Рішення

від 07.10.2011 по справі 19/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/123 07.10.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»

До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

Про відшкодування збитків 199,58 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача не з»явився

від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство В«Страхова компанія «Партнер»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування збитків у розмірі 199,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року порушено провадження у справі № 19/123 та призначено її розгляд на 05.09.2011 року.

Представник Позивача в судове засідання не з»явився, про причини не повідомив.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між ЗАТ «СК «Партнер»та ВАТ «СК «Універсальна» було укладено Договір №05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є угода про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права, обов'язки та взаємну відповідальність сторін.

Відповідно п. 1.3 статуту ПАТ «СК «Партнер»є правонаступником ЗАТ «СК «Партнер».

До Договору № 05/20/01 були укладені окремі договори перестрахування (бордеро), що визначено у Додатковій угоді № 6 від 01.01.2005 р.

Сторони дійшли згоди, що Перестрахувальник передає, а страховик приймає в перестрахування та\або ретроцесію автотранспортні ризики згідно з умовами, викладеними у Додатках 1,2,3,4 до Додаткової угоди № 6. Дана угода є невід»ємною частиною Договору та набирає чинності з моменту підписання її сторонами.

На виконання п. 4.1 Договору № 05/20/01 позивач виконав свої зобов'язання по сплаті відповідачу частини премії, що відповідає її ліміту відповідальності з кожним із конкретних договорів (бордеро).

Так, 31.07.2005 року був укладений Бордеро ризиків та премій № 07, платіж в розмірі 63 916,75 грн, перерахований згідно платіжного доручення від 09.08.2005 р. № 7565.

Пунктом 3.3.3 Договору № 05/20/01 визначено, Приймаюча сторона (ПАТ СК «Універсальна»), зобов'язується перерахувати Передаючій стороні (ПАТ СК «Партнер»), або у випадку її неплатоспроможності та за її дорученням Страхувальнику (Вигодонабувачу) відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнято на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), на протязі 15 банківських днів з дня отримання від Передаючої сторони документів визначених цим пунктом. Приймаюча сторона має право вимагати від Передаючої сторони представити інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання Приймаючою стороною документів по страховій події від Передаючої сторони. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Приймаючою стороною страхової події.

28.08.2005 року з автомобілем ЗАЗ ДЕУ (державний номерний знак НОМЕР_1) відбулася дорожньо-транспортна пригода. Зазначений автомобіль був перестрахований Відповідачем згідно Бордеро ризиків та премій № 07 від 31.07.2005 р.

Страховим актом № 746-6-2604-10 від 02.03.2006 р. визнано нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 1182,58 грн., виплачено вартість ремонту у зазначеному розмірі.

26.03.2009 року позивачем було направлено відповідачу заяву від 26.03.2009 року № 1/517-09 з вимогою виплати частки страхового відшкодування в сумі 122,04 грн.

Одна від відповідача відповіді не заяву не надійшло, добровільно виплатити частку страхового відшкодування відповідач відмовився.

Всупереч умовам Договору № 05/20/01, відповідач не виконав свої зобов'язання та не відшкодував частку страхового відшкодування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконаної частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про страхування»страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Ст.. 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування -страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З пунктом 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України відповідач як страховик за договором перестрахування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування»відповідач страховик (за договором перестрахування) зобов'язаний при настанні здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 48,05 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.7 Генеральної Угоди передбачено, що у випадку порушення умов розрахунків однією із Сторін, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених цим Договором термінів, від суми заборгованості, за умови, що чинним законодавством на цей час не визначено інше.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, на суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 2,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 26,94 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48А; р/р 26500336 у АТ «Райффайзен Аваль», код ЄДРПОУ 20113829, МФО 300335) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»(39617, м. Кременчук, Полтавська область, вул.. Чапаєва, 75; код ЄДРПОУ 13958383, р/р 26507050000001, в в Кременчуцькій філії АКБ «Індустрілбанк», МФО 331304) суму боргу в розмірі 199 (сто дев'яносто дев»ять) грн. 58 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Повне рішення складено : 11.10.2011 року