Рішення

від 02.11.2015 по справі 916/3605/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 916/3605/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 47891,48грн.

За участю:

представника позивача: не з'явився;

представник відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Овен", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 47891,48грн., з яких 16950грн. основного боргу, 21540грн. пені, 8901,34грн. інфляційних, 500,14грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на передачу відповідачу в тимчасове оплатне користування частини не житлового приміщення торгівельного залу в будівлі магазину за адресою АДРЕСА_2 згідно з договорами від 01.09.2010 р., 01.08.2013 р., 01.10.2013 р., 01.01.2014 р., аналогічний зміст вказаних договорів за виключенням строків оренди та розміру орендної плати, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, виникнення боргу у розмірі 16950,00 грн., нарахування 21540,00 грн. пені, 8901,34 грн. інфляційних, 500,14 грн. 3% річних та інші вказані у позовній заяві обставини.

Відповідач через канцелярію суду надав 19.10.2015 р. клопотання про відкладення розгляду справи на місяць в зв'язку зі станом здоров'я. При цьому доказів обставин на яких ґрунтується це клопотання до заяви не надано. Суд відклав розгляд справи до 02.11.2015 в межах встановленого Господарським процесуальним Кодексом України 2-місячного строку розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами з 2010 року фактично склались правовідносини, які притаманні договору оренди та які закріплені відповідними договорами 01.09.2010 р., 01.08.2013 р., 01.10.2013 р., 01.01.2014 р.

Так, 01.09.2010 р. між сторонами був підписаний договір піднайму не житлового приміщення, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове користування частину (3,4 кв.м.) нежитлового приміщення торгівельного залу в будівлі магазину за адресою АДРЕСА_2.

Майно фактично передано за актом приймання-передачі від 01.09.2010 р.

Здійснення оплати передбачено пунктами 5,2 та 5.3 договору шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача до 30 числа поточного місяця за наступний.

Пунктом 9.2 за порушення строків оплати передбачена неустойка у розмірі 5% місячної суми плати за кожен день прострочки.

До договору укладались додаткові угоди, які стосувались визначення розміру щомісячної оплати в розмірі 2400,00 грн. (додаткова угода № 1 від 01.05.2011 р.), продовження строку дії договору до 31.12.2012 р. (додаткова угода № 2 від 01.07.2011 р.), продовження строку дії договору до 31.07.2013 р. (додаткова угода № 3 від 01.12.2012 р.), розірвання договору з 31.07.2013 р. (додаткова угода № 4 від 01.07.2013 р.).

Між сторонами складений акт приймання передачі не житлового приміщення від 31.07.2013 р., який свідчить про повернення майна позивачеві.

В подальшому між сторонами укладались договори аналогічного змісту стосовно того ж самого предмету за виключенням строків оренди та розміру орендної плати. Це договір № 21 оренди не житлового приміщення від 01.08.2013 р., № 30 оренди не житлового приміщення від 01.10.2013 р., № 4 оренди не житлового приміщення від 01.01.2014 р. до договору № 4 було підписано дві додаткові угоди, від 01.02.2014 р. про встановлення щомісячної плати у розмірі 1600,00 грн. та 30.06.2014 р. про строк дії договору до 31.08.2014 р.

Згідно з п.1 ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 Господарського Кодексу України.

Ст. 629 Цивільного Кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1 договорів сторони визначили, що майно передається за актом приймання-передачі.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі майна виконав, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів приймання - передачі.

Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, в зв'язку з чим склалась заборгованість з орендної плати у розмірі 16950,00 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до приписів ст.546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1,2,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 договору сторони домовились про сплату неустойки у розмірі 5% місячної суми плати за кожен день прострочки. Фактично йдеться про неустойку у формі пені за невиконання грошового зобов'язання.

В тексті позовної заяви позивач вказує, що розраховує пеню з дати, коли орендна плата становила 1200,00 грн., тобто за заборгованість що виникла за договором № 21 від 01.08.2013 р. та за перший місяць дії договору № 4 від 01.01.2014 р. виходячи з встановленого там розміру орендної плати в 1200,00 грн. Фактично йдеться про нарахування пені на орендні платежі за період з серпня 2013 р. по січень 2014 р. включно.

Суд вважає зроблений позивачем розрахунок пені за вказаний період невірним, виходячи з наступного.

Ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказує, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Але при цьому, відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин обґрунтований розмір пені, що підлягає стягненню за період з серпня 2013 р. по січень 2014 р. включно повинен бути обмежений розміром подвійної облікової ставки НБУ та періодом нарахування в 6 місяців і становить 494,50 грн.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної правової норми та виходячи з наданого розрахунку, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 8901,34 грн. інфляційних та 500,14 грн. 3% річних.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Під час розгляду справи Відповідачем не надано доказів виконання умов договору щодо здійснення оплати.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 47891,48 грн., з яких 16950,00 грн. основного боргу, 21540,00 грн. пені, 8901,34 грн. інфляційних, 500,14 грн. 3% річних суд вважає обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню, крім вимог щодо стягнення пені, обґрунтований розмір якої до стягнення становить 494,50грн.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України та враховуючи виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,202,525,526,530,546,549, 610,612,625,629,759,762 ЦК України, ст.232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен" ро стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 47891,48 грн. заборгованості, з яких 16950,00 грн. основного боргу, 21540,00 грн. пені, 8901,34 грн. інфляційних, 500,14 грн. 3% річних, - задовольнити частково.

2. Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен" (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.3-Б, код 34597615) 16950/шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят/грн.00 коп. основного боргу, 494/чотириста дев'яносто чотири/грн. 50 коп.. пені, 8901/вісім тисяч дев'ятсот одну/грн.34 коп. інфляційних, 500/п'ятсот/грн. 14 коп. 3% річних, 1025/одна тисяча двадцять п'ять/грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 02.11.2015 року.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2015 р.

Суддя Р.В. Волков