Ухвала

від 10.11.2015 по справі 804/15037/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/342/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

у справі № 804/15037/13-а

за позовом Приватного підприємства "НВК Укрметалпродукт"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 № 0004912203.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НВК Укрметалпродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПП «НВК Укрметалпродукт» по взаємовідносинам з ПП «Валга» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 №765/2203/35446560, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 365 596,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 30.10.2013 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004912203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 480 394,00 грн., з яких за основним платежем на 1 365 596,00 грн. та за штрафними санкціями 682 798,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між позивачем та ПП «Валга» було укладено договір оренди технологічного обладнання № 01/06, за умовами якого орендодавець (ПП «Валга») передає, а орендар ПП «НВК Укрметалпродукт» приймає в тимчасове користування технологічне обладнання для використання за цільовим призначенням на строк та на умовах, зазначених в даному Договорі. Кількість та найменування, ринкова вартість техніки, що передається в оренду, вид робіт для виконання яких ця техніка призначена, строк та ціна оренди, загальна вартість оренди узгоджується Сторонами у відповідних положеннях цього Договору. Доставка Техніки та повернення на базу Орендодавцю робиться за рахунок Орендаря.

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов даного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, актами надання послуг та податковими накладними.

Сума ПДВ у розмірі 1 365 596,28 грн. була віднесена ПП «НВК Укрметалпродукт» до складу податкового кредиту на підставі вищезазначених податкових накладних, виписаних ПП «Валга».

Розрахунки між ПП «НВК Укрметалпродукт» та ПП «Валга» проводилась у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль