Рішення

від 07.10.2011 по справі 19/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/121 07.10.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»

До Суб»єкта підприємницької відповідальності ОСОБА_1

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

Про відшкодування 11 400,00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_3 за дов. № 84 від 26.08.2011 р.

від відповідача 1 не з»явився

від відповідача 2 не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суму в розмірі 11 400,00 грн, як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011р порушено провадження у справі №19/121, призначено розгляд справи на 05.09.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2011 р. не з"явився, 02.09.2011 р. подав до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, відзив-клопотання на позовну заяву про притягнення до участі у справі в якості належного відповідача фізичну - особу підприємця ОСОБА_2 та документи по справі, згідно відзиву позов не визнали.

Ухвалою суду від 05.09.2011 року розгляд справи відкладено в зв"язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 21.09.2011 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено фізичну особі-підприємця ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 07.10.2011 р.

Представник відповідача 1 в судове засідання 07.10.11 р. не з»явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 в судове засідання 07.10.11 р. не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року не виконав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 року між ТДВ «СК «ФІНЕКС»та ОСОБА_4 було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з використанням транспортного засобу № 5382.АК01, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

30.11.2009 року в м. Києві на вул.. Раскової, 23, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Богдан А-091» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_4.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Богдан А-091»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр.. ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року

Відповідно до звіту № 2158 від 11.12.2009 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1) склав 10 827,91 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно рахунку ТОВ «Актив»№ 0397 від 03.12.2009 року склала 11 000,00 грн

Позивач страховим актом № 2605/5382.АК01 від 14.01.2010 року визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 11 000,00 грн, виплатило вартість ремонту, що підтверджується видатковим касовим ордером № 46 від 22.01.2010 р..

Оскільки гр.. ОСОБА_5, який визнаний винним у скоєнні ДТП перебував у трудових відносинах з СПД «ОСОБА_1М.», позивач вважає, що саме СПД «ОСОБА_1М.»відповідно до норм діючого законодавства, повинно відшкодувати страхову виплату, виплачену за завданий матеріальний збиток власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають часткову задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України В«Про страхуванняВ» до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що, "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове пре договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку."

Відповідно до п.п. 2 та 4 Постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.92р., зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки лежить на володільці цього джерела підвищеної небезпеки, під яким розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, за умови, що дії останнього були неправомірними а також між діями та матеріальною шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з наданих суду доказів, на момент ДТП, 30.11.2009 p., автобус Богдан, реєстраційний номер АА029-02ІМ, яким керував водій ОСОБА_5, належав, зберігався і знаходився в експлуатації ФО-П ОСОБА_2 Водій ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_2.

На підставі договору замовлення транспортного засобу б/н від 10.02.2009р. (надалі договір), укладеного між його володільцем ФО-П ОСОБА_2 та власником маршруту ФО-П ОСОБА_1 автобус замовлявся і подавався на маршрут останнього.

ФО-П ОСОБА_1 є лише володільцем маршруту і може обслуговувати маршрут як власними, так і залученими транспортними засобами. Так як власних транспортних засобів у ФО-П ОСОБА_1 немає, тому він обслуговував маршрут замовленими ТЗ і серед цих замовлених ТЗ, станом на 30.11.2009р., був і автобус марки "Богдан", реєстраційний номер АА029-02ІМ.

Згідно п. 1.1 договору, ФО-П ОСОБА_2 щоденно надає автобус на маршрут разом з водієм. Тобто, ФО-П ОСОБА_2. відповідно з договором своїми силами здійснював управління автобусом своїм водієм та його технічну експлуатацію, витрати за яку він за договором ніс.

ФО-П ОСОБА_2 від свого імені здійснив страхування своєї цивільної відповідальності перед третіми особами, як особа, що здійснює експлуатацію автобусу АА029-02ІМ, так як відповідно до п. 2.1 договору замовлення транспортних засобів, ФО-П ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання нести повну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, а також у разі завдання шкоди третім особам, завдану в результаті експлуатації автобусів.

Згідно п. 1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»укладати договори страхування повинні особи, які здійснюють експлуатацію цього ТЗ («страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу».)

ФО-П ОСОБА_2 має ліцензію на здійснення пасажирських перевезень, здійснював експлуатацію автобусу через свого водія ОСОБА_5, з яким фактично перебував у трудових відносинах.

Відповідно до п. 2.1 Договору всю відповідальність на себе поклав Виконавець за договором замовлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як він не є стороною, яка повинна нести відповідальність перед позивачем, так як автобус "Богдан", державний номер АА029- 02ІМ, був у фактичному володінні і експлуатувався ФО-П ОСОБА_2 Використання, зберігання та утримання вказаного автобусу здійснювала ФО-П ОСОБА_2 А це означає, що ФО-П ОСОБА_1 не міг ніяк впливати, усунути чи передбачити будь-які події, які призведуть до події, вказаної в позові, чи на процес управління транспортним засобом, яким не володів, а тому відсутній причинний зв'язок між подією та наявністю лише юридичного факту - замовлення ФО-П ОСОБА_1 транспортного засобу разом з водієм для пересування на території м. Києва за маршрутом, за яке здійснював оплату ФО-П ОСОБА_2 - Виконавцю по замовленню, з розрахунку 0,80 грн. за 1 км пробігу, в т.ч. ПДВ, згідно п. 1.4 договору.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування з ФО-П ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що Позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача ФО-П ОСОБА_2 розмір шкоди у розмірі 11 400,00 грн..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач ФО-П ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача 1.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б доводили, що стягнення страхового відшкодування, повинно бути здійснено з ФО-П ОСОБА_1.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (02088, м. Київ, вул.. Леніна, 47/40; ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, р\р 26504300003316 у ПАТ «ФІНЕКСБАНК»м. Києва, МФО 380311, код ЄДРПОУ 32641358) в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 11 400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп., 114 (сто чотирнадцять) грн. 00 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_6

Повне рішення складено : 12.10.2011 року