Ухвала

від 11.11.2015 по справі 2а/0470/7987/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/26304/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Ланченко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДочірнього підприємства птахофабрики «Лозуватська» ПАКзОВ «Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі№2а/0470/7987/12 за позовомДочірнього підприємства птахофабрики «Лозуватська» ПАКзОВ «Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед» доКриворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнього підприємства птахофабрики «Лозуватська» ПАКзОВ «Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед» (далі по тексту - позивач, ДПП «Лозуватська» ПАКзОВ «Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Криворізька МДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 07 квітня 2010 року №0000702340/2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено додаткову позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок за період жовтень - листопад 2008 року.

За результатами перевірки 26 листопада 2009 року складено акт №001427/23-31789144.

У зазначеному акті зафіксовано, що підприємство не мало право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 74123,00 грн. та підприємством завищено суму рядку 26 декларацій з ПДВ за листопад 2008 року на суму 63344,00 грн. Також за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 6722646,00 грн., що пов'язане з відсутністю на дату закінчення перевірки зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

За результатами доопрацювання протоколом засідання постійно комісії Криворізької МДПІ від 15 липня 2009 року № 1 підтверджено бюджетне відшкодування за листопад 2008 року у сумі 4423397,08 грн. Залишок непідтвердженої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2008 року складає 2235904,92 грн. та згідно акту позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Птахофабрика «Лозуватська» TOB «СПЕЦАГРОПОСТАЧ ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок за період жовтень - листопад 2008 року від 20 лютого 2009 року № 000213/23-31789144, складається з:

- 1490948,65 грн. - сума непідтвердженого ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Капагор» (код 34046561) по операціях з виконання робіт по реконструкції об'єктів нерухомості (пташників);

- 744956,27 грн. - по взаємовідносинах, з TOB «Дніпропетровськмоноліт» (код 35448724) по виконанню робіт з реконструкції приміщень пташників.

Таким чином, в порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ДП Птахофабрика «Лозуватська» ТОВ «Черкаси Птахопродукт» завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 2235904,92 грн.

На підставі акта перевірки № 001427/23-31789144 від 26 листопада 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000702340/2 від 07 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 2235904,92 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виявлення під час перевірки укладення позивачем договорів на виконання будівельних робіт із особами, які не мали відповідних ліцензій, виробничо-технічних баз, а також працівників необхідної кількості та професійно-кваліфікаційного рівня для виконання спірних робіт.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів, на підставі яких було сформовано податковий кредит по спірних правовідносинах із зазначеними контрагентами, суди дійшли висновку, що вони не підтверджують факту придбання позивачем будівельних робіт та проведення сплати податку до бюджету постачальниками таких робіт.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.

У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Проте, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не перевірено доводів платника податків щодо фактичного здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами.

Зокрема, судами не було витребувано та досліджено документів, якими б підтверджувалось використання будівельних матеріалів під час проведення відповідних робіт.

Так само у позивача не було витребувано для дослідження документів, які б підтверджували яким саме чином виконувались будівельні роботи: які особи їх виконували, як ці особи потрапляли до місця виконання робіт.

Також у платника податків не витребувано для дослідження документів, на підтвердження оформлення належним чином прийняття на облік відремонтованих капітальних споруд.

Посилання на відсутність у контрагентів позивача ліцензій на здійснення будівельних робіт колегія суддів вважає недостатнім, оскільки судами не досліджувалось питання щодо необхідності наявності такої ліцензії для проведення тих робіт, що виконувались.

Водночас, судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства птахофабрики «Лозуватська» ПАКзОВ «Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі №2а/0470/7987/12 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко