Рішення

від 05.11.2015 по справі 914/3243/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015р. Справа№ 914/3243/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Державного підприємства В«Придніпровська залізницяВ» , м.Дніпропетровськ, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УкрексімтрансВ» , м.Львів про: стягнення штрафу в сумі 58 530,00 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

ОСОБА_4 - директор

Права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, судом роз'яснено. Заяви про відвід судді,клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державним підприємства В«Придніпровська залізницяВ» , м.Дніпропетровськ, до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УкрексімтрансВ» , м.Львів про стягнення штрафу в сумі 58 530,00 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2015р. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

12.10.2015р. за вх.№43426/15 в системі діловодства господарського суду зареєстровано поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, з підстав наведених у якому просить у задоволенні позову відмовити (відзив судом прийнято та приєднано до матеріалів справи).

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 12.10.2015р. розгляд справи відкладався на 27.10.2015р.

27.10.2015р. позивач подав клопотання від 23.10.2015р. №13-04/415, про долучення до матеріалів справи документів, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи (вх.№46513/15).

27.10.2015р. відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№46161/15 від 27.10.2015р.), з підстав наведених у якому позовні вимоги заперечив та просить у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 27.10.2015р. оголошувалась перерва до 05.11.2015р., про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).

05.11.2015р. за вх.№47803/15 в системі діловодства господарського суду зареєстровано подану представником позивача заяву від 02.11.2015р. №13-04/429,з підстав наведених у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, згідно ст.44 ГПК України, витрати на відрядження представника позивача до господарського суду Львівської області у сумі 1879,89 грн. Дана заява судом прийнята і приєднано до матеріалів справи.

05.11.2015р. за вх.№47799/15 в системі діловодства господарського суду зареєстровано подані представником позивача «Заперечення на відзив та доповнення до відзиву на позовну заяву» від 02.11.2015р. №13-04/43, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. виправлено допущені описки в ухвалах господарського суду Львівської області від 10.09.2015р. та від 12.10.2015р. у справі №914/3243/15, які мали місце у найменуванні позивача та вважати, що позов подано Державним підприємством В«Придніпровська залізницяВ» , м.Дніпропетровськ.

Позивач явку представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях; просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 58530,00 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору, а також 1879,89 грн. витрат, пов'язаних з відрядженням представника до господарського суду Львівської області.

Відповідач явку представників в судове засідання забезпечив. Представники відповідача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, у доповненні до відзиву на позовну заяву та наданих суду поясненнях позовні вимоги заперечили, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача і відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, відповідно до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

В лютому 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрексімтранс» за залізничною накладною №35825942 зі станції Смига Львівської залізниці було відправлено вантаж (брикети торф»яні) на станцію Якимівка Придніпровської залізниці.

На станції Мелітополь Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми від 27.02.2015 року №192/3112, складеного станцією Дубно Львівської залізниці , було проведено перевірку маси вантажу у вагонах.

Під час перевірки маси вантажу в вагонах, було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №35825942 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу насправді. А саме:за номером накладної №35825942 у вагоні № 61565248 маса нетто по накладній - 55 500 кг, а маса нетто при перевірці - 59 150 кг, тобто різниця становить +3650 кг.

Переважування проводилось на вагонних вагах №0113 повірених 30.12.2014 року.

В технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері та люки закриті, навантаження шапкообразне, рівномірне, нижче рівня бортів на 5-10 см, вантаж вкритий поліетеленовою плівкою. Плівка не порушена. Вагон в технічному відношенні справний.

Узв»язку з вищезазначеним, у відповідності зі ст.129 Статуту та п.4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року№334, було складено акт загальної форми №0334 від 05.03.2015 року та Комерційний акт РА №005471/4.

Згідно з накладною №35825942 загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає за вагон №61565248 - 11 706,00 грн., у зв»язку з чим розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком позивача, проведеного на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України, складає 58 530,00 грн. (11706,00 грн. х 5 =58530,00 грн.). Штраф в сумі 58 530,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року №273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

В статті 5 Статуту залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов»язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов»язковими для всіх юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов»язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п.2.1, 6.6, 6.7 та додатком №3 «Правил оформлення перевізних документів», графи «Маса вантажу в кг. Визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.

Відповідно до ст.37 Статут залізниць України та п.5 «Правил приймання вантажів до перевезення», маса вантажу визначається відправником.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема графи «Маса вантажу», якщо вона визначена відправником, та «Спосіб визначення маси».

Як передбачено п.2.3. «Правил оформлення перевізних документів», правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Правильність внесених в накладну №35825942 відомостей своїм підписом засвідчив представник відправника ОСОБА_4

Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній.

У залізничній накладній № 35825942 зазначено, що вантаж завантажено вантажовідправником, яким є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрексімтранс» (відповідач у справі).

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Отже, залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, як на станції відправлення, так під час перевезення та на станції призначення, проте не зобов»язана перевіряти масу вантажу при прийнятті до перевезення. Натомість, нормою ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей, зазначених ним у накладній.

Відтак, вантажовідправник в будь-якому випадку є відповідальною особою за правильне зазначення в накладній відомостей про масу вантажу.

За залізничною накладною №35825942 відправником є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрексімтранс» (відповідач у справі), яке є відповідальною особою за правильність відомостей, вказаних у накладній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Комерційним актом РА№005471/4 від 05.03.2015р., засвідчено факт неправильного зазначення у залізничній накладній №35825942 маси вантажу у вагоні №.61565248.

Даний комерційний акт, в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України та ст. 34 ГПК України, є належним та допустимим доказом наявності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничного перевезення.

Комерційний акт ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем не оспорювався. Доказів зворотнього матеріали справи не містять і на такі обставини сторони не посилаються.

Із врахуванням зазначеного, посилання відповідача на те, що комерційний акт не може служити належним доказом у справі, суд до уваги не приймає.

Виявлена невідповідність маси вантажу сталася внаслідок невірного зазначення відправником відомостей у залізничній накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

При цьому, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п»ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно залізничної накладної № 36323103 загальна сума провізної плати за вагон №61565248 складає 11 706,00 грн. Звідси, сума штрафу складає 58 530,00 грн. (11706,00 х 5 =58530,00 грн.).

Відповідач не спростував належними доказами факту невідповідності маси вантажу у вагоні.

Доводи відповідача, наведені у відзиві та доповненні до відзиву не спростовують правомірність заявлених позивачем вимог.

При цьому, суд вбачає за необхідне зазначити про те , що відповідно комерційного акта РА № 005471/4/2 від 05.03.2015 року надлишок вантажу не відвантажувався в інший вагон, у зв'язку з тим, що загальна маса вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагона. У вищезазначеному комерційному акті зроблена відмітка в розділі«Є» «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено».

Порядок оформлення розслідування та обліку не збережених перевезень вантажів, затверджених наказом Укрзалізниці від 21.09.2005 № 306-Ц не відноситься до даного спору у зв'язку з тим, що дане перевезення було збереженим.

Щодо доказів зважування вагону № 61565248, то до справи позивачем подано належні та допустимі докази, а саме ОСОБА_4 з книги Форми ГУ-78 де зазначено зважування даного вагону.

Щодо доводів відповідача про те, що між актом загальної форми № 192/3112 від 27.02.2015 та актом загальної форми № 0334 від 05.03.2015 є розбіжності: при зважуванні вагону на станції Дубно Львівської залізниці в акті загальної форми № 192/3112 зазначено, що більше на 3800 кг., а при зважуванні на станції

Мелітополь Придніпровської залізниці в акті загальної форми № 0334 зазначено 3650 кг., то як підтверджується комерційним актом РА № 005471/4/2 від 05.03.2015 (який не оспорювався сторонами і є належним та допустимим доказом у справі), маса більше документа на 3650кг. Крім того, під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено, що підтверджено у розділі «Є» комерційного акту також і ОСОБА_5, який є представником отримувача вантажу ПП «Аскон» та довіреність якого є на станції призначення.

Відповідно п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5%. З цього слідує, що акти загальної форми та комерційний акт складені відповідно Правилам складання актів та ст. 129 Статуту залізниць України.

Слід зазначити, що Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, за змісту п.22 Правил не вбачається що ця норма містить імперативний характер.

Таким чином, норми діючого законодавства дозволяють залізниці здійснювати перевірку маси вантажу шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»).

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України, під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Крім того, ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Від відповідальності, передбаченої ст..24 Статуту залізниць України вантажовідправника не звільняє навіть факт відсутності на станції відправника ваг для визначення маси вантажу , оскільки така обставина не позбавляє вантажовідправника можливості замовити зважування вантажу у перевізника чи третьої особи для встановлення дійсної його ваги та уникнення можливих штрафних санкцій з боку перевізника, а відтак не звільняє вантажовідправника від відповідальності, передбаченої ст. 24 Статуту залізниць України.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей про вантаж і реалізація даного права не ставиться у залежність від будь-яких обставин.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Таким чином, підставою для покладення на відправника відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, є комерційні акти, складені у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, суд, розглянувши заяву позивача про стягнення витрат , а саме на відрядження представника позивача до господарського суду Львівської області, дійшов висновку його задоволити, виходячи з наступних мотивів:

Як зазначено у постанові Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Так, ухвалами у справі, у тому числі й ухвалою від 12.10.2015р. суд визнав явку представника позивача в судове засідання обов»язковою. В судове засідання 27.10.2015р. позивач забезпечив явку повноважного представника. Відтак, представник позивача на підтвердження витрат в сумі 1870,89 грн., пов'язаних із явкою в судове засідання, пред'явив копії проїзних документів, які долучені до Заяви від 02.11.2015р. №13-04/429 (вх.№47803/15 від 05.11.15р.), а саме посвідчення на відрядження, проїзні документи тощо, якими підтверджується сума витрат 1879,89 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексімтранс» (79015, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, будинок 128-А; код ЄДРПОУ 39158939) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828; відомості про одержувача коштів : Відокремлений структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - р/р 2600822098601 у Дніпропетровському регіональному відділенні АБ «Експрес-банк» , код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) 58 530,00 грн. штрафу, 1827 грн. судового збору та 1879,89 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 07.11.15р. та 08.11.15р., виготовлено12.11.15р.

Суддя Кітаєва С.Б.