Постанова

від 11.11.2015 по справі 826/22633/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2015 року № 826/22633/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 р. № 0002862202 в частині,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Керхер» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 р. № 0002862202 в частині завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 318 774,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 року відкрито провадження у справі, закінченого підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що у відповідача не було жодних правових підстав для збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 318 774,00 грн. та застосування штрафних санкцій, оскільки ним було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України та правомірно включено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача ТОВ «Фіге Україна» та ТОВ «Заммлер Україна».

Позивач вказує, що відповідач за надуманими підставами прийняв оскаржуване рішення (в оскаржуваній його частині), посилаючись в обґрунтування такого рішення на те, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріпляє цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі.

У судовому засіданні 20.10.2015 року представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, надавши письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає.

Суд у судовому засіданні 20.10.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Керхер» (код ЄДРПОУ 34003237) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.03.2015 № 133/26-59/22-02/34003237 (далі - Акт перевірки).

Щодо оскаржуваної позивачем частини рішення в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Керхер» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаними постачальниками ТОВ «Фіге Україна» (код ЄДР 34536243) та ТОВ «Заммлер Україна» (35007717) з порушенням порядку заповнення податкових накладних та порядку їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, в Акті зазначається, що вищезазначені постачальники за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року виписали для ТОВ «Керхер» податкові накладні на загальну суму ПДВ 318 774,00 грн. на яких електронний цифровий підпис, що накладається при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не належить особі, підписом якої скріплені такі податкові накладні при їх видачі покупцю. Перелік та реквізити податкових накладних викладено в Акті перевірки у табличному вигляді на стор 15 Акту.

Вказано, що ТОВ «Керхер» не подавало до податкового органу заяви зі скаргою на постачальників ТОВ «Фіге Україна» та ТОВ «Заммлер Україна» щодо порушення ними порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку (стор. 18 Акту), що виписані вказаними постачальниками податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а відтак ТОВ «Керхер» в порушення п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 318 774,00 грн., зокрема: за грудень 2013 року у сумі 28 431 грн., за травень 2014 року у сумі 58681 грн., за червень 2014 року у сумі 49 291 грн., за липень 2014 року у сумі 13 167 грн., за жовтень 2014 року у сумі 89 993 грн. та за листопад 2014 року у сумі 79 211 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 р. № 0002862202, яким на підставі вказаних висновків збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ, зокрема за основним платежем на 318 774 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 159 387 грн. (50% від суми донарахованого зобов'язання). В даному позові позивачем оскаржується вказане рішення саме в цій частині.

Що стосується інших порушень, які були встановлені в Акті перевірки, слід зазначити, що податкове повідомлення рішення від 15.04.2015 р. № 0002862202 в частині визначення грошових зобов'язань за ці порушення, зокрема за основним платежем - 54 264 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 132 грн., позивачем в даному позові не оскаржується, а відтак суд не здійснює аналіз правомірності визначення грошових зобов'язань в іншій частині рішення. Між тим слід зазначити, що згідно платіжного доручення від 07.05.2015 № 28984 позивачем добровільно сплачено визначене грошове зобов'язання у розмірі 54 264 грн.

Вирішуючи у взаємозв'язку із наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Так, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних відносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Між тим, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно абз. 2 п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок 1246) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Згідно п. 7 Порядку 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі (п. 8 Порядку 1246).

З системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що податковий орган зобов'язаний здійснити перевірку електронного цифрового підпису, накладеного на податкову накладну, та надсиланням квитанції податковий орган підтверджує, що він перевірив електронний цифровий підпис на податковій накладній, податкова накладна не містить помилок та вважається прийнятою, тобто складена із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є здійснення відповідних господарських операцій та наявність податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість, оформлених у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. У свою чергу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Слід зазначити, що згідно з ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит.

В даному випадку судом встановлено, що виписані контрагентами позивача ТОВ «Фіге Україна» та ТОВ «Заммлер Україна» податкові накладні на загальну суму ПДВ 318 774,00 грн., перелік яких наведено в Акті перевірки на стор.15 та копії яких залучено до матеріалів справи, оформлені у відповідності до статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями, які наявні в матеріалах справи. При цьому, у всіх без винятку квитанціях про реєстрацію податкових накладних стоїть відмітка «документ прийнято» та податковим органом не було надіслано платнику податків квитанцій про неприйняття податкових накладних.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить жодних посилань на факти, які б свідчили про відсутність повноважень щодо накладення електронного цифрового підпису під час реєстрації податкових накладних у особи, яка таку реєстрацію здійснила.

Суд зауважує, що ДПІ під час перевірки та розгляду справи не заперечувалася та визнавалася товарність операцій (фактичне їх виконання) за вказаними податковими накладними. Між тим, реальність вказаних операцій позивача із ТОВ «Фіге Україна» та ТОВ «Заммлер Україна» підтверджуються доданими до матеріалів справи та дослідженими судом первинними та обліковими документами.

Водночас, оцінюючи твердження відповідача про те, що позивач не має права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по вказаним податковим накладним, які, як вважає ДПІ, виписані контрагентами з порушеннями вимог щодо їх оформлення, а саме підписання податкових накладних іншою особою, ніж та, що зазначена у графі "Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну", суд виходить з наступного.

Так, відповідно до 5 п.5 Порядку 1246 для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

На думку суду помилковими є твердження відповідача про те, що електронний цифровий підпис який накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі.

Зазначеними вище нормами п.5 Порядку законодавцем обумовлюється право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису. Іншими словами продавець, який володіє електронним цифровим підписом, може делегувати свої повноваження і іншій посадовій особі. При цьому особа, яка делегує підпис, подає податковому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Зміст вказаного вище Порядку, а так само іншого податкового законодавства України, вказує на те, що відсутні норми, які б забороняли продавцю формувати податкову звітність за допомогою електронного підпису та звичайного підпису за наявності таких повноважень у посадової особи.

Слід зазначити, що до матеріалів справи залучено накази керівників ТОВ «Фіге Україна» та ТОВ «Заммлер Україна» (т. 1 а.с. 40-43), якими відповідним посадовим особам делеговано повноваження на підписання вказаних податкових накладних. При цьому ДПІ не надано суду доказів витребування вказаних документів та відмови платника податків або його законних представників надати копії таких документів, що б могло підтверджуватися актом, складеним у відповідності до 85.6. статті 85 ПК України.

Таким чином, оскільки податкові накладні, видані вищевказаними контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 ПК України, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, беручи до уваги наявність повноважень в осіб на підписання у паперовому вигляді податкових накладних, виданих контрагентами позивача, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів ДПІ про позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними на суму 318 774,00 грн.

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано наведеного та не доведено суду зворотного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення рішення, враховуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 318 774,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 159 387 грн. (50% від суми донарахованого зобов'язання).

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року № 0002862202, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 318 774,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 159 387 грн.

Судові витрати в розмірі 4 781,65 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 65 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» (код ЄДРПОУ 34003237; адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761; адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя К.Ю. Гарник