Постанова

від 11.11.2015 по справі 910/1505/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/1505/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача (прокуратури)Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606) відповідачівМицик О.Ю. (дов. від 05.01.2015 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у справі № 910/1505/15-г господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва до 1) Київської міської ради 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" провнесення недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення земельної ділянки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про порушення права територіальної громади м. Києва та права позивача щодо контролю за використанням та охороною земель.

Також, зауважував про недійсність оскаржуваного договору оренди земельної ділянки та недотримання принципу конкурентності і незаконності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" права користування земельною ділянкою.

В своїх позовних вимогах прокурор посилається на приписами ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 16, 116, 123, 124, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 4-6, 15, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 203, 207, 216 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. у даній справі (суддя Мандриченко О.В.), позов задоволено повністю: визнано недійсним укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" 17.10.2014 р. договір оренди земельної ділянки площею 0,1382 га (кадастровий номер 8000000000:75:178:0043) на проспекті Перемоги у Святошинському районі м. Києва, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за індексним номером 16573240 від 17.10.2014 р.; визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" права користування земельною ділянкою площею 0,1382 га (кадастровий номер 8000000000:75:178:0043) на проспекті Перемоги у Святошинському районі м. Києва, вартістю 1243729,61 грн.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0.1382 га (кадастровий номер 8000000000:75:178:0043) на проспекті Перемоги у Святошинському районі м. Києва, вартістю 1243729,61 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що укладення 17.10.2014 р. між відповідачами спірного договору відбулося з порушенням приписів ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", за відсутності відповідного рішення компетентного органу, адже термін дії попередніх рішень станом на 17.10.2014 р. закінчився, що слід вважати достатньою підставою для визнання такого договору недійсним, і, як наслідок, визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" права користування спірною земельною ділянкою та зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у даній справі (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Отрюха Б.В.), рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора міста Києва не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції ст.ст. 116, 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 15 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2015 р. касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 11.11.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 496/3330 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" земельної ділянки для будівництва та експлуатації житлового будинку з підземним паркінгом на проспекті Перемоги у Святошинському районі міста Києва", згідно з яким було вирішено затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації для житлової забудови на просп. Перемоги у Святошинському районі м. Києва; внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд"; передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва та експлуатації житлового будинку з підземним паркінгом на просп. Перемоги у Святошинському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування та ін.

Рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 р. № 547/1603 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві" було затверджено Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві.

Відповідно до пункту 3 Перехідних положень рішення Київської міської ради від 28.05.2009 р. № 547/1603 рішення Київської міської ради, прийняті до набуття чинності цим Порядком, відповідно до яких зацікавлені особи мають право укласти договори оренди землі, вважаються такими, що втратили чинність, через дванадцять місяців після офіційного оприлюднення цього Порядку, якщо відповідні договори оренди землі на підставі таких рішень не будуть укладені протягом цього терміну.

29.04.2010 р. Київською міською радою на підставі пункту 1 Прикінцевих положень рішення Київської міської ради від 28.05.2009 р. № 547/1603 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві" прийнято рішення № 787/4225 "Про поновлення терміну дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. №496/3330 на 1 рік".

17.10.2014 р. Київською міською радою (в якості орендодавця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" (в якості орендаря) укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації житлового будинку з підземним паркінгом, розміром 0,1382 га, розташованої по просп. Перемоги Святошинського району міста Києва, кадастровий номер 8000000000:75:178:0043.

Відповідно до п. 3.1, договір укладено на 5 (п'ять років).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстровано у реєстрі за № 152.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, обов'язковою умовою визнання договору недійсним є порушення вчиненим правочином прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За твердженнями прокурора, договір оренди земельної ділянки на виконання рішень Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 496/3330 та від 29.04.2010 р. № 787/4225 в установлений строк (до 29.04.2011 р.) укладений не був.

А тому, прокурор наголошує, що вказані рішення втратили свою чинність 29.04.2011 р., а договір оренди від 17.10.2014 р. укладений без достатніх на те правових підстав, що має своїм наслідком визнання його недійсним.

Колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог прокурора, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15.10.2008 р. у справі №2-а-186/2008 задоволено позовні вимоги ТОВ "Роялті Тетрабуд" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) і Київської міської ради та: визнано протиправною бездіяльність Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради щодо не оформлення та невидачі договору оренди земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 496/3330; визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо непідписання та ухилення від нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 496/3330; визнано чинним рішення від Київської міської ради 01.10.2007 р. № 496/3330; зобов'язано Київську міську раду в особі її голови підписати договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення КМР від 01.10.2007 р. № 496/3330; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради оформити та видати ТОВ "Роялті Тетрабуд" договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 496/3330.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15.10.2008 р. у справі № 2-а-186/2008 набрало законної сили 26.10.2008 р. та є чинним.

Водночас, законодавство України не встановлює граничних строків для виконання рішень суду, які набрали законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як уже зазначалося вище, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15.10.2008 р. у справі № 2-а-186/2008 було зобов'язано Київську міську раду в особі її голови підписати договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення КМР від 01.10.2007 р. № 496/3330.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що укладення між відповідачами у даній справі договору оренди було спрямоване на виконання рішення суду, а тому посилання прокурора на те, що договір від 17.10.2014 р. було укладено без достатніх на те правових підстав є необгрунтованими.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що жодним нормативно-правовим актом та нормами чинного законодавства не встановлено строк дії рішень органів місцевого самоврядування, зокрема рішень Київської міської ради про надання в оренду земельних ділянок.

З огляду на зазначене, прокурором у даній справі не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Право користування земельною ділянкою виникає на підставі укладеного договору оренди.

Враховуючи те, що підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 17.10.2014 р. немає, вимоги прокурора про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Тетрабуд" права користування спірною земельною ділянкою та зобов'язання товариство відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради спірної земельної ділянки, як похідні, також не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає про наступне.

Право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Так, прокурор у позовній заяві зазначає, що виконання функцій контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, а тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом стало, на думку прокурора, порушення права територіальної громади міста Києва щодо належного використання земельних ресурсів.

За твердженнями прокурора, обраний ним спосіб захисту поновить право територіальної громади міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада - власник спірної земельної ділянки.

Тобто, фактично позов прокуратури у даній справі спрямований на захист інтересів територіальної громади міста Києва, оскільки саме міська рада в силу приписів статей 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження органів місцевого самоврядування, є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов'язання та є учасником спірного матеріального правовідношення.

Проте, позов пред'явлено прокурором на захист Київської міської ради, яка є відповідачем у справі, що повністю суперечить вимогам процесуального законодавства, принципам та змісту подачі позову як правового механізму, спрямованого на захист порушених прав.

Стосовно доводів які викладені Заступника прокурора міста Києва в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у справі №910/1505/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова