Рішення

від 21.10.2010 по справі 25/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2010 р. Справа №25/109

за позовом Закритого акціонерного товариства "Полтавпропангаз", 38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Короленко, 4

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пірс", 61166, м. Харків, вул.Коломенська, 3;

2. Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 36000, м. Полтава, вул. Енгельса, 2а

про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів №Д78 від 14.06.2010р.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №7 від 23.06.2010р.

від відповідачів: 1. ОСОБА_2, дов. № 1-20/10 від 20.10.2010 р.

2. ОСОБА_3 довіреність №10 від 22.04.2010р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство "Полтавапропангаз" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірс" (Відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (Відповідач 2), в якому просить визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів № Д 78 від 14 червня 2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач1 у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що право на звернення до суду щодо визнання недійсним Договору № 78 від 14.06.2010 р., укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем -2 мають лише інші акціонери позивача, право яких порушено, а не ЗАТ "Полтавапропангаз".

Відповідач 2 пояснив, що на момент укладення оспорюваного Договору, тобто станом на 14.06.2010 року, повноправним власником 7% відсотків акцій емітента ЗАТ "Полтавапропангаз" було ТОВ "Пірс", яке відповідно до Конституції та законів України може володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Також вказує на невизначеність механізму реалізації переважного права закритого акціонерного товариства щодо придбання акцій, які реалізуються іншими акціонерами товариства та стверджує, що оскільки рішення про придбання контрольного пакету акцій приймалось правлінням товариства, а не загальними зборами, то постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2010 р. № 214 не може бути застосована до даних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив:

14 червня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", розташованим за адресою: м. Полтава, вул. Енгельса, 2, в особі голови правління ОСОБА_4, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірс", розташованим за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, 3 в особі директора ОСОБА_5, з іншого, булоукладено договір купівлі-продажу цінних паперів

Відповідно до умов вказаного Договору ТОВ "Пірс" передало ВАТ "Полтавагаз" прості іменні акції ЗАТ "Полтавапропангаз" номінальною вартістю ЦП 1000,00 грн. в кількості 915 шт.

Загальна номінальна вартість пакету цінних паперів становить 915 000,00 грн.

Загальна договірна вартість пакету цінних паперів складає 512 400,00 грн.

Позивач вважає, що Договір від 14.06.2010 р. має бути визнаний недійсним з наступних підстав:

1) при укладанні Договору не були додержані вимоги статті 362 Цивільного кодексу України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

2) порушення переважного права акціонерів ЗАТ «ПолтавапропангазВ» на придбання акцій Закритого акціонерного товариства, що продаються іншими акціонерами, передбаченого статтею 81 Господарського кодексу України;

3) при укладенні договору порушено постанову Кабінету Міністрів України від 24.02.2010р. № 214 "Про доповнення постанови Кабінету міністрів України від 02 грудня 2009 року № І354В» .

Так, відповідно до 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Підтвердженням повідомлення співвласників про продаж частки у праві спільної часткової власності, відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, можуть бути:

свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із статтею 84 Закону України "Про нотаріат" (нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подає заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви); нотаріально посвідчена заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка). При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді вона додається до зазначеного примірника договору;

відомості про те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку;

договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).

Позивач стверджує, що підчас укладення даного Договору вищевикладені вимоги закону щодо переважного права співвласників на купівлю частки у праві спільної часткової власності не дотримано.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України акції Закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Пунктами "а" і "б" статті 11 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства зобов'язані додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також - вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Отже, як вважає позивач, акціонер Закритого акціонерного товариства, який має намір продати свої акції, повинен насамперед запропонувати їх акціонерам даного товариства або самому товариству, якщо це передбачено його Статутом, а у разі їх відмови може вільно продати акції третім особам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім цього, частиною 2 ст.118 ЦК України, встановлено обов'язок господарського товариства, яке придбало 20 та більше % простих акцій акціонерного товариства оприлюднити цю інформацію, в порядку, встановлену Законом.

Як вказує позивач, відповідач цієї норми Закону не дотримався і взагалі не оприлюднив інформацію в порядку, встановлену Законом.

З огляду на викладене, позивач вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним, як договір, який був укладений з порушенням вимог статті 362 ЦК України та статті 81 Господарського кодексу України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності та переважного права акціонерів на придбання акцій Закритого акціонерного товариства, що продаються іншими акціонерами.

Згідно з вимогами постанови КМУ від 24.02.2010 року № 214 національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за погодженням з Кабінетом Міністрів України затверджує завдання своїм представникам на голосування на загальних зборах акціонерів та засіданнях наглядової ради відкритих акціонерних товариств з питань зміни розміру статутного капіталу, проведення додаткової емісії акцій, розподілу прибутку, обрання голови правління, а також придбання зазначеними товариствами пакетів акцій (часток, паїв) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств.

Позивач, зазначає, що в порушення вказаного нормативного акту, стороною правочину - ВАТ "Полтавагаз" не отримано згоду основного акціонера Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", не погоджено її з Кабінетом міністрів України на придбання пакетів акцій (часток, паїв) господарського товариства "Полтавапропангаз", що виключає законність договору купівлі-продажу цінних паперів № Д 78 від 14.06.2010 р. та є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ "Полтавапропангаз" не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далів - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 вказаного кодексу. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ "Полтавапропангаз" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Д 78, укладеного між відповідачами у даній справі, тобто оспорювана угода, укладена не за участю позивача.

Позивач у позовній заяві не вказує, яким чином вказаний правочин порушує його право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рекомендацій Президії ВГСУ № 04-5/120 від 27.06.2007року , якщо особа не є стороною оспорюваної угоди, її права не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання такої угоди недійсною.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 р. по справі № 1-10/2004, поняття «Охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення ст. 33 ГПК України позивач не довів належними доказами, що вказаним правочином порушено його право чи охоронюваний законом інтерес.

Таки чином, суд не вбачає підстав для визнання договору купівлі продажу цінних паперів від 14.06.2010 р. № Д 78 недійсним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Керуючись ст. 32-33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя Босий В.П.

Повний текст рішення підписано 25.10.2010 р .