Постанова

від 12.11.2015 по справі 819/1133/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 876/6132/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року в справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивач просив стягнути з відповідача 13327, 78 грн. адміністративно-господарських санкцій та 93, 31 грн. пені за порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо не працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавець зобов'язаний самостійно здійснювати працевлаштування людей з обмеженими можливостями. Враховуючи те, що в ТОВ «Кераміс» в 2014 році при нормативі 1 робочого місця для інваліда не було працевлаштовано жодного, тому відповідач згідно ст. 19 Закону зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

В справі встановлено, що в 2014 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Кераміс» становила 18 осіб.

Відповідно до довідки про річний режим роботи ТОВ «Кераміс», основним видом діяльності підприємства є виробництво цегли з випаленої глини. Оскільки технологічний регламент і технічні можливості виробництва дозволяють проводити роботи тільки при стабільній плюсовій температури, всі працівники, крім директора , приймаються на роботу тільки на шість місяців, в період з 15 квітня по 15 жовтня.

Норматив робочих місць для інвалідів по даному підприємству згідно ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становив 1 особу. На підприємстві відповідача в 2014 році не працювало жодного інваліда.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ «Кераміс» у 2014 році становила 13327, 78 грн.

За незайняте інвалідом робоче місце позивачем нараховано 13327, 78 грн. адміністративно-господарських санкцій та 93, 31 грн. пені згідно поданого розрахунку .

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів в кількості, визначеній Законом, тому застосування до ТОВ «Кераміс» адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі Порядок).

Згідно Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування також передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства соціальної політики України за № 316 від 31.05.2013 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Колегія суддів вважає, що обов'язок роботодавця щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачає:

виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць;

створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів;

звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Кераміс» в 2014 році подавало до Підволочиського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН лише за період квітень - грудень 2014 року, підтвердженням чого є копії відповідних звітів від 17.04.2014р., 16.05.2014р., 16.06.2014р., 16.07.2014р., 21.08.2014р., 18.09.2014р., 20.10.2014р., 20.11.2014р., 18.12.2014р.

Звіти за формою № 3-ПН за період січень-березень 2014 року ТОВ «Кераміс» до центру зайнятості не подавало.

Крім того, як видно з матеріалів справи, робоче місце для інваліда було створено на підприємстві відповідача лише в квітні 2015 року, підтвердженням чого є наказ від 08.04.2015 року № 3-а (а.с. 26).

Листом Підволочиського районного центру зайнятості № 03/668 від 17.04.2015 року підтверджено, що ТОВ «Кераміс» у 2014 році подано щомісячні звіти за формою № 3-ПН та повідомлено, що дане підприємство впродовж 2014 року в працевлаштуванні осіб з інвалідністю з підстав «кандидатура не відповідає вимогам» не відмовляло.

Також Підволочиським РЦЗ в листі від 17.04.2015 року зазначено, що особи з інвалідністю, які б відповідали вимогам роботодавця та проживали за адресою місцезнаходження ТОВ «Кераміс», на обліку не перебували.

У зв'язку з тим, що робоче місце для інваліда було створено відповідачем лише у квітні 2015 року, звіти за формою № 3-ПН щомісячно до центру зайнятості не подавались, тому застосування до ТОВ «Кераміс» 13327, 78 грн. адміністративно-господарських санкцій та 93, 31 грн. пені за порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо не працевлаштування інвалідів на підприємстві є правомірним.

Відсутність інвалідів, які б бажали працевлаштуватися на підприємстві відповідача, а також сезонний характер роботи, в даному випадку не звільняє його від обов'язку щодо створення робочого місця для інваліда та подання інформації державній службі зайнятості у встановленій формі та у встановлені строки.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року в справі № 819/1133/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміс» (код ЄДРПОУ 32146797) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 13327, 78 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять сім гривень сімдесят вісім копійок) та пеню в розмірі 93, 31 грн. (дев'яносто три гривні тридцять одна копійка) на рахунок: р/р 31213230700408, ГУДКС України в Тернопільській обл., МФО 838012, код одержувача 37863778.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.І. Мікула