Рішення

від 05.11.2015 по справі 914/2698/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015р. Справа№ 914/2698/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДЄКС» (м. Дубно, Рівненська обл.)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» (смт. Гніздичів, Львівська обл.)

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (м. Жовква, Львівська обл.)

про: зобов'язання виконати в натурі умови договору

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 19.05.2015 року.

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 27.08.2015 року.

від відповідача 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАДЄКС» (м. Дубно, Рівненська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-АГРОІНВЕСТ» (смт. Гніздичів, Львівська обл.) про зобов'язання виконати в натурі умови договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.08.2015 року. Ухвалою суду від 13.08.2015 року до справи залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрітон» та розгляд справи відкладено до 20.08.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 20.08.2015 року за клопотанням відповідача 1 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрітон», розгляд справи відкладено до 27.08.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 27.08.2015 року розгляд справи відкладено до 21.09.2015 року, для надання доказів та у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2. Ухвалою суду від 21.09.2015 року розгляд справи відкладено до 07.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2. Ухвалою суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладено до 13.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 13.10.2015 року розгляд справи відкладено до 22.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 22.10.2015 року розгляд справи відкладено до 27.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 27.10.2015 року розгляд справи відкладено до 02.11.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 02.11.2015 року розгляд справи відкладено до 05.11.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2015 року, про відкладення від 13.08.2015 року, від 20.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 21.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 13.10.2015 року, від 22.10.2015 року, від 27.10.2015 року, від 02.11.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.08.2015 року за вх. № 34140/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

27.08.2015 року за вх. № 36100/15 позивач подав пояснення по справі.

27.08.2015 року за вх. № 36101/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

21.09.2015 року за вх. № 4234/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

07.10.2015 року за вх. № 42944/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

13.10.2015 року за вх. № 43669/15 позивач подав пояснення по справі.

13.10.2015 року в судовому засіданні позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

22.10.2015 року за вх. № 45574/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів по справі.

27.10.2015 року за вх. № 46184/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

27.10.2015 року за вх. № 46188/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів.

02.11.2015 року за вх. № 47214/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

05.11.2015 року за вх. № 47956/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2015 року, про відкладення від 13.08.2015 року, від 20.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 21.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 13.10.2015 року, від 22.10.2015 року, від 27.10.2015 року, від 02.11.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.08.2015 року за вх. № 3676/15 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача.

27.08.2015 року за вх. № 36102/15 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2015 року за вх. № 42987/15 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до справи.

27.10.2015 року відповідач 1 подав пояснення по справі.

02.11.2015 року за вх. № 47131/15 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про відкладення від 20.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 21.09.2015 року, від 07.10.2015 року ,від 13.10.2015 року, від 22.10.2015 року, від 27.10.2015 року, від 02.11.2015 року не виконав, явку поважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 1293 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 03.11.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.11.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 10.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір поруки №1-П, відповідно до умов якого ТОВ «КПК-Агроінвест» виступило поручителем перед ТОВ «Традєкс» за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (боржника) за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13 К від 28.10.2013 р. (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 Договору поруки № 1-П від 10.12.2013 р., ТОВ «КПК-Агроінвест» взяло на себе зобов'язання, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед ТзОВ «Традєкс» в строк до 01.05.2014 р. шляхом поставки кукурудзи 3-го класу в кількості 2000 тон по ціні 1100,00 грн. за 1 тн. на загальну суму 2220000,00 грн., що в перерахунку на дату проведення ТзОВ «Традєкс» передоплати за товар, згідно умов основного договору становить 270000,00 доларів США (двісті сімдесят тисяч доларів США).

За твердженням позивача, з огляду на те, що ТОВ «КПК-Агроінвест» не могло виконати у вищевказаний строк взятого на себе зобов'язання перед ТзОВ «Традєкс», то сторони прийшли до спільної згоди укласти новий правочин - Угоду про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. (надалі - Угода).

Позивач зазначає, що, у відповідності з умовами Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р., ТОВ «КПК-Агроінвест» взяло на себе зобов'язання в рахунок погашення заборгованості Боржника (яким є ТОВ «Агрітон») у розмірі 2220000,00 грн., що виникла на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13 К від 28.10.2013 р. і в перерахунку на дату проведення ТзОВ «Традєкс» передоплати за товар , згідно умов основного договору становить 270000,00 доларів США, поставити для ТзОВ «Традєкс» продовольчий ріпак урожаю 2015 року, при цьому датою поставки такого товару сторони визначили - 20 липня 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно до п. 2 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р., при проведенні розрахунку сторони беруть за основу суму заборгованості в доларовому еквіваленті, при цьому, відповідно до п. 5 цієї Угоди, у разі, якщо сторони не дійдуть згоди про розмір ціни на товар, то ціною такого товару вважається ціна, яка склалася у Львівській області на 01.07.2015 р., за аналогічних умов поставки, в доларах США, яка визначається на основі інформації з офіційних видань незалежного аналітичного агентства ТОВ «ЦМД Украгроконсалт» (код ЄДРПОУ 30572764) станом на 01.07.2015 р.

Позивач наголошує, що з огляду на те, що сторони не дійшли згоди стосовно розміру ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року, то, відповідно, при визначенні обсягу товару, що мав бути поставлений 20.07.2015 р. ТОВ «КПК-Агроінвест» для ТзОВ «Традєкс», слід застосовувати ціни, визначені відповідно до п. 5 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. Так, відповідно до офіційної інформації незалежного аналітичного агентства ТОВ «ЦМД Украгроконсалт» (код ЄДРПОУ 30572764), станом на 01 07.2015 р. ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року на умовах поставки ЕХW франко-елеватор у Львівській області, з урахуванням ПДВ, склалися в діапазоні 7600-7700 грн. за тонну, або 362-367 долара за тонну за офіційним курсом НБУ на вказану дату (на 01.07.2015 р.) .

