Постанова

від 09.11.2015 по справі 826/13005/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2015 року № 826/13005/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергія Води» до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Компанія «Енергія Води» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування:

- вимоги про сплату боргу № Ю-0620 від 18.05.2015 р. в розмірі 69 265,85 грн. єдиного внеску ;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 18.05.2015 р. № 0024571702 в розмірі 19 308,59 грн., яке прийнято у зв'язку із виявленими порушеннями нарахування єдиного внеску ;

- податкових повідомлень-рішень:

- від 02.06.2015 р. № 0027121702 на загальну суму 41 390,76 грн. (24 638,94 грн. за основним платежем та 16 751,82 грн.) за платежем «податок на доходи фізичних осіб , що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в вигляді заробітної плати»

- від 06.02.2015 р. № 0027131702 на суму 2 919,39 грн. за платежем «військовий збір», у т.ч. 1878,90 грн. за основним платежем та на 1040,49 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що основні доводи ДПІ в обґрунтування висновків Акту перевірки зводяться до того, що працівник товариства ОСОБА_1 згідно його пояснень начебто фактично отримував заробітну плату у розмірі 20 000 грн., що вище, ніж відображена у звітності заробітна плата 1490 грн.

Позивач з такими висновками ДПІ та поясненнями свого працівника не погоджується та зазначає, що висновки ДПІ доводи не відповідають дійсним обставинам, вважає пояснення ОСОБА_1 обмовою товариства у зв'язку з наявним конфліктом щодо обставин звільнення вказаної особи з роботи. У зв'язку з цим, як зазначає позивач, здійснено донарахування відповідних зборів. Крім того, як зазначає позивач, здійснено донарахування зборів по 23 особовим рахункам у зв'язку з тим, що за твердженням ДПІ під час перевірки не було надано документальних підтверджень перебування працівників у відрядженні. Між тим, відносно останнього, позивач наполягає на тому, що податковому органу були надані вищезгадані підтверджуючі відрядження документи.

Таким чином, як вважає позивач, висновки ДПІ є безпідставними та не можуть бути основою для прийняття оскаржуваних рішень. Окремо позивач звертає увагу на те, що навіть у разі вчинення позивачем порушення, нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % та 75 % суперечить положенням п. 127.1. ПК України.

Враховуючи викладене у позовній заяві у сукупності, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у свою чергу вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що сформовані на підставі належним чином встановлених обставинах та такими, що ґрунтуються на положеннях профільного законодавства, а відтак вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, вірними по суті. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи відсутність представника ДПІ у судовому засіданні 22.10.2015 р., який належним чином був повідомлений про розгляд справи, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України було ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань дотримання ТОВ «Компанія «Енергія Води» (код з ЄДР 36240759) трудового та податкового законодавства України за період з 01.01.2013 р. по 16.05.2013 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.05.2015 р. № 4/26-53-17-02-36240759 (далі - Акт перевірки).

Перевірка проводилась з 07.05.2015 р. по 16.05.2015 р.

Під час перевірки встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи згідно свідоцтва від 10.12.2008 р. На податковий облік взято 12.12.2008 р. Адреса - м. Київ, вул. Алма-Атинська, 39-Д, каб. 88.

Під час перевірки дотримання трудового законодавства встановлено: кількість особових рахунків на початок перевірки - 24, з них перевірено 24. Кількість особових рахунків на кінець перевірки - 30, з них перевірено 30. Середньомісячна заробітна плата за 1 кв. 2015 р. складала 1400 грн.

Зазначається, що (перший епізод) відповідно до наданого гр. ОСОБА_1 пояснення, він працював на ТОВ «Компанія «Енергія Води» та займав посаду керівника департаменту з продажу з 16.10.2014 р. згідно з наказом № 98-к. по 20.03.2015 р., розмір фактично отриманої заробітної плати 20 000 грн. на місяць, був офіційно оформлений.

Перевіркою встановлено розбіжність між заробітною платою, яку фактично отримував вищезгаданий громадянин, з бухгалтерськими документами та податковими звітами перевіряємого підприємства, згідно яких офіційна заробітна плата гр. ОСОБА_1 складала 1490 грн. на місяць.

ДПІ зроблено висновок, що відповідно до пояснення гр. ОСОБА_1 підприємством порушено п/п. 14.1.54, п/п. 14.1.56., п/п. 163.1.1., п/п. 164.1.2., п. 167.1., п/п. 168.1.1., п. 171.1 (а), п. 176.2. (а) ПК України, а саме - підприємством не утриманий ПДФО із заробітної плати без обов'язкових відрахувань до бюджету. Всього по одному особовому рахунку донараховано ПДФО з виплат у вигляді заробітної плати в сумі 16 303,17 грн. Розрахунок по гр. ОСОБА_1 наведений у таблиці в Акті перевірки та у додатку № 1 до акту перевірки.

Одночасно з цим, як зазначено в Акті перевірки (другий епізод) , товариством до перевірки надано авансові звіти з виплатою добових на перебування працівників товариства у відрядженні. При цьому, як зазначає ДПІ, підтверджуючих документів на перебування працівників у відрядженні (наказів, розпоряджень, тощо) та документів, що підтверджують знаходження працівників за місцем відрядження (проїзних квитків, квитанцій на проживання у готелях/хостелах тощо), до перевірки не надано.

Окрім того, як зазначає ДПІ, виплачувались добові на відрядження за кордон, але документального підтвердження факту перетину митного кордону України у ході проведення перевірки не отримано.

Відповідні відомості зазначені ДПІ в Акті перевірки у таблиці до п/п. 3.2.1. Акту перевірки. У таблиці наведені: періоди з січня 2013 року по грудень 2014 р., реквізити авансових звітів (всього 85 позицій), прізвища підзвітних осіб, розмір отриманих коштів по кожній особі, а всього - 57 647,10 грн.

У зв'язку з цим ДПІ зроблено висновок, що підприємством фактично здійснювались виплати доходів фізичним особам - працівникам товариства, що відповідно до п/п. 14.1.54., п/п. 14.1.56, п. 163.1., п/п. 164.1.2., п. 167.1., п/п. «а» п. 171.2., п/п. «а» п. 176.2. ПК України підлягає оподаткуванню ПДФО. Всього по 23 особовим рахункам донараховано ПДФО з виплат фізичним особам - працівникам ТОВ «Компанія «Енергія Води» в сумі 8 335,77 грн.

Всього донараховано ПДФО у розмірі 24 638,94 грн. , що відповідає сумі основного платежу за оскаржуваним рішенням.

До цього ж, на підставі п. 127.1. ПК України нараховано штрафні санкції : за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р. у розмірі 74,64 грн. - 25% від з донарахованого ПДФО у розмірі 3135,20 грн.; за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. визначено штрафні санкції у розмірі 49,76 грн. - 50% від донарахованого ПДФО у розмірі 2679,16 грн.; за період з 01.03.2013 р. по 16.05.2015 р. визначено штрафні санкції у розмірі 16117,42 грн. - 75% від донарахованого ПДФО у розмірі 18 824,58 грн. Всього сума штрафних санкцій склала 16241,82 грн.

Між іншим, зазначено в Акті перевірки, що товариством також порушено вимоги Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. та наказом мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4, а саме: при заповненні розрахунку за ф. № 1-ДФ підприємством не в повному обсязі відображалися відомості про суми фактично нарахованих та виплачених доходів у вигляді заробітної плати гр. ОСОБА_1 та підзвітним особам за період 1 кв. 2013 р. - 1 кв. 2015 р.

До податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015 р. № 0027121702 (щодо грошових зобов'язань з ПДФО ) включено штрафні санкції у розмірі 510 грн. на підставі п. 119.2. ПК України.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій склала 16 751,82 грн.

При цьому, як вбачається з детального математичного розрахунку сум за ППР від 02.06.2015 р. № 0027121702 (ПДФО ), наданого ДПІ із клопотанням від 23.09.2015 р., за епізодами щодо виплати заробітної плати третій особі донараховано основне зобов'язання у розмірі 16 303,17 грн. та штрафна санкція у зв'язку з цим - 10 164,13 грн., а всього - 26 467,30 грн. За епізодами щодо відрядження донарахована основна сума зобов'язання 8 335,77 грн. та штрафних санкцій - 6 077 грн., а всього за цими епізодами - 14 413,45 грн.

Відтак, загальна сума основного зобов'язання з ПДФО у вищезгаданому ППР склала 24 638,94 грн., штрафних санкцій 16 751,81 грн. (включаючи 510 грн. штрафних санкцій щодо обставин подання звітності), а всього 41 390,75 грн.

Надалі, відносно нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску ДПІ, щодо повноти відображення у звітності сум заробітної плати по гр. ОСОБА_1 (перший вищезгаданий епізод) , зазначає суми заробітної плати, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок: по звіту - 2652,04 грн. (за період 10.2014 р. - 31.12.2014 р.) та 4474,13 грн. (за період з 01.2015 р. по 20.03.2015 р.), а всього - 8127,17 грн.; у свою чергу за даними перевірки вказані суми заробітної плати враховані у розмірі - 60 000 грн. (за період з 10.2014 р. по 31.12.2014 р.) та 60 000 грн. (за період 01.2015 р. по 20.03.2015 р.), а всього 120 000 грн.. Відхилення склало відповідно по вказаним періодам: 56 346,96 грн. та 55 525,87 грн., а всього - 111 872,83 грн.

При цьому, як зазначає ДПІ, підприємством не відображено доходи у вигляді виплат підзвітним особам згідно авансових звітів (другий вищезгаданий епізод) , по роках: суми грошових коштів, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок - за даними звітів за 2-13 та 2014 р. - 0,00 грн.; за даними перевірки по вказаним періодам - 32 810,80 грн. та 24 836,30 грн. відповідно, а всього - 57 647,10 грн. Вказані суми складають і встановлене відхилення.

За результатами перевірки встановлено заниження сум доходу фізичних осіб, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 37,6% за період з 01.01.2013 р. по 16.05.2015 р. на суму 169 519,93 грн., чим порушено вимоги ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

До п. 3.3.2. (правильність нарахування та утримання єдиного внеску із заробітної плати) ДПІ наведено в Акті перевірки таблицю нарахування єдиного внеску за ставкою 37,26 % за даними звіту та перевірки. За 2013 р. за даними звіту нараховано 0 грн., за даними перевірки - 12225,30 грн.; відхилення 12225,30 грн. За 2014 р. - за даними звіту нараховано 1331,31 грн., за даними перевірки 31580,20 грн., відхилення - 30 248,89 грн. За 2015 р. за даними звіту 1637,25 грн., за даними перевірки 22326,19 грн., відхилення 20688,04 грн. Загалом відхилення по цій позиції склало 63 163,13 грн. єдиного внеску.

Відносно утримання єдиного внеску за ставкою 3,6% в акті перевірки зазначено: за 2013 р. утримання за даними звіту - 0 грн., за даними перевірки 1181,19 грн., відхилення 1181,19 грн. За 2014 р.: 131,51 грн. за даними звіту, за даними перевірки 3054,11 грн., відхилення 2922,60 грн. За 2015 р.: 161,06 грн. за даними звіту, за даними перевірки 2159,99 грн., відхилення 1998,93 грн. Всього відхилення склало 6102,72 грн. єдиного внеску.

При цьому, як вбачається з детального математичного розрахунку сум за рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.05.2015 р. № 0024571702 (ЄСВ ), наданого ДПІ із клопотанням від 23.09.2015 р., за епізодами щодо виплати заробітної плати третій особі донараховано штрафних санкцій у розмірі 8 041,40 грн., за епізодами щодо відрядження працівників - 11 267,19 грн., а всього - 19 308,59 грн. штрафних санкцій.

Вказане рішення прийнято у зв'язку із виявленням порушення п.п. 1 п. 1 ст. 7 р. ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 цього ж Закону.

З цього ж детального розрахунку донарахованих сум за вимогою про сплату боргу від 18.05.2015 р. № Ю-0620 (ЄСВ ) за епізодом щодо виплати заробітної плати третій особі донараховано 45 711,24 грн. ЄСВ , за епізодом щодо відрядження працівників - 23 554,61 грн. ЄСВ , а всього - 69 265,843 грн. ЄСВ.

Вказана вимога прийнята відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акту перевірки.

Відносно військового збору в Акті перевірки зазначається, що в порушення п/п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, підприємством з суми винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ненарахований та неутриманий військовий збір за період по 16.05.2015 р. Всього по 11 особових рахунках у 32-ох випадках донараховано військовий збір в сумі 1589,00 грн. Розрахунок наведений у додатку № 1 до Акту перевірки. Між тим, в ППР сума основного зобов'язання за платежем «військовий збір» визначена вже у розмірі 1878,90 грн. За ППР від 06.02.2015 р. № 0027131702 за платежем «військовий збір» визначено також штрафні санкції на підставі п. 127.1. ПК України: 554,62 грн. за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2014 р., що складає 53,02 % від визначеної у розрахунку штрафних санкцій суми військово збору у розмірі 1 046,01 грн.; 485,87 грн. - штрафні санкції за період з 01.01.2015 р., що складає 58,34 % від донарахованої суми військового збору у розмірі 832,89 грн.

У цьому ж розрахунку штрафних санкцій щодо військового збору загальна сума основного зобов'язання складає 1878,90 грн., на відміну від нарахованої за Актом перевірки та згідно податкового повідомлення рішення суми військового збору у розмірі 1589,00 грн.

При цьому, як вбачається з детального математичного розрахунку сум за ППР від 02.06.2015 р. № 0027131702 (військовий збір ), наданого ДПІ із супровідним від 23.09.2015 р., за епізодами щодо виплати заробітної плати третій особі донараховано основного зобов'язання 1 678,09 грн. , штрафних санкцій - 905,41 грн., а всього - 2 583,50 грн. За епізодами щодо відрядження працівників донараховано 200,81 грн. основного зобов'язання, штрафних санкцій - 135,08 грн., а всього - 335,88 грн. За всіма епізодами згідно цього математичного розрахунку донараховано 1 878,90 грн. основного зобов'язання та 1 040,49 грн. штрафних санкцій, а всього 2 919,38 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки та за результатами розгляду зауважень на акт перевірки, прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Фактично в даному випадку висновки ДПІ сформовані виходячи з того, що: (1) третя особа (гр. ОСОБА_1.) отримувала неофіційну заробітну плату без сплати позивачем відповідних зборів/внесків; (2) під час перевірки не надано доказів на підтвердження перебування працівників товариства (позивача) у відрядженні та щодо використання коштів, наданих під звіт.

Враховуючи наведене, на думку ДПІ, занижено базу оподаткування відповідними зборами/внесками, подано відповідну звітність з недостовірними даними.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи встановлено, що гр. ОСОБА_1 (третя особа) звернувся до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва із заявою від 10.04.2015 р., в якій просив перевірити діяльність ТОВ «Компанія «Енергія Води» на предмет ведення подвійної бухгалтерії та ухилення від сплати податків. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 працює в компанії керівником департаменту продаж. У процесі роботи, як зазначається у заяві, її автор побачив ознаки ухилення від податків, за що його намагаються звільнити. Зазначається про сплату податків у конвертах, про оплату за товар без належного оформлення (касового апарату) та без сплати податків, суми досягли об'єму більше 500 тисяч гривень (часто у валюті Євро та долари США), неліцензоване програмне забезпечення «1С» та ведення в ній «внутрішньої» бухгалтерії, передача готівкових грошей на відрядження і інші витрати без належного оформлення, не оформлення персоналу належним чином і виплати їм заробітної плати «в конверті» без оплати податків, не компенсують персоналу оплату відпускних.

Надалі, у поясненнях від 20.04.2015 р. на адресу ДПІ, ОСОБА_1 зазначив, що працює з 20.09.2014 р., розмір фактично отриманої заробітної плати на місяць складає 20 тис. грн., заробітна плата зазвичай отримується в «конверті» третього числа кожного місяця, записи про видачу неофіційної заробітної плати ведуться в журналі, в якому є такі дані: ПІБ, дата видачі, сума та інш. Всі 35 працівників отримують заробітну плату в конвертах.

Між тим , під час розгляду справи з боку ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі, вищому ніж зазначено в бухгалтерській звітності.

Зокрема, ні позивачем, ні ДПІ не надано копії журналу про виплату неофіційної заробітної плати, посилання на який містяться у поясненнях ОСОБА_1 від 20.04.2015 р. Наявність цього журналу не підтверджують інші працівники товариства, допитані в якості свідків.

Не надано і доказів поповнення банківського вкладу ОСОБА_1 або ж витрачання третьою особою у розмірі 20 00 грн. на місяць, що б у сукупності з іншими відомостями могло б підтверджувати отримання ОСОБА_1 доходів у такій сумі.

Слід зазнати, що допитані в якості свідків інші окремі працівники товариства, у тому числі ті, які ведуть облік, під присягою та під попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, не підтвердили виплат третій особі (ОСОБА_1.) неофіційної заробітної плати у розмірі, що перевищує визначену у бухгалтерській звітності товариства. При цьому, в матеріалах справи наявні копії пояснень окремих працівників товариства від 08.05.2015 р., 12.05.2015, 13.05.2015, 15.05.2015, які були надані до ДПІ, де, крім іншого, зазначено про отримання нарахованої заробітної плати на банківську картку, виплата якої, з урахуванням штатного розгляду, наявних особових карток працівників та встановленої в бухгалтерському обліку заробітної плати, підтверджується відповідними відомостями та платіжними документами.

Самі ж по собі пояснення третьої особи (ОСОБА_1.), які надані до ДПІ, щодо виплати цій особі неофіційної заробітної плати у розмірі 20 000 грн., враховуючи існуючий конфлікт та спір між працівником та роботодавцем, а також враховуючи плутанину щодо суми отримуваної неофіційної щомісячної заробітної плати, що вбачається із позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду міста Києва та під час розгляду даної справи про отримання заробітної плати у розмірі вже 25 000 грн. щомісячно, не можуть бути враховані судом як належне, допустиме та достовірне підтвердження факту виплати цьому працівнику неофіційної заробітної плати.

Відносно пояснень свідка ОСОБА_2, який за твердженням представника позивача знаходиться у дружніх стосунках з ОСОБА_1 та має конфліктні відносини у компанії, внаслідок чого звільнився, а саме щодо його пояснень про отримання саме цією особою (ОСОБА_2.) заробітної плати від 3 000 грн. до 5 000 грн., слід зазначити, що вказані обставини не є предметом дослідження та доказування у даній справі, оскільки в даному випадку додаткові зобов'язання донараховані саме за обставинами виплат, які на думку ДПІ мали місце на користь ОСОБА_1 у вигляді неофіційної заробітної плати за межами офіційно нарахованої, а не за обставинами виплат заробітної плати ОСОБА_2 Цей свідок не підтвердив виплату ОСОБА_1 неофіційної заробітної плати ні у розмірі 20 000 грн, ні у розмірі 25 000 грн.

Таким чином обставини , на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки, а саме: щодо отримання ОСОБА_1 додаткової неофіційної заробітної плати, заниження у зв'язку з цим позивачем оподатковуваного доходу та доводи ДПІ про порушення позивачем, як податковим агентом, вимог та положень п/п. 14.1.54, п/п. 14.1.56., п/п. 163.1.1., п/п. 164.1.2., п. 167.1., п/п. 168.1.1., п. 171.1 (а), п. 176.2. (а) ПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та недоведених обставинах, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 р. № 0027121702 (ПДФО) прийнято без достатніх на то підстав, є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що ґрунтується на вищезгаданих висновках Акту перевірки.

Інші оскаржувані рішення у відповідній частині також ґрунтуються на обставинах щодо отримання ОСОБА_1, на думку ДПІ, додаткової неофіційної заробітної плати та є (рішення) похідними від встановлення факту заниження позивачем оподатковуваного доходу, а відтак, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, як і доводи про порушення позивачем вимог ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п/п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (щодо військового збору), інші оскаржувані рішення також не можуть бути визнані судом законними в частині, що ґрунтуються на вказаних вище висновках Акту перевірки, та, відповідно, також підлягають скасуванню у частині, що ґрунтуються на висновках Акту перевірки відносно визначення оподатковуваного доходу ОСОБА_1

Що стосується оскаржуваних рішень в частині , що ґрунтується на інших висновках Акту перевірки, а саме: щодо ненадання позивачем під час перевірки, за твердженням ДПІ, доказів перебування працівників у відрядженні та не підтвердження використання коштів «під звіт», слід зазначити наступне.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів , регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п/п. 16.1.5. ПК України платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

У свою чергу положеннями пункту 44.6. ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 44.7. ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Водночас, згідно з п/п. 17.1.8. ПК України платники податків мають право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку , встановленому Податковим кодексом України;

В даному випадку , 07.05.2015 р., тобто в день початку проведення перевірки, яка проводилась на підставі наказу від 05.05.2015 р. № 752, ДПІ сформовано на адресу позивача запит про надання документів щодо трудових відносин з громадянами (працівниками підприємства) за період з 01.01.2013 р., зокрема, витребувано: копії авансових звітів, що підтверджують використання коштів під звіт, журнали реєстрації наказів, трудових книжок та посвідчень підприємства, банківські виписки, копії звітності з ЄСВ, прибуткові/видаткові ордери, копію штатного розкладу та інші документи відносно предмету перевірки.

Документи запропоновано надати до Управління доходів і зборів з фізичних осіб, тобто поза місцем знаходження товариства, яке перевірялося.

З листом від 12.05.2015 р. № 3155, тобто до закінчення перевірки, товариством надано до ДПІ: копії звітності з ЄСВ за період з 2013 р. по 07.05.2015 р., платіжні доручення зі сплати ЄСВ за період до 07.05.2015 р., копії підтверджуючих документів на виплату доходів працівникам за період до 07.05.2015 р., копії відомостей нарахування заробітної плати працівникам підприємства за період до 07.05.2015 р., копії штатного розкладу станом на 01.01.2013 р. та на 01.05.2015 р., копію обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, копії табелів робочого часу працівників за 2014 р., 2015 р. на 07.05.2015 р., копії наказів про прийняття на роботу (звільнення з роботи) працівників підприємства за 2013 р., 2014 р. та 2015 р. на 07.05.2015 р., копії договорів про надання фінансової допомоги (2013 - 2015), копії заяв про надання соціальних пільг (2013 - 2015). Вказані документи отримані ДПІ 12.05.15 р.

Окрім цього, листом від 13.05.2015 р. за № 3156 позивачем на адресу ДПІ надано пояснення щодо трудових відносин з працівниками, кількості працюючих, місячного фонду заробітної плати.

У цьому листі звернуто увагу на великий обсяг витребуваних документів, відсутність достатньої можливості для копіювання документів та, враховуючи те, що фактична перевірка згідно вимог п/п. 75.1.3. ПК України має здійснюватися за місцем фактичного провадження платником податків діяльності , розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, зазначено, що усі документи згідно запиту будуть обов'язково надані перевіряючим в ході проведення перевірки (за місцезнаходженням позивача). Вказаний лист отриманий ДПІ 14.05.2015 р.

Між тим, 15.05.2015 р. за № 10713/10/26-53-17-02-11 ДПІ сформовано запит на адресу позивача щодо надання: копій наказів про відрядження, та копій документів, що підтверджують перебування працівників у відрядженні (проїзні квитки, відповідні відмітки у закордонних паспортах, документи, які підтверджують проживання), копії деталізації рахунків мобільного зв'язку, накази по мобільному зв'язку, за ким закріплений телефонний номер. Вказані документи, знову-таки, витребувані до приміщення ДПІ .

З листом від 15.05.2015 р. № 3158, який зареєстрований в ДПІ 18.05.2015 р., тобто після завершення перевірки, але на день складання акту перевірки, надано пояснення відносно трудових взаємовідносин з гр. ОСОБА_1 та згідно переліку, викладеному на 11 сторінках, надано копії наступних документів: наказів (у т.ч. про відрядження працівників, у т.ч. ОСОБА_1.), актів службових розслідувань, рахунків на проживання в готелях працівників та квитанції, чеків про оплату, товарних чеків, квитанцій за оренду житла, копії проїзних документів (квитків) на автотранспорт та залізничний транспорт, авіаквитків, закордонних паспортів з відмітками, документів щодо бронювання готелю.

В силу вимог п. 44.6., п. 44.7. ПК України відповідач був зобов'язаний врахувати під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У той же час, вказані документи не були враховані у зв'язку з проведенням фактичної перевірки позивача.

Вказані документи не аналізувались та не враховувались і під час розгляду заперечень позивача від 25.05.2015 р. за № 3174 на акт перевірки, що вбачається із відповіді на заперечення позивача. У відповіді ДПІ від 02.06.2015 р. на заперечення зазначено про ненадання під час перевірки документів, що підтверджують перебування працівників у відрядженні, хоча станом на день формування відповіді на заперечення, вказані документи були наявні у відповідача.

Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач чинив перешкоди у проведенні перевірки, створював перешкоди у дослідженні первинних документів відповідно до предмету перевірки.

З матеріалів справи не вбачається, що ДПІ витребувала у позивача певні документи, але вони не були надані позивачем. В контексті наведено з боку ДПІ не надано акту, складеного в порядку п. 85.6. ПК України про відмову платника податків надати документи.

Слід зазначити, що під час розгляду справи представник ДПІ не навів жодних аргументів та доводів щодо недостатності документів про відрядження, поданих товариством до ДПІ з листом від 15.05.2015 р. № 3158 для підтвердження даних бухгалтерського обліку, у т.ч. щодо використання працівниками коштів «під звіт», як і не навів будь-яких доводів та аргументів щодо неповноти змісту цих документів або невідповідності документів про відрядження встановленим вимогам.

По суті, як приходить до висновку суд, з боку ДПІ штучно створено ситуація для донарахування товариству додаткових зобов'язань з підстав начебто ненадання документів до перевірки.

Таким чином , оскільки у зв'язку з проведенням перевірки позивачем у встановленому порядку були надані документи щодо відрядження працівників, використання коштів «під звіт», які протиправно не були враховані ДПІ у зв'язку з проведенням перевірки та прийняттям оскаржуваних рішень, беручи до уваги те, що ДПІ під час розгляду справи та в порядку виконання обов'язку, визначеному ч. 2 ст. 71 КАС України не спростувала дані обліку позивача, які пов'язані з відрядженням працівників та використання коштів «під звіт», а позивачем у свою чергу надані до матеріалів справи копії вищезгаданих первинних документів, суд приходить до висновку , що обставини, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки щодо не підтвердження позивачем даних обліку та заниження у зв'язку з цим оподатковуваного доходу працівників не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог та положень п/п. 14.1.54., п/п. 14.1.56, п. 163.1., п/п. 164.1.2., п. 167.1., п/п. «а» п. 171.2., п/п. «а» п. 176.2. ПК України, на порушення яких посилається ДПІ в Акті перевірки.

Виходячи з наведеного є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 р. № 0027121702 (ПДФО) в частині, що ґрунтується на вищезгаданих висновках Акту перевірки за епізодами перевірки обставин відрядження працівників та використання коштів «під звіт».

Інші оскаржувані рішення у відповідній частині також ґрунтуються на перевірці обставин відрядження працівників, використання коштів «під звіт». Вказані рішення, як і у попередньому випадку за першим епізодом є похідними від встановлення факту заниження позивачем оподатковуваного доходу, а відтак, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, як і доводи про порушення позивачем вимог ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п/п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (щодо військового збору), інші оскаржувані рішення також не можуть бути визнані судом законними та обґрунтованими в частині, що ґрунтуються на вказаних вище висновках Акту перевірки, та, відповідно, також підлягають скасуванню у частині, що ґрунтуються на висновках Акту перевірки відносно визначення оподатковуваного доходу за наслідками перевірки обставин відрядження працівників та використання коштів «під звіт».

Відносно штрафних санкцій, у т.ч. щодо подання звітності з відомостями, що не враховують висновки Акту перевірки, слід зазначити, що враховуючи висновки суду про безпідставність нарахування основного зобов'язання з ПДФО, ЄСВ та військового збору за обома вищезгаданими епізодами, відсутні підстави для визначення штрафних санкцій, у т.ч. щодо звітності.

Враховуючи наведене, спірні рішення підлягають скасуванню і в частині, що стосується донарахування штрафних санкцій.

Відповідачем вищенаведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень в цілому, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергія Води» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві: податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 р. № 0027121702 (ПДФО), вимогу про сплату боргу № Ю-0620 від 18.05.2015 р. в розмірі 69 265,85 грн. (ЄСВ), рішення про застосування штрафних санкцій від 18.05.2015 р. № 0024571702 (щодо ЄСВ); податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 0027131702 (військовий збір).

Судові витрати в сумі 182,70 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 673 від 26.06.2015 р., присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергія Води» (код з ЄДР 36240759; адреса: вул. Алма-Атинська 39-Д, оф. 88) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов