Постанова

від 09.11.2015 по справі 904/7446/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015 року Справа № 904/7446/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1464 від 01.10.15, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦКС Інжиніринг", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі №904/7446/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолінії", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦКС Інжиніринг", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 70 870,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Технолінії", в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСК Інжиніринг" на свою користь основний борг у сумі 43 200,00 грн., 3% річних у сумі 637,02 грн., пеню у сумі 12 334,64 грн. та втрати від інфляції у сумі 14698,81 грн., загалом на суму 70 870,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 року щодо повної оплати поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нарахована пеня, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 70 870,47 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року (суддя Крижний О.М.) припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 43200,00 грн.

Позовні вимоги в іншій частині задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦКС Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолінії" пеню у розмірі 12 092,63 грн., 3% річних у розмірі 637,02 грн., втрати від інфляції у розмірі 14 687,96 грн. та судовий збір у розмірі 1 820,48 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем після порушення провадження у справі здійснено у повному обсязі оплату за поставлений товар на суму 43 200,00 грн., у зв'язку з чим згідно пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43 200,00 грн. провадження підлягає припиненню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції задоволені у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати суми основного боргу.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦКС Інжиніринг" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12 092,63 грн., 3% річних у розмірі 637,02 грн., втрат від інфляції у розмірі 14 687,96 грн. та судового збору у розмірі 1 820,48 грн. на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При цьому Товариство "ЦКС Інжиніринг" в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

А саме, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що 10.09.2015 року до ТОВ «ЦКС ІНЖИНІРИНГ» надійшов гарантійний лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолінії» від 07.09.2015 року за вих. № НОМЕР_1, який оформлений належним чином та прийнятий до виконання за вх. № 10/09-15/1 НВ, у якому позивач гарантував відповідачу у випадку сплати боржником суми основного боргу (станом на 07.09.2015 року 33 200,00 грн.) відмовитись від позову у частині стягнення індексу інфляції у сумі 14 698,81 грн., трьох процентів річних у сумі 637,02 грн., пені у сумі 12 334,64 грн. та судових витрат у сумі 1 827,00 грн.

Скаржник вважає, що даний гарантійний лист позивача (кредитора) свідчить про спрямування вимоги до відповідача сплатити лише основний борг за договором та не відшкодовувати штрафні санкції - пеню, індекс інфляції, 3 % річних, що узгоджується із п.п. 5.5. п.5 договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 року та відповідає положенням ч.2 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отримавши обумовлену у гарантійному листі оплату основного боргу за договором

поставки, позивач не повідомив суд про наявність та зміст гарантійного листа від 07.09.2015 року. Внаслідок приховання позивачем від суду доказів врегулювання спору

стосовно пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції і судового збору суд прийняв необґрунтоване рішення щодо їх стягнення. Фактично ці обставини, які свідчать про відсутність вимоги у позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції мають юридичні наслідки та є підставою для припинення провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технолінії" відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 09.11.2015 року не з'явився.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 09.11.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технолінії" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСК Інжиніринг" (покупець) було укладено договір поставки № 01/01-15 (а.с. 10-11).

Відповідно п.п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 даного Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно п.п. 7.1.-7.3. Договору цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печаткою сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2014 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно дол. п.п. 1.2., 1.4. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору. Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк, узгоджений з покупцем, но не пізніше ніж 5 робочих днів, передати покупцеві товар із сертифікатом якості (при необхідності, залежно від виду товарів, - документи по їх експлуатації). Покупець бере на себе обов'язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.4. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною передбаченою у рахунках-фактурах за кожну одиницю товару. Загальна ціна товару вказана у рахунках-фактурах. Ціни в специфікації за Договором зазначені з урахуванням ПДВ. Оплата товарів покупцем здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця .

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надані наступні видаткові надані: № РН-0000591 від 21.01.2015 року на суму 10 452,96 грн.; № РН-0000593 від 26.01.2015 року на суму 11 982,96 грн.; № РН-0000608 від 06.02.2015 року на суму 23 613,48 грн.; № РН-0000624 від 16.02.2015 року на суму 11 982,96 грн.; № РН-0000634 від 19.02.2015 року на суму 32 644,08 грн.; №РН-0000667 від 13.03.2015 року на суму 8 415,00 грн. на загальну суму 99 091,44 грн., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 12-17).

Позивачем зазначено, що відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар у сумі 45 891,44 грн., на підтвердження чого надав до суду Акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2015 року станом на 30.06.2015 року (а.с. 18), за яким заборгованість відповідача складає 53 200,00 грн., а також відповідачем була здійснена часткова оплата у сумі 10 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав копію платіжного доручення №3366 від 31.07.2015 року (а.с. 19), внаслідок чого заборгованість відповідача складає 43 200,00 грн. (53 200,00 грн. - 10 000,00 грн.), що і причиною виникнення спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 року Позивач в період з 21.01.2015 року по 13.03.2015р. поставив Відповідачу за вищенаведеними видатковими накладними товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 99 091,44 грн., а відповідач прийняв такий товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, Акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2015 року станом на 30.06.2015 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.14-18).

На час розгляду спору у господарському суді Відповідачем не заперечені факти отримання товару за представленими видатковими накладними.

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Технолінії" своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 року.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив несвоєчасно (частково оплатив поставлений позивачем товар у сумі 45 891,44 грн., на підтвердження чого надав до суду Акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2015 року станом на 30.06.2015 року, за яким заборгованість відповідача складає 53 00,00 грн., а також відповідачем була здійснена часткова оплата у сумі 10 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав копію платіжного доручення №3366 від 31.07.2015 року (а.с. 19), внаслідок чого заборгованість відповідача на час звернення позивача із позовною заявою складала 43 200,00 грн. (53 200,00 грн. - 10 000,00 грн.

Після порушення провадження у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСК Інжиніринг" здійснено оплату за поставлений згідно договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 року в повному обсязі.

Оплата здійснювалася відповідно до платіжних доручень № 3498 від 31.08.2015 року на суму 1427,04 грн., № 3499 від 31.08.2015 року на суму 8572,96 грн., № 3546 від 10.09.2015 року на суму 555,92 грн., № 3547 від 10.09.2015 року на суму 32644,08 грн. всього на суму 43 200,00 грн. (а.с. 52-56, 63, 64).

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачем здійснено погашення заборгованості у повному обсязі після порушення провадження у справі, тобто між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо суми основного боргу, на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарським судом підставно припинено провадження у справі №904/7446/15 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43 200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.4. Договору за прострочення платежу більше ніж 5 банківських днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню на суму 12 334,64 грн.

Господарським судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та виявлені помилки, пов'язані з невірним визначенням початку періоду нарахування пені. Так, згідно договору передбачено строк для оплати - 3 банківських дні. Згідно п. 5.4. Договору, відповідач повинен сплачувати пеню лише у випадку прострочення більше 5 банківських днів. Отже сторони передбачили, що за перші 5 банківських днів прострочення пеня не сплачується. При цьому сторони не змінюють початок прострочення в початок можливого нарахування пені. Вказаний пункт договору лише дозволяє відповідачеві не сплачувати пеню у перші 5 банківських днів прострочення. Вказаний пункт договору повністю відповідає принципу свободи договору.

З урахуванням викладеного, стягнення пені можливе лише з наступного календарного дня після 8 банківських дня від дати поставки (3 банківських дні - строк оплати по договору + 5 банківських днів - прострочення, за яке відповідач не сплачує пеню).

Отже, пеня може бути стягнута у наступних розмірах:

- за видатковою накладною № РН-0000608 від 06.02.2015 року за період з 19.02.2015 року по 22.07.2015 року на суму 157,96 грн. у сумі 38,81 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000624 від 16.02.2015 року за період з 27.02.2015 року по 22.07.2015 року на суму 11 982,96 грн. у сумі 2 841,44 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000634 від 19.02.2015 року за період з 04.03.2015 року по 22.07.2015 року на суму 32 644,08 грн. у сумі 7 566,27 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000667 від 13.03.2015 року за період з 26.03.2015 року по 22.07.2015 року на суму 8 415,00 грн. сумі 1 646,11 грн.

Загалом на суму 12 092,63 грн.

За наведеного, господарським судом вимога позивача про стягнення з відповідача пені правомірно задоволена частково у сумі 12 092,63 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги у розмірі - 14 687,96 грн. інфляційних втрат за період з березня по квітень 2015 року; 637,02 грн. 3% річних, оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не звернув увагу на гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолінії» від 07.09.2015 року, який, на думку апелянта, свідчить про відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції і судових витрат у разі оплати останнім основного боргу, з огляду на наступне.

Так, 10.09.2015 року до ТОВ «ЦКС ІНЖИНІРИНГ» дійсно надійшов гарантійний лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолінії» від 07.09.2015 року за вих. № НОМЕР_1, який оформлений належним чином та прийнятий до виконання за вх. № 10/09-15/1 НВ, у якому позивач гарантував відповідачу у випадку сплати боржником суми основного боргу (станом на 07.09.2015 року 33 200,00 грн.) відмовитись від позову у частині стягнення індексу інфляції у сумі 14 698,81 грн., трьох процентів річних у сумі 637,02 грн., пені у сумі 12 334,64 грн. та судових витрат у сумі 1 827,00 грн. (126).

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено погашення відповідачем у повному обсязі основної заборгованості після порушення провадження у справі, що стало підставою припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43 200,00 грн.

В той же час, погашення відповідачем суми основного боргу, навіть з урахуванням вищезазначеного гарантійного листа позивача від 07.09.2015 року за вих. № НОМЕР_1 не є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції і судових витрат, виходячи з наступного.

Зі змісту вищезазначеного гарантійного листа випливає, що позивач гарантував відповідачу у випадку сплати боржником суми основного боргу відмовитися від іншої частини позовних вимог.

Отже, колегія суддів розцінює даний гарантійний лист як обіцянку вчинити певний правочин - відмовитися від частини позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем.

В матеріалах справи відсутня адресована господарському суду письмова заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції і судових витрат, отже, вимоги позовної заяви в оспорюваній частині не були відкликані.

У зв'язку з чим, у господарського суду не було підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції і судових витрат.

За обставин несвоєчасного невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано припинив провадження в частині стягнення основного боргу та задовольнив позов в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦКС Інжиніринг", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року у справі № 904/7446/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.11.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд