Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/24145/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/24145/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про розірвання договору та стягнення 457932,58 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Вітровчак О.О. (за дов.), Яблонський В.Б. (директор)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору № 10/126745 від 17.10.2008 на розрахунково-касове обслуговування та стягнення залишку коштів на поточному рахунку № 26006112674501 у сумі 457932,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна" та Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування № 10/126745.

Клієнтом на підставі вказаного договору надано банку до виконання платіжні доручення № 24, № 25 за період з лютого 2015 по серпень 2015, кошти за якими так і не були перераховані.

17.08.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття банківського рахунку, однак, відповіді не надав, рахунок не закрив.

Станом на день подання позовної заяви вищеназвані платіжні доручення не виконані, договір не розірваний, кошти не повернуті.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору банківського рахунку № 10/126745 від 17.10.2008 року, перерахування залишку коштів з рахунку у розмірі 457932,58 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24145/15, розгляд останньої призначено на 21.09.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач 17.09.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представником позивача подано документи на виконання ухвали суду, які долучені до матеріалів справи.

Представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний Банк України. Позивач не зазначив в клопотанні на стороні позивача чи відповідача він просить залучити до участі у справі Національний Банк України. Обґрунтовуючи вищевказане клопотання, представник позивача посилається на ті обставини, що позивач оскаржував дії відповідача до Національного Банку України і в разі задоволення позову останній повинен буде вжити заходи реагування до банку порушника, в зв'язку з чим, позивач вважає, що рішення суду може вплинути на права і обов'язки Національного Банку України.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з приводу ухвалу.

Суд вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не необґрунтовано та не доведено, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Національного банку України, а оскарження дій відповідача до Національного Банку України та вжиття останнім заходів реагування до банку порушника врегульовано діючим законодавством України і не залежить від прийняття рішення судом, у тому числі в даній господарській справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.09.2015 розгляд справи відкладено на 30.09.2015.

В судовому засіданні 30.09.2015 позивач надав документи на виконання вимог ухвал суду.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.09.2015 про порушення провадження у справі та вимоги ухвали суду від 21.09.2015 про відкладення розгляду справи, не виконав.

Ухвалою суду від 30.09.2015 розгляд справи відкладено на 02.11.2015.

Позивач подав клопотання про витребування доказів: постанови Правління НБУ від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" та інформації щодо способу і форми оприлюднення тексту вказаної постанови.

На виконання вимог ухвали суду від 30.09.2015 від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов супровідний лист з документами (копія постанови Правління НБУ № 612 від 17.09.2015), який долучено до матеріалів справи.

Позивач відмовився від клопотання про витребування доказів, в зв"язку з надходженням до матеріалів справи постанови № 612 від 17.09.2015 та з"ясуванням порядку і способу її оприлюднення.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.09.2015 про відкладення розгляду справи, не виконав.

Ухвалою суду від 02.11.2015 розгляд справи відкладено на 11.11.2015.

Представник Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на виклик суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 20.09.2015 про відкладення розгляду справи не виконав, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 01030 3591305 3.

Представником позивача подано клопотання про витребування документів та про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна" був укладений договір № 10/126745 на розрахунково-касове обслуговування, згідно п.1.1. якого (в редакції додаткової угоди від 20.10.2008 ), банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті № 26006112674501, в іноземній валюті № 26004102793703 в Євро, та здійснювати розрахункові та касові операції за цими рахунками відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без такого доручення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування, здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом. Здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09-00 до 15-00 крім суботи, неділі, святкових та неробочих днів. (п.п. 3.3.2, 3.3.3 п. 3.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. (п. 8.1. Договору).

Позивачем були надані відповідачу на виконання платіжні доручення: № 24 від 23.02.2015 на суму 47560,00 грн., № 25 від 11.08.2015 на суму 457000,00 грн.

Станом на день подання позовної заяви платіжні доручення позивача не виконані.

Відповідно до п. 8.2, 8.3 Договору, договір може бути розірваний за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк, документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку Клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку.

17.08.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою № GSA-UА-78, в якій повідомив про систематичне невиконання банком своїх договірних зобов'язань та про розірвання договору. Позивач просив при закритті рахунку перерахувати залишок коштів на інший рахунок. Відповідач вказану заяву отримав 17.08.2015 вх. № 5765.

Відповідь на заяву від 17.08.2015 року № GSA-UА-78 відповідач не надав, рахунок не закрив, залишок коштів на рахунку не перерахував.

17.08.2015 позивач звернувся до Голови Національного банку України зі скаргою на дії правління АТ "Банк "Фінанси та кредит" щодо не виконання умов договору.

Судом встановлено, що в зв'язку з не належним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся з вимогою про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 10/126745 від 17.10.2008 року.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь - який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на іншій рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493 поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з повідомленнями про порушення та не належне виконання банком умов спірного договору, на які відповідач відповіді не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Тобто законодавством передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку за заявою клієнта.

Відповідно до ч.2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд вважає вимогу позивача про розірвання договору № 10/126745 від 17.10.2008 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з розірванням договору в судовому порядку суд вирішує питання щодо наслідків його розірвання.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

02.09.2015 позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № GSA-UА-83, в якій просив договір № 10/126745 від 17.10.2008 в зв'язку з невиконанням банком умов даного договору - розірвати впродовж 5 календарних днів, залишок коштів на рахунку у сумі 457932,58 грн. повернути власнику впродовж 5 календарних днів.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.

Згідно виписки по особовому рахунку від 07.09.2015 за період з 04.09.2015 по 04.09.2015 вихідний залишок коштів на рахунку № 26006112674501, відкритого позивачу, становить 457932,58 грн.

Постановою Правління НБУ від 17.09.2015 № 512 було віднесено АТ "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з вказаним рішенням з 18.09.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Банк "Фінанси та кредит" - Чернявську Олену Степнаівну.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/index).

Станом на момент розгляду справи у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його поточному рахунку, відкритому в банку на підставі договору банківського рахунку № 10/126745 від 17.10.2008 року.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи з суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку .

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням .

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази того, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, що підлягають відчуженню. Зобов'язання залишаються при їх передачі у валюті зобов'язання на дату укладення договору, визначеного цією статтею. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів на рахунку не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки, позов задоволено частково, то судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогами відповідно до статті 49 ГПК України.

Судовий збір у розмірі 1218,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір банківського рахунку № 10/126745 від 17.10.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807856) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна" (03056, м. Київ, вулиця Польова, будинок 21, офіс 218, код ЄДРПОУ 36214100).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСА-Україна" (03056, м. Київ, вулиця Польова, будинок 21, офіс 218, код ЄДРПОУ 36214100) судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення виготовлено 12.11.2015

Суддя І.В.Усатенко