Постанова

від 11.11.2015 по справі 908/2671/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2015 справа №908/2671/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 від позивачане з'явився від відповідачане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-експерементальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 академії аграрних наук України» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 року у справі№ 908/2671/13 ( суддя Боєва С.А.) за позовомПриватного підприємства «Бізон-Тех 2006», м. Запоріжжя до Державного підприємства «Науково-експерементальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 академії аграрних наук України» м. Запоріжжя простягнення суми 167416,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 року по справі № 908/2671/13 позов задоволено:

стягнуто з Державного підприємства В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук УкраїниВ» (юр.адр.: 69031, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 32577754) на користь Приватного підприємства В«Бізон-Тех 2006В» (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; код ЄДРПОУ 34216986) суму 98480 (дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. основного боргу, суму 29544 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. штрафу, суму 39392 (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суму 3348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 3525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 12 коп. витрат зі сплати судової технічної експертизи документів.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Науково-експерементальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 академії аграрних наук України» м. Запоріжжя направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2014р. по справі №908/2671/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Бізон-Тех 2006» у позові до ДП «НЕБ Еліта» ЗСГДС ІОК НААН про стягнення суми 167 416,00 грн. повністю.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

По-перше апелянт вказує, що договор поставки пестицидів № П-П-127 від 01.09.2011р., позивачем не укладено, про що свідчить відсутність підпису директора у відповідній графі договору.

По-друге, специфікації № 1 від 01.09.2011р. та № 2 від 30.09.2011р. від імені покупця підписані виконуючим обов'язки ОСОБА_5, при цьому договір поставки пестицидів №№ П-П-127 від 01.09.2011р. від імені покупця ним не підписувався. При цьому, ОСОБА_5 був звільнений з посади виконуючого обов'язки директора наказом від 23.0911р.

По-третє, видаткові накладні № ЗП7988 від 30.09.2011р. та № ЗП7956 від 29.09.2011р. не містять прізвища та посади особи, підпис якої на них зазначений, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка отримала товар. Тобто, на думку апелянта, вказані видаткові накладі не відповідають вимогам первинних документів та не можуть фіксувати поставку товару на суму 98480 грн.

Також, апелянт зазначає, що підпис в договорі візуально не відповідає підпису ОСОБА_5, що поставлений ним у наказі про звільнення, крім того, навпроти прізвища ОСОБА_5 в договорі підпис не поставлений, а напроти поставленого в договорі підпису відсутнє прізвище особи, що його поставила. Зазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про недійсність договору з підстав підписання його не уповноваженою особою.

Ухвалою від 18.09.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Позивач - приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю заперечує проти неї та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Через канцелярію суду позивачем було надано клопотання від 10.11.15р. про розгляд апеляційної скарги без участі представників позивача.

У судове засідання 11.11.2015 року представники сторін не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

01.09.2011р. між ПП В«Бізон-Тех 2006В» (постачальник, позивач у справі) та ДП В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук УкраїниВ» (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки пестицидів № ЗП-П-127 від 01.09.2011р., відповідно до якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець - приймати цей товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Пунктом 5.1. сторони, зокрема, погодили, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях.

Згідно п. 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Згідно специфікації № 1 від 01.09.2011р. покупцю постачається товар: гербіцид В«Клінік 36%, в.р.В» , в кількості 1000 л., ціна за 1 одиницю виміру - 48,48 грн., всього на загальну суму 48 480 грн. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в строк: не пізніше 01.10.2011р.

Згідно специфікації № 2 від 30.09.2011р. покупцю постачається товар: протруйник В«Ламардор 400 FS, т.к.с.В» , в кількості 40 л., ціна за 1 одиницю виміру - 1250 грн., всього на загальну суму 50 000 грн. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та у строк: не пізніше 01.10.2011р.

В пункті 4.7. договору зазначено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент одержання його від постачальника. Після підписання накладної (за відсутності двохстороннього акту про недоліки товару) приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії покупця не приймаються. Підписання накладної засвідчує факт передачі разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується. Датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана в накладній.

Згідно з п. 9.1., п. 9.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Відмова однієї із сторін від договору або закінчення строку його дії не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань за поставлений товар, які залишаються невиконаними ним, у т.ч. по сплаті суми індексації ціни товару, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 29.09.2011р. та 30.09.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 98480 грн., про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками видаткову накладну № ЗП7956 від 29.09.2011р. на суму 48 480 грн. та видаткову накладну № ЗП7988 від 30.09.2011р. на суму 50 000 грн. Факт, здійснення оплати за отриманий товар відповідачем, в свою чергу, відповідно до договірних зобов'язань в матеріалах справи відсутній.

Суд апеляційної інстанції, зазначає, що відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні приписи містяться в ст. 265 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 98 480 грн. підтверджується наявними матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 98 480 грн. основного боргу обґрунтованими та задовольнив їх.

Крім того, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29544 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.1.3. договору сторони, зокрема, домовились, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення відповідачем строку оплати товару більше 20 календарних днів, що підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу визначний позивачем вірно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у письмовій заяві заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу в розмірі 29544грн., зазначивши, що строк передбачений ст. 258 ЦК України сплинув.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність. Згідно положень коментованої статті до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною ж 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, п. 8.2. договору сторони дійшли до згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із ст. 259 ЦК України збільшують до 3 років.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстави для застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу, визначених у ст. 258 УЦК України та правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 29544 грн. штрафу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 39392 грн. за період з 14.05.2013р. по 01.08.2013р.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною ж 2 ст. 536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 8.5 договору зазначено, що згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП*0,5*Д):100 , де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, здійснений позивачем, дійшла висновку, що розрахунок здійснений вірно.

Таким чином позовна вимога про стягнення суми 39392 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Згідно до вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вказує на те, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в повному обсязі.

Що стосується посилань апелянта, на те, що суд першої інстанції не дослідив первинні документи на те, чиє вони належним та допустимим доказом на підтвердження здійснення постачання товару відповідачу, то суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з преамбули договору поставки пестицидів № ЗП-П-127 від 01.09.2011р. його підписано з боку відповідача виконуючим обов'язки ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту.

Згідно п. 6.2 Статуту Державного підприємства В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук УкраїниВ» (нова редакція), ОСОБА_4 здійснює свої права щодо управління господарства безпосередньо через директора наукової установи, директора дослідницької станції та директора господарства. Із змісту п. 6.6 Статуту передбачено, що директор, діючи від імені господарства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього статуту і контракту самостійно вирішує питання діяльності господарства, зокрема, укладає договори.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.10.14р. (арк. справи 50-52 том 1) особою уповноваженою представляти ДП В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук УкраїниВ» у правовідносинах з третіми особами та яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є, зокрема, ОСОБА_5, з 11.10.2010р. - керівник та підписант. Зазначене підтверджується матеріалами реєстраційної справи.

Із змісту ст. 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» слідує, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема: відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно ж до ч. 1, ч. 3 ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, посилання відповідача на наказ про припинення трудового договору № 50- від 23.09.2011р., яким звільнено ОСОБА_5 з посади виконуючого обов'язки директора ДП В«НЕБ В«ЕлітаВ» ЗСГДС ІОК НААНВ» з 23.09.2011р., і з 23.09.2011р. призначено виконуючим обов'язки директора ОСОБА_6, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Статтею ж 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим колегія суддів вказує на те, що Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З видаткових накладних вбачається, що товар був прийнятий представником ДП В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук України», про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

Вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 65 Інструкції про порядок обліку зберігання і використання документів, особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, що є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті поставленого товару).

Відсутність на видаткових накладних таких реквізитів, як "інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання поставленого товару, завіреного печаткою державного підприємства ДП В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук України», не спростовує сам факт поставки та одержання представником відповідача (керівником/ працівником) товару, що вказаний у видаткових накладних.

Крім того, відповідно до висновку судової технічної експертизи документів № 2468-13 від 17.01.2014р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз відтиски печатки на договорі поставки пестицидів № ЗП-П-127 від 01.09.2011р., в Специфікації № 1 від 01.09.2011р., в Специфікації № 2 від 30.09.2011р., на видатковій накладній № ЗП7956 від 29.09.2011р. та на видатковій накладній № ЗП7988 від 30.09.2011р. нанесені кліше печатки ДП В«Науково-експериментальна база В«ЕлітаВ» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 аграрних наук УкраїниВ» , вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області 27.05.2015 року по справі № 908/2671/13 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/2671/13 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-експерементальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур ОСОБА_4 академії аграрних наук України» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 року по справі № 908/2671/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 року по справі № 908/2671/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3