Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/29211/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/29211/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

від представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Панченко Н.І.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Кузьменко С.М.

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "Ілатанмед" на рішення господарського суду м.Києва від 21.05.2015 у справі № 910/29211/14 (судді Селівон А.М., Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська

міська поліклініка" Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича

компанія "Крас"

про стягнення 193 438,36грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед"

до Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська

міська поліклініка" Черкаської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (позивача за первісним позовом)

Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ( відповідача за первісним позовом)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича

компанія "Крас"

про стягнення 216 554,79грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.05.2015 року у справі №910/29211/14 частково задоволений первісний позов Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради, з відповідача на користь позивача стягнуто 114534,25 грн. пені, 75000 грн. штрафу, 3790,69 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задоволений зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед", стягнуто з відповідача (за зустрічним позовом) на користь позивача (за зустрічним позовом) 62071,39 грн. інфляційних втрат, 10972,60 грн. річних, 90205,48 грн. пені, 3264,99 грн. судового збору. В решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій рішення Господарського суду м. Києва просить скасувати в частині відмовлених вимог за зустрічним позовом та часткове скасувати рішення в частині задоволення первісних позовних вимог (зменшення розміру пені).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року повернуто ТОВ "Ілатанмед" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29211/14 та додані до неї документи.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" код 34494612) судовий збір у розмірі 1827 грн. (тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), сплачений за платіжними дорученнями № 348 та № 349 від 22.06.2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року касаційну скаргу задовольнено.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі № 910/29211/14 скасовано. Справу № 910/29211/14 передано до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" до провадження у справі № 910/29211/14. Розгляд справи призначено на 10.11.2015 року.

В судове засідання 10.11.2015 року представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" та згідно звіту про результати проведення процедури відкритих торгів Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради було проведено процедуру закупівлі інструментів і приладів медичних, хірургічних та стоматологічних (код державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 - 32.50.1) для лікувально-профілактичних закладів м. Черкаси.

За результатами процедури закупівлі 26.11.2013 р. між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (Генеральний замовник), Комунальним некомерційним підприємством "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради (Замовник за Угодою, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (Постачальник за Угодою, відповідач за первісним позовом) було укладено Рамкову угоду поставки товару №198/1 (далі - Угода).

Згідно п. 1.1. Угоди в порядку та на умовах, визначених Угодою, Постачальник зобов'язується поставити, змонтувати і ввести в експлуатацію, а Замовник в порядку та на умовах, визначених Угодою, зобов'язується прийняти й оплатити Постачальнику інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (Товар) в асортименті, кількості і цінами, зазначеними у специфікації, що додається до Угоди і є його невід'ємною частиною.

Розділами 2 - 7 Угоди сторони узгодили якість товару, ціну угоди, порядок здійснення оплати, поставку товару, права та обов'язки та відповідальність сторін тощо.

Угода вважається укладеною і вступає в силу з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Дія Угоди припиняється за умови: а) повного виконання Сторонами свої зобов'язань за Угодою; б) за згодою Сторін; в) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України. Закінчення терміну дії Угоди не звільняє Сторони від відповідальності за її порушення, яке мало місце під час дії Угоди (розділ 10 Угоди).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами фактично був укладений договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 ,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ч. 1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно специфікації предметом закупівлі є апарат рентгенівський (комплекси рентгенівські діагностичні "КРАС" ТУ У 26.6-38183326-001:2012 (комплекс рентгенівський діагностичний "МЕДИКС" на три робочі місця (1-е, 2-е та 3-е) з підсилювачем яскравості рентгенівського зображення), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" (далі - Обладнання), вартістю 1500000,00 грн..

Пунктом 2.1. Угоди передбачено, що Постачальник гарантує якість Товару відповідно до сертифікату якості виробника Товару.

Згідно п. 3.2. Угоди ціна Угоди становить 1500000,00 грн.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Угоди поставка Товару здійснюється Постачальником у період листопад-грудень 2013 року, але не пізніше 20.12.2013 р. на умовах DDP - м. Черкаси, Р. Люксембург, 210. Датою поставки Товару є дата підписання Замовником накладної (накладних), а також актів наданих послуг з монтажу і введення в експлуатацію Товару у місці поставки, вказаному в п. 5.1. Угоди.

