Постанова

від 10.11.2015 по справі 826/9070/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року           08:20           №826/9070/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея»

доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне промислово-будівельне підприємство «Гевея» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 №0000632202 та від 04.02.2013 №0000642202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з приватним підприємством «Фірма «Володар» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», не відповідають дійсності. Посилався на те, що послуги від вказаних контрагентів були отримані та оплачені, а також оформлені належними первинними документами. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 23.01.2013 №248/22-2/16292430 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 04.02.2013 №0000632202 та від 04.02.2013 №0000642202 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва ДПС була замінена на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, яка в подальшому замінена на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

12.10.2015 суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 23.01.2013 №117, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея» по взаємовідносинам з приватним підприємством «Фірма «Володар» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея»:

-          пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 301 204,00 грн.;

-           підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 346 385,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 23.01.2013 №248/22-2/16292430 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 04.02.2013 №0000632202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 376 505,00 грн., у тому числі: 301 204,00 грн. - основний платіж, 75 301,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 04.02.2013 №0000642202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 346 385,00 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 №0000632202 та від 04.02.2013 №0000642202, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 23.01.2013 №248/22-2/16292430 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» та його контрагентами: приватним підприємством «Фірма «Володар», товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест».

Так, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС під час перевірки взаємовідносин позивача з його контрагентами було використано наступні документи:

- реєстраційну справу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (установчі та реєстраційні документи приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея»);

- звітні форми «Деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України»;

- декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011;

- додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «розшифровки податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів» період з 01.09.2011 по 30.09.2011, та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011;

- акт Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 по 31.12.2011;

- акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.04.2012 №975/22-2/31815048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» з питань податкового та іншого законодавства за квітень, липень 2011 року.

Що стосується господарських операцій здійснених між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» та приватним підприємством «Фірма «Володар», то необхідно зазначити наступне.

Суд наголошує на тому, що контролюючим органом не перевірялися фінансово-господарські документи по взаємовідносинах позивача з приватним підприємством «Фірма «Володар», у зв'язку із вилученням співробітниками ВПМ Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області оригіналів первинних документів приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея» по взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар, що підтверджується протоколом виїмки та огляду від 07.09.2011.

Згідно частини третьої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Суд ухвалами від 11.07.2013 та від 12.11.2013 витребував у Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та у слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України копії первинних документів приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея» по взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар», оригінали яких були вилучені згідно протоколу виїмки та огляду від 07.09.2011 на виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області №4-412/2011.

Проте, ні Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Київській області, ні слідче управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України витребуваних копій документів суду не надали.

Окрім того, суд наголошує, що згідно пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Суд встановив, що відповідач не направляв письмовий запит правоохоронним чи іншим органам, якими було здійснено вилучення оригіналів документів приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея» по взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар».

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що ним вчинялися всі дії для підготовки та проведення перевірки позивача у спосіб визначений податковим законодавством.

Контролюючим органом ні в акті, ні в письмових запереченнях не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та перерахування коштів за надані послуги, які стали підставою для нарахування приватному промислово-будівельному підприємству «Гевея» податкового кредиту, були вилучені податковою міліцією та не були витребувані державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва для належної оцінки руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом.

Що стосується господарських операцій здійснених між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», то необхідно зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест» (підрядник) укладено типові договори підряду від 04.07.2011 №12/07/11 та від 04.07.2011 №14/07/11, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати: комплекс електромонтажних та слабострумкових робіт при завершенні реконструкції з розширення харчоблоку та технічному переоснащенні котельні; електромонтажні та слаботочні роботи, монтаж охоронної та автоматичної пожежної сигналізації при продовженні робіт з капітального ремонту об'єктів ДУ «Національний інститут фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України» по вул. Амосова, 10 в місті Києві згідно з договірною ціною, яка є невід'ємною частиною договору, у відповідності до вимог підрядника та у встановлений термін.

На підтвердження виконання договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів підряду від 04.07.2011 №12/07/11 та від 04.07.2011 №14/07/11; договірних цін; локальних кошторисів; довідок про вартість виконаних будівельних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; об'єктних кошторисів; відомостей ресурсів до зведеного кошторису розрахунку вартості будівництва; реєстру виданих та отриманих податкових накладних; платіжних доручень, ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Також, позивачем надано копію договору від 10.01.2011 №1/с (та всіх супровідних документів) укладеного між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» та приватним акціонерним товариством «Будінвест-8» (генпідрядник), який слугував підставою для укладення договору підряду з товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест».

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами: приватним підприємством «Фірма «Володар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами.

В обґрунтування зазначених доводів відповідач посилався на акти:

- Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 по 31.12.2011;

- Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.04.2012 №975/22-2/31815048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Управляюча компанія «Метрополія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» з питань податкового та іншого законодавства за квітень, липень 2011 року.

Проте, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Фірма «Володар» та товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», як на доказ відсутності реального характеру здійснених господарських операцій між ними, оскільки з назв та змісту зазначених актів вбачається, що звірка підприємств фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених ними податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Суд наголошує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Не надано контролюючим органом доказів щодо відсутності у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача із його контрагентами, недобросовісності позивача як платника податків.

Так, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 10.02.2015 №К/800/60809/14 (826/12612/14), від 17.02.2015 № К/800/11240/14 (820/8472/13-а), від 10.03.2015 №К/800/22500/14 (820/11167/13-а).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з його контрагентами: приватним підприємством «Фірма «Володар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним промислово-будівельним підприємством «Гевея» та його контрагентами: приватним підприємством «Фірма «Володар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудінвест», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 №0000632202 та від 04.02.2013 №0000642202, підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного промислово-будівельного підприємства «Гевея» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 04.02.2013 №0000632202 та від 04.02.2013 №0000642202.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 16292430) судові витрати в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    К.М. Кобилянський