Таким чином, за твердженням позивача, середня ціна в доларах США за аналогічних умов поставки на зазначений вище товар складає 364,50 долара США за тонну (визначено шляхом отримання середнього арифметичного, а саме: 362 долара за тонну + 367 долара за тону/2 = 364,50 долара США за тонну). З урахуванням вказаного, до поставки (передачі) ТОВ «КПК-Агроінвест» для ТзОВ «Традєкс» підлягало 740,74 тон, що визначено шляхом ділення суми зобов'язання в розмірі 270000,00 доларів США на середню арифметичну ціну однієї тонни товару 364,50 доларів за тонну.

Позивач наголошує, що, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ «КПК-Агроінвест» не поставило (не передало) для ТзОВ «Традєкс» 20.07.2015 р. озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року ні в кількості 740,74 тон, ні в будь-якій іншій кількості.

За твердженням позивача, з огляду на вказане, обов'язок ТОВ «КПК-Агроінвест» передати для ТОВ «Традєкс» 740,74 тон озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року на загальну суму, еквівалентну 270000,00 доларів США, настав 20.07.2015 р., а, відповідно, непередача товару у такий строк є порушенням зобов'язання.

Таким чином, за твердженням позивача, в порушення норм чинного законодавства та зобов'язання, взятого на себе у відповідності з умовами Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р., станом на дату подання даного позову ТОВ «КПК-Агроінвест» має невиконане зобов'язання перед ТОВ «Традєкс» щодо поставки (передачі у власність) 740,74 тон озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року на загальну суму, еквівалентну 270000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини. За твердженням позивача, сторонами у відповідності до приписів ст. 3, 6, 626, 627 ЦК України було укладено правочин, за яким у ТОВ «КПК-Агроінвест» виникло зобов'язання з поставки для ТзОВ «Традєкс» продовольчого ріпаку урожаю 2015 року, при цьому датою постави такого товару сторони визначили - 20 липня 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що укладений між сторонами договір - Угода про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. укладено вільно, його зміст не суперечить актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, (ст. 204 ЦК України). Вказане зобов'язання, в силу приписів ст. 525, 526, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, за твердженням позивача, предметом вказаної справи є вимоги позивача щодо виконання зобов'язання в натурі саме ТОВ «КПК-Агроінвест» і не має вимог до ТОВ "Агрітон".

Позивач зазначає, що доводи відповідача 1 про недійсність правочину - Угоди від 29.04.2014 року є безпідставними, так як сторонами укладено цей правочин вільно і укладаючи його сторони усвідомлювали значення своїх дій та бажали настання їх наслідків, ні від яких положень чинного законодавства України, в тому числі і того, що регулює поруку, сторони не відступали.

Позивач звертає увагу на те, що на момент укладення цієї Угоди 29.04.2015 року у відповідача було чинне зобов'язання з поставки кукурудзи 3 класу і сторони замінили його новим зобов'язанням з поставки продовольчого ріпаку урожаю 2015 року до 20.07.2015 року. Також, на підтвердження виникнення між сторонами нового зобов'язання вказує і наявність пункту 6 в цьому Договорі, за яким відповідач 1 взяв на себе обов'язок надати власне майно або майно Поручителя в заставу.

Позивач зазначає, що у відзиві не вказано, якій нормі, якого закону суперечить вказана Угода.

Щодо доводів відповідача 1 про необхідність стягнення з ТОВ "Агрітон" то, на думку позивача, вони не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки, позивач має право на власний розсуд використовувати надані йому законом права на звернення до суду і з тих підстав, які він вважає за необхідні. У відповідача 1 - ТОВ "КПК-Агроінвест" перед позивачем є чинне зобов'язання, яке на дату подачі позову не припинене і не визнано недійсним і позивач подав позов саме на його підставі.

За твердженням позивача, відповідач 1 свідомо заключив договір з позивачем, тобто свідомо здійснив волевиявлення щодо прийняття на себе обов'язку поставки товару, і при заключенні договору передбачав настання наслідків, які передбачені, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань.

Позивач зазначає, що п. 3 Договору поруки Сторони (ТзОВ «Традєкс» та ТзОВ «КПК-Агроінвест») визначили таке:

- Поручитель (ТзОВ «КПК-Агроінвест») зобов'язаний, у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк до 01 травня 2014 року шляхом поставки кукурудзи 3-го класу в кількості 2000 (дві тисячі) тн по ціні 1100,00 (одна тисяча сто десять грн. 00 коп) грн. за 1 тн на загальну суму 2 220 000,00 (два мільйони двісті двадцять тисяч грн. 00 коп) грн., що в перерахунку на дату проведення Кредитором передоплати за Товар згідно умов основного договору становить 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч) дол. США. За згодою обох сторін можлива інша форма розрахунку, про що має бути підписано відповідну угоду.

Відповідно до п. 5.5. Договору поруки, цей договір складено при повному розумінні Сторонами його умов та термінології.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що ТзОВ «КПК-Агроінвест», очевидно, не могло з підстав, що не залежать від сторін, в строк до 01 травня 2014 року виконати обов'язок з поставки кукурудзи 3-го класу, урожаю 2013 року, яке взяло на себе перед ТзОВ «Традєкс», поручаючись за ТзОВ "Агрітон", то сторони прийшли до спільної згоди припинити Договір поруки, з урахуванням положень статті 598 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та укласти новий правочин - Угоду про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. Сторони уклали цю Угоду як зовнішнє вираження (форму) своїх домовленостей та виключно в межах правового поля. Право сторін укладати будь-які договори, що не суперечать законодавству України, передбачено ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України, відповідно до змісту яких однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, за якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, позивач вважає, що сторони, уклавши Угоду про відстрочення зобов'язань від 29 квітня 2014 року, а саме п. 2 Угоди встановили нове зобов'язання, за яким: Сторона 1 (ТзОВ «КПК-Агроінвест») бере на себе зобов 'язання в рахунок погашення заборгованості Боржника у розмірі 2 220 000,00 (два мільйони двісті двадцять тисяч грн. 00) грн., що виникла на підставі Основного договору, і в перерахунку на дату проведення Стороною 2 (ТзОВ «Традєкс») передоплати за товар згідно умов основного договору, становить 270000,00 (двісті сімдесят тисяч) дол. США, поставити Стороні 2 (ТзОВ «Традєкс») озимий продовольчий ріпак урожаю 2015 р. При проведенні розрахунку Сторони беруть за основу суму заборгованості в доларовому еквіваленті.

З огляду на те, що в установлений Угодою строк (20 липня 2015 р.), ТзОВ «КПК-Агроінвест» не виконало свого зобов 'язання по поставці Товару, ТзОВ «Традєкс» звернулось до суду.

Щодо безпідставності доводів відповідача 1 про неналежність обраного способу захисту прав, то позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, належить: примусове виконання обов'язку в натурі. Виконання обов'язку в натурі означає вчинення саме тих дій, які боржник зобов'язаний був виконати на основі договору. У цьому випадку - єдиним обов'язком ТзОВ «КПК-Агроінвест», відповідно до п. 2 Угоди, є поставити 20 липня 2015 року ТзОВ «Традєкс» озимий продовольчий ріпак урожаю 2015 року на суму 270 000,00 дол. США.

Щодо оцінки способу захисту, позивач наголошує, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав. Відтак, у разі невиконання своїх обов'язків, визначених у законі або договорі, або іншого порушення боржником умов договору настають невигідні для нього наслідки, що виражаються у примушенні його виконати покладені на нього обов'язки в натурі. Отже, спосіб захисту права позивача є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору, укладеного сторонами (Угоди про відстрочення зобов 'язань від 29 квітня 2014 р.) та законодавству України.

Щодо юридичної природи Угоди про відстрочення виконання зобов'язання від 29 квітня 2014 р., позивач вважає, що укладення такого змісту Угоди прямо не передбачено нормою акту цивільного законодавства, проте й не заборонено. Навпаки, існування положень ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України обумовлене тим, що суспільні відносини є дуже різноманітними, особливо в приватно-правовій сфері, де сторонам дозволено робити все те, що прямо не заборонено законом, тому закон є гнучким, зокрема, щодо регулювання договірних відносин. Договір поруки припинився, а Договір під назвою «Угода про відстрочення виконання зобов'язань» від 29 квітня 2014 року є самостійним правочином, на підставі якого у сторін виникли права та обов'язки, формально не пов'язані із правовідносинами між ТзОВ «Традєкс» та ТзОВ «Агрітон».

Щодо відповідності Угоди про відстрочення виконання зобов'язання від 29 квітня 2014 р. актам цивільного законодавства, то позивач зазначає, що відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В даному провадженні, ТзОВ "Агрітон" немає жодних зобов'язань перед ТзОВ "Традєкс", так як Угода про відстрочення зобов'язань від 29 квітня 2014 р. створює зобов'язання тільки ТзОВ "КПК-Агроінвест" у вигляді поставки озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року. А заявлення вимог ТзОВ "Традєкс" до ТзОВ "Агрітон" ніяким чином не свідчить про припинення зобов'язання за Угодою чи намір позивача не мати вимог до ТзОВ "КПК-Агроінвест".

Позивач звертає увагу суду, що, на його думку, вирішення справи № 914/3365/15 по суті ніяким чином не вплине на результат розгляду іншої справи, що перебуває у провадженні суду. Позивач зазначає, що в провадженні господарського суду є справа між тими ж сторонами, з тих же підстав, проте предмети цих справ є різними, що, в свою чергу, не породжує жодних процесуальних наслідків. Доводи відповідача щодо неспроможності тверджень позивача про новацію є хибними, оскільки зобов'язання яке виникло між сторонами на підставі договору поруки, було замінено тими ж сторонами на принципово інше за змістом зобов'язання.

За твердженням позивача, на користь того, що це є новим зобов'язанням між сторонами, а не зміна частини зобов'язання вказує і той факт, що сторони в Угоді від 29.04.2014 року передбачили в п. 6 можливість забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою порукою або іпотекою. Попереднє зобов'язання між сторонами, яке випливало з Договору поруки від 10.12.2013 року припинено в силу неможливості виконання та з огляду на завершення строків.

Таким чином, на думку позивача, уклавши 29.04.2015 року з ініціативи ТОВ "КПК-Агроінвест" і в редакції, складеній та запропонованій відповідачем 1, договір, який названо "Угода про відстрочення зобов'язань", сторони припинили первісні зобов'язання за договором поруки від 10.12.2013 року та замінили їх новими зобов'язаннями, зміст яких викладений в п.п. 2 - 5 Угоди від 29.04.2015 року.

Отже, позивач наголошує, що присутні всі необхідні елементи, які, з урахуванням принципів ст. 213 ЦКУ (Тлумачення змісту правочину), з огляду на мету правочину, зміст попередніх переговорів, усталену практика відносин між сторонами, вказують на те, що сторони добровільно уклали правочин 29.04.2015 року і встановили зобов'язання відповідача 1 щодо поставки продукції.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що способи захисту порушеного майнового права, в тому числі у господарських правовідносинах, зазначені, окрім іншого, також у статтях 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.

Згідно статті 546 ЦК України, виконання зобов 'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завда тком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В силу вимог частин 1, 2 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов 'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, на думку відповідача 1, системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для правового висновку, що законодавець виділяє основне зобов'язання боржника, виконання якого на користь кредитора може забезпечуватися, в тому числі порукою. При цьому, конкретні вимоги до виконання зобов'язання боржником, зокрема господарського, в тому числі умов, за яких зобов'язання вважається належним чином виконане, встановлюється не лише вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства, законом, іншими правовими актами, але й договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К, укладеного 28 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітон», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» як покупцем, Продавець зобов'язується продати й передати, а Покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від Продавця сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2013 року (надалі іменовану - «Товар») у термін і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідач 1 зазначає, що у відповідності до пункту 3.1. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року, Продавець зобо'язується поставити 2000 (дві тисячі) метричних тон Товару з опціоном +/- 10 % за погодженням Сторін.