За умовами п. 4.2. Угоди Замовник здійснює оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту і на підставі підписання уповноваженими представниками Замовника і Постачальника усіх товаросупровідних документів (рахунок, накладна тощо), а також актів наданих послуг з монтажу і введення в експлуатацію Товару.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами у справі, що відповідачем за первісним позовом поставлено обумовлений Угодою товар 19.12.2013 року, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-00030 від 19.12.2013 р., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковою накладною №СФ-00031 від 19.12.2013 р. та актом здавання-приймання медичного обладнання до Угоди, складеного 19.12.2013 року.

Разом з тим, листом № 58 від 19.02.2014 р., копія якого наявна в матеріалах справи, постачальник повідомив замовника про виявлення в ході виконання пусконалагоджувальних робіт нестабільної роботи пристрою живлення Обладнання в умовах електричної мережі медичного закладу, в зв'язку з чим постачальником прийнято рішення замінити пристрій живлення Обладнання з однофазного на трифазний, із заміною рентгенівських випромінювачів. В цьому ж листі постачальник повідомив замовника про те, що завершення пусконалагоджувальних робіт Обладнання розпочнеться у період з 17 по 21 березня 2014 року.

31.03.2014 р. Замовник направив на адресу Постачальника лист №428, яким повідомив постачальника про те, що завершення пусконалагоджувальних робіт Обладнання станом на 31.03.2014 р. не розпочато.

Пусконалагоджувальні роботи Обладнання було завершено лише 15.05.2014 р., про що свідчить акт по монтажу, пуско-наладці, навчання роботі та передачі в експлуатацію Обладнання від 15.05.2014 року, підписаний представниками та засвідчений печатками КНП "Третя Черкаська міська поліклініка" (замовником), ТОВ "Іланатмед" (постачальником) та ТОВ "НВК КРАС" (виробником). При цьому, зі змісту вказаного акту вбачається, що його підписано замовником та постачальником лише 27.06.2014 року. Копія даного акту знаходиться в матеріалах справи.

Факт виконання робіт та їх обсяг за вказаними Актами згідно умов Договору сторонами не заперечувався. Доказів пред'явлення позивачем претензій щодо обсягів виконання робіт до не надходило.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання згідно Угоди з постачання, монтажу і введення в експлуатацію Обладнання, а позивачем, у свою чергу, прийнято це Обладнання без будь-яких зауважень, саме 27.06.2014 року.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведене та як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо поставки, монтажу і введення в експлуатацію обумовленого Угодою товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" не виконано, в результаті чого у позивача за первісним позовом виникло право на стягнення з відповідача за цим позовом штрафних санкцій, які позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач за первісним позовом посилався на те, що сторонами Угоди визначено поетапне її виконання Постачальником, а саме: 1 етап - поставка Товару; 2 етап - монтаж Товару; 3 етап - введення в експлуатацію (налагодження) Товару. В зв'язку з цим, на думку відповідача за первісним позовом, за своєю правовою природою Угода є змішаним договором, який поєднує в собі договори поставки та підряду, тому в частині монтажу та введення в експлуатацію Товару сторони повинні керуватись нормами права, які регулюють відносини підряду, а згідно частини 2 ст. 846 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За твердженнями відповідача за первісним позовом, враховуючи, що поставка Товару відбулась 19.12.2013 р., а зобов'язання з монтажу Товару ним виконано 23.12.2013 р., то такі роботи ним виконано своєчасно, тобто у строки, які є розумними для такого виду робіт. Після виконання монтажу Товару відповідач за первісним позовом приступив до проведення робіт з введення Товару в експлуатацію, термін яких був перенесений за погодженням з позивачем за первісним позовом і являється розумним строком для такого виду робіт.

При цьому відповідач за первісним позовом стверджував, що введення Товару в експлуатацію відбулося 15.05.2014 р., а не 27.06.2014 р., як стверджує позивач за первісним позовом, що підтверджується сертифікатами проведення навчання персоналу роботі на комплексі рентгенівському діагностичному та актом по монтажу, пуско-наладці, навчання роботі та передачі в експлуатацію Товару від 15.05.2014 р., однак позивач за первісним позовом безпідставно відмовився підписати вказаний акт 15.05.2014 р., підписавши його лише 27.06.2014 р., чим порушив вимоги частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції вірно вважає такі доводи відповідача за первісним позовом безпідставними з огляду на наступне.

Так, правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Угоди, яку було укладено за наслідками проведення процедури відкритих торгів закупівлі за кошти місцевого бюджету інструментів і приладів медичних, хірургічних та стоматологічних у відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель".

З преамбули Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в чинній редакції на момент проведення процедури відкритих торгів) (далі - Закон) вбачається, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону передбачено, що державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Відповідно до п. 24 частини 1 ст. 1 Закону предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, на участь в якій учасниками подаються пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника), або заявки (у разі застосування процедури електронного реверсивного аукціону). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Для проведення процедури закупівлі має бути не менше двох пропозицій/заявок, крім випадків застосування замовником процедури закупівлі в одного учасника.

Згідно пунктів 23, 26, 30 частини 1 ст. 1 Закону, послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт. Роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи із нормування у будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт. Товари - продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Доводи відповідача стосовно того, що введення Товару в експлуатацію відбулося 15.05.2014 р., а не 27.06.2014 р., як стверджував позивач за первісним позовом, суд вважає безпідставними, зважаючи на умови п. 5.2. Угоди, згідно якої датою поставки Товару є дата підписання Замовником накладної (накладних), а також актів наданих послуг з монтажу і введення в експлуатацію Товару у місці поставки, вказаному в п. 5.1. Угоди.

Оскільки зобов'язанням відповідача за первісним позовом згідно Угоди є поставка Товару, яка передбачає комплекс дій (поставка, монтаж і введення в експлуатацію Товару), в свою чергу акт по монтажу, пуско-наладці, навчання роботі та передачі в експлуатацію Товару від 15.05.2014 р. підписано, в тому числі відповідачем за первісним позовом, 27.06.2014 р., датою поставки Товару, а відтак остаточним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" своїх зобов'язань за Угодою є 27.06.2014 р., що свідчить про те, що останнім не дотримано умов п. 5.1. Угоди й не виконано зобов'язань у встановлений строк.

Окрім цього слід зазначити, що посилання відповідача за первісним позовом на неможливість своєчасного введення в експлуатацію Товару через відсутність з тих чи інших причин комплектуючих елементів є необґрунтованим, оскільки на підставі п. 2.7. Угоди у випадку неможливості проведення ремонту у термін, вказаний у п. 2.6. Угоди (10 календарних днів), внаслідок відсутності комплектуючих елементів, що підлягають заміні чи ремонту, Постачальник зобов'язаний на наступний день з моменту спливу вищевказаного терміну передати у користування Замовника аналогічний Товар.

Доказів виконання відповідачем за первісним позовом п. 2.7. Угоди до матеріалів справи не надано.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 ст. 9 названого Кодексу, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 230-232 Господарського кодексу України.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. Угоди сторони передбачили, що у разі затримки поставки і монтажу якісного Товару в обсязі, визначеному Угодою, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості не поставленого і не змонтованого якісного Товару за кожен день затримки. За прострочення поставки і монтажу якісного Товару за Угодою понад 30 календарних днів Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 5 відсотків від ціни Угоди.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язання щодо поставки Товару згідно Угоди, а саме, внаслідок затримки монтажу якісного Обладнання, у відповідності до п. 7.2. Угоди позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 118438,36 грн. за період з 21.12.2013 р. по 26.06.2014 р. та штраф у розмірі 5 відсотків від ціни Угоди в сумі 75000,00 грн., які останній просив стягнути з відповідача за первісним позовом відповідно до наданих розрахунків в судовому порядку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Проте, згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим слід звернути увагу, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання, як це встановлено п. 7.2. Угоди, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду першої інстанції, положення п. 7.2. Угоди щодо нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості не поставленого і не змонтованого якісного Товару за кожен день затримки не дає суду чіткого визначення іншого (більшого або меншого) тривалості періоду нарахування пені, а тому в контексті положень ст. 232 Господарського кодексу України відповідне положення п. 7.2. Угоди не може бути застосоване, і нарахування пені повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Зважаючи на вищевикладене, розмір пені, вірно перерахований судом першої інстанції у відповідності до умов Угоди та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням визначеного позивачем початку періоду нарахування пені (21.12.2013 р.), становить 114534,25 грн. за період з 21.12.2013 р. по 21.06.2014 р., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо поставки Товару згідно Угоди підлягають частковому задоволенню в сумі 114534,25 грн..

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в розмірі 5 відсотків від ціни Угоди, суд приходить до висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Так, Вищий господарський суд України в Оглядовому листі від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" дійшов висновку про те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 №20/246-08.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу за прострочення поставки Товару за Угодою понад 30 календарних днів у розмірі 5 відсотків від ціни Угоди в сумі 75000,00 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що первісний позов частково доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за цим позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" про стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 114534,25 грн. пені та в сумі 75000,00 грн. штрафу.

Під час розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (Позивач за зустрічним позовом) до Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради (Відповідач за зустрічним позовом) про стягнення інфляційних втрат, три проценти річних та пені за період з 30.05.2014 р. по 08.10.2014 р. за порушення умов Угоди в частині оплати поставленого Товару встановлено наступне.

Як вище зазначалося, згідно п. 1.1. Угоди Постачальник зобов'язався поставити, змонтувати і ввести в експлуатацію, а Замовник в порядку та на умовах, визначених Угодою, зобов'язався прийняти й оплатити Постачальнику поставлений Товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.2. Угоди Замовник здійснює оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту і на підставі підписання уповноваженими представниками Замовника і Постачальника усіх товаросупровідних документів (рахунок, накладна тощо), а також актів наданих послуг з монтажу і введення в експлуатацію Товару.

Як вже встановлено, позивачем за зустрічним позовом в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання згідно Угоди з постачання, монтажу і введення в експлуатацію Обладнання, а відповідачем за цим позовом, у свою чергу, прийнято це Обладнання без будь-яких зауважень 27.06.2014 р. (п'ятниця), отже, на підставі п. 4.2. Угоди, з урахуванням вихідних днів, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був здійснити оплату поставленого Товару до 11.07.2014 р. включно.

Зобов'язанням на підставі частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони пунктом 7.8. Угоди погодили, що Замовник за затримку оплати товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого Товару за кожен день затримки.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за зустрічним позовом за поставлений 27.06.2014 р. Товар розрахувався з порушенням термінів оплати, встановлених п. 4.2. Угоди, оскільки здійснив оплату Товару лише 09.10.2014 р., отже вимоги позивача про стягнення процентів, втрат від інфляції та пені за період прострочення є обґрунтованими.

Разом з тим, суд першої інстанції приходить до вірного висновку, що позивачем за зустрічним позовом невірно розраховано інфляційні втрати, три проценти річних та пеню, оскільки їх розраховано за період з 30.05.2014 р. по 08.10.2014 р., а відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за період з 12.07.2014 р. по 08.10.2014 р. від суми невиконаного зобов'язання в розмірі 1500000,00 грн., суд встановив, що з відповідача за зустрічним позовом має бути стягнуто інфляційні втрати в розмірі 62071,39 грн., три проценти річних в розмірі 10972,60 грн., пеня в розмірі 90205,48 грн.

Спростовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач за зустрічним позовом посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. №65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету", пунктом 11 якої закріплено обов'язок за Державною казначейською службою здійснювати операції з погашення зареєстрованої в органах Державної казначейської служби станом на 1 березня 2014 р. кредиторської заборгованості за капітальними видатками, розмір якої за окремим розпорядником та одержувачем бюджетних коштів перевищує 300 тис. гривень, виключно в обсягах, що відповідають обсягам, установленим за результатами контрольних заходів Державної фінансової інспекції, а пунктом 12 - провести протягом березня-травня 2014 року контрольні заходи з перевірки достовірності обсягів кредиторської заборгованості розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету з оплати товарів, робіт і послуг, на закупівлю яких поширюється дія Закону України "Про здійснення державних закупівель", станом на 1 березня 2014 року.

Проте, в тексті вищенаведеної Постанови відсутня будь-яка заборона для комунальних підприємств щодо виконання умов укладених ними договорів (угод).

Крім цього, згідно акту №01-18/128 від 15.08.2014 р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради, складеного Черкаською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, станом на 1 березня 2014 р. у відповідача за зустрічним позовом була відсутня кредитна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед", адже останнім виконано умови Угоди лише 27.06.2014 р., а тому встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. №65 обмеження не стосуються цієї заборгованості.

Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом як на підставу невиконання зобов'язань за Угодою дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості, а відтак неможливості відповідача вчасно здійснити оплату виконаних робіт, слід звернути увагу, що чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Ні Господарський кодекс України, а ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеною Угодою не виділяють в окрему категорію осіб "бюджетні установи" і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач за зустрічним позовом, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Угодою, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №3-28гс12 у справі №11/446., а також у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. у справі №903/344/14 та від 20.11.2014 р. у справі №910/11121/14.

Таким чином, посилання відповідача (за зустрічним позовом) щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування оплати за поставлений та змонтований товар.

Інших обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не надано.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про про наявність підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" до Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за порушення умов Угоди в частині оплати поставленого Товару.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2015 року у справі №910/29211/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/29211/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 11.11.2015 року.