Ухвала

від 29.10.2015 по справі 2а/0470/3599/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/42449/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року

у справі № 2а/0470/3599/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (далі - ПАТ «Дніпропетровський трубний завод»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000958812 від 18 листопада 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1597/08-02/2-05393122 від 08 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000958812 від 18 листопада 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 063 631,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 531 815,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплату до бюджету яких контрагентами в ланцюгах постачання не підтверджено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач вказував про те, що в спірній ситуації податковий кредит з податку на додану вартість позивачем формувався на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять контрагенти, що відсутні за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, не звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, не сплачують податки до бюджету, документально не підтверджують факт транспортування товарів та витрати на їх зберігання, працюють в одному сегменті ринку.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій підтримали доводи СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС та зазначили, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачання - від виробника до особи, яка заявила своє право на відшкодування податку з бюджету.

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому податкове законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг).

Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно достеменно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на всю оспорювану суму податкового кредиту з податку на додану вартість; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.