ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 жовтня 2015 рокусправа № 808/6619/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - ОСОБА_1 (дов. від 13.01.2015 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року
у справі № 808/6619/14
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000701702 від 01.06.2013 в частині встановлення порушення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.199.1, ст. 199 ПК України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11583,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 5791,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства. Господарська операція з ТОВ «Технопромгруп» підтверджена належним чином складеними первинними документами, оформленими в момент її проведення на бланках типової форми, з обов'язковими реквізитами, скріпленими підписами відповідальних осіб і печаткою контрагентів, що свідчить про реальність проведеної господарської операції та правомірність формування податкового кредиту. На момент здійснення господарської операції з ТОВ «Технопромгруп», останній був внесений до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був платником податку на додану вартість, а відтак позивач не може нести відповідальність за необізнаність про можливу недостовірність таких відомостей і даних.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 0912.2014 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 №0000701702.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено у встановленому порядку доводи, викладені в акті перевірки. Так відповідачем не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Технопромгруп». Також відповідачем не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, що свідчить про відсутність доказів транспортування (переміщення) товару; не надана технічна документація на придбані товари та довіреності на отримання товарів; не надана первинна документація щодо оприбуткування та використання товарів у власній господарській діяльності, а відтак вказане свідчить про відсутність всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції та правомірність формування податкового кредиту.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань правильності визначення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоду 01.05.2012 по 30.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп», за результатами якої складено акт №32/1702/НОМЕР_1 від 18.05.2013.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України за період з 01.05.2012 по 30.09.2012, в результаті чого завищений податковий кредит на суму ПДВ 11583,00 грн. та занижений податок на додану вартість на суму на суму 11583,00 грн., у т.ч. по періодах: травень 2012 року на суму 417,00 грн.; липень 2012 року на суму 333,00 грн.; вересень 2012 року на суму 10833,00 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що підприємцем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та та ТОВ «Технопромгруп».
Так в акті перевірки відповідач зазначив, що позивач відніс до складу податкового кредиту податкові накладні на придбання товару (пуасон, виготовлення пуасона, виготовлення матриці, прес-автомат), проте до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, що свідчать про факт здійснення господарської операції.
Крім того, відповідачем використано дані акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» (код ЄДРПОУ 37301047) щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.10.2012», враховано, що за результатами перевірки ТОВ «Технопромгруп» встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Технопромгруп» з 01.01.2012 по 31.10.2012. Факт відсутності у ТОВ «Технопромгруп» власних та орендованих транспортних засобів унеможливлює здійснення перевезень та як наслідок поставки товару від ТОВ «Технопромгруп» на адресу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000701702 від 01.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17374,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 11583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5791,50 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).
Згідно із п.201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, необхідною умовою для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Технопромгруп» щодо придбання у останнього пуансонів, матриць, та прес-автомату PASU-40/2, що підтверджується наступними первинними документами: рахунком-фактурою №СФ-0001995 від 21.05.2012 на загальну суму 2500,01 грн., видатковою накладною №РН-001008 від 29.05.2012 на загальну суму 2500,01 грн., податковою накладною №167 від 22.05.2012 на загальну суму 2500,01 грн., в т. ч. ПДВ 416,67 грн., випискою по особовому рахунку за 22.05.2012; рахунком-фактурою №СФ-0001467 від 10.07.2012 на загальну суму 2000,02 грн., видатковою накладною №РН-001338 від 11.07.2012 на загальну суму 2000,02 грн., податковою накладною №99 від 11.07.2012 на загальну суму 2000,02 грн., в т. ч. ПДВ 333,34 грн., випискою по особовому рахунку за 11.07.2012; рахунком-фактурою №СФ-001932 від 06.09.2012 на загальну суму 65000,00 грн., видатковою накладною №РН-001813 від 18.09.2012 на загальну суму 65000,00 грн., податковою накладною №66 від 10.09.2012 на загальну суму 30000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5000,00 грн., податковою накладною №97 від 14.09.2012 на загальну суму 35000,00 грн., в т. ч. ПДВ 5833,33 грн., виписками по особовому рахунку за 10.09.2012 та 14.09.2012.
Означені первинні документи були предметом дослідження податковим органом в ході проведеної перевірки, недоліки щодо їх складення, змісту не виявлено.
Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Виписані контрагентом позивача ТОВ «Технопромгруп» податкові накладні, на підставі яких позивачем відповідні суми ПДВ віднесені до податкового кредиту, складені у відповідності до ст.201 ПК України.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, що отриманий позивачем товар був використаний ним в неоподатковуваних операціях.
Стосовно посилання податкового органу на відсутність документів на підтвердження факту перевезення товару, апеляційний суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Також не приймається колегією суддів посилання відповідача на відсутність технічної документації на придбані товари та довіреностей на отримання товарів як докази відсутності первинних документів, що обґрунтовують правомірність формування податкового кредиту, оскільки ані технічна документація, ані довіреності на отримання товарів не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «Технопромгруп» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом у відповідних податкових періодах.
На момент вчинення відповідних правочинів, контрагент позивача ТОВ «Технопромгруп» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару (купівлі-продажу) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначені вище правочини, вчинені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.
Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Стосовно посилання податкового органу на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 №653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» (код ЄДРПОУ 37301047) щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.10.2012» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Крім того, слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.
Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.
Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.
Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками (виконавцями), в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі № 808/6619/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.10.2015 |
Оприлюднено | 17.11.2015 |
Номер документу | 53405868 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Добродняк І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Добродняк І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Добродняк І.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Добродняк І.Ю.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Шара Інна Вячеславівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Шара Інна Вячеславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні