Ухвала

від 10.11.2015 по справі 826/16729/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16729/15 Головуючий у 1-й інстанції:Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого судді Бужак H.П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Кит-3» (код ЄДРПОУ 34661245), ТОВ «Компанія «Юкос» (код ЄДРПОУ 35982497), ТОВ БВФ «Трансспецбуд» (код ЄДРПОУ 31185950) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 лютого 2015 року № 99/26-55-22-09/37243279 у якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у розмірі 84539,00 грн., в томі числі за серпень 2014 року на суму 84539,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209, яким ПАТ «ДПЗКУ» зменшено суму від'ємного значення в розмірі 84539,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209 - залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією від 19 вересня 2010 року за № 10701020000041235.

Основним видом господарської діяльності позивача є діяльність головних управлінь (хед-офісів) (70.10).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ будівельно-виробнича фірма «Трансспецбуд» (виконавець) укладено договір на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту під'їзних залізничних колій на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал», яка знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Хлібна Гавань, 4 та здати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти від виконавця виконані роботи відповідно до умов даного договору та оплатити їх.

Склад та обсяги робіт, які будуть виконуватись за цим договором, визначаються кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору).

Забезпечення матеріалами та устаткуванням здійснюється виконавцем за власний рахунок (пункт 5.1 Договору).

Передача виконаних робіт виконавцем і їх приймання замовником здійснюються шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконання робіт (форма КБ-3).

У випадку наявності обґрунтованих претензій до виконаних робіт замовником складається дефектний акт з вказівкою на виявлені недоліки та строком їх усунення. У такому випадку, підписання відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт переноситься до усунення виявлених дефектів (пункт 6.3 Договору).

Філія замовника має право самостійно підписувати та скріплювати власною печаткою акти приймання-передачі виконаних робіт та інші документи пов'язані з виконанням договору (пункт 6.4 Договору).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до суду первинні документи, а саме: копію договору на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, додаткову угоду від 31 липня 2014 року № 1 до договору на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, додатки про договірні ціни ремонту під'їзних залізничних колій, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень-листопад 2014 року, дефектний акт від 13 вересня 2013 року.

Також, позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень-листопад 2014 року з відповідними додатками до таких актів, з яких вбачається перелік проведених робіт.

Крім того, позивачем надано акт контрольного обміру, протокол перевірки по ремонту під'їзних залізничних колій, податкову накладну від 22 серпня 2014 року № 6, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року, розпорядження на закриття взаєморозрахунків від 30 червня 2014 року № 7203, від 03 листопада 2014 року № 17594, від 22 серпня 2014 року № 11753, від 04 грудня 2014 року № 19378, платіжні доручення від 20 листопада 2014 року № 117662, від 19 грудня 2014 року № 118128, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 3711 та фотозвіт проведених робіт.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, апелянтом не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платника податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції встановлено факт отримання товару та виконання робіт (послуг), оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л. О.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.