Ухвала

від 05.11.2015 по справі 813/3575/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 876/12999/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Палія В.С.

представника відповідача Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Газотермія" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ПП "Газотермія" 08.05.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000752210/6559, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 19 094,31 гривень, та від 30.04.2013 року №0001032210/10180, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 5900,00 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС (правонаступником якої є ДПІ у Залізничному районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) №0000752210/6559 від 26.03.2013 року та №0001032210/10180 від 30.04.2013 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що господарські операції, які відображені ПП "Газотермія" в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Апелянт також зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. В процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що в ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Цайпер Україна» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ПП «Газотермія». Водночас, позивачем не представлено до перевірки та не долучено до матеріалів справи документів, які б свідчили про транспортування товару на адресу ПП «Газотермія».

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вважає ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Газотермія" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ "Фінанс Пан Трейд" за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року, з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", ТзОВ "Цайпер-Україна" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.03.2010 року №517/22-10/34559433.

В ході перевірки податковий орган прийшов до висновку, що підприємством порушено п. п. 198.1, п. 198.2, п. п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ, за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року всього у сумі 20941,11 грн, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 4732,31 грн, за травень 2012 року на суму 1956,8 грн, за червень 2012 року на суму 9935,6 грн, за липень 2012 року на суму 4316,4 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000742210/6558 та №0000752210/6559, якими підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4720,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 16221,11 грн, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 2873,2 грн.

Рішенням від 22.04.2013 року №7051/10/10-2005/487 про результати розгляду первинної скарги Підприємства Державна податкова служба у Львівській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000752210/6559 та скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000742210/6558.

На підставі акта перевірки від 07.03.2010 року №517/22-10/34559433 та Рішенням від 22.04.2013 року №7051/10/10-2005/487 про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0001032210/10180, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 4720,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1180,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З матеріалів справи видно, що копіями первинних бухгалтерських документів (договір, накладна, акт виконаних робіт, платіжне доручення) підтверджується реальність здійснення господарських операцій ПП «Газотермія» із контрагентами.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ПП «Газотермія» мало правовідносини по придбанню робіт (послуг) у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».

Як видно з матеріалів справи, між ЗАТ НВП "Укзахіденерго" (Продавець) та ПП "Газотермія" (Покупець) укладено договір №ДГ-000054 від 02.02.2011 року, предметом якого є товар в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

На виконання умов Договору ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" виписано видаткові накладні №РН-2-07001 від 07.02.2011 року, №РН-2-24003 від 24.07.2011 року, та відповідні податкові накладні згідно номенклатури яких отримані Підприємством перетворювачі тиску, блок живлення та інші комплектуючі на суму 12210,0 грн. та 9780,0 грн., віднесено Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації за лютий 2011 року, що підтверджено в акті перевірки.

З Договору №01-01-11 від 11.01.2011 року, укладеного між ТзОВ "Цайпер-Україна" (Виконавець) та ПП "Газотермія" (Замовник) видно, що предметом такого є виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту систем обліку енергоносіїв, систем автоматизації і механізації, їх складових та інших робіт по завданню Замовника. Згідно п. 3.1, 3.2 виконані роботи оплачуються згідно Акту здачі-приймання виконаних робіт після його підписання.

На виконання умов Договору Сторонами підписано 18.02.2011 року Акт №1 здачі-приймання робіт за Договором №01-01-11 та виписано відповідні податкові накладні згідно номенклатури яких отримані Підприємством роботи, віднесено Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації за лютий 2011 року, що підтверджено в акті перевірки.

Також, між ТзОВ "Фінанс Пан Трейд" (Виконавець) та ПП "Газотермія" (Замовник) укладено Договір №030512 від 03.05.2012 року, згідно якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе поставку промислових товарів (комплектуючих виробів та матеріалів) по заявкам Замовника. Пунктами 3.1,3.2 передбачено, що Замовник оплачує товар на основі рахунків, які виставляє Виконавець, а Виконавець поставляє товар Замовнику не пізніше 20 календарних днів після оплати товару. При цьому Виконавець зобов'язується забезпечити своєчасну поставку товарів.

На виконання умов Договору ТзОВ "Фінанс Пан Трейд" виписано видаткові накладні №27/07-02 від 27.07.2012 року, №15/06-04 від 15.06.2012 року, №1/06-05 від 01.06.2012 року, №4/05-02 від 04.05.2012 року та відповідні податкові накладні згідно номенклатури яких отримані Підприємством комплектуючі на суму 97252,8 грн., віднесено Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації за травень-липень 2012 року, що підтверджено в акті перевірки.

Оплата за товар була проведена на суму, зазначену у відповідних накладних, про що подані банківські виписки за особовим рахунком.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом. судом першої інстанції правильно встановлено, що первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Колегія суддів бере до уваги те, що придбаний у контрагентів товар був використаний на виконання договору №02/11-10 від 01.12.2010 року укладеного з ВАТ "Іскра", що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.03.2011 року з додатком №1 переліком обладнання та матеріалів, договору №100412/271 від 21.05.2012 року укладеного з ПАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч", що підтверджується актами №1, 2 від 05.07.2012 року та 31.07.2012 року, з додатками переліку обладнання, та поставку товару ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" згідно накладної №1-06/12 від 18.06.2012 року.

До матеріалів справи долучено акти приймання виконаних робіт за вищезгаданими договорами, належним чином засвідчені підписами представника підприємства та Замовника.

З актів здачі-приймання робіт за такими договорами видно, що зміст виконаних робіт відповідає предмету укладених договорів.

Суд враховує те, що підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з серпня 2006 року, купівля-продаж товару, який придбавався згідно досліджених судом Договорів, узгоджується з предметом діяльності підприємства: монтаж та установлення, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Разом з тим, придбаний товар був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 281 рах. "Товар на складі", Кт 631 рах. "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що податковим органом не спростовано.

Суд також бере до уваги ту обставину, що господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Податковий орган вказував, що угоди, укладені підприємством з контрагентами мають ознаки нікчемності з огляду на висновки акту перевірки про проведення аналізу діяльності контрагентів позивача ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», якими встановлено відсутність підтвердження господарської діяльності та фактичного придбання ТМЦ.

Проте, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Щодо відсутності штату працівників, то суд першої інстанції вірно зазначив, що господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, шляхом укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочинів нікчемними, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач. Відсутність в суб'єкта господарювання відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням неможливості ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання суб'єктом господарювання у своїх діяльності лише власних основних засобів.

В контексті наведеного слід зазначити, що висновок податкового органу про нікчемність правочину є необґрунтованим.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі суду докази на підтвердження того, що господарські операції носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, які в свою чергу оплачені.

Вищевказані докази реальності господарської операції не спростовано податковим органом, як і не представлено вироку чи іншого судового рішення про недійсність вказаного вище договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки.

При цьому, суд вірно зазначив, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року у справі №813/3575/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 10.11.2015 року.