Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/24486/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа № 910/24486/15

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТІНГ»

про стягнення 205 094, 04 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1373 від 02.06.2014 р.;

від відповідача: Баулін А.О. за довіреністю б/н від 13.10.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТІНГ» (далі - відповідач) про стягнення 205 094, 04 грн., а саме: 158 430, 00 грн. основного боргу, 33 782, 37 грн. пені, 10 989, 27 грн.

інфляційних втрат та 1 892, 40 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору суборенди, ним було надано відповідачу в користування нежитлове приміщення, щодо якого відповідач прострочив внесення орендної плати, внаслідок чого у нього утворився борг в сумі 158 430, 00 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду також заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої він просить накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24486/15, її розгляд призначено на 13.10.2015 р.

13.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення , в яких він звертає увагу на те, що не отримував від позивача рахунків на оплату орендної плати за період, починаючи з листопада 2014 року. При цьому, надані позивачем докази направлення рахунків за авіанакладною відповідач відхиляє, оскільки в спірний період діяла заборона на польоти до міста Донецьк. Крім того, він зауважує, що немає довірених осіб на прізвище «ОСОБА_4», та що позивач не враховує сплату за останній місяць оренди. Також, відповідач зазначає, що він не має зобов'язань з оплати комунальних послуг, проте як в іншій частині за період по жовтень 2014 року включно орендну плату сплатив.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. позивачем було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. судом було оголошено перерву до 03.11.2015 р.

19.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення, в яких він стверджує, що станом на даний момент заборгованість перед позивачем відсутня.

03.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких зазначається, що ОСОБА_4 була директором відповідача з 21.03.2011 р. по 24.02.2014 р. й після її звільнення доручення на представництво інтересів підприємства їй не надавались.

Від представників сторін в судовому засіданні 03.11.2015 р. надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 03.11.2015 р. судом було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в її задоволенні відмовити в силу необґрунтованості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 03.11.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) було укладено Договір суборенди № 01/13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого були визначено, що орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.2. Договору сторони передбачили, що об'єктом суборенди є нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м., розміщене на першому поверсі будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.4. Договору було визначено, що об'єкт суборенди належить ТОВ «Д.О.Н.» на праві приватної власності на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 03.07.2006 р. та знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди з ТОВ «Д.О.Н.» № 1/01/13 від 01.01.2013 р., згідно з п. 1.7. якого орендар має право передавати об'єкт оренди в подальшу суборенду третім особам.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єкт суборенди надається суборендареві з метою здійснення господарської діяльності суборендаря, в тому числі розміщення магазину з продажу аудіо-, відео-, фото-, побутової техніки, комп'ютерної техніки та іншої радіоелектронної техніки, обладнання і засобів, (в т.ч. засобів зв'язку, аудіовізуальних носіїв), для надання послуг сервісного обслуговування покупців (ремонт вказаної техніки тощо), для розміщення адміністративних приміщень (офісу), а також для використання в якості складських приміщень.

Відповідно до п. 4.1. Договору було визначено, що строк договору обчислюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту суборенди та становить 35 місяців. Договір припиняється з моменту повернення суборендарем об'єкту суборенди орендарю та підписання обома сторонами відповідного акту приймання-передачі об'єкту суборенди.

Пунктом 5.1.2. Договору сторони передбачили, що починаючи з сьомого місяця суборенди орендна ставка з урахуванням її індексації за користування об'єктом суборенди, земельною ділянкою і розміщення фасадної вивіски суборендаря за 1 кв.м. становить 199, 75 грн. та складає в цілому за місяць користування об'єктом суборенди, земельною ділянкою і розміщення фасадної вивіски суборендаря 9 987, 50 грн.

Відповідно до п. 5.1.4. Договору було визначено, що протягом тридцяти діб з дня підписання цього Договору суборендар сплачує орендарю передоплату за останній місяць суборенди, в тому числі плату за користування земельною ділянкою і розміщення фасадної вивіски суборендаря в сумі 9 987, 50 грн.

Орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття об'єкту суборенди суборендарем за актом приймання-передачі, і нараховується по дату фактичного повернення об'єкту суборенди від суборендаря орендарю. Орендна плата за перший місяць суборенди сплачується суборендарем в безготівковому поряду на поточний рахунок орендаря протягом тридцяти днів з дня прийняття об'єкту суборенди суборендарем за актом приймання-передачі. За наступні місяці суборенди орендна плата сплачується на підставі рахунків орендаря в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10-го числа звітного місяця. Орендар надає рахунки на сплату орендної плати не пізніше 5-го числа звітного місяця, при цьому, у разі неотримання суборендарем рахунку на сплату орендної плати до 5-го числа звітного місяця, суборендар повинен сплатити відповідний рахунок протягом 5-ти днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 5.3. Договору сторони погодили, що крім орендної плати, суборендар на підставі рахунків орендаря відшкодовує витрати орендаря на оплату комунальних послуг (електроенергії, водопостачання), які фактично споживаються суборендарем. Розмір відшкодування розраховується на підставі показників лічильників, або, у разі відсутності лічильників, пропорційно площі об'єкту суборенди.

Пунктом 5.7. Договору сторони також визначили, що суборендар звільняється від обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого об'єкт суборенди не може бути використаний суборендарем через обставини, які настали не з вини суборендаря, в т.ч., включаючи, але не обмежуючись приписи, заборони, санкції уповноважених органів, з а умови, що такі санкції були зумовлені діяльністю власника об'єкта суборенди та/або орендаря, або невиконанням власником об'єкта суборенди та/або орендарем умов даного Договору.

01.01.2013 р. сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення (частини приміщення), згідно з яким позивач передав відповідачу в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 50 кв.м., розташовану на першому поверсі будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

27.06.2013 р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до п. 5.1.2. та визначили, що орендна ставка з 01.07.2013 р. становить 9 588, 00 грн.

30.06.2013 р. сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення (частини приміщення), згідно з яким відповідач повернув позивачу частину нежитлового приміщення загальною площею 2 кв.м., розташовану на першому поверсі будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

28.02.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до п. 5.1.2. та визначили, що орендна ставка з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р. становить 6 000, 00 грн.

30.04.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до п. 5.1.2. та визначили, що орендна ставка з 01.05.2014 р. по 31.08.2014 р. становить 6 000, 00 грн.

Як зазначає позивач, починаючи з вересня 2014 року відповідач не сплачував орендну плату, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 158 430, 00 грн. за період з 01.09.2014 р. по 01.06.2015 р., що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.

При цьому, відповідно до пояснень позивача, він листом від 10.02.2015 р., який був отриманий відповідачем 27.05.2015 р., повідомив відповідача про розірвання Договору.

Під час провадження у справі, відповідач проти позову заперечив, вказуючи на те, що ним було оплачено рахунки за вересень та жовтень 2014 року, зокрема, він звертає увагу на те, що 06.02.2013 р. він сплатив за останній місяць оренди 9 987, 50 грн., що покриває орендну плату за вказані місяці, проте як рахунки за інші місяці він не отримував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата сплачується на підставі рахунків орендаря в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10-го числа звітного місяця. Орендар надає рахунки на сплату орендної плати не пізніше 5-го числа звітного місяця, при цьому, у разі неотримання суборендарем рахунку на сплату орендної плати до 5-го числа звітного місяця, суборендар повинен сплатити відповідний рахунок протягом 5-ти днів з моменту його отримання.

Відповідач проти обставин одержання представлених до матеріалів справи позивачем рахунків заперечує.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач до матеріалів справи в якості доказів одержання спірних рахунків відповідачем надав лист ТОВ «ФЕМ Експрес» від 27.05.2015 р. та копію авіанакладної про направлення документів з міста Донецьк на адресу відповідача. При цьому, у вказаній накладній зазначається, що документи було отримано представником з прізвищем «ОСОБА_4».

Разом з тим, доказів того, що вказана особа мала повноваження на одержання від імені відповідача кореспонденції у спірний період, що надходить на його адресу, суду не представлено.

Більше того, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості направлення спірних документів з міста Донецьк у травні 2015 року авіатранспортом, оскільки вказаний населений пункт з середини 2014 року відноситься до зони проведення антитерористичної операції і з ним відсутнє авіасполучення.

Таким чином, суд відзначає, що позивачем не доведено обставин настання для відповідача строку виконання зобов'язання з оплати орендної плати за спірний період.

Крім того, суд зауважує, що позивач взагалі не довів, що відповідач у спірний період міг та користувався орендованим майном.

Так, за приписами ст. 762 ЦК України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказані приписи кореспондуються з положенням пункту 5.7. Договору, яким сторони визначили, що суборендар звільняється від обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого об'єкт суборенди не може бути використаний суборендарем через обставини, які настали не з вини суборендаря.

Слід відзначити, що згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р. у справі № 826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 р. № 1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р. у зазначеній адміністративній справі була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на даний час дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р., однак вона не скасована і не визнана незаконною (недійсною).

Статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014 р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення з 07.04.2014 р. антитерористичної операції на території Донецької області, до складу якої відноситься й м. Донецьк, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, захоплення незаконними збройними формуваннями у квітні 2014 року м. Донецьк та подальше проведення антитерористичної операції на його території є загальновідомим фактом.

З урахуванням зазначеного, суд відзначає, що позивач мав представити докази того, що в спірний період відповідач міг користуватись орендованим ним майном, оскільки, хоча сам факт проведення антитерористичної операції автоматично не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату, проте за вказаних обставин має бути доведено й те, що можливість користуватись майном за ним була збережена.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позивачем вимог, вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

При цьому, позивачу має бути повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки така заява подавалась разом з позовом, а відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено, що Законом України «Про судовий збір» передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі спеціального фонду Державного бюджету України (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 609 грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції від 14.09.2015 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

3. Після вступу рішення в закону силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Суддя В.С. Ломака