Ухвала

від 20.10.2015 по справі 813/5571/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/2596/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом спільного Українсько-німецького підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОСОБА_4В» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

07 серпня 2014 року спільне Українсько-німецьке підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ,,ОСОБА_4В» (далі-СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) за №0000342200 від 07.05.2014 року, №0000352200 від 07.05.2014 року, №0000362200 від 07.05.2014 року, №0000582200 від 30.07.2014 року та №0000592200 від 30.07.2014 року.

Постановою від 10 лютого 2015 року з врахуванням ухвали про виправлення описок від 03 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував повністю податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07 травня 2014 року № НОМЕР_1, від 07 травня 2014 року № НОМЕР_2, від 30 липня 2014 року № НОМЕР_3 та від 30 липня 2014 року № НОМЕР_4.

Також суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07 травня 2014 року № НОМЕР_5 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 195 446 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 36 коп., у тому числі за основним платежем 173 160 (сто сімдесят три тисячі сто шістдесят) грн. 49 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22 285 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 87 коп..

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Пустомитівському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу на понаднормове списання позивачем сировини і матеріалів для виготовлення готової продукції, вартість яких не підтверджена первинними документами, що призвело до завищення витрат на суму 69454,00 грн.. Не дав суд належної оцінки також факту безоплатного отримання товариством готової продукції (упаковки для майонезу ,,Щедро провансаль 67%В» ) на загальну суму 29010,47 грн. без ПДВ.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки підприємства СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 07.04.2014 р. за № 135/22-01/22380463, ДПІ у Пустомитівському районі 07.05.2014 року прийняла податкові повідомлення - рішення:

- №0000342200, яким збільшила СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 223 752,00 грн., у тому числі 195 805,00 грн. за основним платежем та 27 947,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000352200, яким збільшила товариству грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 109 410,00 грн., у тому числі 94 040,00 грн. за основним платежем та 15370,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000362200, яким зменшила товариству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 12 місяців 2013 року на суму 42 775 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємствВ» , пп.14.1.27., пп.14.1.36., п.14.1. ст.14, п.44.1., п.44.2., п.44.3. ст.44, пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.1., п.138.2., п. 138.8. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податку на загальну суму 195805,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 17364,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 33847,00 грн., за З квартал 2011 року в сумі 21696,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 11115,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 13240,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 32860,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 33562,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 32121,00 грн..

Крім того на порушенням позивачем вимог пп.14.1.191. п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, ст.188, п.189.1. ст.189, п.198.3., п.198.5. ст.198 ПК України призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 106317,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 5293,00 грн., за березень 2011 року в сумі 6984,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 7909,00 грн., за травень 2011 року в сумі 12028,00 грн., за червень 2011 року в сумі 12629,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 14594,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 4272,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1153,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 5570,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 2942,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 11363,00 грн., за травень 2012 року в сумі 21580,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.12.2012 року в сумі 42775,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження та на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.07.2014 року №17942/10/13-01-10-08-05/1117 ДПІ у Пустомитівському районі 30.07.2014 року прийняла два нових податкових повідомлення-рішення: - № НОМЕР_3, яким збільшила товариству грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1522,80 грн., у тому числі 1218,20 грн. за основним платежем та 304,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000592200, яким зменшила підприємству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 12 місяців 2012 року на суму 3374,00 грн.

Підставою для прийняття цих податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 197023,20 грн..

На думку податкового органу, заниження підприємством податку на прибуток на вказану суму виникло через такі порушення:

1) понаднормове списання сировини і матеріалів для виготовлення готової продукції, вартість яких не підтверджена первинними документами, що призвело до завищення витрат у рядку 04.1 декларації ,,Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) В» , крім визначених у 04.11 всього на суму 69454,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 69454 грн., та завищено витрати у рядку 05.1СВ декларації ,,Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) В» на загальну суму 685275,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 147161 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 94329,00 грн., за 4 квартал 2011 року в суму 48325,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 63046,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 138149,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 100810,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 93455,00 грн.;

2) безоплатне отримання СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» готової продукції (упаковки для майонезу ,,Щедро провансаль 67%В» ), реалізованої підприємству ПАТ ,,Харківський жировий комбінатВ» (ЄДРПОУ - 00333612) в кількості 1019,7 кг по ціні 28,45 грн. за 1 кг, на загальну суму без ПДВ 29010,47 грн., що зобов'язувало підприємство включити до складу інших доходів у 3 кварталі 2012 року як дохід із інших джерел вартість безоплатного отриманої упаковки для майонезу ,,Щедро Провансаль 67%В» в сумі 34812,47 грн.;

3) безпідставне відображення СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» у рядку 06.4 декларації ,,Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витратиВ» вартості маркетингових послуг, одержаних від ТзОВ ,,Аторіс-ТВ» за договором №1-03-12 від 01.03.2012 року, які не підтверджені первинними документами, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 107831,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 18330,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 30000,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 59501,00 грн.

Суд першої інстанції визнав правомірним податкове повідомлення-рішення відповідача від 07 травня 2014 року за № НОМЕР_5 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 26756,75 грн., у тому числі 21366,20 грн. за основним платежем та 5391,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому суд зазначив, що відображені позивачем в бухгалтерській та податковій звітності господарські операції з придбання у ТзОВ ,,Аторіс-ТВ» маркетингових послуг на загальну суму 107831,00 грн. не мають належного документального підтвердження, а тому віднесення зазначеної суми до витрат операційної діяльності, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 21366,20 грн., є безпідставним.

Постанову суду першої інстанції в цій частині сторони не оскаржили, а тому апеляційний суд не уповноважений давати правову оцінку правомірності таких висновків суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит та витрати при здійсненні господарських операцій.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Свої висновки про безпідставне завищення витрат операційної діяльності на суму 685275,00 грн. та відповідно завищення податкового кредиту податковий орган мотивує понаднормовим списанням сировини і матеріалів для виготовлення готової продукції, вартість яких не підтверджена первинними документами.

Суд першої інстанції встановив, що на СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» облікова політика здійснюється на підставі наказу директора №25/1-10 від 24.12.2010 року, пунктом 4 якого затверджено та впроваджено на підприємстві з 01.01.2011 року Порядок ведення обліку господарських операцій, Положення про документальне забезпечення процесу виробництва, Порядок відображення технології виробництва (т. 2, а.с. 23-34).

Пунктом 2.20 Порядку ведення обліку господарських операцій у СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» передбачено, що оцінка запасів здійснюється за методом ідентифікованої собівартості.

Таким чином, з 01.01.2011 року оцінка запасів СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» здійснювалася за методом ідентифікованої собівартості, а тому з вказаної дати позивач не застосовував такого методу оцінки вибуття запасів як метод нормативних затрат.

Згідно зазначених внутрішніх облікових документів до складу собівартості готової продукції включається уся використана при виробництві сировина і матеріали (в тому числі відходи), і усі вони списуються по факту їх використання. У ціні готової продукції замовник оплачує товариству вартість усього використаного при виробництві матеріалу, в тому числі і відходів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення містили відповідні пункти статей 5 та 11 Закону України № 334/94 - ВР від 28 грудня 1994 року,,Про оподаткування прибутку підприємствВ» , чинного протягом 1 кварталу 2011 року.

За змістом підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до витрат операційної діяльності всіх витрат на придбання матеріалів для виготовлення продукції, в тому числі і вартості відходів, яка була віднесена позивачем до собівартості продукції. Продукція була реалізована споживачам, дохід від реалізації продукції позивач включив до складу валових доходів та оподаткував.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Придбану сировину, в тому числі і відходи, позивач використав у власній господарській діяльності, а тому правомірно відніс сплачені в ціні придбаної сировини суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Оскільки вартість відходів була включена до собівартості реалізованої готової продукції, суми ПДВ у складі вартості цих відходів позивач відніс до своїх податкових зобов'язань.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушень вимог податкового законодавства з боку позивача під час формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту.

Крім того, відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року за № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

На порушення приписів зазначеного Порядку відповідач не вказав жодного нормативно-правового акту, які регулюють норми списання сировини і матеріалів для виготовлення готової продукції та які порушив позивач.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу щодо безоплатного отримання СП ТзОВ ,,ОСОБА_4В» готової продукції (упаковки для майонезу ,,Щедро провансаль 67%В» ) для ПрАТ ,,Харківський жировий комбінатВ» , що призвело до заниження доходів на суму 34812,47 грн. у 3 кварталі 2012 року.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що СП ТзОВ ,,Полі-ПакВ» згідно видаткової накладної №ПП-0000158 від 02.07.2012 року реалізувало ПАТ ,,Харківський жировий комбінатВ» упаковку для майонезу ,,Щедро Провансаль 67%В» (380г) в кількості 1019,7 кг по ціні 28,45 грн. за 1 кг, сума без ПДВ склала 29 010,47грн.. Однак, на виробництво плівка для виготовлення упаковки для майонезу станом на 02.07.2012 року не надходила та залишку готової продукції (упаковки для майонезу) станом на 02.07.2012 року не було, про що свідчать накладні на внутрішнє переміщення (прихід на виробництво, дані по рахунках 23 ,,ВиробництвоВ» , 26 ,,Готова продукціяВ» .

Згідно представлених позивачем документів, податковий орган не мав можливості підтвердити виготовлення продукції (упаковка для майонезу ,,Провансаль 67%В» ) з власної сировини підприємства та зробив висновок про безоплатне отримання підприємством даної продукції.

Будь-яких доказів, на підтвердження безоплатного отримання позивачем упаковки для майонезу ,,Провансаль 67%В» від будь-якої юридичної чи фізичної особи відповідач не надав.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безоплатне отримання підприємством вказаної продукції базуються виключно на відсутності документів на підтвердження переміщення плівки для виготовлення упаковки для майонезу.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновки відповідача про безоплатне отримання підприємством продукції не відповідають приписам зазначеної норми права, оскільки факт відсутності документів на підтвердження внутрішнього переміщення сировини для виготовлення продукції не передбачений підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України як безоплатне отримання такої продукції.

Оскільки висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються виключно на припущеннях, не підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, не містять посилань на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, суд першої інстанції аргументовано визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення, що винесенні на підставі таких висновків.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 813/5571/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Ухвала в повному обсязі складена 02 листопада 2015 року.