Ухвала

від 22.10.2015 по справі п/811/1930/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № П/811/1930/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

представників сторін:

позивача : - Скляров О.І. (дов.від 05.03.2015 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 р. у справі № П/811/1930/15

за позовом Приватного підприємства "Ефект"

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"23" червня 2015 р. Приватне підприємство "Ефект" звернулось до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2015 р.

- № 00000442200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 355 364 грн. з яких: 236 909 грн. за основним платежем, 118 455 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 00000422200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 319 827 грн., з яких: 213 218 грн. за основним платежем; 106 609 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що факт реальності господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є необґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 р. у справі № П/811/1930/15 адміністративний позов Приватного підприємства "Ефект" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реальності здійснення господарської діяльності позивачем та правомірність відображення їх результатів в податковому обліку. Так, судом зазначено, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладених угод ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Баффет», ТОВ «Центрумбуд» та ТОВ «БК «Брайтон Хол», проте з огляду на те, що податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання недійсними угод зазначених товариств, таке твердження є протиправним, оскільки визнавати угоди недійсними чи нікчемними податковий орган не уповноважений, а висновки на підставі припущень та домислів не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

Не погодившись з постановою суду, Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 р. у справі № П/811/1930/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють висновки акту перевірки. Скаржник наполягає на тому, що первинні документи позивача не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з сумнівними контрагентами, оскільки податкові накладні підписані не уповноваженими особами.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами Світловодської ОДПІ, в період з 21 по 29 квітня 2015 р., проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Ефект" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Брайтон Хол", ПП "Голд Сервіс", ТОВ "Баффет" та ТОВ "Центрумбуд"), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки, відповідачем складено акт № 167/2200/13767430 від 08.05.2015 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

-п.14.1.36, п.14.1.18 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Ефект" занижено податок на додану вартість всього у сумі 236 908,99 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Ефект" занижено податок на прибуток за 2014 рік всього в сумі 213 218 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтувались на наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагентів позивача, по взаємовідносинам з якими формувався податковий кредит та валові витрати.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.06.2015 року винесено спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 00000442200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 355 364 грн. з яких: 236 909 грн. за основним платежем, 118 455 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 00000422200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 319 827 грн., з яких: 213 218 грн. за основним платежем; 106 609 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з позицією податкового органу позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи спірні суми податкового кредиту та валових витрат позивачем сформовано за взаємовідносинами з ТОВ "БК "Брайтон Хол", ТОВ "Баффет" та ТОВ "Центрумбуд", а саме:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Баффет» з придбання нафтопродуктів (бітум нафтовий дорожній в'язкий) - позивачем у вересні 2014 року до складу податкового кредиту віднесено сплаченого ПДВ на суму 82 592 грн. та 409 960 грн. до складу валових витрат;

- по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Брайтон-Хол» з придбання нафтопродуктів (бітум нафтовий дорожній в'язкий, пічне паливо) - позивачем у вересні 2014 року до складу податкового кредиту віднесено сплаченого ПДВ на суму 95 983,29 грн. та 479 916,54 грн. до складу валових витрат;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Центрумбуд» з придбання нафтопродуктів (бітум нафтовий дорожній в'язкий, пічне паливо емульсія бітумна дорожня, добавка адгезійна) - позивачем у листопаді 2014 року до складу податкового кредиту віднесено сплаченого ПДВ на суму 58 333,69 грн. та 291 668,48 грн. до складу валових витрат.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено наданими до перевірки документами: договорами постачання, специфікаціями до них, рахунками-фактурами, випадковими та податковими накладними, платіжними дорученнями; факт транспортування придбаного товару підтверджується договорами про надання послуг з перевезення, а також договором оренди транспортного засобу, товарно-транспортними накладними.

Відповідач на підставі наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагентів дійшов висновку про протиправність формування податкового кредиту та витрат за даними господарськими відносинами. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки з огляду на наступне.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту та витрат і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК "Брайтон Хол", ТОВ "Баффет" та ТОВ "Центрумбуд".

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ та сформовано витрати. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "БК "Брайтон Хол", ТОВ "Баффет" та ТОВ "Центрумбуд" укладено договори постачання. При укладенні договорів їх сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагентів, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірні податковий кредит та витрати. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту та витрат, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Крім того, враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб позивача предметом якого є податки, оскільки на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було відомостей щодо наявності судового рішення у зазначеній кримінальній справі, відсутні такі відомості і на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог п. 86.9 ст. 89, п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 р. у справі № П/811/1930/15 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 р. у справі № П/811/1930/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко