано відхилив посилання позивача на платіжні доручення відповідача в якості оплати за отриманий товар .№639 від 10.10.14р.; №628 від 29.09.14р. та №629 від 23.09.14р. на загальну суму 42 000 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційної господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За замістом п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є одними з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до досягнутої домовленості ним за видатковою накладною №40410 від 15.07.2014р. та видатковою накладною №48242 від 22.08.14р. відпущений відповідачу, а останнім прийнято товар на суму 31 807 грн. 30 коп. і на 42 784 грн. 81 коп., відповідно.

Позивач стверджує, що товар, отриманий відповідачем за вказаними видатковими накладними оплачений останнім частково, залишок боргу складає 32 592 грн. 11 коп.

Інфляційні нарахування та 3% річних у заявлених сумах розраховані на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову не заперечив, письмовий відзив на позов не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судовою колегією встановлено, що на спірних видаткових накладних у графі «отримав» міститься підпис директора відповідача який скріплений печаткою підприємства.

Так, з матеріалів справи слідує, що за видатковою накладною №40410 від 15.07.14р. відповідач, як покупець, отримав від позивача товар на суму 31 807 грн. 30 коп., а за видатковою накладною №48242 від 22.08.14р. - на суму 42 784 грн. 81 коп.

Як свідчать матеріали справи, отриманий за видатковою №40410 від 15.07.14р. товар, відповідач оплатив частково, а саме, за платіжним дорученням №629 від 23.09.14р. - в сумі 7 000 грн. 00 коп. та за платіжним дорученням №628 від 29.09.14р. в сумі 7 000 грн. 00 коп.

Отриманий від позивача товар за видатковою накладною №48242 від 22.08.14р. відповідач оплатив також частково, а саме, за платіжним дорученням №639 від 10.10.14р. в сумі 28 000грн. 00 коп.

Таким чином, загальний залишок боргу склав 32 592 грн. 11 коп. який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем розраховані інфляційні нарахування за період з липня 2014р. по червень 2015р. та за даними позивача розмір інфляційних нарахувань склав 22 269 грн. 12 коп.

Встановлено, що за вказаний період розрахунку обґрунтовано заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 19 045 грн. 28 коп., які і підлягають до стягнення.

У стягненні інфляційних нарахувань в сумі 3 223 грн. 84 коп. слід відмовити за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Позивач розрахував 3% річних за період з 16.07.14р. по 03.08.15р., розмір яких склав 1 043 грн. 44 коп.

Фактично, за вказаний період розмір 3% річних складає 1 066 грн. 79 коп., тобто, розрахунок 3% річних позивачем помилково розрахований у бік зменшення, а тому, 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 043 грн. 44 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 32 592 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 043 грн. 44 коп., інфляційних нарахувань у сумі 19 045 грн. 28 коп. та про відмову у стягненні інфляційних нарахувань у сумі 3 223 грн. 84 коп.

Витрати зі сплати судового збору за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст..ст.33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2015р. у справі №908/4839/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2015р. у справі № 908/4839/15 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "ПАЗЛ" заборгованості у сумі 32 592 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 043 грн. 44 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 22 269 грн. 12 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "ПАЗЛ" (69069, Запорізька обл., м. Запоріжжя, дніпропетровське шосе, б.58 кв.54, код ЄДРПОУ 37574035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна" (04080, м.Київ, Подільський р-н., вул.. Межигірська, б.82-А, код ЄДРПОУ 24587464) заборгованість у сумі 32 592 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 043 грн. 44 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 045 грн. 28 коп., та судові витрати за позовною заявою у сумі 1 721 грн. 03 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "ПАЗЛ" (69069, Запорізька обл., м. Запоріжжя, дніпропетровське шосе, б.58 кв.54, код ЄДРПОУ 37574035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс -Україна" (04080, м.Київ, Подільський р-н., вул. Межигірська, б.82-А, код ЄДРПОУ 24587464) витрати за апеляційною скаргою у сумі 1893 грн. 14 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЗО