Ухвала

від 27.10.2015 по справі 814/3961/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3961/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудресурси" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудресурси" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003132202 від 17 грудня 2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені господарські операції між позивачем та ТОВ "НВП" Д ПРАМ", ТОВ "КЛОНДАЙК-ЛТ", ТОВ "Г ОЛ Л" не підтверджені належними доказами, а їх реальність спростовуються висновками актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів.

Більш того, вже надані підприємством докази складені за відсутності факту придбання товарів, а тому жодним чином не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 листопада 2014 року по 27 листопада 2014 року, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Миколаївбудресурси" з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "НВП"Д ПРАМ" (код ЄДРПОУ 38835647) за лютий, березень 2014 року, ТОВ "КЛОНДАЙК-ЛТ" (код ЄДРПОУ 39152644) за липень, серпень 2014 року та ТОВ "Г ОЛ Л" (код ЄДРПОУ 34757157) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 3138/14-04-22-02/22427805 від 04 грудня 2014 року, яким, зокрема, встановлено наступні порушення:

1) п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 42060,00 грн., в т.ч. за лютий 2014 року у сумі 29928,00 грн., за березень 2014 року у сумі 12132,00 грн.;

2) ст. 185 ПК України в частині відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів, а також не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками в липні та серпні 2014 року, на загальну суму ПДВ 149 033,00 грн. та подальшу реалізацію товару на адресу контрагента-покупця ВАТ "ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00031322202 від 17 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 42060,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 21030,00 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкового кредиту у позивача, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ "НВП"Д ПРАМ" за лютий, березень 2014 року, ТОВ "КЛОНДАЙК-ЛТ" за липень, серпень 2014 року та ТОВ "Г ОЛ Л", за серпень 2014 року.

Так, між ТОВ "Миколаївбудресурси", в особі покупця, та вищезазначеними контрагентами, в особах постачальників, укладено договори поставки, а саме:

- з ТОВ "НВП" Д ПРАМ" укладено договір поставки № 01-11-13-01 від 01 листопада 2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність запасні частини до конвеєрного та елеваторного обладнання і техніки, металопрокат по цінах, в кількості та асортименті, визначених за домовленістю сторін, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. (а.с.21);

- з ТОВ "КЛОНДАЙК-ЛТ" укладено договір поставки № 10-07-14-01 від 10 липня 2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність запасні частини до конвеєрного та елеваторного обладнання і техніки, металопрокат по цінах, в кількості та асортименті, визначених за домовленістю сторін, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (а.с.57);

- з ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛИМИТЕД" (ТОВ "Г ОЛ Л") укладено договір поставки № 04-08-14-01 від 04 серпня 2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність запасні частини до конвеєрного та елеваторного обладнання і техніки, металопрокат по цінах, в кількості та асортименті, визначених за домовленістю сторін, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (а.с.68).

На виконання умов вищезазначених договорів судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів, а саме: податкові накладні; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; данні бухгалтерського обліку підприємства; виписки з банківських рахунків.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, отримання товару та його оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

В даному випадку, податковий орган не посилається на порушення податкового законодавства, або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлює певні порушення з боку контрагентів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит стали акти, отримані відповідачем від інших податкових органів, що на його думку підтверджують безтоварність проведених операцій позивача з його контрагентами, а саме:

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 02 липня 2014 року № 292/04-63-22-03/38835647 «Про неможливість проведення звірки ТОВ "НВП"Д ПРАМ" (код ЄДРПОУ 38835647) з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Валітком" (код ЄДРПОУ 38115209) за лютий 2014 року»;

- податкова інформація отримана від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 4665/7/20-33-22-03-12 «Про неможливість проведення звірки ТОВ "КЛОНДАЙК-ЛТ" (код ЄДРПОУ 39152644) за червень - липень 2014 року»;

- податкова інформація отримана від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 27 жовтня 2014 року № 2505/7/20-36-22-03-09 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Г ОЛ Л" (код ЄДРПОУ 34757157) за серпень - вересень 2014 року».

Колегія вважає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, що ґрунтуються на основі актів про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів, є безпідставним, так як фактично перевірки контрагентів не проводились, а тому відсутні будь-які об'єктивні факти причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями контрагентів та позивачем.

Колегія вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання товарів та послуг за вищевказаними операціями від свого контрагента, то оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло