Постанова

від 06.06.2006 по справі 5/28-06-1061

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/28-06-1061

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р. Справа № 5/28-06-1061

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.          

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача:  Онищенко І.П.    

від відповідача: Кузнєцов Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Одеської області

від 29.03.2006 р.  

у справі  № 5/28-06-1061

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України”

до  Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” санаторій „Молдова”

про стягнення 38 137,66 грн. (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В с т а н о в и л а:

07.02.2006 р. Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства „Медисан” санаторію „Молдова” про стягнення боргу за переданий по договору № 06/03-106 від 24.01.2003 р. природний газ в сумі 38 137,66 грн., з яких 23 204, 99 грн. основного боргу, 4 290,63 грн. пені, 1 624,35 грн. 7 % штрафу, 7 070,76 грн. інфляційних, 1 946,93 грн. три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки. Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилався на приписи ст. ст. 11-16, 258, 525-526, 549-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 230-231, 264-265 ГК України та виконання відповідачем вказаного договору щодо сплати вартості отриманого природного газу частково, в сумі 93 838,55 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.03.2006 р. по справі № 5/28-06-1061 (суддя Могил С.К.) в задоволенні позову відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий природний газ.

Не погоджуючись із рішенням суду Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нове рішення, задовольнивши позовні  вимоги в повному обсязі та відшкодувати за рахунок відповідача витрати, пов'язані зі сплатою державного мита за розгляд апеляційної скарги. При цьому скаржник посилається на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального (ст. ст. 161, 162, 216 ЦК УРСР) та процесуального права (ст. ст. 43, 47 ГПК України), а також з неповним з'ясуванням обставин справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні та витребувані апеляційною інстанцією докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам справи і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав, які наведені в описовій частині даної постанови. При цьому апеляційна інстанція вважає, що підстави для скасування згаданого рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

     Так, як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2003 р. між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (постачальник) та ДП „Санаторій „Молдова” (покупець) укладено договір на постачання природного газу № 06/03-109 (далі –договір), згідно до умов якого постачальник зобов'язався продати покупцю в 2003 році природний газ (далі –газ), а покупець - прийняти і оплатити цей газ на умовах договору. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2003 році газ в обсязі до 1 220 000 куб. м. Кількість поставленого покупцю газу підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу (3.2), які складаються уповноваженими представниками сторін до 5–го числа місяця, наступного за звітним. Згідно до п. 5.1 договору ціна за 1000 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування газу на території України, становить 276,25 грн. Загальна сума даного договору становить 337 025 грн., при цьому, ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України. По п. 6.1. договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами по пп. 6.1.1 - в січні –протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок на підставі акту приймання-передачі газу за січень місяць до 10 лютого 2003 р.; по пп. 6.1.2 - за інші місяці перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати - плановими платежами по 25 % від вартості запланованих місячних обсягів до 10–го та 20–го числа поточного місяця; остаточний розрахунок - на підставі акту прийому-передачі газу за звітний місяць до 10 місяця наступного за звітним. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у цьому пункті постачальник має право обмежити постачання газу покупцеві відповідно до рівня проплат або припинити поставку газу. Якщо в платіжному дорученні не вказується призначення платежу, то кошти можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів (п. 6.2). Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору  (п. 6.3.). Також в договорі сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого газу.

  Відповідно до актів прийому-передачі від 31.01.2003 р., 28.02.2003 р., 31.03.2003 р. та позовної заяви позивач передав відповідачу газ в об'ємі 423,687 тис. куб. м на загальну суму 117 043,54 грн.

При цьому відповідач платіжними дорученнями № 1260 від 27.12.2002 р., №  58 від 22.01.2003 р., №№ 59, 60  від 23.01.2003 р., № 81 від 04.02.2003 р., № 128 від 11.02.2003 р., №№ 163, 164 від 20.02.2003 р., № 177 від 25.02.2003 р., № 185 від 04.03.2003 р., № 274 від 26.03.2003 р., № 294 від 31.03.2003 р., № 316 від 02.04.2003 р. сплатив позивачу повну вартість отриманого природного газу.

