Постанова

від 04.11.2015 по справі 826/19757/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2015 року № 826/19757/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Членів трудового колективу "Універмагу "Пуща-водиця" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 №0006162204 та №0006152204

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Членів Трудового Колективу „Універмагу „Пуща-Водиця" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0006162204 від 29.07.2013, № 0006152204 від 29.07.2013.

Позов вмотивовано тим, що висновки акту від 12.07.2013 №215/26-54-22-07-25265828 є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що свідчить про протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2014 у справі №826/19757/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Членів трудового колективу "Універмагу "Пуща-Водиця" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ МІндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 №0006162204, №0006152204.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.08.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з викладеним, ухвалою від 14.09.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову; представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЧТК «Універмаг «Пуща Водиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ДІАМАНТ ДЕЛЮКС», ТОВ «КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО», ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ», ТОВ «АЙДАР ЛТД» та ТОВ «ГРЕЙТ СТАРТ» за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 12.07.2013р. №215/26-54-22-07-25265828 (надалі - Акт перевірки). З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 000 201,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 118 311,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013

№ 0006162204, яким встановлено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 000 201,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 246 318,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013;

№ 0006152204, яким позивачу встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 118 313,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 279 578,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЧТК "Універмаг "Пуща Водиця" за перевіряємий період мало господарські операції з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ "ДІАМАНТ ДЕЛЮКС", ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО", ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ", ТОВ "АЙДАР ЛТД" та ТОВ "Грейт Старт".

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: від СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відовідачу надійшов протокол допиту директора ТОВ "АЙДАР ЛТД" гр. ОСОБА_1 від 17.04.2013 року; від СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов висновок експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ старшого лейтенанта міліції Губань Л.І. №520 від 22.06.2013р. про проведення почеркознавчої експертизи директора ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО" гр-на ОСОБА_3; додатково від СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано висновок експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ старшого лейтенанта міліції Губань Л.І. № 581 від 10.07.2013року про проведення почеркознавчої експертизи директора ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ" гр-на ОСОБА_4 ; від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт №46/22-4/37242867 від 24.01.2013р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин із платником податків ТОВ "ДЖАПАН ІНДАСТРІЗ" за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року"; від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС отримано акт №45/22-4/37402880 від 24.01.2013р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Грейт Старт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з платником податків ТОВ "Джапан Індастріз" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року" та акт №1933/22.4/37402880 від 31.05.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ГРЕЙТ СТАРТ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 по 30.04.2013".; від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт №1022/22-3/37401164 від 15.03.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДІАМАНД ДЕЛЮКС" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.12.2012 року по 31.12.2012 року".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до податкового органу від старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Перепелиці С.С. надійшла постанова від 29.03.2013р. про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "ЧТК "Універмаг "Пуща Водиця" за матеріалами кримінального провадження №32012110100000073 від 30.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального Кодексу України, в якій зазначається, що 21.03.2013 в рамках кримінального провадження проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якого виявлено та вилучено печатки підприємств ТОВ "ДІАМАНТ ДЕЛЮКС", ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО", ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ", ТОВ "АЙДАР ЛТД" та ТОВ "Грейт Старт" та документи фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, що підтверджує факт використання реквізитів вказаних підприємств для прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам господарської діяльності.

Також, судом встановлено, що 27.03.2013.до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "ДІАМАНТ ДЕЛЮКС", ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО", ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ", ТОВ "АЙДАР ЛТД" та ТОВ "Грейт Старт" за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.205 КК України, яке об'єднано з кримінальним провадженням №32012110100000073.

На підставі вказаних матеріалів податковий орган в акті перевірки стверджує, що операції між позивачем та зазначеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже взаємовідносини між позивачем та зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. В даному випадку, суд звертає увагу, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вище згадані акти не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону .

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Крім того, пояснення директорів вказаних товариств, що від імені товариств господарську діяльність здійснювала інша особа не є доказом "безтоварності" господарських операцій таких товариств, оскільки законодавчо не встановлено обов'язку укладання господарських договорів та складання інших первинних бухгалтерських документів виключно директором (засновником) товариства.

Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено наступні договори:

- З ТОВ "АЙДАР ЛТД" (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, укладено договір на поставку товару №01/09/11 від 01.09.2011,

- З ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО" (Продавець), в особі директора ОСОБА_3, укладено договір на поставку товару №121001 від 01.10.2012,

- З ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО" (Продавець), в особі директора ОСОБА_3, укладено договір на поставку товару №121001 від 01.10.2012,

- З ТОВ "ДІАМАНТ ДЕЛЮКС" (Продавець), в особі директора ОСОБА_6, укладено договір на поставку товару №13/2510 від 25.10.2012,

- З ТОВ "ГРЕЙТ СТАРТ" (Продавець), в особі директора ОСОБА_7, укладено договір на поставку товару №01/06/12 від 01.06.2012,

- з ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ" (Продавець) в особі директора ОСОБА_4, укладено договір на поставку товару №01/09/11 від 01.09.2011.

Відповідно до вказаних договорів передача товару позивачу у його власність здійснюється продавцем, товар перевозиться (доставляється) силами та засобами продавця.

Оскільки позивач не здійснював транспортування товару, отже відсутність у позивача товарно-транспортних договорів не є ознакою безтоварності таких договорів.

На підтвердження реального виконання спірних договорів позивачем надано суду: копії видатокових та податкових накладних, копії банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що реалізований позивачем ТОВ «Епіцентр-К» на підставі договору поставки від 01.04.2010 №958/10/10 товар за номенклатурою відповідає товару, що є предметом поставки спірних договорів, проте за кількістю перевищує кількість придбаного товару.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб), а тому є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ "ДІАМАНТ ДЕЛЮКС", ТОВ "КОМЕРШИНАЛ ТРЕЙД КО", ТОВ "ІДЕЯ РІСЬОРЧ", ТОВ "АЙДАР ЛТД" та ТОВ "Грейт Старт" не були припинені.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проте, на думку суду позивачем не надано суду доказів фактичного здійснення господарської операції з вказаним контрагентом, оскільки не надано доказів отримання, оприбуткування, транспортування для подальшої реалізації товару, отже фактично не відбувся дійсний рух активів між учасниками вказаних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкової ознаки господарської операції.

З огляду на викладене, на думку суду висновок податкового органу про порушення позивачем п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0006162204 від 29.07.2013; № 0006152204 від 29.07.2013 обґрунтованими та правомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ „Членів Трудового Колективу „Універмагу „Пуща-Водиця" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда