Рішення

від 10.11.2015 по справі 927/1618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

10.11.2015 Справа № 927/1618/14

За позовом прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області , смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область

до приватного підприємства фірми "ОСОБА_2 - ОДА" , смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область

про стягнення 84 517,36 грн.,

за зустрічним позовом приватного підприємства фірми "ОСОБА_2 - ОДА" , смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область

до ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області , смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область

про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна

Суддя Демидова М.О.

За участю представників сторін:

від заявника за первісним позовом: ОСОБА_3 посвідчення №032778 від 27.03.2015,

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_4 довіреність № 04-22/167 від 27.04.2015,

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 довіреність № 04-22/313 від 21.09.2015,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) : ОСОБА_5 довіреність № 23-06/15 від 23.06.2015,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року прокурор Козелецького району Чернігівської області (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області звернувся з позовом про стягнення з відповідача 84517,36 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 29.02.2012 № 4 за період з 2012 року по вересень 2014 року включно.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач за первісним позовом послалися на факт внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, затвердженої рішенням районної ради від 22.07.2011 у частині ставок орендної плати за оренду комунального майна. Посилаючись на односторонню зміну орендодавцем умов укладеного сторонами договору оренди та факт повідомлення орендаря відповідним листом про зміну орендної плати. Внаслідок несплати ППФ «Санта-Ода» орендної плати у зміненому розмірі прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом про стягнення суми несплаченої орендної плати у загальному розмірі 84517 грн. 36 коп.

Приватне підприємство фірма «ОСОБА_2 - ОСОБА_5» у жовтні 2014 року звернулося із зустрічним позовом, відповідно до якого просило визнати недійсними з 29.02.2012 пункти договору оренди нерухомого майна № 4, який укладено сторонами у справі, а саме: пункт 3.10. розділу 3, згідно з яким розмір орендної плати змінюється орендодавцем в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради, в частині можливостей орендодавця змінювати в односторонньому порядку розмір орендної плати; пункт 10.4. розділу 10, яким визначено, що цей Договір може бути розірвано орендодавцем в односторонньому порядку за наявності підстав, передбачених цим Договором, а також за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, в частині можливостей орендодавця в односторонньому порядку розірвати договір.

В обґрунтування вимог зустрічного позову ППФ «Санта-Ода» посилається на порушення під час укладення сторонами договору оренди ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Письмовим відзивом від 03.11.2014 на первісний позов, а також додатковими поясненнями по суті спору відповідач за первісним позовом проти вимог позову заперечив, посилаючись на відсутність у прокурора Козелецького району Чернігівської області повноважень для звернення з позовом в інтересах ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області, оскільки позивач не звертався до прокуратури з проханням щодо захисту його інтересів в судовому порядку, а також на відсутність узгоджених та підписаних у встановленому законом порядку змін до договору оренди.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.12.2014 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, первісний позов задоволено, з відповідача за первісним позовом стягнуто 84517,36 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 29.02.2012 № 4. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 зазначені вище судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

У своїй постанові суд касаційної інстанції звернув увагу судів на необхідність перевірки доводів відповідача за первісним позовом щодо належного та своєчасного виконання умов укладеного сторонами договору оренди, з'ясування, за який саме період та у якому зв'язку за ППФ «Санта-Ода» виникла решта суми заборгованості у розмірі 40739, 02 грн. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що наявні у матеріалах справи документи містять у собі суперечливу інформацію щодо наявності заборгованості відповідача за період, який передував грудню 2013 року, та яка відображена безпосередньо: у позовній заяві прокурора; в актах звірки, запропонованих до підписання позивачем, та у претензіях, які неодноразово пред'являлися останнім відповідачу у серпні та вересні 2014 року.

Відповідно до положень ст.. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2015 справа № 927/1618/14 за позовом Прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради до Приватного підприємства фірми В«Санта-ОДАВ» про стягнення 84517,36 грн. та зустрічним позовом Приватного підприємства фірма В«Санта-ОДАВ» до ОСОБА_1 районної ради про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна передана на новий розгляд судді Демидовій М.О.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

29.02.2012 ОСОБА_1 районною радою Чернігівської області (орендодавець) та Приватним підприємством фірмою «Санта-Ода» (орендар) укладений договір № 4 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району (далі за текстом - договір), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс будівель та споруд кінотеатру "Ювілейний", що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, у складі: будівля кінотеатру "Ювілейний" по вул. І.Франка, 1 загальною площею 1 085,1 кв. м, ринкова вартість 557166,00 грн., будівля гаражу літера "А" по вул. Урицького, 2 загальною площею 127,4 кв. м, ринкова вартість 28219,00 грн., та будівля гаражу літера "Б" загальною площею 39,2 кв. м, ринкова вартість 11178,00 грн. (далі за текстом - Комплекс).