Таким чином, господарський суд  правомірно дійшов висновку, що позивачем, всупереч ст. 33 ГПК України, недоведена сама обставина заборгованості відповідача за отриманий природний газ. Отже, апеляційна інстанція приходить до висновку, що судове рішення являється аргументованим, повністю відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника на те, що платіжне доручення № 1260 від 27.12.2002 р., яким йому позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 23 205 грн., тобто в сумі основного боргу по даній справі, не являється належним доказом виконання зобов'язань по договору постачання природного газу № 06/03-109 від 24.01.2003 р., в зв'язку з чим ці грошові кошти по зазначеному платіжному дорученню, відповідно до вказаного призначення платежу, були зараховані  скаржником в рахунок погашення заборгованості по договору № 203 від 26.12.2002 р.

Так, як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, наданих ними в судовому засіданні апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем не існувало будь-яких договірних відносин до 24.02.2003 р., договір № 203 від 26.12.2002 р. взагалі ними не укладався. Саме цю обставину правомірно встановив і господарський суд першої інстанції. Будь-які докази зворотнього а ні позивач, а ні відповідач як суду першої інстанції так і апеляційному суду не надали. Крім того, з платіжних доручень №  58 від 22.01.2003 р., №№ 59, 60  від 23.01.2003 р., № 81 від 04.02.2003 р., № 128 від 11.02.2003 р., №№ 163, 164 від 20.02.2003 р., № 185 від 04.03.2003 р., вбачається, що відповідачем в графі „призначення платежу” не вказаний номер укладеного договору та зазначена зовсім інша дата його (договору) укладення - „від 26.12.2002 р.”. При цьому, ця дата повністю співпадає з зазначеною відповідачем в наведеній графі спірного платіжного доручення № 1260 датою укладення договору, а саме –від 26.12.2002 р.  Разом з тим, незважаючи на таку невідповідність щодо дати та номеру договору, позивачем були прийняті грошові кошти від відповідача по наведеним вище платіжним дорученням та зараховані у відповідності до п. п. 6.2, 6.3 договору як виконання ним (відповідачем) зобов'язань саме по договору № 06/03-109 від 24.01.2003 р. Також позивачем були прийняті та не повернуті відповідачу і грошові кошти в сумі 23 205 грн. по платіжному дорученню № 1260.

Згадані вище посилання скаржника не узгоджуються безпосередньо і з умовам договору № 06/03-109, за пп. 6.1.1 якого відповідач був зобов'язаний в січні 2003 р. сплачувати скаржнику грошові кошти за природний газ ще до укладення даного договору - „в січні –„протягом місяця” - тоді як договір був укладений в кінці січня 2003 р., а саме 24 числа. Тобто відповідачу до цієї дати не був відомий а ні номер договору, а ні дата його укладення. При цьому, дії позивача по не зарахуванню як попередньої оплати грошових коштів в сумі 23 205 грн. по платіжному дорученню № 1260 свідчать про порушення ним самим, всупереч приписам чинних на той час ст.  ст. 161, 162 ЦК УРСР, умов договору, за п. 6.3 якого він був зобов'язаний зарахувати зазначену суму грошових коштів саме в якості попередньої оплати по даному договору. Обставина відсутності заборгованості відповідача перед позивачем на дату перерахування по платіжному дорученню № 1260 грошових коштів доведена та ця обставина не заперечувалась і самим скаржником.    

Про невідповідність матеріалам справи, умовам договору, непослідовність дій скаржника, а також про недобросовісність останнього свідчить і наданий його представником в засіданні апеляційної інстанції лист від 14.03.2006 р. № 31/18-3280, яким позивач повідомив відповідача про списання своєї кредиторської заборгованості перед покупцем в сумі 23 205 грн. і віднесення цієї кредиторської заборгованості на свої доходи. При цьому, скаржник не припинив у відповідності до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання відповідача зарахуванням навіть при наявності в нього листа відповідача від 01.12.2005 р. про таке зарахування перерахованої по платіжному дорученню № 1260 грошової суми 23 205 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору від 24.01.2003 р.         

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.    

Керуючись ст. ст.  99, 101-103, 105  ГПК  України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2006 р. по справі № 5/28-06-1061 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя                                                                     Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                     Таценко Н.Б.            

        Суддя                                                                                             Мишкіна М.А.