Постанова

від 28.10.2015 по справі 910/9868/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа№ 910/9868/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року по справі №910/9868/15 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ту Анжелс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС Агрегатор Груп"

про стягнення 163 973,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ту Анжелс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" про стягнення 163 973,00 грн. заборгованості, з яких: 137 230,89 грн. основного боргу, 12 341,45 грн. пені, 13 282,19 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 118,47 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "СМС-Агрегатор" власних договірних зобов'язань, які полягають у неповній оплаті коштів у відповідності до умов договору комісії № 25122013/01 від 01.01.2014, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 137 230,89 грн. Крім того позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.15р. позовні вимоги задоволено частково.

По відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС Агрегатор Груп" в позові відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 35, прим. 87, код ЄДРПОУ 37819975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ту Анжелс" (71304, Запорізька область, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Радянська, 85, код ЄДРПОУ 35410863) 132 634 (сто тридцять дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 25 983 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 53 коп. пені, 45 789 (сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 99 коп. - 3% річних, 4 122 (чотири тисячі двадцять дві) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор", звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 09.09.15р., у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному сформовано новий склад суду, головуючий суддя Тищенко К.В., судді Мартюк А.І., Тарасенко К.В.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 14.09.2015р. порушено апеляційне провадження у справі №910/9868/15 та призначено розгляд скарги на 06.10.15р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 06.10.15р. справу №910/9868/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

У судове засідання 06.10.15р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою від 06.10.2015 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 28.10.2015.

Апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.15 р. у справі № 910/9868/15 змінити та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача-2 в судове засідання 27.10.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача-2.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи 01 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор"(провайдер, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ту Анжелс" (суб-провайдер, комітент)) укладено договір комісії № 25122013/01 (далі - договір), згідно якого провайдер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок суб-провайдера за винагороду надати послуги з технічної та сервісної підтримки провайдером телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту суб-провайдера користувачам шляхом технічного обслуговування каналів доступу користувачів до контенту суб-провайдера. Технічна та сервісна підтримка здійснюється провайдером по коротких номерах, що знаходять в користуванні провайдера на підставі договору з оператором. Перелік номерів, а також вартість контенту вказуються в додатку № 2 (п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1. договору провайдер зобов'язався забезпечити доступ оператора до контенту і контент-послуг суб-провайдера, використовуючи короткі номери оператора.

Оператором, за вказаним правочином, є ПрАТ "МТС Україна" (п. 1.16. договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014.

Відповідно до п. 2.3 договору документом, підтверджуючим надання послуг за даним договором є підписаний обома сторонами акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено під час розгляду справи, на підтвердження факту надання провайдером за дорученням суб-провайдера послуг з технічної та сервісної підтримки провайдером телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту суб-провайдера надано комісійні звіти.

Так згідно, з п. 1 комісійного звіту № 10 від 30.11.2014 відповідач-1 впродовж розрахункового періоду з 01.09.2014 по 30.09.2014 надав за дорученням позивача послуги з технічної та сервісної підтримки відповідачем-1 телекомунікаційних послуг оператора по наданню послуг до контенту позивача користувача по короткому номеру 466 на загальну суму 138 357,84 грн.

Пунктом 3 вказаного вище звіту передбачено, що сума, належна до перерахування позивачу за розрахунковий період складає 59 493,87 грн., в т.ч. ПДВ - 9 915,65 грн.

Актом № 10 від 30.11.2014 про надання послуг за розрахунковий період з 01.09.2014 по 30.09.2014 погоджена сума, що підлягає оплаті відповідачем позивачу, складає 59 493,87 грн., в т.ч. ПДВ - 9 915,65 грн.

У відповідності до п. 1 комісійного звіту № 11 від 16.12.2014 відповідач-1 впродовж розрахункового періоду з 01.10.2014 по 31.10.2014 надав за дорученням позивача послуги з технічної та сервісної підтримки відповідачем-1 телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту позивача користувачам на загальну суму 172 420,23 грн., в т.ч. ПДВ - 28 736,70 грн.

У п. 3 зазначеного вище звіту передбачено, що сума, належна до перерахування позивачу за розрахунковий період складає 74 140,70 грн., в т.ч. ПДВ - 12 356,78 грн.

Актом № 11 від 16.12.2014 про надання послуг за розрахунковий період з 01.10.2014 по 31.10.2014 погоджена сума, що підлягає оплаті відповідачем позивачу, складає 74 140,70 грн., в т.ч. ПДВ - 12 356,78 грн.

Згідно п. 1 комісійного звіту № 12 від 19.12.2014 відповідач-1 впродовж розрахункового періоду з 01.11.2014 по 02.11.2014 надав за дорученням позивача послуги з технічної та сервісної підтримки відповідачем-1 телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до контенту позивача користувачам на загальну суму 11 504,78 грн., в т.ч. ПДВ - 1 917,46 грн.

У п. 3 зазначеного вище звіту передбачено, що сума, належна до перерахування позивачу за розрахунковий період складає 4 596,32 грн., в т.ч. ПДВ 766,05 грн.

Актом № 12 від 19.12.2014 про надання послуг за розрахунковий період з 01.11.2014 по 02.11.2014 погоджена сума, що підлягає оплаті відповідачем-1 позивачу, складає 4 596,32 грн., в т.ч. ПДВ - 766,05 грн.

Перераховані вище комісійні звіти та акти про надання послуг за вказані розрахункові періоди підписані провайдером та суб-провайдером без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

У п. 4.2. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 01.06.2014, сума, що підлягає оплаті провайдером суб-провайдерові, погоджена в акті наданих-послуг, має бути сплачена провайдером протягом 2 банківських днів після отримання оплати від оператора провайдерові, але у будь-якому випадку не раніше отримання від суб-провайдера оригіналів акту наданих послуг звіту і рахунку.

Загальна сума, яку відовідач-1 повинен був оплатити у строк, визначений в укладеному між сторонами правочині становить 138 230,89 грн.

Натоміть, відповідачем-1 за розрахунковий період з 01.09.2014 по 30.09.2014 було оплачено 1 000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 664 від 17.12.2014.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача-1 претензію № 02.2-15 від 18.02.2015 щодо сплати суми заборгованості.

Листом № 566 від 19.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМС-Агрегатор" повідомило позивача, що:

- винагорода за послуги за розрахунковий період вересень 2014 від імені ПАТ "МТС Україна" отримана 04.12.2014;

- винагорода за послуги за розрахунковий період жовтень 2014 від імені ПАТ "МТС Україна" отримана 16.12.2014.

Підтвердженням здійснених ПАТ "МТС Україна" на рахунок відповідача-1 перерахувань є наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 0010232870 від 04.12.2014 та № 0010241125 від 16.12.2014.

Отже з наявних матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконання відповідачем власних договірних зобов'язань у відповідача за розрахунковими періодами з 01.09.2014 по 30.09.2014 та з 01.10.2014 по 31.10.2014 утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 137 230,89 грн.

Разом з цим матеріали справи свідчать, що винагорода за послуги за розрахунковий період листопад 2014 року (01.11.2014 по 02.11.2014) в розмірі 27 408,46 грн. була перерахована згідно платіжного доручення № 0010247571 від 25.12.2014 оператором (ПАТ "МТС Україна") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС Агрегатор Груп" (відповідач-2).

З огляду на те, що умовами договору підставою для перерахування відповідачем-1 коштів на рахунок позивача є отриманням коштів від оператора, які в свою чергу відповідач-1 не отримував, у відповідача-1 відсутній обов'язок сплати позивачу коштів в розмірі 4 947,06 грн. за період з 01.11.2014 по 02.11.2014.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження протилежного та визнання даних фактичних обставин стороною відповідача, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 132634,57 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25 983,53 грн. пені, 47315, 42 грн. інфляційних нарахувань, 1 772,65 грн. три відсотки річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.7. договору в разі затримки платежів суд-провайдерові з боку провайдера більше 5 днів провайдер сплачує суму з врахуванням пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Колегією суддів було перевірено розрахунок розміру пені за неналежне виконання відповідачем обов'язків щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар з урахуванням положень ст. 232 ГК України та встановлено, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення цієї позовної вимоги, а саме у розмірі 25 983,53 грн.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі з приводу протиправного нарахування позивачем штрафних санкцій після припинення дії договору передбаченого пунктом 10.4, з наступних підстав.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту укладеного договору припинення строку дії договору при наявності зобов'язання не виконано боржником чи не виконаного своєчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, зокрема стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови Пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з урахуванням суми основного боргу встановленого судом під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про необхідність стягнення з відповідача 45 789,46 грн. грн. інфляційних втрат, 1 715,99 грн. грн. 3% річних.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМС-Агрегатор» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2015 року у справі № 910/9868/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9868/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко