Постанова

від 22.09.2015 по справі 808/2087/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року 16:35Справа № 808/2087/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників

позивача: Горват Л.С.;

відповідача: Радової С.О.;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» (далі - ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, відповідач), третя особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, третя особа) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00004208262203 від 03 березня 2014 року на суму 44152,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перевірка призначена відповідно до п.п.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проте вказаний підпункт містить вичерпний перелік обставин, на підставі яких може призначатися перевірка. Вказані обставини, на час проведення перевірки, були відсутні, а отже податковий орган не мав законних підстав для проведення перевірки, складання акту та винесення податкового повідомлення-рішення. Щодо суті виявлених порушень, то вважає їх безпідставними, оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.11.2014 №51/7/26-52-22-04-18 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року. Зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях, в той час як у позивача є в наявності всі первинні документи на підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Металоімперія плюс», а саме: документи на підтвердження отримання товару, його оподаткування та сплату за нього, а також використання його у власній господарській діяльності. На момент здійснення господарських операцій та відображення у податковому та бухгалтерському обліку постачальник позивача являвся суб'єктом господарювання, мав статус платника ПДВ і всі підтверджуючі факт наявності господарських документи, отримані позивачем, були оформлені належним чином. Це не спростовується актом перевірки.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що податковим органом не доведено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а наявні у позивача та відображені в акті перевірки документи та фактичні обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, та про правомірність формування податкового кредиту. З підстав викладених в позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що контрагентом позивача у перевіряємий період було ТОВ «Металоімперія плюс». 01 серпня 2014 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» та ТОВ «Металоімперія плюс» укладено договір №01/08-2014 на поставку продукції. Поставка продукції оформлена видатковими та податковими накладними. Проте, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. До перевірки не було надано договору укладеного на перевезення вантажу між перевізником та ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС», а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару. Також, до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві надійшла податкова інформація №51/7/26-52-22-04-18 від 20.11.2014 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року. Відповідно до отриманої податкової інформації встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Металоімперія плюс» не проведено в зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ №200137392 від 01.09.2013 анульовано 18.11.2014 у зв'язку з відсутністю за податковою адресою. Згідно наданого за ІІ квартал 2014 року до ДПІ податкового розрахунку за формою 1-ДФ: штатна чисельність працівників на ТОВ «Металоімперія плюс» - 1 особа, заробітна плата - 600 грн., за ІІІ квартал 2014 року розрахунок за формою 1-ДФ не подано. Господарська діяльність ТОВ «Металоімперія плюс» має ознаки нереальності здійснення операцій з контрагентами. В ході проведення перевірки не підтверджено наявність отримання позивачем товару у серпні 2014 року від ТОВ «Металоімперія плюс», що свідчить про те, що правочин між ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» та контрагентом - постачальником ТОВ «Металоімперія плюс» здійснено з метою штучного формування податкового кредиту, та як наслідок заниження сум до сплати до Державного бюджету з податку на додану вартість.

Вважає висновки акту перевірки від 23.01.2014 №8/08-26-22-11/39052716 обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №00004208262203 від 03 березня 2014 року правомірним та законним. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явилась. Надіслала до суду письмові пояснення, якими підтверджувала обставини викладені позивачем в позовній заяві. Просить справу розглядати за її відсутності

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 20.01.2015 по 21.01.2015 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.01.2014 № 8/08-26-22-11/39052716 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» (ЄДРПОУ 39052716) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Металоімперія плюс» (ЄДРПОУ 31864467) за серпень 2014 року». (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 35 322 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, оформлених з ТОВ «Металоімперія плюс» за період серпень 2014 року.

Вказані висновки в Акті перевірки обґрунтовані наступними обставинами:

- до перевірки не було надано договору укладеного на перевезення вантажу між перевізником та ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС», а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару;

- ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві не змогла провести зустрічну звірку ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року;

- відповідно інформації ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві №51/7/26-52-22-04-18 від 20.11.2014, зустрічну звірку ТОВ «Металоімперія плюс» не проведено в зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ №200137392 від 01.09.2013 анульовано 18.11.2014 у зв'язку з відсутністю за податковою адресою. Згідно наданого за ІІ квартал 2014 року до ДПІ податкового розрахунку за формою 1-ДФ: штатна чисельність працівників на ТОВ «Металоімперія плюс» - 1 особа, заробітна плата - 600 грн., за ІІІ квартал 2014 року розрахунок за формою 1-ДФ не подано. Власні складські приміщення та транспортні засоби відсутні.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 № 00004208262203 за платежем: податок на додану вартість, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 44152,50 грн. (35322,00 грн. - за основним платежем, 8830,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ 39052716) зареєстровано в якості юридичної особи 14.01.2014 за №11031020000035438.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є:

49.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

28.29 Виробництво інших машин і успадкування загального призначення, н.в.і.у.;

22.19 Виробництво інших гумових виробів;

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» взято на податковий облік 15.01.2014 за №082614002546. На теперішній час знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 01.03.2014 № 200162151.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 серпня 2015 року між ТОВ «Металоімперія плюс» (постачальник) та ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» (покупець) укладено договір поставки №01/08-2014 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно заявки, поданої постачальнику покупцем.

Номенклатура та вартість постачаємих товарів зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору).

Постачальник або перевізчик передає продукцію покупцю на складі поставщика (п.3.3.1 Договору).

Згідно з п.3.3.2 Договору, постачальник передає покупцю разом з продукцією наступні документи:

а) видаткова накладна;

б) податкова накладна.

Також, сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору, якою узгоджено перелік товарів, їх кількість та вартість.

Відповідно до Специфікації №1 постачальник зобов'язався поставити (передати) покупцю:

- грязез'ємник 199,8*217,3 бронза-РТFE, VITON special;

- грязез'ємник 259,6*277,5 бронза-РТFE, VITON special;

- ущільнення штоку 199,8*221,1 special;

- ущільнення штоку 259,6*286,2 special;

- ущільнення поршню 320,13*299 бронза FКМ special;

- кільце 14,67х2,61х643,5 бронза FКМ special;

- кільце 9,67х2,62х1056 бронза FКМ special;

- кільце 24,87х2,62х843,6 бронза FКМ special;

- кільце 311,5х5,46 RО special;

- кільце захисне 310*320*2 SТ08 special.

Вартість продукції, разом з ПДВ, складає 211929,60 грн., в тому числі ПДВ - 35321,60 грн.

02 серпня 2014 року покупцем на виконання п.1.1. та 3.2. Договору було надіслано на адресу постачальника заявку від 02.08.2014 б/н, постачальником погоджено заявку 07.08.2014. На виконання Договору протягом 11-15 серпня 2015 року покупцем було отримано товар (продукцію) у кількості та асортименті, вказаному у заявці покупця.

Поставка вищезазначеної продукції оформлена видатковими накладними: №12 від 11.08.2014, №15 від 12.08.2014, №17 від 14.08.2014, №18 від 15.08.2014 та податковими накладними: №26 від 11.08.2014, №27 від 12.08.2014, №28 від 14.08.2014, №29 від 15.08.2014.

Вказані податкові накладні внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Вартість отриманої продукції склала 211929,60 грн., в тому числі ПДВ - 35321,60 грн.

Згідно умов Договору, товар отримано представником покупця на складі постачальника (м. Київ, пр. Маяковського 68, оф. 233) разом із видатковими та податковими накладними за довіреністю від 10.08.2014р. № 1008. Товар перевозився колишнім директором ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» автомобілем «Мазда 323», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності на той час директору позивача ОСОБА_3

Вказана обставина підтверджується: наказом про відрядження від 01.08.2014р. № 010814-в до м. Києва, подорожніми листами від 10.08.2014 № 1008-2014 та від 16.08.2014 № 1608-2014, маршрутними листами легкового автомобілю за 10.08.2014 та за 16.08.2014.

Оплата за отриману продукцію здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківським документом б/н від 09.09.2014 на суму 211929,60 грн.

Копії всіх вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, предметом та метою проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки було підтвердження достовірність вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року.

У висновках спірного Акту перевірки зазначено, що Позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та як наслідок занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 35 322 грн. у серпні 2014 року.

При цьому висновки Акту перевірки ґрунтуються на податковій інформації від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.11.2014 № 51/7/26-52-22-04-18 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Металоімперія плюс» за серпень 2014 року в зв'язку з відсутністю підприємства за місцем реєстрації.

Однак, суд зазначає, що в формі «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки», який є додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, не передбачено зазначення інформації про порушення норм податкового законодавства та чинність укладених правочинів суб'єкта господарювання, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку.

Тобто, в даному випадку, посадова особа податкового органу встановивши, що перевірку не має можливості провести у зв'язку із відсутністю платника податків за місцем реєстрації, мала скласти акт довільної форми. В такому акті засвідчується тільки факт неможливості проведення такої звірки без надання висновків стосовно факту відсутності факту документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу та якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Суд також вважає недоречним посилання відповідача про анулювання 18.11.2014 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Металоімперія плюс», оскільки на час здійснення господарських операцій у серпні 2014 року ТОВ «Металоімперія плюс» мало статус платника ПДВ. Проти зазначеного факту сторони не заперечували.

Щодо посилання відповідача про відсутність договору укладеного на перевезення вантажу між перевізником та ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС», а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом В Україні» зазначені Правила затверджено з метою забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті. В самих Правилах зазначено, що ними визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила дають визначення термінам: «вантажовідправник», «вантажоодержувач», «договір про перевезення вантажів» тощо.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм та визначення термінів, Правила опосередковують відносини між Перевізником, з одного боку, та Замовником послуг з перевезення (вантажовідправником, вантажоодержувачем) з другого, які виникають при здійснені перевезень на підставі договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом. Відповідно товаро-транспортна накладна (ТТН) є документом, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника, як учасників транспортного процесу.

Але позивач та його контрагент, в даному випадку, не є учасниками транспортного процесу - Замовниками, оскільки для перевезення товару, що отримувався відповідно до договору поставки від 01.08.2014 №01/08-2014, перевізник не залучався.

Відповідно до п.3.3.1 Договору, постачальник або перевізчик передає продукцію покупцю на складі поставщика.

Товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Металоімперія плюс» у серпні 2014 року є малогабаритним, розміри у міліметрах вказано у видаткових та податкових накладних в рядках «номенклатура товару», максимальний діаметр товару: 1056 мм., загальна вага - до 50 кг. Тому транспортування товару не потребувало спеціалізованого вантажного транспорту і здійснювалося власним легковим автотранспортом згідно умов договору поставки.

Товар перевозився колишнім директором ТОВ «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» автомобілем «Мазда 323», державний номер НОМЕР_1. Вказана обставина підтверджується: наказом про відрядження від 01.08.2014р. № 010814-в до м. Києва, подорожніми листами від 10.08.2014 № 1008-2014 та від 16.08.2014 № 1608-2014, маршрутними листами легкового автомобілю за 10.08.2014 та за 16.08.2014.

Отриманий від ТОВ «Металоімперія плюс» товар було в подальшому реалізовано за договором постачання від 17.04.2014 № АМК-1353-2014-пст ПАО «Алчевський металургійний комбінат» згідно специфікації № 11 від 18.08.2014.

Згідно умов вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, м.Алчевськ. Як пояснив представник позивача, фактично отримання товару ПАТ «АМК» здійснювалося і здійснюється на умовах самовивезення власним транспортом покупця, тому товаро - транспортні документи за серпень 2014 року є у наявності лише у покупця. Товар отримувався працівником ПАТ «АМК» у м. Запоріжжя, вул. Дзержинського 84, к. 511 за довіреністю на отримання ТМЦ серії СН № 1157 від 14.08.2014р. По фактам відвантаження товару постачальником було оформлено та надано покупцю видаткові та податкові накладні. Покупець розрахувався за поставлений товар у повному обсязі.

Зазначений договір, податкові та видаткові накладні долучені до матеріалів справи.

Стосовно посилання відповідача, що ТОВ «Металоімперія плюс» не подавала податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік та звіт 1 ДФ за ІІІ квартал 2014 року, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету (можлива несплата), у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ

«Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, спростовуються вищезазначеними обставинами.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту судом встановлено наступне.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 201.8. ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України забороняється включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, та/або якщо податкові накладні складені суб'єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару тощо, Податковим кодексом України не передбачено.

Наявність податкових накладних від контрагента - постачальника, оформлених відповідно до норм Податкового кодексу України, підтверджується актом перевірки, в якому міститься перелік податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит позивача у періоді, що перевірявся відповідачем. Сплата ПДВ у складі ціни товару відповідачем не заперечується.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 68/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Надані до перевірки податкові накладні містять усі необхідні реквізити, про що не заперечує відповідач в акті перевірки. Перевіркою не виявлено у вищевказаних первинних документах будь-яких недоліків, які б свідчили про їх неналежність, або порушень умов та порядку їх видачі постачальником позивача.

На дату здійснення господарських операцій та відображення у податковому та бухгалтерському обліку постачальник позивача являвся суб'єктом господарювання у розумінні діючого законодавства, мав статус платника ПДВ і всі підтверджуючі факт наявності господарських операцій документи, отримані позивачем, було оформлено належним чином. Це не спростовується актом перевірки.

Статтею 18 Закону України від 15.05.2003 № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм діючого законодавства, належним чином оформлена податкова накладна є документом, що підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару та надає йому право на формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладені обставини та докази, податковим органом не доведено порушення Позивачем п. 198.1, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а наявні у позивача та відображені в акті перевірки документи та фактичні обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а отже правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №00004208262203 від 03 березня 2014 року слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03 березня 2015 року №00004208262203.

3. Судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко