Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/24799/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/24799/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Істеблішмент Компані» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЛЕНД» простягнення 200 835,24 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кафтан А.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істеблішмент Компані» (надалі - ТОВ «Істеблішмент Компані») вернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЛЕНД» (надалі - ТОВ «ІНТЛЕНД») про стягнення 199 471,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі оплачено вартість товару згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-000025 від 27.05.2015 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 25 556,00 грн., а також пені у розмірі 3 915,32 грн. та моральної шкоди у розмірі 170 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.10.2015 р.

18.09.2015 р. від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою вжиття заходів до забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позовних вимог та судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Істеблішмент Компані» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЛЕНД» в межах суми позовних вимог у розмірі 199 471,32 грн. та судового збору у розмірі 2 992,08 грн., в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2015 р. у зв'язку із неявко представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

29.10.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 25 556,00 грн., пеню у розмірі 5 279,24 грн., а також моральну шкоду у розмірі 170 000,00 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01013, м. Київ, вул. М. Ботанічна, 14, кв. 52, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 26.10.2015 р. та 04.11.2015 р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 р. ТОВ «ІНТЛЕНД» було виставлено, а ТОВ «Істеблішмент Компані» повністю оплачено рахунок-фактуру №СФ-0000025 від 27.05.2015 р. на суму 25 556,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №287 від 28.05.2015 р.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір між сторонами у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір (шляхом виставлення рахунку-фактури та оплатою такого рахунку), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54 та 62 Цивільного кодексу України.

Внаслідок нездійснення відповідачем поставки оплаченого товару та робіт по його монтажу, претензією №306-15/1 від 03.06.2015 р. позивач звернувся з повідомленням про відмову від договору та вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 25 556,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по виконанню робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 25 556,00 грн.

Договір є змішаним договором: підряду на виконання робіт та поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, зокрема, Глав 54 та 62 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №287 від 28.05.2015 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару та робіт з його монтажу у розмірі 25 556,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було визначено строків виконання відповідачем зобов'язання з виконання робіт з поставки товару, його налагодження та монтажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Внаслідок нездійснення відповідачем поставки оплаченого товару та робіт по його налаштуванню та монтажу, претензією №306-15/1 від 03.06.2015 р. позивач звернувся з повідомленням про відмову від договору та вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 25 556,00 грн.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 25 556,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 25 556,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ІНТЛЕНД» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Істеблішмент Компані» про стягнення з ТОВ «ІНТЛЕНД» заборгованості у розмірі 25 556,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 279,24 грн. за неналежне виконання зобов'язань з повернення передоплати у період з 12.06.2015 р. по 26.10.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, за змістом абз. 3 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відтак, умовами Договору відповідальності ТОВ «ІНТЛЕНД» у вигляді нарахування пені за порушення строків повернення суми передоплати не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності ТОВ «ІНТЛЕНД» у вигляді сплати пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання з повернення суми передоплати, та його розміру.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов'язання з поставки та монтажу обладнання, у розмірі 170 000,00 грн.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно із ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 визначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд відзначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи її розмір, відтак підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 170 000,00 грн. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ІНТЛЕНД» на користь ТОВ «Істеблішмент Компані» заборгованості у розмірі 25 556,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 5 279,24 грн. та моральної шкоди у розмірі 170 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Істеблішмент Компані» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЛЕНД» (01013, м. Київ, вул. М. Ботанічна, 14, кв. 52; ідентифікаційний код 35379834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істеблішмент Компані» (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/1, літ. Б; ідентифікаційний код 36302233) заборгованість у розмірі 25 556 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Суддя В.П. Босий