Пунктом 1.2 договору визначено, що Комплекс передається в оренду з метою проведення торговельної діяльності.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна, який є його невід'ємною частиною (Додаток №1). Обов`язок із складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Комплекс іншій стороні договору.

Згідно з пунктами 3.1-3.6 договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до районного бюджету незалежно від наслідків діяльності Підприємства і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, затвердженої рішенням районної ради від 22.07.2011 (четверта сесія шостого скликання). Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку №2 до договору, що є його невід`ємною частиною і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за яким є інформація про індекс інфляції) 4981,30 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (березень 2012 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий місяць 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендну плату орендар зобов`язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно з виставленими рахунками орендодавцем у співвідношенні: 70% - до районного бюджету, 30% - орендодавцю, відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється ОСОБА_6 в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради.

Відповідно до підпунктів 5.1.1, 5.1.4 пункту 5.1 договору Підприємство зобов`язалося за актом приймання-передачі прийняти орендоване майно і своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з пунктами 10.1, 10.3, 10.4 договору останній діє з 29.02.2012 по 25.02.2015 включно. Зміни і доповнення до договору допускаються в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором, та за взаємною згодою сторін. Всі пропозиції щодо змін та доповнень розглядаються сторонами у двадцятиденний строк з дати їх одержання та оформлюються додатковою угодою до договору. Договір може бути розірвано ОСОБА_6 в односторонньому порядку за наявності підстав, передбачених договором, а також за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов договору згідно з актом приймання-передачі орендованого майна від 29.02.2012 ОСОБА_1 районна рада Чернігівської області передала, а орендар прийняв у користування Комплекс.

Відповідно до Методики у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди, ставка орендної плати за оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі становила 10% від вартості об'єкта. Вказану ставку було застосовано сторонами під час укладення договору оренди (том справи 1, а.с. 59), що позивачем за первісним позовом не спростовується та підтверджено розрахунком розміру орендної плати, що є невід'ємною частиною договору оренди.

Згідно з рішеннями ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області (8 сесія 6 скликання) від 18.05.2012 (далі за текстом - Рішення) внесені зміни до Положення про порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району в оренду та до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, затвердженої рішенням ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області від 22.07.2011 (далі за текстом - Методика).

Відповідно до Методики у редакції рішення ОСОБА_1 районної ради від 18.05.2012 (том справи 1, а.с. 86) ставка орендної плати за оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі становила 15% від вартості об'єкта.

Позивачем за первісним позовом відповідачеві за первісним позовом направлено пропозицію щодо підписання додаткової угоди від 11.11.2013 № 19, зокрема, у частині зміни об'єкту оренди з цілісного майнового комплексу на три окремих об'єкти оренди - три нежитлових приміщення, та у частині збільшення розміру орендної плати внаслідок внесення змін до Методики.

Листом від 18.11.2013 відповідач за первісним позовом відмовився від укладення вказаної додаткової угоди.

Листом від 20.12.2013 за № 04-21/392 ОСОБА_1 районна рада Чернігівської області повідомила орендаря про те, що відповідно до п. 3.10 договору та у зв'язку із змінами, внесеними ОСОБА_6 з 01.12.2013 змінено розмір орендної плати щодо нерухомого майна, яке знаходиться в оренді у відповідача, та надано новий її розрахунок згідно з п.7.1 Методики (том справи 2, а.с. 89 - зворот).

Відповідно до нового розрахунку орендної плати позивачем за первісним позовом за власною ініціативою змінено об'єкт оренди з цілісного майнового комплексу, що складається з трьох будівель та оренда якого обраховується за однією ставкою, на три окремих об'єкти, ставки орендної плати за кожним з яких є різними. Так, відповідно до розрахунку (том справи 2, а.с. 89 - зворот) плата за оренду нежитлової будівлі кінотеатру розташованої за адресою: Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Франка, 1 (п. 7.1.; Додаток №2-п.2) становить: орендна плата за рік 557166,00 грн. X 18% = 100289,88 грн.; орендна плата за базовий місяць 100289,88 грн. : 12 місяців = 8357,49грн. Плата за оренду будівлі гаражу літ. "А", розташованої за адресою: Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Урицького, 2-а (п. 7.1.; Додаток №2-п.9) становить: орендна плата за рік 28 219,00 грн. Х 12% = 3386,28грн; орендна плата за базовий місяць 3386,28грн : 12 місяців = 282,19 грн. Плата за оренду будівлі гаражу літ. "Б" розташованої за адресою: Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Урицького, 2-а (п.7.1.; Додаток №2-п.9) становить: орендна плата за рік 11178,00грн Х 12% = 1341,36грн; орендна плата за базовий місяць 11341,36грн :12 місяців = 111,78грн.

Таким чином, позивачем за первісним позовом цілісний майновий комплекс, який є предметом договору оренди відповідно до пункту 1.1 договору оренди, роз'єднано на три окремих об'єкти оренди, про що відповідач за первісним позовом повідомлений листом від 20.12.2013 № 04-21/392 (том справи 2, а.с. 89).

Претензією від 30.12.2013 № 1 (том справи 2, а.с. 90) відповідач за первісним позовом заперечив проти зміни предмету договору оренди у частині характеристик об'єкту оренди без укладення відповідної додаткової угоди та зазначив про безпідставність зміни коефіцієнту орендної плати з коефіцієнту, що застосовується до цілісних майнових комплексів, на три коефіцієнти за три окремі об'єкти оренди, які не є цілісними майновими комплексами.

В період з грудня 2013 року по вересень 2014 року ОСОБА_1 районною радою Чернігівської області орендарю були виставлені рахунки на оплату орендної плати у загальному розмірі 88778,35 грн., які були оплачені останнім частково у сумі 45000,00 грн., у зв'язку з чим, за доводами позивача за первісним позовом, у відповідача за первісним позовом утворилася заборгованість у розмірі 43778,35 грн.

В подальшому Державна фінансова інспекція у Чернігівській області звернулася до ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області з вимогою від 15.08.2014 № 25-08-18-14/6613 про усунення порушень та недоліків, які були відображені в акті ревізії від 08.08.2014 №25-08-21/34. У цьому акті інспекція вказувала на те, що у результаті заниження позивачем за первісним позовом розміру орендної ставки за укладеним сторонами договором територіальній громаді спричинені збитки, які відповідно до розрахунку Держфінінспекції складали 40739,02 грн.

У цьому зв'язку ОСОБА_6 звернулася до Підприємства з відповідною претензією, в якій повідомляла про донарахування останньому недоотриманої орендної плати за договором у розмірі 40739,02 грн., яка підлягала терміновій оплаті. Зазначену претензію орендар залишив без задоволення.

Позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки на оплату орендної плати за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року, а саме: №01/01 за грудень 2013 року на суму 8 751,46 грн., №18/01 за січень 2014 року на суму 8 795,22 грн., №01/02 за лютий 2014 року на суму 8 812,81 грн., №18/03 за березень 2014 року на суму 8 865,69 грн., №18/04 за квітень 2014 року на суму 9 060,74 грн., №18/05 за травень 2014 року на суму 9 359,75 грн., №18/06 за червень 2014 року на суму 9 715,42 грн., №18/07 за липень 2014 року на суму 9 812,58 грн., №18/08 за серпень 2014 року на суму 8 461,09 грн., №18/09 за вересень 2014 року на суму 8 528,78грн.

З наявних у матеріалах справи пояснень позивача стосовно виставленого рахунку за липень 2014 року на суму 9812,58 грн. вбачається, що останній було виставлено помилково, а сума орендної плати до сплати за липень 2014 року становить 8427,38грн.

За доводами позивача за первісним позовом загальна сума орендної плати за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року становить 88 778,35грн.

Рахунки відповідачем за первісним позовом оплачені частково, а саме платіжними дорученнями: №34 від 04.02.2014 на суму 10 000,00 грн., №101 від 24.03.2014 - 5 000,00 грн., №123 від 14.04.2014 - 5 000,00 грн., №159 від 13.05.2014 - 5 000,00 грн., №182 від 05.06.2014 - 5 000,00 грн., №209 від 07.07.2014 - 5 000,00 грн., №244 від 19.08.2014 - 5 000,00 грн. та №283 від 23.09.2014 - 5 000,00 грн., в всього на загальну суму 45000,00 грн.

Оплати виставлених рахунків відповідач за первісним позовом здійснював виходячи з встановленого умовами договору розміру орендної плати та без урахування пропозицій позивача за первісним позовом щодо зміни орендної плати.

Рахунки щодо сплати орендної плати за Методикою у редакції рішення ОСОБА_1 районної ради від 22.07.2011 у спірний період позивачем за первісним позовом не виставлялися тому відповідач за первісним позовом на власний розсуд сплачував орендну плату у розмірі 5000 грн. 00 коп. щомісячно, тобто не менше, ніж у попередні періоди.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні первісного позову у повному обсязі, а також про необґрунтованість зустрічного позову та необхідність відмови у його задоволенні з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між ОСОБА_1 районною радою Чернігівської області та Приватним підприємством фірмою «Санта-Ода» договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а тому відносини сторін за вказаним правочином регулюються, зокрема, Главою 58 Цивільного кодексу України та положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами другою та третьою статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на факт зміни за його ініціативою в односторонньому порядку орендної плати за договором внаслідок внесення змін до Методики її розрахунку. При цьому позивач за первісним позовом посилається на положення пункту 3.10 договору, яким передбачено, що розмір орендної плати змінюється ОСОБА_6 в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради.

Додаткову угоду щодо зміни розміру орендної плати за договором сторонами у справі не укладено.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації віднесена до істотних умов договору оренди.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, розмір орендної плати є однією з умов договору оренди, зміна якої має відбуватись у встановленому чинним законодавством порядку та формі.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з пунктами 10.1, 10.3, 10.4 договору зміни і доповнення до договору допускаються в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором, та за взаємною згодою сторін. Всі пропозиції щодо змін та доповнень розглядаються сторонами у двадцятиденний строк з дати їх одержання та оформлюються додатковою угодою до договору.

Таким чином, оскільки розмір орендної плати є однією з умов договору оренди, зміна її має відбуватись у встановленому чинним законодавством порядку та формі шляхом внесення відповідних змін до договору за взаємною згодою сторін або у судовому порядку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2015 у справі № 904/7600/14.

Крім того, суд критично оцінює доводи прокурора та позивача за первісним позовом щодо застосування виключно пункту 3.10 договору для зміни розміру орендної плати за договором, оскільки положення договору під час його виконання або зміни застосовуються у комплексі, зокрема, підлягають урахуванню і наведені вище пункти 10.1, 10.3, 10.4 договору, відповідно до яких зміни і доповнення до договору допускаються в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором, та за взаємною згодою сторін. Всі пропозиції щодо змін та доповнень розглядаються сторонами у двадцятиденний строк з дати їх одержання та оформлюються додатковою угодою до договору.

Як встановлено судом, додаткову угоду до договору оренди відповідач за первісним позовом не підписав, не погодившись із запропонованою зміною об'єкта оренди та, відповідно, необґрунтовано визначеним, на його думку, коефіцієнтом орендної плати. Таким чином, щодо внесення змін до договору, зокрема, у частині визначення об'єкту оренди та збільшення розміру орендної плати у сторін наявний спір, який позивачем за первісним позовом так і не було передано на вирішення суду.

За таких обставин доводи прокурора та позивача за первісним позовом щодо автоматичного внесення змін до договору оренди в частині збільшення орендної плати є необґрунтованими.

Одностороння зміна умов договору у частині запропонованої позивачем за первісним позовом зміни розміру орендної плати також унеможливлена самостійною, за власною ініціативою та без укладення додаткової угоди зміною ОСОБА_1 районною радою об'єкта оренди з цілісного майнового комплексу (що закріплено у пункту 1.1 договору) на три окремі об'єкти оренди, оскільки зміна об'єкту оренди є зміною істотних умов договору, яка повинна оформлюватися відповідною додатковою угодою.

