Ухвала

від 27.10.2015 по справі 815/3054/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3054/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 року - №0000472203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій, на загальну суму 351366 грн., та №0000462203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій, на загальну суму 368935 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаних рішень податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено укладення підприємством безтоварних угод з ТОВ "Никастрой", що призвело до безпідставного зменшення розміру ПДВ та податку на прибуток, а тому ДПІ правомірно винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Позивачем вказано про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення підприємством податкового законодавства, так як ним проведено товарні господарські операції з вищевказаним контрагентом, що надає підприємству право на віднесення даних сум до складу свого податкового кредиту та валових витрат.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження через неявку відповідача у судове засідання та подання відповідного клопотання від позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.04.2015 року по 09.04.2015 року, на підставі постанови слідчого по кримінальній справі, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження його господарських взаємовідносин з ТОВ "Никастрой", про що складено акт №2620/15-53-22-03/31373865, яким встановлено порушення позивачем: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягав сплаті до бюджету, у сумі 281093 грн., за період червень-грудень 2012 року; п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у сумі 295148 грн.

Порушення полягає у тому, що податковим органом встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, що вплинуло на правильність обрахунку ПДВ та податку на прибуток.

Після проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 року - №0000472203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій, на загальну суму 351366 грн., та №0000462203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій, на загальну суму 368935 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки підприємством проведено реальні господарські операції зі своїм контрагентом, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток підприємств, на суму 281093 грн. та 295148 грн. відповідно.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Никастрой" щодо придбання будівельних матеріалів, які здійснено на підставі відповідного договору купівлі-продажу №2 від 01.06.2012 року (т.1, а.с.56-57).

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано усю наявну первинну документацію: копію договору, податкові та видаткові накладні, картки рахунку 631, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні документи на оплату та докази подальшого використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності шляхом будівництва об'єктів.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що з метою провадження своєї господарської діяльності (зокрема будівництво житлових і нежитлових об'єктів) між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено договір щодо придбання будівельних матеріалів, а належними доказами підтверджено його фактичне отримання, оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, шляхом будівництва об'єктів третім особам, що надає підприємству право на віднесення сум за даними договорами до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями податкового органу, що недоліки складання ТТН (відсутність певних відомостей) є беззаперечним доказом відсутності поставок товару оскільки суд встановлює факт поставки товару не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази - первинні бухгалтерські документи (видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку тощо).

Необґрунтованими є також посилання податкового органу на постанову слідчого про призначення перевірки, на підставі якої й проведено позапланову перевірку позивача, оскільки вказане рішення слідчого є лише процесуальним документом, який не може слугувати беззаперечною підставою для визнання проведених господарських операцій безтоварними.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло