Постанова

від 11.11.2015 по справі 804/10358/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 р. Справа № 804/10358/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Еліта" до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати незаконними дій Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області стосовно стягнення з Фермерського господарства «Еліта» та нарахування заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій згідно п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з січня по липень 2015 року на загальну суму 7556,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не врахував того факту, що пенсія пенсіонеру ОСОБА_5 повинна бути призначена не на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а на підставі статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також позивач наголосив на тому, що витрати на виплату і доставку пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 повинні покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України у відповідності до п.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Позивач вказує на те, що відповідач не застосував під час розрахунку витрат на виплату і доставку пільгових пенсій пункт 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління ПФ України від 19.12.2003 року № 21-1, стосовно пропорційності витрат на виплату і доставку пільгової пенсії та стажу здобутого пенсіонером на різних підприємствах. Розрахунок витрат на виплату і доставку пільгової пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 18.08.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки позивач повинен згідно чинного законодавства України відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Факт виплати пенсій пенсіонеру з бюджету ПФ України або з Державного бюджету України не впливає на обов'язок підприємства відшкодовувати дані витрати. Пенсія пенсіонеру ОСОБА_5 призначено на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До предмету спору у цій адміністративній справі не відноситься питання правильності призначення пенсії пенсіонеру; предмет спору у даній адміністративній справі стосується формування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії. Пункт 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління ПФ України від 19.12.2003 року № 21-1, відповідач не застосовував, оскільки принцип пропорційності визначений даним пунктом ґрунтується саме на основі спеціального трудового стажу, який є необхідний для призначення пільгової пенсії; для призначення пенсії згідно п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не потрібно наявності стажу роботи. Також відповідач наголосив на тому, що з 01.01.2015 року у Податковому кодексі України відсутнє таке поняття як фіксований сільськогосподарський податок, а тому позивач з 01.01.2015 року є платником єдиного податку, платники якого не звільнені від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку фактичних витрат пільгових пенсій.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Позивач отримав відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» відповідно до п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з січня по липень 2015 року на загальну суму 7556,57 грн.

У вказаних розрахунках вказано пенсіонера ОСОБА_5

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 працювала у позивача дояркою, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься у матеріалах справи.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 призначено пільгову пенсію згідно п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується листом ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 27.05.2015 року № ВФ-3486497, копія якого міститься у матеріалах справи.

Оскільки предметом спору у даній адміністративній справі не є правильність призначення пенсії пенсіонеру ОСОБА_5, а спір стосується порядку формування органами Пенсійного фонду України витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, то судом відхиляються доводи позивача про те, що пенсія повинна бути призначена на підставі статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.21992 року № 244, яким установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Згідно виписки з ЄДРПОУ, копія якої мітиться у матеріалах справи, позивач є фермерським господарством, вилом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культу.р

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 07.07.2015 року по справі № 21-735а15.

За вказаних обставин судом відхиляються доводи позивача про те, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій призначених на підставі п. «ж» ст.13 Закону № 1788-XII відшкодовуються не підприємствами, а за рахунок Державного бюджету України.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідач не застосував під час розрахунку витрат на виплату і доставку пільгових пенсій пункт 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління ПФ України від 19.12.2003 року № 21-1, з настунних причин.

Згідно вказаного пункту витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Принцип пропорційності визначений даним пунктом ґрунтується саме на основі спеціального трудового стажу, який є необхідний для призначення пільгової пенсії; для призначення пенсії згідно п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не потрібно наявності стажу роботи.

Окрім того, згідно п.6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління ПФ України від 19.12.2003 року № 21-1, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Судом на підставі копії трудової книжки пенсіонера, яка міститься у матеріалах справи, встановлено, що останнім сільськогосподарським підприємством, у якому працював пенсіонер є саме позивач.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.02.2014 року по справі № 21-471а13 та від 29.05.2012 року по справі № 21-294а12, збільшення розміру пенсії за рахунок надбавок та підвищень, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788ХІІ, відрізняється від збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку, визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Судом під час розгляду справи встановлено, що сума, яка вказана у розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, складається з розміру пенсії за віком, доплати до прожиткового мінімуму, підвищення розміру пенсії на 4% за 4 роки страхового стажу, що має особа понад необхідний стаж, яке визначено статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; доплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року, підвищення за особливі заслуги перед Україною.

Судом на підставі розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, копія якого міститься у матеріалах справи, встановлено, що загальний місячний розмір пенсії становить 1442,53 грн., з них розмір пенсії 1062,93 грн. та 379,60 грн. надбавки, доплати, підвищення з інших джерел; фактичні витрати на виплату і доставку пенсії 16,58 грн.

Відповідач у розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, копія якого міститься у матеріалах справи, зазначив місячний розмір фактичних витрат та виплату і доставку пенсії у розмірі 1062,93 грн. та фактичних витрат на виплату і доставку пенсії 16,58 грн.

Отже, відповідач правомірно вирахував фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії, які вказані у розрахунку.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б-3" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, платники фіксованого сільськогосподарського податку не відшкодовують органам Пенсійного фонду України втрати на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зазначає про те, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, також з Податкового кодексу України виключено відповідну главу «Фіксований сільськогосподарський податок».

З 01.01.2015 року платники фіксованого сільськогосподарського податку стали платниками єдиного податку, які віднесені до 4 групи.

Згідно листа Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.10.2015 року № 25510/04-00-10-36, який надано на запит суду, позивач є з 01.01.2015 року є платником єдиного податку четвертої групи. Вказана обставина також підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 24.09.2015 року № 23397/10, який міститься у матеріалах справи.

Тобто позивачем з 01.01.2015 року не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому повинен відшкодовувати органам Пенсійного фонду України втрати на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно Методичних роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2012 року, які розміщенні на сайті Вищого адміністративного суду України, стосовно застосування окремих положень чинного законодавства при розгляді адміністративних справ щодо пенсійного забезпечення, у разі незгоди з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємство може оскаржити його в судовому порядку. За умови не оскарження в судовому порядку таких розрахунків презюмується, що вони є правомірними, а відтак спір у таких справах відсутній.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» відповідно до п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2015 року.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Згідно статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 11.11.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_6