Постанова

від 21.12.2018 по справі 808/2087/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №808/2087/15

адміністративне провадження №К/9901/27429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бойченко Ю.П. від 22 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О. від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШИНС до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШИНС (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року №00004208262203.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій позивача із ТОВ Металоімперія плюс спростовуються первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09 грудня 2016 року №0001231404.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не довів правомірність оспорюваного рішення, а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Металоімперія плюс за серпень 2014 року відповідачем складено акт від 23 січня 2015 року №8/08-26-22-11/39052716, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в розмірі 35 322, 00 грн. за серпень 2014 року.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Металоімперія плюс на підставі договору поставки мають нереальний характер, оскільки до перевірки не було надано договору, укладеного на перевезення вантажу між перевізником та ТОВ ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС , а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару; в наданих маршрутних листах не зазначено конкретне місце завантаження та розвантаження товару. Крім того, контролюючим органом прийнято до уваги податкову інформації Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, надіслану відповідно до листа від 20 листопада 2014 року №51/7/26-52-22-04-18, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Металоімперія плюс по взаємовідносинах з ТОВ Ренессанс холдинг , ТОВ Укрнефтехім , ТОВ Адріан Стар за серпень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року №00004208262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 44 152, 50 грн. (35 322, 00 грн. - за основним платежем, 8 830, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 серпня 2015 року між ТОВ Металоімперія плюс (постачальник) та ТОВ ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС (покупець) укладено договір поставки №01/08-2014 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар згідно заявки, наданої постачальнику покупцем (п.1.1 Договору). Номенклатура та вартість постачаємих товарів зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору). Постачальник або перевізник передає продукцію покупцю на складі постачальника (п.3.3.1 Договору). Згідно з п.3.3.2 Договору постачальник передає покупцю разом з продукцією наступні документи: а) видаткова накладна; б) податкова накладна.

Також сторонами підписано специфікацію №1 до Договору, якою узгоджено перелік товарів, їх кількість та вартість.

02 серпня 2014 року покупцем було надіслано на адресу постачальника заявку від 02 серпня 2014 року б/н.

Поставка продукції (грязез'ємник 199,8*217,3 бронза-РТFE, VITON special; грязез'ємник 259,6*277,5 бронза-РТFE, VITON special; ущільнення штоку 199,8*221,1 special; ущільнення штоку 259,6*286,2 special; ущільнення поршню 320,13*299 бронза FКМ special; кільце 14,67х2,61х643,5 бронза FКМ special; кільце 9,67х2,62х1056 бронза FКМ special; кільце 24,87х2,62х843,6 бронза FКМ special; кільце 311,5х5,46 RО special; кільце захисне 310*320*2 SТ08 special.) оформлена видатковими накладними: від 11 серпня 2014 року №12, від 12 серпня 2014 року №15, від 14 серпня 2014 року №17, від 15 серпня 2014 року №18.

Контрагентом позивача видано податкові накладні: від 11 серпня 2014 року №26, від 12 серпня 2014 року №27, від 14 серпня 2014 року №28, від 15 серпня 2014 року №29, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Товар отримано представником покупця на складі постачальника (м. Київ, пр.Маяковського 68, оф. 233) разом із видатковими та податковими накладними за довіреністю від 10 серпня 2014 року №1008 та його перевезення здійснювалося директором ТОВ ГЛОБАЛ ГІДРАВЛІК СОЛЮШНС автомобілем Мазда 323 , державний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності директору позивача - ОСОБА_2

Вказана обставина підтверджується: наказом про відрядження від 01 серпня 2014 року №010814-в до м.Києва строком на 6 діб з 10 серпня 2014 року по 16 серпня 2014 року, подорожніми листами від 10 серпня 2014 року №1008-2014 та від 16 серпня 2014 року №1608-2014, маршрутними листами легкового автомобіля за 10 серпня 2014 року та за 16 серпня 2014 року.

Оплата за отриману продукцію здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою б/н від 09 вересня 2014 року на суму 211 929, 60 грн.

Отриманий від ТОВ Металоімперія плюс товар в подальшому реалізовано за договором постачання від 17 квітня 2014 року №АМК-1353-2014-пст ПАО Алчевський металургійний комбінат згідно із специфікацією від 18 серпня 2014 року №11, на підтвердження чого позивачем надано договір, специфікацію, податкові накладні, видаткові накладні, довіреність.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є помилковими, оскільки встановлені під час проведення перевірки порушення платником податків, на думку контролюючого органу, спростовують реальне здійснення господарських операцій.

12. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

13.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

13.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

13.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

13.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

14. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

14.1. Стаття 1.

14.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

14.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

14.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

16. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

17. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

19. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

22. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

23. Доводи касаційної скарги про ненадання до перевірки договору перевезення, товарно-транспортних накладних, а також про відсутність окремих реквізитів у подорожніх листах не можуть бути підставою для висновку щодо порушення судами норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивач та його контрагент, в даному випадку, не були учасниками транспортної процедури, для перевезення товару, що отримувався відповідно до договору поставки, перевізник не залучався.

Судами встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ Металоімперія плюс у серпні 2014 року, є малогабаритним, максимальний діаметр товару: 1056 мм., загальна вага - до 50 кг., тому транспортування товару не потребувало спеціалізованого вантажного транспорту і здійснювалося власним легковим автотранспортом згідно умов договору поставки.

24. Посилання ж податкового органу на податкову інформацію, отриману від іншого контролюючого органу, щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента, правильно не прийнято судами до уваги, оскільки воно само по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Металоімперія плюс , оскільки при неможливості проведення звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

25. Слід зазначити, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

26. В свою чергу, встановлено, що Інспекцією не заперечувалася наявність на час здійснення господарських операцій у серпні 2014 року у ТОВ Металоімперія плюс статусу платника податку на додану вартість.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

28. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

29. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №808/2087/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду