Ухвала

від 11.11.2015 по справі 816/2367/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 р.Справа № 816/2367/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представника позивача Риль В.Є.

представника відповідача Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Тексфарт» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі № 816/2367/15 за позовом Приватного підприємства «Тексфарт» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Тексфарт», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502202/150 від 23.01.2015 року, винесене Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області стосовно ПП «Тексфарт».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі № 816/2367/15 в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Тексфарт» відмовлено (а.с.234-237).

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючимсь на не законність та необґрунтованість постанови просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, позивач звертає увагу суду на порушення судом першої інстанції принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі; не взяття судом до уваги поданих позивачем доказів та неправильну оцінку доказів; неправильне застосування та тлумачення судом норм матеріального права; не врахування судом правових позицій судів вищих інстанцій. Апелянт наголошує на доведеності документами факту товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «КАН 20» (а.с.240-248).

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Також зазначив, що наявні недоліки ттн, не вказують на безтоварність операцій.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача та наполягав на залишенні її без задоволення. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП «Тексфарт» (код ЄДРПОУ 35869034) зареєстровано 09.04.2008 року у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та зареєстровано платником ПДВ з 20.12.2010 року. (а.с. 15, 16)

На підставі наказу від 28.11.2014 № 3460 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 28.11.2014 № 3183/16-03-22-02, які вручені представнику позивача 01.12.2014 року, у період з 01.12.2014 року по 05.12.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну ПП «Тексфарт» (код ЄДРПОУ 35869034) з питань взаємовідносин з ТОВ «КАН 20» (код ЄДРПОУ 35674428) за жовтень 2013 року, квітень-липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2014 року № 2855/16-03-22-02-12/35869034. (а.с.99, 100, 104, 218-231).

Вищевказаної перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на суму 13838 грн., у тому числі за жовтень 2013 року - 1705 грн., травень 2014 року - 5883 грн., липень 2014 року - 6250 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року № 0000502202/150, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17298 грн., у тому числі: за основним платежем 13838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3460 грн. (а.с. 8).

Позивач наголошує та доводить факт реальності здійснення господарської операції з ТОВ «КАН 20» за жовтень 2013 року, квітень-липень 2014 року, копіями документів, а саме: договорами поставки, специфікаціями до договорів, податковими, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. Зазначені документи були предметом дослідження під час проведення перевірки податковим органом.

Крім того, до суду позивачем надавались також інші документи, які на думку позивача підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «КАН 20», та подальшої реалізації придбаного товару по ланцюгу постачання, листи - звернення до ТОВ МСП «Ніка-Терра», на адресу якого відбувалась відгрузка піску та абразивного порошку придбаного у ТОВ «КАН 20» про оформлення пропусків для вїзду - виїзду транспортних засобів, сертифікати відповідності, висновки держсанітарепідем експертизи, протоколи сертифікаційних випробувань, замірів радіації, технічні умови на товар, та інші документи пов'язані із господарськими відносинами з ТОВ МСП «Ніка-Терра».

В той же час, колегія суддів зазначає, що наведені документи саме по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «КАН 20» не підтверджують факт товарності господарської операції за жовтень 2013 року, квітень-липень 2014 року з придбання кварцового піску та абразивного порошку, та як наслідок відсутності правових підстав для формування показників податкової звітності з податкового кредиту ПДВ за зазначений спірний період.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування ПП «Тексфарт» податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій, що мало вплив на такі показники ПДВ по укладеним договорам з контрагентом ТОВ «КАН 20», при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятого ним на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення - рішення.

Як встановлено судом першої інстанції за наявними матеріалами справи, що між ТОВ «КАН 20» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори поставки від 16.10.2013 року № 131016 та 13.01.2014 року №140113, за умовами яких продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, марка, кількість ціна, строки та умови поставки обумовлюються у специфікаціях. При цьому слід відмітити, що відповідно до п.3.2. вказаних договорів «Кожне відвантаження Товару повинне супроводжуватися комплектом відвантажувальних документів: відвантажувальна накладна, акт прийому-передачі, сертифікат якості, податкова накладна». (а.с.72-77)

Згідно специфікацій, які містяться в матеріалах справи, від 16.10.2013 року № 1, від 28.04.2014 року №1, від 19.05.2014 року №2, від 23.07.2014 року № 3 сторони договорів домовились про поставку абразивного порошку кількістю 22 тн та піску кварцового фр. 0,3-0,6 мм - 77 тн.

Позивачем до суду не надавались будь-які інші договори чи специфікації, укладені та підписані між ним та ТОВ «КАН 20».

Позивачем представлені видаткові накладні на загальну кількість 22 тн абразивного порошку та 99 тн кварцового піску, які виписано ТОВ «КАН 20» за результатами здійснення господарських операцій. В той же час, вказані накладні оформлено з порушенням встановлених чинним законодавством вимог, оскільки не конкретизовано особу, яка їх підписала (не зазначено прізвище, ім'я та посаду). (а.с.20, 67-71)

Крім того, в матеріалах справи наявні дві видаткові накладні від 23.06.2013 року за № 23001 ідентичні за реквізитами, проте з різними підписами отримувача. (а.с.20, 70).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на зазначенні видаткові накладні, для того щоб встановити та зрозуміти про різність підписів, немає жодної потреби для проведення будь-яких судово-почеркознавських експертиз. Такі підписи, відповідно до розшифровки підпису нібито - ОСОБА_3, зроблені різними особами.

Крім того, згідно письмових пояснень позивача (а.с.143-144) податкові накладні за господарськими операціями з ТОВ «КАН 20» виписані на подію, яка сталася раніше - оплату чи відвантаження, а саме: від 22.10.2013 року № 19 на суму 1166,67 грн. - попередня оплата, від 23.10.2013 року № 21 на суму 53833 грн., від 28.04.2014 року № 21 на суму 2783,33 грн., від 20.05.2014 року № 10 на суму 3100 грн., від 23.06.2014 року № 16 на суму 3450 грн., від 31.07.2014 року № 21 на суму 2800 грн. - відвантаження. (а.с.51-56, 213-215).

На підтвердження здійснення нібито транспортування, придбаного у ТОВ «КАН 20», товару позивачем надано товарно-транспортні накладні. (а.с.43-46, 183-186, 216-217)

Вищевказані товарно-транспортні накладні мають недоліком відсутність адрес пунктів навантаження та розвантаження товару, відсутність відміток про одержання товарів уповноваженою особою позивача. У зазначених накладних пунктом розвантаження указано м. Миколаїв, Ніка-Терра, але, у договорах поставки від 16.10.2013 року № 131016 та 13.01.2014 року № 140113 та специфікаціях до зазначених договорів сторонами договорів не обумовлено поставку товарів за вказаною адресою.

Крім того, позивачем до суду було надано 2 комплекти товарно-транспортних накладних. Згідно товарно-транспортних накладних першого комплекту, наданих разом із адміністративним позовом (а.с.43-46), відбулось транспортування 77 тн. кварцевого піску та 22 тн. абразивного порошку. При цьому, марки та державні номери автомобілів, вказані у даних накладних, не відповідають інформації у листах-проханнях на в'їзд і виїзд автомобілів на територію ТОВ «МСП Ніка-Тера». Така різниця у листах-проханнях полягала не тільки в цьому, але ж і в кількості товару, який нібито повинен був завозитись. (а.с.9, 40, 49-50).

В той же час, згідно товарно-транспортних накладних другого комплекту, наданих під час розгляду справи до суду першої інстанції (а.с.183-186, 216-217), відбулось транспортування вже 129 тн кварцевого піску та 22 тн абразивного порошку. При цьому, дані накладні були вже з усунутими недоліками та марки і державні номери автомобілів вже відповідали інформації вищевказаних листів-прохань на в'їзд і виїзд.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вказаних у цих ттн водіїв, то один і той же водій не міг фізично здійснювати перевезення товару у один і той же час, одночасно на різних автотранспортних засобах різних марок (як наприклад-ттн від 23.10.2013 року (а.с.46, 216); ттн- від 19.05.2014 (а.с.44,183); ттн від 24(28).04.2014 року (а.с.45, 217). Яку саме з таких ттн слід враховувати, як підтвердження здійснення транспортування піску та абразивного порошку представник апелянта пояснити не зміг. Зазначив, що вони ці ттн не складали, а складав їх контрагент.

Таким чином, дані товарно-транспортні накладні (а.с.183-186, 216-217) за правилами п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складання податкової звітності та формування податкового кредиту, оскільки в ході проведення перевірки фахівцям Кременчуцької ОДПІ не надавались. Не наведено обґрунтованих доводів та не представлено доказів щодо будь-яких можливих помилок у їх складанні. Колегія суддів з огляду на суперечливість, не приймає такі ттн. в якості доказів, що підтверджують факт придбання позивачем та поставки товару від ТОВ «КАН 20».

Крім того, Відповідачем представлено відповідь від 05.08.2015 р. № 11/939Н Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області.

Щодо наданого листа ДАІ від 05.08.2015 р. та наданих до у товарно-транспортних накладних варте вказати наступне.

Як вбачається з наданої ТТН від 24.04.2014 р., перевезення 22 тон піску здійснювалось автомобілем DAF НОМЕР_1 автопідприємством ФОП ОСОБА_4 Згідно відповіді УДАЇ УМВС України в Полтавській області, транспортний засіб належить ОСОБА_5.

Відповідно до ТТН від 23.06.2014 р. перевезення 30 тон піску здійснювалось автомобілем ІVЕСО НОМЕР_2 автопідприємством ФОП ОСОБА_6

Відповідно до ТТН від 19.06.2014 р. перевезення піску здійснювалось ІVЕСО НОМЕР_2 автопідприємством ФОП ОСОБА_6

Згідно відповіді Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, транспортний засіб належить ОСОБА_6

Додатково, згідно електронної системи «Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за параметром, пошуку «Хрістіч» наявні фізичні особи-підприємці припинили підприємницьку діяльність.

Відповідно до ТТН від 23.10.2013 р. перевезення 22 тон абразивного порошку здійснювалось автомобілем РЕНО НОМЕР_3 автопідприємством ПП ОСОБА_8

Згідно відповіді Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, транспортний засіб належить ОСОБА_9. За даним номером, зареєстровано легковий автомобіль Фольцваген транспортер.

Додатково, згідно електронної системи «Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за параметром, пошуку «Дюкарєв» наявна фізична особа ОСОБА_8, підприємницька діяльність якого припинена.

За параметрами пошуку «ОСОБА_8», фізичної особи-підприємця вказаної за реквізитами в ТТН- ОСОБА_8 не існує.

Як вже зазначалось вище, згідно листів адресованих позивачем начальнику ТОВ МСП «Ніка-Тера» та доданих до позовної заяви щодо допуску на підприємство та оформлення перепусток існують розбіжності з даними, вказаними в товарно-транспортних накладних.

Так, зокрема в листі від 28.04.2014 р. позивач по справі прохав оформити перепустку на в'їзд та виїзд щодо перевезення піску (22 тон) автомобілю MAN номер НОМЕР_4 ОСОБА_12.

Згідно наданих ТТН, автомобіль такої марки та номерним знаком пісок не перевозив.

Згідно відповіді Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, транспортний засіб належить ОСОБА_13. За даним номером зареєстровано транспортний засіб легковий автомобіль Шевролет лачетті.

Так, зокрема в листі від 23.06.2014 р. позивач по справі прохав оформити перепустку на в'їзд та виїзд щодо перевезення піску (15 тон) автомобілю DAF номер НОМЕР_5 ОСОБА_14

У листі від 19.05.2014 повивач по справі прохав оформити перепустку на в'їзд та виїзд щодо перевезення піску (25 тон) автомобілем DAF НОМЕР_5.

Згідно, наданих ТТН, автомобіль такої марки та номерним знаком пісок не перевозив.

Згідно відповіді Управління ДАІ УМВС України, в Полтавській області, транспортний засіб належить ОСОБА_15.

У листі від 23.06.2014 р. позивач по справі прохав оформити перепустку на в'їзд та виїзд щодо перевезення піску (15 тон) автомобілем ІVЕСО НОМЕР_2 ОСОБА_6

Згідно наданих ТТН, автомобілем ІVЕСО НОМЕР_2 здійснювалось транспортування піску в кількості 55 тон.

У листі ПП «Тексфарт» адресованому ТОВ МСП «Ніка-Тера» від 22.10.2013 р., позивач по справі прохав оформити перепустку на в'їзд та виїзд щодо перевезення абразивного порошку автомобілю DAF АЕ412ІНЕ.

Згідно наданих ТТН, автомобіль такої марки та номерним знаком абразивний порошок не перевозив.

Згідно відповіді Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, транспортний засіб належить ТОВ «Верхвугілля».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника апелянта з посиланням на практику судів щодо прийняття в якості доказів перевезення ттн., які мають певні недоліки. По перше прийняття в якості доказів тих чи інших ТТН іншими судовими інстанціями залежить від різних фактичних обставин, та жодним чином не пов'язані із справою, яка розглядається. По друге, колегія суддів вважає можливим врахування ттн, які мають певні дефекти щодо їх оформлення, коли такі дефекти є не значними, та доводять разом з іншими документами факт перевезення товару. В той же час, коли такі документи бухгалтерського обліку окрім дефектів їх оформлення, мають значні суперечливі противорічча, в тому числі щодо інших документів, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку, тоді визнання таких ттн. належними доказами, які доводять відповідний факт, не можуть бути прийнятті до уваги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з урахуванням особливостей господарських операцій з постачання товару- піску та порошку у значній її кількості, суду не надано жодного документу, як то акти зважування товару (нетто, брутто, тара), або інші подібні документи, що має визначальне значення та вплив на ціну товару, яка визначається від її кількості. Оцінка кількості товару по мірі визначеній сторонами у тонах за правилами ділового та господарського обороту, не могла здійснюватися по принципу на «глаз».

Крім того, позивачем не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншими нормам, встановленим чинним законодавством.

При чому, колегія суддів звертає увагу, що такі документи були обов'язковими на виконання представлених суду договорів з ТОВ «КАН 20» (п.2.2 п.2, п.3.2п.3 дорговорів).

Надані позивачем не засвідченні копії сертифікатів відповідності, протокол сертифікаційних випробувань, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол замірів радіації, протокол фізико-механічних випробувань (а.с. 161-169), обґрунтовано не прийнятті судом до уваги в якості доказів, оскільки не є належними та допустимими в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, вказані документи не посвідчені належним чином, оригіналів для огляду в судовому засіданні позивачем надано не було, а також у вказаних документах зазначено, що вони видані для ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр», ТОВ «Верхвугілля», ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», тобто не для позивача та/або контрагента позивача - ТОВ «КАН 20». Також, у вказаних документах зазначений інший товар, зокрема: «матеріал абразивний зі шлаку феронікелового виробництва», «пісок щільний природний (річковий митий)» однак, як зазначає сам позивач ним придбавалося у ТОВ «КАН 20» інший товар, зокрема: «порошок абразивний», «пісок кварцовий».

Колегія суддів зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та факт оплати, беззаперечно ще не вказує на товарність господарських операцій. Така оцінка може бути надана на підставі належним чином оформлених та досліджених документів податкового та бухгалтерського обліку у їх взаємній сукупності, які мають бути в наявності не тільки відповідно до укладених договорів, але ж і з урахуванням особливостей таких операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги, як докази використання придбаного товару - піску та порошку у ТОВ «КАН 20», у власній господарській операції, як то реалізація таких ТМЦ. своєму контрагенту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера».

Так, відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що між позивачем (виконавець) та ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (замовник) укладено договір № 480/НК-13 від 10.10.2013 з додатками, додаткову угоду № 1 від 10.10.2013, додаткову угоду № 5 від 03.06.2014 та підписано специфікації відповідно № 1 в редакції від жовтня 2013 року, № 1 від 03.06.2014, № 2 від 03.06.2014. Відповідно до вказаного договору ПП «Тексфарм» зобов'язується виконати підготовку зварювальних швів, поверхні металу, фарбування металоконструкцій та технологічних ліній на території замовника із застосуванням лакофарбових матеріалів виробництва компанії «Jotun», згідно «Операційно-технологичної карти на виконання антикорозійних робіт» (Додаток № 2) по технології фірми виробника і під наглядом представника (інспектора) фірми-постачальника ТОВ «Йотунгард Україна» з метою отримання гарантії на покриття. (а.с.36-39, 170-182, 201-210)

В матеріалах справи містяться зразки додатків №№ 4, 5, 6, 7 (форма акту-допуску для виконання ремонтних, будівельних та монтажних робіт на території діючого підприємства, журнал виконання антикорозійних робіт, форма акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, форма заявки на виконання робіт) до договору № 480/НК-13 від 10.10.2013, однак, відповідні підписані сторонами документи в матеріалах справи відсутні.

Також, позивачем надано до суду наступні документи:

- акти виконаних робіт. Не надавалось акти замірів товщини нанесеного покриття та гарантійні листи, як передбачено п.5.3 вказаного договору; (а.с.26-32, 193-195), - довідка вартості виконаних будівельних робіт; (а.с.33), - акт № 01/05 прийому виконаних будівельних робіт за травень 2014 року; (а.с.34-35), - рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; (а.с.21-25, 57), - накази на списання матеріалів та акти списання матеріалів. При цьому слід відмітити, що до наказу № 14 від 30.05.2014 додано акт списання матеріалів від червня 2016 року; (а.с.41-42, 47-48, 65-66), - податкові накладні, виписані ПП «Тексфарт»; (а.с.192, 196-200), - листи ПП «Тексфарт», які містять прохання оформити перепустки на в'їзд і виїзд автомобілів на територію ТОВ «МСП Ніка-Тера». При цьому, на листах №29 від 28.04.2015 та №39 від 19.05.2014 є відмітка «Ввезення відбулося», а на листах №127 від 22.10.2013 та №59 від 23.06.2014 такі відмітки відсутні. Крім того, у матеріалах справи відсутній акт-допуск на територію підприємства, як того вимагає п.4.3. договору № 480/НК-13 від 10.10.2013, а саме: «Перед початком робіт на території замовника, виконавець зобов'язаний оформити «Акт-допуск для виконання ремонтних, будівельних та монтажних робіт на території діючого підприємства» (далі - «Акт-допуск») по формі, згідно Додатку №4, яке є невід'ємною частиною даного Договору.». (а.с.9, 40, 49-50).

В той же час надані документи лише вказують на факт операцій по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», але ж не підтверджує факт господарської операції між позивачем та ТОВ «КАН 20» та, що саме цей товар у вигляді піску та абразивного порошку був придбаний саме у ТОВ «КАН 20».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Кременчуцькою ОДПІ за результатами перевірки складно протокол про адміністративне правопорушення відносно директора ПП «Тексфарт» щодо порушення ведення податкового обліку, в результаті чого завищено ПДВ за жовтень 2013 р. квітень - липень 2014 р.

Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.01.2015 року по справі № 524/127/15-п директора ПП «Тесфакт» ОСОБА_17 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення передбаченого.1 ст.163-1 КУпАП. Постанова набула законної сили 09.02.2015 року. (а.с.122). Доказів оскарження та скасування такої постанови суду, не представлено.

При наданні оцінці спірним правовідносинам, з урахуванням положень ст.72 КАС України, колегія суддів приймає до уваги зазначену постанову суду у справі про адмінправопорушення.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення з боку суду першої інстанції правил оцінки, надання та врахування доказів, принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Такі доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Намагання суду першої інстанції у повному обсязі з'ясувати фактичні обставини справи при наявності таких існуючих документально наданих суперечностях, ще не вказує на упередженість суду. Суд у повній мірі виконував надані йому повноваження та у повній відповідності до вимог КАС України.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, первинні документи (договори, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення) не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально. Зазначені висновки суду першої інстанції узгоджуються з положеннями ст.ст.44, 198, 201 ПК України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність відповідачем безтоварності правочину між позивачем та ТОВ «КАН 20», а тому має місце незаконне формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу, що за загальним правилом (ч.1 ст.71 КАС України) обов'язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах.

При чому, на стороні відповідача-як суб'єкта владних повноважень полягає більший обов'язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (ч.2 ст.71 КАС України).

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов'язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства, без можливості та допуску їх задвоєння) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки. Перекладання такого обов'язку на відповідача або на суд є безпідставним.

Тому доводи апелянта, щодо не доведеності збоку відповідача є безпідставними.

Відсутність належних документів, які б підтверджували реальність здійсненої господарської операції, їх суперечливість, складеними з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку. З наведених підстав оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, приводить колегію суддів до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тексфарт» - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі № 816/2367/15 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 листопада 2015 року. У повному обсязі складена 12 листопада 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.