Таким чином, коефіцієнт орендної плати визначений позивачем за первісним позовом необґрунтовано, без урахування характеристик об'єкту оренди як цілісного майнового комплексу та є необґрунтованим, внаслідок чого не підлягає застосуванню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на невідповідність об'єкта оренди визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» критеріям цілісного майнового комплексу підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Відповідно до вказаної норми цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Вказана норма не містить заборон щодо визначення як цілісного майнового комплексу комплексу будівель та споруд, призначеного для здійснення торгівельної діяльності.

Більше того, Методикою і у редакції станом на дату укладення договору оренди, і після внесення до неї змін рішенням ОСОБА_1 районної ради від 18.05.2012 передбачена можливість надання в оренду цілісних майнових комплексів підприємств торгівлі з метою надання відповідних послуг торгівлі, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відзиві на первісний позов відповідач за первісним позовом послався на відсутність у прокурора Козелецького району Чернігівської області повноважень для звернення до суду за даним позовом. Судом вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачене ст.. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом, а також ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. При цьому прокурор у позовні1 заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідач, заперечуючи проти позову, крім іншого, стверджує про те, що свої зобов'язання за договором оренди він виконував належним чином .

Як встановлено судом, виставлені позивачем за первісним позовом рахунки відповідачем за первісним позовом оплачені частково, на загальну суму 45000,00 грн.

Оплати виставлених рахунків відповідач за первісним позовом здійснював виходячи з встановленого умовами договору розміру орендної плати та без урахування пропозицій позивача за первісним позовом щодо зміни орендної плати.

Рахунки щодо сплати орендної плати за Методикою у редакції рішення ОСОБА_1 районної ради від 22.07.2011 у спірний період позивачем за первісним позовом не виставлялися, тому відповідач за первісним позовом на власний розсуд сплачував орендну плату у розмірі 5000 грн. 00 коп. щомісячно, тобто не менше, ніж у попередні періоди.

Факт не виставлення позивачем за первісним позовом рахунків на сплату орендної плати відповідно за спірний період відповідно до Методики у редакції станом на дату укладення договору не покладає на відповідача за первісним позовом обов'язок самостійного визначення розміру орендної плати за кожний місяць оренди, а тому у суду відсутні підстави для висновку про неправильне самостійне обчислення відповідачем її розміру та, відповідно, сплату її у неповному обсязі.

З урахуванням викладеного вище вимоги первісного позову є необгрунтованими, а тому у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат за первісним позовом судом не вирішується, оскільки заявник станом на дату звернення з позовом був у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсним пунктів укладеного сторонами у справі договору оренди , а саме п. 3.10. та п. 10.4. договору в частині можливостей орендодавця змінювати в односторонньому порядку розмір орендної плати та в частині можливостей орендодавця в односторонньому порядку розірвати договір з посиланням на їх невідповідність чинному законодавству.

Так, згідно з п. 3.10. Договору оренди розмір орендної плати змінюється орендодавцем в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради.

Таким чином, спірним пунктом Договору оренди передбачене право орендодавця у визначених в даному пункті Договору випадках змінювати в односторонньому порядку розмір орендної плати. Такими випадками є зміна Методики розрахунку, інші випадки, передбачені законодавчими актами України та рішеннями обласної ради.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом послався на невідповідність спірних пунктів договору положенням ст. 291 Господарського кодексу України, за якою одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 та п. 3 частини 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Частина 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача за первісним позовом щодо порушення вимог закону станом на дату укладення договору у частині спірних пунктів, оскільки у спірних пунктах договору його сторони шляхом вільного волевиявлення дійшли згоди щодо умов та порядку зміни орендної плати у тому числі і в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку, а також за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Позивачем за зустрічним позовом належним та допустимими доказами не доведено факту порушення сторонами у справі вимог закону під час укладення договору оренди в частині спірних пунктів.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі, поклавши на позивача за зустрічним позовом судові витрати за зустрічним позовом на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні первісного позову прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області до приватного підприємства фірми "ОСОБА_2 - ОДА" про стягнення 84517,36 грн. відмовити у повному обсязі.

2. У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства фірми "ОСОБА_2 - ОДА" до ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна відмовити у повному обсязі.

3. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

В судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 11.11.2015.

Суддя М.О. Демидова