В силу пункту 5.1. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року, Товар, зазначений у п. 1.1 даного Договору, повинен бути поставлений у якості й кількості, згідно п. 2.1. та п. 3.1. Договору, за адресою, вказаною у п. 5.1., у строк до « 20» грудня 2013 року.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За твердженням відповідача 1, зміни у письмовій формі до Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року за увесь час існування правовідносин його сторонами не вносились.

Відповідно до частин 1, 2 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В силу вимог частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов 'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 статті 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При цьому обсяг відповідальності поручителя є тотожним обсягу відповідальності боржника та встановлюється в договорі, яким визначаються умови виконання основного зобов'язання. Договором поруки лише можна змінити обсяг відповідальності поручителя перед кредитором.

Таким чином, за твердженням відповідача 1, поручитель у даній справі, ТОВ «КПК-агроінвест», повинен у разі порушення вищезазначеного господарського зобов'язання з поставки товару боржником (ТОВ «Агрітон») виконати тотожне негрошове зобов'язання з поставки кредитору визначеного договором поставки товару відповідної кількості та якості. Тобто, в даному випадку, умова належного виконання господарського зобов'язання поручителем, ТОВ «КПК-Агроінвест» замість боржника полягала саме, як вже зазначалося вище, у поставці на користь ТОВ «Традєкс» до 20 грудня 2013 року 2000 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу, урожаю 2013 року з наступними мінімальними якісними характеристиками: - Вологість макс. 14,50 %; - Сміттєва домішка макс. 2,00 %; - Зернова домішка макс. 10,00 %; в т. ч. битих зерен - не більше 5 %; пошкоджених зерен - не більше 5 %.

Відповідно до частин 1, 2 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов 'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач 1 зазначає, що на день подачі позову господарське негрошове зобов'язання ТОВ «Агрітон» з поставки товару на користь ТОВ «Традєкс» не є припиненим з жодних підстав, встановлених чинним законодавством України чи договором, а відтак, є таким, що якщо і повинно бути виконано належним чином, виключно відповідно до умов договору та закону.

Частиною другою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов 'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року, за даною Угодою регулюються відносини, пов'язані з порукою Сторони 1 за виконання зобов'язань ТОВ «Агрітон» (надалі - «Боржник»), що виникають із Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13 К від 28.10.2013 р., укладеного між Боржником та Стороною 2 (надалі іменується «Основний договір») та договором поруки № 1-П від 10.12.2013 р.

Згідно пункту 2 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року, Сторона 1 бере на себе зобов' язання в рахунок погашення заборгованості Боржника у розмірі 2 220 000,00 (два мільйони двісті двадцять тисяч грн. 00 коп) гри. , що виникла на підставі Основного договору, і в перерахунку на дату проведення Стороною 2 передоплати за Товар згідно умов Основного договору становить 270000,00 (двісті сімдесят тисяч) дол. США, поставити Стороні 2 озимий продовольчий ріпак урожаю 2015 р. (далі по тексту - «Товар»). При проведенні розрахунку Сторони беруть за основу суму заборгованості в доларовому еквіваленті.

Відповідач 1 зазначає, що у відповідності пункту 3 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року, термін поставки Товару - 20 липня 2015 р.

Таким чином, за твердженням відповідача 1, системний аналіз вищенаведених положень Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року дає відповідачу 1 підстави для правового висновку, що за своєю правовою природою така Угода про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року є нічим іншим, ніж саме додатковою угодою до Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року.

За твердженням відповідача 1, в матеріалах даної справи відсутні належні і допустимі, а й взагалі будь-які докази того, що умови Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року змінювались між його сторонами - в тому числі щодо товару та строку його поставки. Таким чином, основне зобов'язання ТОВ «Агрітон» перед ТОВ «Традєкс» з поставки товару не було припиненим його сторонами з жодних підстав.

В той же час, ТОВ «Традєкс» в позовній заяві в якості предмета позову та відповідної матеріально-правової вимоги в даній справі заявляє та просить суд (цитата): «зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» (81740, Львівська обл., Жидачівський р-н, смт. Гніздичів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37291385) виконати обов'язок в натурі за Угодою про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. шляхом здійснення поставки (передачі) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Данила Галицького, 9, код ЄДРПОУ 37083061) озимого продовольчого рпаку урожаю 2015 року в кількості 740,74 тон (сімсот сорок тон сімсот сорок кілограм) на загальну суму еквівалентну 270000,00 доларів СІЛА (двомстам сімдесятьом тисячам доларів США)».

Тобто, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати інше зобов'язання, ніж те, яке випливало з Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року. Тож, виходить так, що ТОВ «Традєкс» просить суд зобов'язати ТОВ «КПК-Агроінвест» виконати в натурі зовсім не те основне зобов'язання, за належним чином виконання якого ТОВ «КПК-Агроінвест» поручався перед позивачем.

Таким чином, спосіб захисту порушеного права, на думку відповідача 1, обраний позивачем у даній справі неправильно. Що, на думку відповідача 1, повинно бути самостійною підставою для відмови в позові.

Однак, на думку відповідача 1, навіть якби позивач правильно обрав спосіб захисту порушеного права, і вимагав в судовому порядку зобов'язати ТОВ «КПК-Агроінвест» поставити на користь ТОВ «Традєкс» товар (2000 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу, урожаю 2013 року з наступними мінімальними якісними характеристиками: - Вологість макс. 14,50 %; - Сміттєва домішка макс. 2,00 %; - Зернова домішка макс. 10,00 %; в т. ч. битих зерен - не більше 5 %; пошкоджених зерен - не більше 5 %), то такі позовні вимоги все одно не підлягали б задоволенню з огляду на те, що відповідно до статті 559 ЦК Україна, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідач 1 зазначає, що відповідно до пункту 4.1. Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до моменту припинення поруки.

