Ухвала

від 02.11.2015 по справі 2а-10244/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/9991/40836/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-10244/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-2» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2010 № 0001791540/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 851280,32 грн. за основним платежем та в сумі 425640,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року, викладені в акті від 02.11.2010 № 4750/39391170, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення вимог цих норм закону полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 851280,32 грн., в т.ч. за травень 2009 року в сумі 208547,63 грн., за червень 2009 року в сумі 397918,28 грн., за липень 2009 року в сумі 167108,3 грн. та за серпень 2009 року в сумі 77706,11 грн.

За висновками перевірки операції з поставки товарів не підтверджуються первинними документами, які відповідають дійсності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальність господарських операцій не підтверджено документами, що відповідають дійсності.

Надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичної поставки товару первинні документи оцінені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій з поставки товару, за якими сформовано податковий кредит.

З огляду на те, що фактичне вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності не знайшло свого підтвердження при вирішення справи в судах попередніх інстанцій, на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В.Ланченко