Формулювання даного положення дії Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року «до моменту припинення поруки» не можна назвати строком дії поруки в контексті законодавчого розуміння строку, встановленого частиною 1 статті 251 ЦК України.

А відтак, в даному випадку, порука ТОВ «КПК-Агроінвест» за Договором поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року діє протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідач 1 зазначає, що в силу пункту 5.1. Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року, Товар, зазначений у п. 1.1 даного Договору, повинен бути поставлений у якості й кількості, згідно п. 2.1. та п. 3.1. Договору, за адресою, вказаною у п. 5.1., у строк до « 20» грудня 2013 року.

Відповідно до частини 3 статті 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, за твердженням відповідача 1, останній день строку виконання боржником (ТОВ «Агрітон») зобов'язання з поставки товару за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року припадав на 20 червня 2014 року. Тобто, порушення основного зобов'язання з поставки товару з боку ТОВ «Агрітон» на користь ТОВ «Традєкс» у вигляді його невиконання відбулося в звязку з непоставкою товару покупцю, починаючи з 21 червня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідач 1 зазначає, що до Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13-К від 28 жовтня 2013 року зміни у письмовій формі між його сторонами (ТОВ «Традєкс» та ТОВ «Агрітон») жодного разу не вносилися, в тому числі щодо строку виконання основного зобов'язання з поставки товару. А відтак, в зв'язку з непред'явленням з боку ТОВ «Традєкс» як кредитором до ТОВ «КПК-Агроінвест» позову як до поручителя до 20 червня 2014 року, порука ТОВ «КПК-Агроінвест» як зобов'язальне правовідношення є однозначно та безумовно припиненою.

За таких умов, на думку відповідача 1, Угода про відстрочення виконання зобов'язань від 29 квітня 2014 року не може бути правовою підставою для задоволення позову у даній справі, виходячи з того, що в силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частин 1-3 статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, на думку відповідача 1, незважаючи на таку загальну засаду цивільного законодавства як свобода договору, в даному випадку, ТОВ «Традєкс» та ТОВ «КПК-Агроінвест» не мали права в окремій угоді відступати від положень актів цивільного законодавства, оскільки обов'язковість для сторін положень цивільного законодавства щодо змісту зобов'язального правовідношення поруки та її природи випливає із змісту таких актів.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідач 1 вважає, що у випадку, якщо зміст правочину суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, він може бути визнаний недійсним.

Відповідач 1 зазначає, що твердження позивача про новацію зобов'язання з поставки кукурудзи новим зобов'язанням про поставку ріпаку озимого, що випливали з договору поруки та угоди про відстрочення виконання зобов'язання є неспроможним з огляду на те, що по-перше, новація як домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами допускається виключно між сторонами основного зобов'язання, а правовідношення із забезпечення виконання зобов'язання; по-друге, новація як одна із підстав припинення зобов'язання повинна чітко і недвозначно передбачати, що первісне зобов'язання є припиненим. Угода про відстрочення виконання зобов'язань, укладена 29 квітня 2014 року між ТОВ «Традєкс» та ТОВ «КПК-Агроінвест» не містить умов про припинення первісного негрошового зобов'язання (з поставки 2000 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу, урожаю 2013 року з наступними мінімальними якісними характеристиками: - Вологість макс. 14,50 %; - Сміттєва домішка макс. 2,00 %; - Зернова домішка макс. 10,00 %; в т. ч. битих зерен - не більше 5 %; пошкоджених зерен - не більше 5 %)).

При цьому, на думку відповідача 1, новим зобов'язанням, яким могло б бути припинено первісне зобов'язання з поставки товару (зерна кукурудзи), могло бути, наприклад, сплата грошових коштів, виконання робіт чи надання послуг. Натомість зміну товару, яку має поставити поручитель, у випадку порушення зобов'язання боржником за основним зобов'язанням, не можна вважати новацією.

На момент розгляду справи відповідач 2, незважаючи на вимоги суду, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З даною нормою кореспондується норма частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу вимог статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

З даною нормою кореспондується норма частини 1 статті 114 ГК України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угодг передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб' єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб 'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб 'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З даною нормою права кореспондується частини 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами , так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору .

Згідно ч. 4 ст. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору .

Згідно абз. 2. ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З даною нормою кореспондується норма частини 1 статті 265 ГК України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов 'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, вимоги до виконання негрошового зобов'язання постачальника з передачі покупцеві у власність товару у встановлений строк для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, встановлюється, насамперед, договором поставки.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 10.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір поруки №1-П (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого ТОВ «КПК-Агроінвест» виступило поручителем перед ТОВ «Традєкс» за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (боржника) за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13 К від 28.10.2013 р. (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується продати й передати, а Покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від Продавця сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2013 року (надалі іменовану - "Товар") у термін і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 3.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити 2 000 (дві тисячі) метричних тон Товару з опціоном +/- 10% за погодженням Сторін.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна Товару за дійсним Договором за 1 метричну тонну становить 1110,00 грн. (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 185,00 грн. (сто вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) і розуміється як «FCA-франко-перевізник»: ст. Гніздичів, Львівської залізниці, код станції 378 309 (в редакції Інкотермс 2010).

Згідно п. 4.2. Договору, загальна вартість Товару за Договором становить 2220000,00 грн. (два мільйони двісті двадцять тисяч) гривень 00 копійок +/- 10% згідно п. 3.1.

Згідно п. 5.1. Договору, Продавець зобов'язується здійснити поставку Товару на умовах «FCA-франко-перевізник»: ст. Гніздичів, Львівської залізниці, код станції 378 309. Умови поставки визначаються й розуміються у відповідності з "Інкотермс" 2010 р. Постачальник зобов'язується за власний рахунок здійснити завантаження Товару на надані Покупцем з/д вагони та зважування транспортних засобів на вагах Постачальника.

Згідно п. 5.2. Договору, товар, зазначений у п. 1.1. даного Договору, повинен бути поставлений у якості й кількості, згідно п. 2.1 та п. 3.1. Договору, за адресою, вказаною в п. 5.1., у строк до 20 грудня 2013 року.

Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом відрахування коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Продавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами даного Договору та вставлення для Покупця рахунку.

Згідно п. 6.3. Договору, Покупець здійснює кінцевий розрахунок з Продавцем за поставлений Товар і виплачує залишок вартості Товару, який визначається як різниця між остаточною вартістю Товару та сплаченою частиною вартості Товару, протягом трьох банківських днів з моменту передачі товарного зерна згідно п. 5.1. Договору у відповідності до виставленого оригіналу рахунку-фактури і після отримання від Продавця розрахунку коригування до податкової накладної на повну суму з вказуванням розміру доплати.

Згідно п. 11.1. Договору, Договір набуває чинності з дати підписання, і діє до повного виконання сторонами контрактних зобов'язань,

Отже, виходячи з умов Договору, слід зазначити, що цим Договором сторони погодили поставку відповідачем 2000 метричних тон товару на суму 2220000,00 грн. на умовах попередньої оплати, яку було вчинено позивачем на рахунок відповідача 2 згідно платіжного доручення № 696 від 30.10.2013 р. на суму 300000,00 грн. та платіжного доручення № 697 від 30.10.2013 р. на суму 1920000,00 грн. з призначенням платежу за кукурудзу згідно рахунку № АГ-000012 від 30.10.2013 р.

Тобто, умовами Договору не було передбачено зміну розміру зобов'язання сторін за Договором в залежності від зміни (коливання) курсу долара США під час виконання Договору.

Як зазначено вище, 10 грудня 2013 року між ТОВ «КПК-Агроінвест» як поручителем та ТОВ «Традєкс» як кредитором було укладено Договір поруки № 1-П (надалі - Договір поруки). Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року, у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (код ЄДРПОУ 36764962, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 24) (надалі іменується «Боржник») щодо виконання зобов'язань Боржником за Договором, передбачених ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»).

Згідно п. 1.2. Договору поруки, у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договору, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно пункту 2.1. Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року, під основним договором у цьому Договорі розуміють Договір поставки сільськогосподарської продукції N 28-10-13 К від 28 жовтня 2013р., укладений між Кредитором (надалі - позивач) (в основному договорі іменується «Покупець») та Боржником (надалі - відповідач 2) (в основному договорі іменується «Продавець»).

Згідно п. 2.2. Договору поруки, строк виконання зобов'язань Боржника за основним договором становить 20.12.2013 р.

У відповідності до пункту 3.1. Договору поруки № 1-П від 10 грудня 2013 року, Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк до 01 травня 2014 р. шляхом поставки кукурудзи 3-го класу в кількості 2000 (дві тисячі) тн по ціні 1100,00 (одна тисяча сто десять) грн. 00 коп за 1 тн на загальну суму 2220000,00 (два мільйони двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп., що в перерахунку на дату проведення Кредитором передоплати за Товар, згідно умов Основного договору становить 270000,00 (двісті сімдесят тисяч) дол. США . За згодою обох сторін можлива інша форма розрахунку, про що має бути підписано відповідну угоду .

Згідно з п. 3.4. Договору поруки, Кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди на те Поручителя, якщо внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності Поручителя .

Згідно з п. 4.1. Договору поруки, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки.

Згідно з п. 4.2. Договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору поруки, порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Боржником або Поручителем.

Згідно з пп. 4.2.3. п. 4.2. Договору поруки, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо Поручитель не поручився за нового Боржника.

Згідно з пп. 4.2.4. п. 4.2. Договору поруки, порука не припиняється у випадку ліквідації Боржника чи не здійснення ним господарської діяльності.

Згідно з п. 5.1. Договору поруки, усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, згідно умов Договору поруки, сторони встановили, що відповідач 1 бере на себе зобов'язання виконати до 01.05.2014 р. зобов'язання за Договором відповідача 2, в разі порушення останнім обов'язку за Договором на зазначену суму 2220000,00 грн., що в перерахунку на час проведення позивачем передоплати за Товар згідно умов Договору, тобто станом на 30.10.2013 р. , становило 270000,00 дол. США. Тобто, Договором поруки не встановлено можливості (необхідності) змінювати розмір (об'єм, вартість) зобов'язань сторін в залежності від змін (коливань) курсу долара США за період виконання Договору поруки.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не підтверджено належними та допустимими доказами звернення позивача на адресу відповідача 1 з відповідною письмовою вимогою, а також, що відповідно до умов цього пункту Договору поруки, за згодою сторін підписано угоду про зміну форми розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Як встановлено в ході судового розгляду справи, Договором поруки не передбачено наявості субсидіарної відповідальності відповідача 1.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 2 ст. 555 ЦК України, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, твердження відповідача 1 про те, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення, оскільки в межах строків, які визначені в цій нормі, сторонами було укладено Угоду.

Згідно п. 4 Угоди, ціна на Товар при умовах EXW франко-елеватор має бути зафіксованою Сторонами шляхом підписпння додаткової угоди до даної Угоди в термін з 01 червня 2015 р. до 01 липня 2015 р.

Відповідно до п. 5 цієї Угоди, у разі, якщо сторони не дійдуть згоди про розмір ціни на товар, то ціною такого товару вважається ціна, яка склалася у Львівській області на 01.07.2015 р. за аналогічних умов поставки в доларах США, яка визначається на основі інформації з офіційних видань незалежного аналітичного агентства ТОВ «ЦМД Украгроконсалт» (код ЄДРПОУ 30572764) станом на 01.07.2015 р.

Позивач наголошує, що з огляду на те, що сторони не дійшли згоди стосовно розміру ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року, то, відповідно, при визначенні обсягу товару, що мав бути поставлений 20.07.2015 р. ТОВ «КПК-Агроінвест» для ТзОВ «Традєкс», слід застосовувати ціни, визначені відповідно до п. 5 Угоди про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. Так, відповідно до офіційної інформації незалежного аналітичного агентства ТОВ «ЦМД Украгроконсалт» (код ЄДРПОУ 30572764) № 145/15 від 17.07.2015 року, станом на 01.07.2015 р. ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року на умовах поставки ЕХW франко-елеватор у Львівській області з урахуванням ПДВ склалися в діапазоні 7600 - 7700 грн. за тонну, або 362-367 долара за тонну за офіційним курсом НБУ на вказану дату. Таким чином, за твердженням позивача, середня ціна в доларах США за аналогічних умов поставки на зазначений вище товар складає 364,50 долара США за тонну (визначено шляхом отримання середнього арифметичного, а саме: (362 долара за тонну + 367 долара за тону/2=364,50 долара США за тонну). З урахуванням вказаного, на думку позивача, до поставки (передачі) ТОВ «КПК-Агроінвест» для ТзОВ «Традєкс» підлягало 740,74 тон (що визначено шляхом ділення суми зобов'язання в розмірі 270000,00 доларів США на середню арифметичну ціну однієї тонни товару 364,50 доларів за тонну). Позивач наголошує, що в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ «КПК-Агроінвест» не поставило (не передало) для ТзОВ «Традєкс» 20.07.2015 р. озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року ні в кількості 740,74 тон, ні в будь-якій іншій кількості.

Однак, згідно ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін , а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін . У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Судом встановлено та підтверджено позивачем і відповідачем, що сторони не дійшли згоди стосовно розміру ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року, не надали доказів укладення додаткової угоди до Угоди, у відповідності до п. 4 Угоди, не вчинили дій до досягнення згоди, згідно п. 5 Угоди.

Разом з тим, позивач наголошує на тому, що у п. 2 Угоди зазначено, що відповідач 1 бере на себе зобов'язання поставити товар в рахунок того що заборговано за Договором відповідачем 2 у розмірі 2220000,00 грн., що в перерахунку на дату проведення позивачем передоплати за Товар згідно умов Договору становив 270000,00 дол. США. А також, позивач звертає увагу на те, що у п. 2 Угоди зазначено, що при проведенні розрахунку сторони беруть за основу суму заборгованості в доларовому еквіваленті.

Однак, ця умова не містить визначення на яку дату береться за основу заборгованість в доларовому еквіваленті і яким чином визначається курс долара США (за курсом Нацбанку України, біржовим котируванням тощо), адже, якщо при визначенні розміру заборгованості у 270000,00 дол. США сторони виходили з курсу долара США на день проведення позивачем попередньої оплати на суму 2220000,00 грн., то на який день і яким чином встановлено курс долара США при визначенні ціни на товар (на день укладення Угоди, на день проведення розрахунку, на день поставки тощо) сторони не визначили, адже, за офіційним даним Нацбанку України, станом на 28.10.2013 року (на день укладення Договору) курс долара США до гривні становив 1$ = 7,993 грн., станом на 30.10.2013 року (на день проведення попередньої оплати) курс долара США до гривні становив 1$ = 7,993 грн., станом на 29.04.2014 року (на день укладення Угоди) курс долара США до гривні становив 1$ = 11,408089 грн., станом на 01.07.2015 року (на термін, встановлений п. 5 Угоди) курс долара США до гривні становив 1$ = 21,005219 грн., станом на 20.07.2015 року (на термін, встановлений п. 3 Угоди) курс долара США до гривні становив 1$ = 22,014924 грн.

Незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано доказів досягнення згоди з цієї обставини, і в судовому засіданні представниками учасників процесу заперечено, що сторони вчинили будь-які дії щодо досягнення згоди з цього питання.

Як зазначено вище, відповідно до офіційної інформації незалежного аналітичного агентства ТОВ «ЦМД Украгроконсалт» (код ЄДРПОУ 30572764) станом на 01 07.2015 р. ціни озимого продовольчого ріпаку урожаю 2015 року на умовах поставки ЕХW франко-елеватор у Львівській області з урахуванням ПДВ склалися в діапазоні 7600-7700 грн. за тонну, або 362-367 долара за тонну за офіційним курсом НБУ на вказану дату. Однак, це лише рекомендований діапазон цін, а не визначена ціна Угоди. Твердження ТзОВ «ЦМД Украгроконсалт» про те, що, виходячи з практики господарських відносин, при визначенні ціни має братись середнє її значення, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення, оскільки, цим повинні керуватись сторони Угоди при визначенні ціни товару, яка повинна бути чітко визначена сторонами Угоди.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, сторонами не підтверджено належними та допустимими доказами того, що вони вчиняли будь-які дії, спрямовані на узгодження ціни Договору, чи укладення Додаткової угоди до Угоди, у відповідності до умов п.п. 4, 5 Угоди.

Також, згідно ч. 4 ст. 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Згідно ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За твердженням позивача, з огляду на те, що ТОВ «КПК-Агроінвест» не могло виконати у вищевказаний строк взятого на себе зобов'язання перед ТзОВ «Традєкс», то сторони прийшли до спільної згоди укласти новий правочин - Угоду про відстрочення виконання зобов'язань від 29.04.2014 р. (надалі - Угоду).

Згідно п. 1 Угоди, за даною Угодою регулюються відносини, пов'язані із порукою відповідача 1 (надалі - Сторони 1) за виконання зобов'язань ТОВ "Агрітон" (відповідача 2) (надалі - "Боржник"), що виникають із Договору поставки сільськогосподарської продукції № 28-10-13 К від 28.10.2013 р., укладеного між Боржником та Стороною 2 (надалі іменується "Основний договір") та договором поруки № 1-П від 10.12.2013 р.

Згідно п. 2 Угоди, Сторона 1 бере на себе зобов'язання в рахунок погашення заборгованості Боржника у розмірі 2220000,00 (два мільйони двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп., що виникла на підставі Основного договору, і в перерахунку на дату проведення Стороною 2 передоплати за Товар згідно умов Основного договору становить 270000,00 (двісті сімдесят тисяч) дол.. США, поставити Стороні 2 озимий продовольчий ріпак урожаю 2015 р. (далі по тексту - Товар). При проведенні розрахунку Сторони беруть за основу суму заборгованості в доларовому еквіваленті.

Отже, виходячи з п. 1 та п. 2 Угоди, ця Угода укладена з метою врегулювання відносин між позивачем та відповідачем 1, в зв'язку із порукою останнього за виконання зобов'язання відповідача 2, що взяті ним за умовами Договору, а також виконання зобов'язання відповідачем 1 за Договором поруки.

Крім того, 11 лютого 2015 р. Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітон" (код ЄДРПОУ 36764962). ТзОВ "Традєкс" подало заяву до суду про грошові вимоги до боржника в сумі 2220000,00 грн. Грошові вимоги ТзОВ "Традєкс" (код 37083061) визнало в сумі 2221218,00 грн. такими, що не є конкурсними та вони погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Щодо наявних підстав визнання Угоди недійсною в межах даного позову, згідно клопотання відповідача 1 в зв'язку, як зазначено ним, перевищення повноважень представника відповідача 1 при підписанні Угоди, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 239 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ч. 2 ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Більше того, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Посилання відповідача на той факт, що директор ТзОВ "КПК-Агроінвест", ОСОБА_3, не мав повноважень підписувати цю Угоду, з огляду на те, що Статутом Товариства встановлене обмеження на підписання договорів на суму більше 500000,00 грн. без попередньої згоди Загальних зборів учасників, не є обгрунтованим. В судовому засіданні позивачем було надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТзОВ "КПК-Агроінвест" (ЄДРПОУ 37291385) станом на 29.04.2014 р., з якого вбачається, що на таку дату особою, яка обрана (призначена) до органу управління юридичною особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори був ОСОБА_3. При цьому зазначено, що така особа не має обмежень щодо представництва юридичної особи.

Крім того, слід звернути увагу на те, що, згідно із ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. В свою чергу, ст. 89 ЦК України встановлює, що до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації . Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (надалі - Закон) встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 2 ст. 17 Закону передбачає, що перелік відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, серед іншого:

- відомості про органи управління юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Стаття 18 Закону регулює статус відомостей Єдиного державного реєстру, зокрема, встановлює наступне: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили , крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ч. 4 ст. 92 ЦК України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Тому, слід зазначити, що всупереч вимогам суду, відповідачем 1 не надано належних та допустимих доказів недійсності Угоди, що унеможливлює визнати її такою.

Посилання відповідача 1 на невідповідність пунктів Угоди про відстрочення зобов'язань законодавству України не є обгрунтованим. Більше того, незважаючи на вимоги суду, сторонами не було надано доказів того, що впродовж дії Угоди про відстрочення виконання зобов'язань відповідачем 1 було внесено пропозиції щодо зміни цієї Угоди, зокрема пунктів, які, на думку відповідача 1, не відповідають чинному законодавству. В свою чергу, укладена Сторонами Угода містить всі необхідні елементи, необхідні для того, щоб договір був укладеним та породжував правові наслідки, зокрема: преамбулу (найменування сторін); відносини, що регулюються Угодою (а саме, п. 1, де Сторони обґрунтували обставини, що стали підставами для укладення цієї Угоди); предмет договору (п.2); термін виконання зобов'язань за договором (п. 3); механізм визначення ціни на товар (п. 4, п. 5); вид забезпечення виконання зобов'язання, що виникло внаслідок укладення Угоди (п. 6); відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором (п. 7); порядок вирішення спорів (п. 8.); момент набрання чинності Угоди (п. 9); регулювання правовідносин, що виникають із Угоди або пов'язані із нею (п. 10); засвідчення повного розуміння Сторонами умов та термінології угоди (п. 11); реквізити, печатки та підписи сторін.

Адже, існує лише два правових наслідки недодержання сторонами вимог закону при укладенні договору: оспорюваність правочину та нікчемність правочину. Недійсність Угоди не встановлена рішенням суду і не була предметом судового розгляду. Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом (той, який суперечить певній нормі права). Не існує норми права, яка вказує на невідповідності Угоди акту (актам) цивільного законодавства. З огляду на це, твердження відповідача 1 щодо "незаконності" Угоди, не є підставним.

Отже, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Оскільки Угода про відстрочення зобов'язань від 29 квітня 2014 р. не є нікчемною та немає рішення суду щодо визнання її недійсною, то вона вважається дійсною, тобто такою, що породжує правові наслідки. Посилання відповідача 1 на недійсність Угоди є безпідставним. Більше того, сторона договору не має права в односторонньому порядку вирішувати питання недійсності правочину і на цій підставі ухилятись від його виконання.

Крім того, згідно п. 9 Угоди, дана Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що сторони Угоди не визначили (не погодили між собою) конкретно станом на термін поставки - 20.07.2015 р. розмір зобов'язання (заборгованості) відповідача за Угодою в доларовому еквіваленті, згідно п. 2 Угоди, та ціну, за якою має бути поставлений Товар, у відповідності до п.п. 4, 5 Угоди, не уклали додаткових угод для конкретизації (визначення) цих умов, що унеможливлює встановлення розміру зобов'язання відповідача 1 за Угодою станом на термін поставки - 20.07.2015 р., спонукання до виконання якого є предметом даного позову.

Тому, позов є передчасним, а отже, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено не достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив та частково спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» про зобов'язання виконати в натурі умови договору є передчасним, не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Крім того, сторонами не надано належних та допустимих доказів того, що під час розгляду справи мали місце обставини щодо зупинення розгляду справи, у зв'язку з розглядом судами інших справ, що унеможливлювали продовлення провадження у даній справі.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що діяв на момент подачі позову, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1423 від 30.07.2015 року на суму 73080,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2015 року.